Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 жовтня 2020 р. Справа№200/8296/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в поновленні щомісячної страхової виплати позивачу;
- зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату щомісячної страхової виплати позивачу з виплатою усієї заборгованості за період її несплати, починаючи з 01.08.2014 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є внутрішньо переміщеною особою та отримувачем страхових виплат та протягом тривалого часу не отримує щомісячні страхові виплати, а саме, з 01.08.2014 року.
Для з'ясування підстав невиплати щомісячних страхових виплат до відповідача було направлено адвокатський запит, на який було надано відповідь №26.01-13/310 від 04.03.2020 року, в якій відповідач повідомив, що потерпілий звернувся до відділення із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати 20.05.2019 року.
Лиманським міським відділенням відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 8 червня 2016 року №365, направлено список для відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
Згідно рішення комісії №23 від 06.06.2019 року з питань призначення (відновлення) соціальних виплат було прийнято рішення відмовити позивачу Лиманської міської ради в поновленні (призначенні) соціальних виплат.
Позивач вважає, що припинення щомісячних страхових виплат та невиплата заборгованості, є порушенням його прав на соціальний захист в разі часткової втрати працездатності.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого, зазначив, що позивач, маючи статус внутрішньо переміщеної особи, звернувся до Лиманського міського відділення управління із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати 20.05.2019 року.
Однак, рішенням комісії № 23 від 06.06.2019 року з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лиманської міської ради не підтверджено місцезнаходження позивача, зазначене ним в заяві про поновлення страхових виплат.
Відповідач вказав, що відповідно до пункту 4 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №1105 виплати призначень але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більше як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду (ЄІАС) ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Антрацитівському відділенні УВД ФССУ у Луганській області, яке не знаходиться у підпорядкуванні управління в Донецькій області. Місто Антрацити розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Вказує, що відповідачем не могли вчинятись дії відносно страхових виплат позивачу, у зв'язку з чим управління не порушувало права позивача на отримання страхових виплат.
Відповідач звертає увагу, що управління не є учасником спірних правовідносин, тому не може бути відповідачем у даній справі.
Вважає, що управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області діяло у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 4, 6).
ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 20.05.2019 року № 1442-5000127031 (а.с. 7), згідно з якою позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 і перемістився та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивачу, згідно з виписки з акту огляду МСЕК № 1503005 "Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги", встановлено ступінь втрати професіональної працездатності у відсотках - 15% (п'ятнадцять) з 01.11.2002 року - безстроково (а.с. 5).
26 лютого 2020 року для з'ясування підстав невиплати щомісячних страхових виплат представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом.
Листом Лиманське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області повідомило представника позивача, що потерпілий звернувся до відділення із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати 20.05.2019 року. Лиманським міським відділенням відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 8 червня 2016 року № 365, направлено список для відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
Згідно рішення комісії № 23 від 06.06.2019 року з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лиманської міської ради було прийнято рішення відмовити в поновленні (призначенні) соціальних виплат.
Потерпілий ОСОБА_1 на обліку у відділенні не знаходиться (а.с. 9).
Згідно рішення комісії № 23 від 06.06.2019 року з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лиманської міської ради було прийнято рішення вирішено відмовити ОСОБА_1 в поновленні (призначенні) соціальних виплат (а.с. 26-27).
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що позивач знаходиться на обліку в Антрацитівському відділенні УВД ФССУ у Луганській області (доказів чого суду не надав), тому жодного відношення до відповідача не має та є неналежним відповідачем у даній справі.
Загальний порядок здійснення страхових виплат Фондом соціального страхування України визначено Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України від 27.04.2007 №24 "Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" (надалі - Порядок №24).
Відповідно до п. 1.4. Порядку №24, робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений в пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 цього Порядку.
Згідно з п. 1.6. Порядку №24 справа про страхові виплати потерпілого формується за його бажанням в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням роботодавця або за місцем проживання потерпілого.
Таким чином, загальний порядок здійснення страхових виплат передбачає їх здійснення за місцем формування справи про страхові виплати, яка в свою чергу формується або за місцезнаходженням роботодавця або місцем проживання потерпілого.
У той же час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №531 "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з метою безперервності та першочерговості одержання щомісячних страхових виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.01.2014 №20 затверджено Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції (надалі - Порядок №20).
За приписами п. 2 Розділу І Порядку №20 особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Суд зазначає, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи та його фактичне місце проживання/перебування зареєстровано саме у Донецькій області, що підтверджується довідкою управління соціального захисту населення від 20.05.2019 року № 1442-5000127031 і позивач звернувся із заявою про поновлення виплат до Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,
Таким чином, саме Лиманське міське відділення УВДФССУ в Донецькій області повинно було розглянути заяву позивача про продовження раніше призначеної страхової виплати та прийняти рішення про виплату позивачу щомісячних страхових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку за період з серпня 2014 року.
У той же час, суд зазначає, що Лиманське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є структурним підрозділом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та не має статусу юридичної особи.
Тобто, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є головним територіальним органом надання адміністративних послуг, є юридичною особою, та, відповідно, тільки управління має адміністративну процесуальну дієздатність, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене та те, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є юридичною особою та відповідним розпорядником коштів, суд вважає, що саме Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є належним відповідачем у даній справі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає про таке.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" 1105-XIV від 23.09.1999 року (далі - Закон 1105-XIV).
Пунктом третім розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 3 Закону 1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до ст. 12 Закону України Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
У разі отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, про закінчення строку дії довідки про взяття на облік, її скасування або про відмову у продовженні строку дії такої довідки робочий орган виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) особи, яка тимчасово переміщена, припиняє нарахування і фінансування страхових виплат та страхових витрат на медичну і соціальну допомогу (абз. 3 п. 2 постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 року № 20 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції").
