30 жовтня 2020 року справа №320/5872/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не складання подання до Управління Державної казначейської служби України у м. Ірпені Київської області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 7520,98 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати подання до Управління Державної казначейської служби України у м. Ірпені Київської області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 7520,98 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 відкрито провадження у справі №320/5872/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила про те, що 06.03.2019 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легкою Галиною Іванівною та зареєстрованого в реєстрі за №742, було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає про те, що під час укладення вказаного договору нею було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири у розмірі 1 % від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 7520,98 грн.
Позивач наголосила на тому, що нею було придбано житло вперше, а тому вона не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості.
У зв'язку з цим, позивач 15.04.2020 звернулась до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів, на яку отримала відмову.
Позивач вважає відмову відповідача протиправною та просить суд, зокрема, зобов'язати відповідача сформувати подання до Управління Державної казначейської служби України у м.Ірпені Київської області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 7520,98 грн.
22.06.2020 на адресу суду від відповідача на виконання ухвали суду від 15.07.2020 надійшов відзив на позовну заяву від 04.08.2020 №1000-0804-7/63426, підписаний представником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області Шумом Іваном Володимировичем.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 витребувано від відповідача докази на підтвердження повноважень Шума І.В. як представника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, з наданням їх до суду впродовж 10 днів з дня отримання цієї ухвали, а також уточнений відзиву на позовну заяву. При цьому судом зауважено, що у випадку ненадання відповідачем таких документів підписаний представником відповідача відзив на позовну заяву не буде прийнятий судом до уваги.
Вказану ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 відповідачем отримано засобами електронного зв'язку 29.09.2020.
У той же час, відповідач у встановлений судом строк вимоги ухвали від 25.09.2020 не виконав, докази на підтвердження повноважень Шума І.В. на підписання відзиву на позовну заяву як представника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області не надав, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги відзив відповідача на позовну заяву від 04.08.2020 №1000-0804-7/63426.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , виданим 31.10.2018, орган, що видав - 5624 (а.с.22).
З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2019 між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легкою Г.І. та зареєстрований в реєстрі за №742 (а.с.14-15).
За умовами п.1.1 договору продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність від продавця квартиру АДРЕСА_2 , та має наступні характеристики: загальна площа - 43,3 кв.м., житлова площа - 16,4 кв.м., кількість кімнат - 1.
Пунктом 2.1 договору визначено, що продаж квартири за домовленістю сторін здійснено за суму 752098,00 грн., які отримані Продавцем від Покупця до моменту підписання договору.
Відповідно до п.4.5 договору право власності Покупця на квартиру підлягає державній реєстрації у відповідності до діючого законодавства, та виникає з моменту такої реєстрації .
Згідно з п.4.4 договору витрати у зв'язку із складанням та оформленням договору несе Покупець.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.03.2019 №158661356, 06.03.2019 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06.03.2019, посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легкою Г.І., серія та номер 742, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.26).
Судом встановлено, що позивачем було сплачено збір з операції купівлі-продажу квартири у розмірі 7520,98 грн., що підтверджується квитанцією від 06.03.2019 №39508493 (а.с.19, 40).
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 15.04.2020 про повернення суми сплаченого збору до пенсійного фонду при купівлі квартири, в якій позивач просила повернути їй сплачений 06.03.2019 згідно квитанції №39508493 збір до пенсійного фонду в розмірі 7520,98 грн. - 1% вартості придбаної нею квартири.
У вказаній заяві позивач зазначила, що вона не є суб'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки придбала квартиру вперше.
Вказана заява була прийнята відповідачем 22.04.2020 за вх. №4122/З-1000-20.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 06.05.2020 №1000-0507-8/35037 відмовило позивачу у поверненні коштів, сплачених в якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, мотивуючи це тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно, а видача довідок щодо звільнення від сплати збору та осіб, що придбавають нерухоме майно вперше не входить до компетенції Пенсійного фонду України. У зв'язку з відсутністю інформації щодо прав власності громадян на нерухоме майно підстави на повернення коштів згідно заяви позивача відсутні (а.с.20).
Не погоджуючись з відмовою відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 7520,98 грн., позивач звернулась з даним позовом до суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 8 ч.1 ст.2 цього Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок).
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (далі-Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Умови, підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.
Пунктом 8 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачено, що інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається за заявою особи, яка бажає отримати таку інформацію, або уповноваженої нею особи шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав, фронт-офісу або нотаріуса.
Судом встановлено, що факт придбання позивачем квартири у власність підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 06.03.2019, посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легкою Г.І. та зареєстрований в реєстрі за №742 (а.с.24-25).
Відповідно до наданої суду Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 09.04.2020 №206480127 за параметрами пошуку: ідентифікаційний номер позивача, слідує, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с.27-28).
Вказані відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта доводять про відсутність на праві власності іншого нерухомого майна у позивача, окрім квартири АДРЕСА_2 .
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у них права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
У листі від 06.05.2020 №1000-0507-8/35037 відповідач зазначив про те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно та не наділений повноваженнями визначати осіб, які придбавають нерухоме майно вперше (а.с.20).
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних органів встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Так, аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 21.08.2018 у справі №819/657/17, від 20.03.2018 у справі №819/1249/17, від 19.06.2018 у справі № 819/1554/16 та від 23.04.2019 у справі №802/1566/17-а.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що придбання ОСОБА_3 нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , здійснено позивачем вперше, та встановлення зазначеного юридичного факту підтверджує право позивача на повернення суми збору на державне пенсійне страхування, як помилково сплаченої.
При цьому, відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею квартири вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у позивача права на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, відповідачем не надано.
Оскільки відповідачем листом від 06.05.2020 №1000-0507-8/35037 запропоновано позивачу оскаржити відмову у поверненні суми збору на державне пенсійне страхування, як помилково сплаченої, суд дійшов висновку про невиконання відповідачем свого обов'язку по зверненню до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області з поданням (за умови встановлення факту придбання об'єкта нерухомого майна вперше) про повернення позивачу помилково сплаченого при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що в свою чергу свідчить про протиправність таких дій як наслідок - протиправну бездіяльність, що виражена у не сформуванні подання до органів Державної казначейської служби України.
Враховуючи те, що повернення помилкового сплачених коштів, у тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, здійснюється органами Державної казначейської служби України лише за умови попереднього звернення до них органів, що контролюють справляння надходжень бюджету з поданням, суд дійшов висновку про те, що позивачем було обрано правильний спосіб захисту порушених прав, шляхом зобов'язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області подання про повернення позивачу 7520,98 грн. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №50012412 від 25.06.2020 №12 (а.с.8).
Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, становить 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не складання та не подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7520,98 грн. (сім тисяч п'ятсот двадцять грн. 98 коп.).
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області подання про повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ), 7520,98 грн. (сім тисяч п'ятсот двадцять грн. 98 коп.) сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення суду складено 30.10.2020.
Суддя Кушнова А.О.