Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 листопада 2020 р. Справа№200/8550/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. в судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради
про визнання неправомірною та скасування вимоги
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради , в якому просив суд: визнати вимогу про відшкодування коштів по переплаченим житловим субсидіям від 22 липня 2020 року Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про повернення житлової субсидії за період з 01.10.2019 року по 31.05.2020 року у розмірі 8 661,09 грн. з ОСОБА_1 ; скасувати вимогу про відшкодування коштів по переплаченим житловим субсидіям від 22 липня 2020 року Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про повернення житлової субсидії за період з 01.10.2019 року по 31.05.2020 року у розмірі 8 661, 09 грн. з ОСОБА_1 .
21 вересня 2020 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк не більше п'яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом уточнення позовних вимог, викладених в пункті №1 позовної заяви.
05 жовтня 2020 року до суду від представника позивача засобами електронного зв'язку надійшов уточнений адміністративний позов, в якому позовну вимогу, викладену в пункті № 1, викладено в наступній редакції: "визнати Вимогу про відшкодування коштів по переплаченим житловим субсидіям від 22 липня 2020 року Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про повернення житлової субсидії за період з 01.10.2019 року по 31.05.2020 року у розмірі 8 661,09 грн. з ОСОБА_1 неправомірною", позовну вимогу № 2 викладено без змін.
Ухвалою від 12 жовтня 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 09 листопада 2020 року.
09 листопада 2020 року представник відповідача надав засобами поштового зв'язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог.
09 листопада 2020 року в судове засідання сторони повідомлені належним чином не з'явились про причини неявки не повідомили.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, відзиву на адміністративний позов, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору та встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 має статус інваліда 2 групи згідно довідки до Акта МСЕК серія № 10ААБ №424789 безстроково.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що з 01 жовтня 2019 року по 31 травня 2020 року позивач отримував субсидію в Управлінні соціального захисту населення Дружківської міської ради.
22 липня 2020 року Управлінням соціального захисту населення Дружківської міської ради було винесено вимогу, якою позивача було зобов'язано повернути кошти до бюджету переплаченої субсидії за період з 01 жовтня 2019 року по 31 травня 2020 року у сумі 8 661,09 грн.
Оскаржувана вимога обґрунтована тим, що позивач своєчасно не повідомив відповідача про придбання транспортного засобу, якому менше 5 років.
Відповідно до положень Постанови КМУ від 21 жовтня 1995 року 848 (зі змінами та доповненнями) «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо: будь-хто із складу домогосподарства або член сім'ї особи із складу домогосподарства має у власності транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п'яти років (крім мопеда і причепа).
Фактично автомобіль придбала невістка позивача - ОСОБА_2 , яка зареєстрована та мешкає у місті Краматорськ.
Позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави для стягнення з нього переплаченої субсидії, осільки власником автомобілю є особа, що не входить до складу домогосподарства отримувача субсидії.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що позивач перебуває на обліку в Управлінні як одержувач субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з жовтня 2015 року.
Починаючи з жовтня 2015 року житлова субсидія призначалась позивачу на фактичну кількість осіб, яким нараховувалась плата за спожиті житлово-комунальні послуги.
07.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про призначення житлової субсидії на опалювальний період 2019-2020 роки, а саме з 01.10.2019 року.
Відповідачем станом на на 01.10.2019 р. до складу сім'ї позивача враховано: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач, пенсіонер; ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружина, пенсіонер; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син, працездатна особа, працює, одружений та має неповнолітню дитину, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , член сім'ї особи зі складу домогосподарства (дружина сина) отримувач допомоги при народженні дитини, дитина (онук позивача) - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровані за іншою адресою.
До заяви ОСОБА_1 також було додано: декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії; заяву до міської комісії з вирішення спірних питань для надання населенню пільг та субсидій з питання призначення житлової субсидії на осіб які фактично мешкають; довідка комітету мікрорайону № 3 Краматорської міської ради, в якій зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
10.10.2019 року складено акт обстеження матеріально - побутових умов сім'ї за адресою: АДРЕСА_1 (в акті зазначено, що ОСОБА_4 за вказаною адресою не мешкає).
07.11.2019 року на засіданні міської комісії з вирішення спірних питань для надання населенню пільг та субсидій прийнято рішення призначити субсидію на фактично мешкаючих осіб на 81,27 м.кв., на підставі чого прийнято рішення про призначення житлової субсидії 11.11.2019.
Розрахунок субсидії виконано на підставі рішення комісії (витяг з протоколу засідання комісії від 07.11.2019 № 24) на осіб, які фактично мешкають (без урахування сина, невістки та онука) і на понаднормовану площу житла.
У зв'язку з карантинними заходами з 01 травня 2020 року житлову субсидію було подовжено автоматично без звернення ОСОБА_1 на осіб, які фактично мешкають у житловому приміщені та на понаднормовану площу (з урахуванням попереднього рішення комісії).