За приписами п. 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб. Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці. Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі-постанова №365) установлено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб"
Відповідно до п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 соціальні виплати припиняються у разі:
1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;
2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;
3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;
4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб";
5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706 (далі - Закон № 1706).
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 7 Закону № 1706, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Пунктом 1 Постанови КМУ № 509 передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно п. 1 Постанови КМУ № 637 призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.
Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ № 509, передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Приписами статті 12 Закону № 1706 визначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.
Доказів скасування дії довідки про взяття позивача на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.05.2019 року № 1442-5000127031 (а.с. 7) та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.
Стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, відповідачем не доведено правомірності невиплати соціальних виплат позивачу, належних, допустимих та достатніх доказів з цього приводу відповідачем, не надано.
Як передбачено ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Щодо визначення додаткових підстав для припинення страхових виплат підзаконними нормативно-правовими актами.
За змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень.
Зміни до законів України вносяться, за встановленою процедурою, Верховною Радою України, шляхом прийняття закону про внесення змін у відповідний закон.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, і, у будь - якому разі, не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Судом встановлено, що жодних змін у Закон № 1105-XIV з приводу визначення додаткових підстав для припинення виплат чи особливостей виплати заборгованості з виплат внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою України не приймалось.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки відповідних змін у Закон № 1105-XIV внесено не було.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Крім того, приписами статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" установлено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.
Як було зазначено вище, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою управління соціального захисту населення від 20.05.2019 року № 1442-5000127031 (а.с. 7), згідно з якою позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 і перемістився та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 .
Факт призначення позивачу щомісячних страхових виплат відповідачем не заперечується.
Відповідачем (його органом) не було прийнято жодного рішення про поновлення щомісячних страхових виплат та не виплачено позивачу суми щомісячних страхових виплат за період, починаючи з серпня 2014 року, з посиланням на рішення комісії №23 від 06.06.2019 року з питань призначення (відновлення) соціальних виплат Лиманської міської ради, яким позивачу (заявнику) і ще 7-ми особам було відмовлено у в поновленні (призначенні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного перебування, яке взагалі не містить обгрунтування підстав прийняття такого рішення.
Суд вказує, що чинним законодавством встановлено, що призначення, виплата, припинення виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням усім без виключення особам, в тому числі й особам, які вимушено перемістилися з тимчасово окупованих територій, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо соціального страхування на рівні з іншими громадянами України.
Припинення страхових виплат можливе лише за умови прийняття органом ФСС відповідного рішення та лише з підстав, визначених ст. 46 Закону № 1105-XIV.
Суд зазначає, що Закон України № 1105-XIV чи будь - який інший закон України не містить такої підстави для припинення страхових виплат чи відмови у поновленні виплат, як прийняття рішення про це комісією органу місцевого самоврядування.
З матеріалів справи судом встановлено, що жодних рішень про припинення страхових виплат позивачу ані відповідач, ані Лиманське міське відділенням УВД ФСС в Донецькій області, ані будь-які інші відділення ФСС України не приймали.
Враховуючи викладене, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у непоновленні виплати позивачу сум належних йому страхових виплат та невиплаті йому заборгованості з таких виплат, починаючи з серпня 2014 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладені обставини, у даній справі судом встановлено, що відповідач (його орган), не прийнявши відповідне рішення та не поновивши щомісячні страхові виплати та не виплативши позивачу заборгованість зі щомісячних страхових виплат, за відсутності передбачених на це законами України підстав, діяв не у межах, не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, і порушив конституційне право позивача на отримання соціальних виплат.
Суд зазначає, що положеннями ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням (ч. 4 ст.47 Закону № 1105-XI).
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці" (ч. 4 ст.47 Закону № 1105-XI).
Враховуючи викладене та встановлення судом того, що суми страхових виплат не виплачені позивачу з вини відповідача, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача.
Суд зазначає, що дія - це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.
Доказів прийняття рішень про припинення щомісячних страхових виплат позивачу чи вчинення саме активних дій щодо припинення виплат відповідачем, суду не надано.
Отже, у даних спірних правовідносинах мали місце не дії відповідача а його бездіяльність, у формі невиплати позивачу страхових виплат за певний період.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України серед повноважень суду при вирішенні справи є повноваження прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та задовольнити адміністративний позов, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непоновлення виплати та невиплати позивачу щомісячних страхових виплат з 01.08.2014 року, а також шляхом зобов'язання відповідача відновити нарахування та виплатити позивачу заборгованість з щомісячних страхових виплат за період з 01.08.2014 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року суд відстрочив позивачу сплату судового збору до прийняття рішення у справі.
Нормами частини другої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення у справі, судові витрати позивачем не оплачені.
Таким чином, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Стосовно вимоги позивача допустити негайне виконання рішення суду у межах стягнення щомісячної страхової виплати за один місяць, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням. До коштів Фонду застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.
Оскільки, страхові виплати не є іншими періодичними платежами з Державного бюджету України, а кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення вимоги щодо негайного виконання рішення у межах суми стягнення щомісячної страхової виплати за один місяць.
Керуючись Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", Порядком надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.01.2014 №20, постановою Кабінету Міністрів України №531 від 01.10.2014 року "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо непоновлення виплати та невиплати ОСОБА_1 щомісячних страхових страхових виплат, починаючи з 01.08.2014 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: вул. Свободи, 5, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) відновити нарахування страхових виплат та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість з щомісячних страхових виплат, що виникла починаючи з 01 серпня 2014 року.
Стягнути на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: вул. Свободи, 5, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122).
У задоволенні вимоги щодо негайного виконання рішення у межах суми стягнення щомісячної страхової виплати за один місяць - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі 12 жовтня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч