Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 листопада 2020 р. Справа№200/9329/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )
до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5)
про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови від 28 листопада 2016 року, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати йому щомісячних страхових виплат, скасування постанови відповідача від 28 лютого 2016 року № 0503/8955/8955/12, якою припинено позивачу страхові виплати та зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат та виплатити позивачу заборгованість починаючи з 1 липня 2015 року.
Ухвалою від 12 жовтня 2020 року суд залишив без руху позовну заяву позивача та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків.
19 жовтня 2020 року на адресу суду надійшла заяв позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій останній виконав вимоги ухвали суду від 12 жовтня 2020 року, чим усунув її недоліки.
20 жовтня 2020 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/9329/20-а. Одночасно, суд задовольнивши клопотання позивача, вирішив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду, зобов'язав відповідача надати суду належним чином засвідчені копії: витягу з особової справи позивача відповідно спірних правовідносин, зокрема, довідку про фактично нараховані та виплачені страхові виплати позивачу з 1 липня 2015 року, а також всі інші докази, які стали підставою для вчинення відповідачем спірних дій.
Ухвалою від 16 листопада 2020 року суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач безпідставно не виплачував йому страхові внески у період з 1 липня 2015 року.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України щодо соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб. Крім того, зазначає, що позивач з 24 лютого 2003 року знаходився на постійному обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні ВД Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки в Донецькій області. З 1 жовтня 2014 року по 30 червня 2015 року позивач перебував, як внутрішньо переміщена особа, на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Бахмутському міському відділенні. З 1 липня 2015 року Бахмутським міським відділенням припинено нарахування щомісячних страхових виплат у зв'язку із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи відносно позивача. Щодо виплати заборгованості зазначив, що суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду. Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який станом на сьогоднішній день ще не був визначений. Крім того відповідач відзначає, що заборгованість за минулий період буде виплачена не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням, як то передбачає ч. 4 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Підсумовуючи, відповідач просить суд залишити вказаний позов без розгляду з тих підстав, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із даним позовом, оскільки про ненадходження страхових виплат на власний рахунок позивачу мало б бути відомо з моменту їх припинення, а саме з 1 липня 2015 року.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , що виданий 27 грудня 2007 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки від 13 вересня 2017 року № 1419112614. Відповідно до довідки серії ДОН-05 № 113263 позивачу встановлено 3 групу інвалідності у зв'язку із профзахворюванням.
Як встановлено судом на підставі наданих відповідачем пояснень, позивач, як особа, якій встановлено стійку втрату професійної працездатності 50% та третю групу інвалідності у зв'язку із трудовим каліцтвом, перебував з 24 лютого 2003 року на постійному обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки в Донецькій області.
28 жовтня 2014 року позивач звернувся із особистою заявою № 5569 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області в якій просив продовжити йому раніше призначені страхові виплати.
Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську від 28 жовтня 2014 року № 0503/8955/8955/10 позивачу продовжено раніше призначені страхові виплати з 1 жовтня 2014 року безстроково.
28 листопада 2016 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську винесло постанову № 0503/8955/8955/12 якою припинило позивачу з 1 липня 2015 року виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 1 789 грн. 5 коп. у зв'язку із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи.
8 вересня 2020 року позивач, через свого представника, звернувся із запитом до Бахмутського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про продовження раніше призначених йому сум страхових виплат та виплати заборгованості, починаючи з 1 липня 2015 року.
Листом від 18 вересня 2020 року № 18.03.1/3598 Бахмутське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, у відповідь на запит представника позивача, повідомило про те, позивачу припинені страхові виплати з 1 липня 2015 року у зв'язку із закінченням строку дії довідки внутрішньо переміщеної особи від 2 грудня 2014 року № 1419007165. З приводу продовження раніше призначеної страхової виплати з липня 2015 року до Бахмутського міського відділення, зазначило, що позивач не звертався. Стосовно суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, вказало на те, що вони виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабміном, який на сьогоднішній день відсутній. З приводу розміру заборгованості було рекомендовано звернутись до Горлівського міського відділення у Центрально-Міському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яке перереєструвалось на підконтрольній території України, в якому саме і знаходиться справа позивача як потерпілого.