Відповідач, зазначив, що згідно верифікації, за даними державних органів, було виявлено, що на момент звернення у жовтні 2019 року, ОСОБА_1 не було задекларовано наявність у будь-кого зі складу домогосподарства або члена сім'ї особи зі складу домогосподарства транспортного засобу, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п'яти років, а саме автомобіль марки РЕUGЕОТ 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований на невістку ОСОБА_2 14.06.2019 року.
ОСОБА_1 повідомлено щодо вищевказаного порушення, про що 21.02.2020 позивачем було надано пояснювальну в письмовій формі, в якій він зазначив, що зобов'язується сплачувати щомісячно по 1000 грн. суму переплати по субсидії до повного погашення боргу.
ОСОБА_1 отримував субсидію на житлово-комунальні послуги по 31.05.2020 року.
Відповідно до протоколу №18 від 03.06.2020 року міської комісії з вирішення спірних питань для надання населенню пільг та субсидій прийнято рішення про припинення субсидії ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням п/п 2 п.6 Положення (наявність транспортного засобу менше ніж 5 років).
На підставі рішення комісії (витяг з протоколу засідання комісії від 03.07.2020 №18) житлову субсидію Позивачу було припинено з 01.06.2020 року. Надміру виплачена житлова субсидія за період з 01.10.2019 року по 31.05.2020 року в розмірі 8661,09 грн. (вісім тисяч шістсот шістдесят одна грн. 09 коп.) підлягає поверненню в бюджет.
22.07.2020 року Управлінням було винесено вимогу, якою позивача було зобов'язано повернути кошти до бюджету переплаченої житлової субсидії за період з 01.10.2019 року по 31.05.2020 року в сумі 8661,09 грн., відповідно до п/п 2 п.6 Положення.
На теперішній час кошти до бюджету переплаченої житлової субсидії позивачем не повернуті.
Відповідач зазначає, що позивачем навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на отримання житлової субсидії та на визначення її розміру, відповідачем правомірно припинено виплату такої субсидії з 01 червня 2020 року.
Відповідач зазначає, що його дії є правомірними, вчинені в межах повноважень та ніяким чином не порушують права позивача.
Дослідивши обставини справи та надані сторонами, документи суд встановив наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, копію свідоцтва про шлюб сторонами не надано, однак сторони цей факт підтверджують.
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_4 , виданного 06 травня 1986 року відділом ЗАГС Колківської сільської ради народних депутатів Халтурінського району Кіровської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 .
Згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 , виданного 07.10.2011 року відділом ДРАЦС Крматорського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 уклали шлюб 07.10.2011 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 .
Згідно довідки УПСЗН в м. Дружківка від 01.10.2019 року № 01-19/508, ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 14.06.2019 року, за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб PEUGEOT 301, рік випуску 2019.
Також, судом з матеріалів адміністративного позову та відзиву встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 мають дитину ОСОБА_5 , копію свідоцтва про народження дитини сторонами не надано, проте цей факт сторонами не заперечується.
З декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії від 07.10.2019 року, поданої ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради, суд встановив, що в пункті 3 розділу І «Дані про осіб, які входять до складу домогосподарства, і їх зареєстроване (для орендарів та внутрішньо переміщених осіб - фактичне) місце проживання у житловому приміщенні/будинку» позивач зазначив ОСОБА_1 (себе), ОСОБА_3 (дружина позивача), ОСОБА_4 (син позивача).
В розділі ІІ вказаної декларації позивач зазначив як членів сім'ї осіб зі складу домогосподарства ОСОБА_2 (невістку) та ОСОБА_5 (онука).
В розділі IV вказаної декларації щодо транспортних засобів позивач зазначив, відомості тільки відносно себе.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини справи сторонами не заперечуються, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність. недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Стаття 22 Загальної декларації прав людини, ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, ст. 23 Європейської соціальної хартії (переглянутої) закріплюють право особи на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відтак, дослідивши обставини справи, суд встановив, що правовідносини сторін регулюються приписами ЦК України, Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, Порядком повернення коштів, надмірно виплачених за призначеними субсидіями, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 29 грудня 1997 року № 39/283/90/5, у редакції, чинній на час складання акта № 58 (далі - Порядок).
Положенням про Порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 р. № 807, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) далі - Положення № 848), визначено механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій, зокрема, комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно п.п. 2, 3, 4, 9 Положення № 848, головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).
Житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком. Суми призначеної, але не виплаченої у зв'язку із смертю одержувача житлової субсидії виплачуються одному із членів домогосподарства, з урахуванням яких призначалася субсидія.
Право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках). Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.
Відповідно до п.п. 29, 30 Положення № 848, рішення комісії у випадках, передбачених пунктами 24-28 цього Положення, приймаються на підставі актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.
Для розрахунку житлової субсидії враховуються нараховані доходи членів домогосподарства, членів сім'ї особи із складу домогосподарства, зазначених у пунктах 24-28 цього Положення, які досягли 14-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються такі доходи.
Згідно п/п 2 п. 14 Положення № 848, житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім'ї особи із складу домогосподарства має у власності транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п'яти років (крім мопеда).
При цьому не враховуються транспортні засоби, одержані безоплатно чи придбані на пільгових умовах через структурні підрозділи з питань соціального захисту населення, у тому числі за рахунок грошової допомоги на придбання автомобіля.
Наявність (відсутність) у власності зазначених осіб транспортних засобів зазначається у декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. Якщо право власності на транспортний засіб набуто під час отримання житлової субсидії, громадянин, якому призначено житлову субсидію, протягом 30 календарних днів зобов'язаний повідомити про це структурному підрозділу з питань соціального захисту населення незалежно від розміру вартості транспортного засобу.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року № 2058-III, домогосподарство - це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати у родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків, або бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї" членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 31 березня 2020 року у справі N 205/4245/17 (провадження N 61-17628св19).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що як до членів домогосподарства, так і до членів сім'ї відносяться особи, що проживають спільно, мають спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання та пов'язані родинними зв'язками.
При цьому, члени домогосподарства можуть перебувати у родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків, або бути і в тих, і в інших стосунках.
Однак, визначальною ознакою при визначенні відношення особи до сім'ї або домогосподарства є наявність спільного проживання та спільного побуту.
З 2015 року позивач отримував субсидію на домогосподарство з розрахунку фактичної кількості осіб, яким нараховувалась плата за спожиті житлово-комунальні послуги.
Судом встановлено, що станом на 01.10.2019 року ОСОБА_4 разом з позивачем не проживав та фактично мешкав у місті Краматорську, ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у місті Краматорську, що сторонами не заперечується, ОСОБА_5 до розрахунку субсидії не включається через недосягання 14 річного віку.
Крім того, як зазначив відповідач у своєму відзиві, 07.11.2019 року на засіданні міської комісії з вирішення спірних питань для надання населенню пільг та субсидій прийнято рішення призначити субсидію на фактично мешкаючих осіб на 81,27 м.кв., на підставі чого прийнято рішення про призначення житлової субсидії 11.11.2019, без врахування ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Однак, всупереч цьому станом на 01.10.2019 року відповідач до складу сім'ї позивача включив також ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , проте субсидію призначив без врахування цих осіб.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про включення ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до складу домогосподарства та членів сім'ї позивача для цілей розрахунку субсидії, оскільки вони не пов'язані спільним проживанням та спільним побутом, протилежне відповідачем не доведено.
Така позиція відповідача, на думку суду, є суперечливою, оскільки відповідачем 11.11.2019 було прийнято рішення про призначення житлової субсидії, без врахування ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що сформувало у позивача правомірні очікування на компенсацію оплати комунальних послуг на наступний період, тобто розумне сподівання, що стосовно нього орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше.
Суд вважає за необхідне застосувати доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, розумно покладається на них.
Щодо доводів відповідача про умисне ненадання відомостей про придбання невісткою позивача ОСОБА_2 14.06.2019 року транспортного засобу, суд оцінює їх критично, з огляду на те, що позивач доброчесно вказав всіх осіб, яких він відносить до своєї родини, однак склад осіб, які входять до складу домогосподарства та членів сім'ї в розумінні законодавства, яким врегульовано порядок налання субсидії, позивач визначив не коректно.
Поряд з цим суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1215 Цивільного Кодексу України, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.
Таким чином, не може бути повернута сума надмірно перерахованої (виплаченої) субсидії зокрема тоді, якщо відповідач не доведе, що виплату здійснив добровільно, але внаслідок рахункової помилки з його боку чи недобросовісності з боку позивача як набувача субсидії. Така недобросовісність може проявлятися у несумлінному ставленні до виконання власних обов'язків, зловживанні правом у власних інтересах або в інтересах третіх осіб тощо.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 727/5743/15-ц від 27.03.2019.
Житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави вимагати повернення вже отриманої субсидії позивачем.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту та відновлення своїх прав.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради (84206, Донецька область, м. Дружківка, вул. Машинобудівників, 64, ЄДРПОУ 26010987) про визнання протиправною та скасувати вимогу - задовольнити.
Визнати Вимогу про відшкодування коштів по переплаченим житловим субсидіям від 22 липня 2020 року Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про повернення житлової субсидії за період з 01.10.2019 року по 31.05.2020 року у розмірі 8 661,09 грн. з ОСОБА_1 протиправною.
Скасувати Вимогу про відшкодування коштів по переплаченим житловим субсидіям від 22 липня 2020 року Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про повернення житлової субсидії за період з 01.10.2019 року по 31.05.2020 року у розмірі 8 661, 09 грн. з ОСОБА_1 .
Вступна та резолютивна частини рішення складені та підписані 09 листопада 2020 року
Повний текст рішення складено та підписано 16 листопада 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/)
Суддя О.М. Кониченко