Із довідки «Про доходи», що видана позивачу Бахмутським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 17 вересня 2020 року № 18.03.1/3571 вбачається, що з липня 2015 року страхові виплати позивачу не нараховувались та не виплачувались, останнім місяцем нарахування та виплати є червень 2015 року. Зазначена обставина не заперечується відповідачем.
Отже, спірним питанням даної справи є правомірність припинення нарахування та виплати позивачу сум страхових виплат з липня 2015 року.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Припинення страхових виплат і надання соціальних послуг встановлено нормами частини 1 статті 46 зазначеного Закону, у якому передбачено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
В силу вимог статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до норм статті 7 зазначеного Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Факт внутрішнього переміщення, згідно положень статті 4 Закону № 1706-VII підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до норм статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право громадянина на призначення пенсії не може бути пов'язано з такою умовою, як постійне місце проживання або реєстрація місця проживання, а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того де проживає особа, пенсія якій призначена.
Дійсно, з аналізу норм статті 46 Закону № 1105-XIV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплат не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що «інші випадки» для припинення виплати страхових внесків повинні також бути передбачені саме законом.
Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.
Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.
Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, суд зауважує, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не може посилатися на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум страхових виплат, оскільки порядок та умови отримання таких виплат регулюються виключно Законом, а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Фонду соціального страхування здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, дослідивши наявні матеріали справи, суд доходить висновку про допущену протиправну бездіяльність відповідачем, яка полягала у припиненні позивачу нарахування та виплати щомісячних страхових виплат з липня 2015 року.
Також суд зазначає, що під час розгляду даної адміністративної справи було встановлено припинення страхових виплат позивачу на підставі постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську від 28 листопада 2016 року № 0503/8955/8955/12, а тому суд вважає за необхідне, з метою повного поновлення порушеного права позивача, вийти за межі позовних вимог в цій частині та визнати протиправною та скасувати зазначену постанову відповідача, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того суд, в порядку статті 245 КАС України суд, вважає за необхідне також задовольнити вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату йому щомісячних страхових виплат з 1 липня 2015 року, оскільки за висновками суду позивачем доведено протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу таких страхових виплат, а судом встановлено протиправність постанови від 28 листопада 2016 року, якою такі виплати припинені.
Окрім цього позивач просив суд допустити негайне виконання рішення в частині присудження виплати йому щомісячних страхових виплат у межах суми стягнення за один місяць.
Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, рішення суду щодо зобов'язання відповідача виплатити заборгованість підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Щодо строку звернення до адміністративного суду із даним позовом суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Порушення прав позивача, що встановлено при розгляді даної справи, відбулося з вини Фонду і мало триваючий характер. Процесуальний строк обмежує лише строк звернення до суду з позовом, і не обмежує строк захисту порушеного права, якщо спеціальними нормами матеріального права встановлені більші строки для такого захисту (в даному випадку на підставі ч. 7 ст. 47 вказаного Закону позивач має право захистити своє порушене право на виплату індексації страхових виплат, які є їх складовою, за минулий час без обмеження будь-яким строком). На необхідність застосування при розгляді справ крім процесуальних строків також й положень спеціальних норм неодноразово зазначалося і в рішеннях Верховного Суду України (зокрема, в рішенні від 25 травня 2016 року в справі № 21-1249а16) у зв'язку із чим суд не приймає доводи відповідача щодо твердження про пропущений позивачем строк звернення до адміністративного суду та необхідності залишити позов без розгляду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп. відповідно до квитанції від 19 жовтня 2020 року № 19099, який стягується з відповідача в повному обсязі у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124, 125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5) про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови від 28 листопада 2016 року, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5) щодо не нарахування та невиплати щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) з 1 липня 2015 року.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську від 28 листопада 2016 року № 0503/8955/8955/12, якою припинено страхові виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) з 1 липня 2015 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5) нарахувати страхові виплати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) заборгованість зі сплати страхових виплат з 1 липня 2015 року.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) заборгованість зі сплати страхових виплат за період з 1 липня 2015 року у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 (вісімдесят) коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) .
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 16 листопада 2020 року. Повне судове рішення складено 16 листопада 2020 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар