16 листопада 2020 року Справа № 160/10714/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить:
1) визнати дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 - протиправними.
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), що дає право на пенсію за віком, наступні періоди роботи:
- у Криничанському районному об'єднанні «СІЛЬГОСПТЕХНІКА» на посаді слюсаря з 06 жовтня 1977 року по 27 квітня 1978 року, що складає - 6 місяців 21 календарний день.
- період проходження військової служби з 11 травня 1978 р. по 26 травня 1980 року, що складає - 2 роки і 15 календарних днів. (із розрахунку 365 календарних днів у році та 30 днів у місяці)
- У Криничанському районному державному підприємстві «Райагрохім» з 16 червня 1980р. по 30 серпня 1981 року , що складає 2 місяця та 14 календарних днів.
- головою фермерського господарства «Сучкова В.В.» з 01 січня 1993р. по 30 грудня 1999 року, що складає 7 років.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком з дня звернення за пенсією - з 16 квітня 2020р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що через викрадення трудової книжки не може підтвердити наявний трудовий стаж, разом з тим всі спірні періоди роботи підтверджено належним чином оформленими довідками та іншими документами, разом з тим, відповідач протиправно не приймає надані довідки до уваги та не здійснює передбачених законом дій та не реалізує власні повноваження задля перевірки спірних періодів роботи позивача, та своїми протиправними діями перешкоджає реалізації права позивача на соціальний захист.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
13.10.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що надані документи не підтверджують наявність необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком, у зв'язку із чим позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до Криничанського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 16.04.2020 про призначення пенсії за віком.
Листом від 30.04.2020 №0400-0305-8/22132 відділом з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відмовлено через відсутність загального стажу роботи - 27 років.
За наданими документами, страховий стаж позивача зараховано по 31.12.2019 та складає 20 років 09 місяців 02 дні.
До страхового стажу не враховано:
- період роботи з 06.10.1977 по 27.04.1978 відповідно до довідки № 176-с від 17.03.2020, оскільки відсутній запис в трудовій книжці;
- період проходження військової служби з 11.05.1978 по 26.05.1980, відповідно до довідки № 35 від 14.04.2020, оскільки дата народження в довідці не відповідає паспортним даним;
- період роботи з 16.06.80, відповідно до довідки № 175-с від 17.03.2020, оскільки в трудовій книжці відсутній запис про роботу, а у довідці відсутня дата звільнення з роботи.
- період роботи на посаді голови фермерського господарства не врахований через відсутність доказів сплати страхових внесків за даний період.
Не погодившись з відмовою позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до стаття 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
- з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
- з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
- з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27років;
- з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
- з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
- з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
- з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
- з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
- з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
- з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
- починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно з п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України № 1058-IV, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), визначено, що до заяви про призначення (перерахунок) пенсії додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами):
- паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи;
- документ про присвоєння реєстраційного номеру;
- трудова книжка (відомості про роботу);
- диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання;
- свідоцтво про шлюб (для жінок);
- свідоцтво про народження дітей (для жінок);
- довідка про заробіток за 60 календарних місяців підряд за будь - який період (за бажанням заявника) до 01.07.2000 року та підтверджуюча довідка підприємства про наявність первинних документів;
- та інші документи, які підтверджують періоди роботи особи, яка звертається за призначенням пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Так, разом з заявою про призначення пенсії позивачем подано паспорт громадянина України, військовий квиток, дублікат трудової книжки, архівні довідки, та інші необхідні документи.
На підтвердження періоду роботи з 06.10 1977 р. по 27.04.1978 р. позивачем надано архівну довідку №176-с від 17.03.2020 р. з витягами наказів Криничанського об'єднання «СІЛЬГОСПТЕХНІКА» про прийняття на роботу та працю ОСОБА_1 на посаді слюсаря з 06 жовтня 1977 року по 27 квітня 1978 року. Оскільки через втрату трудової книжки даний запис в ній відсутній.
На підтвердження періоду проходження строкової військової служби позивачем надано довідку Криничанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №35 від 14.04.2020р. та військовий квіток № 6663589.
На підтвердження періоду роботи позивача з 01.01.1993р по 30.12.1999р. роботи на посаді голови фермерського господарства «Сучкова В.В.» (ЄДРПОУ 20238011) , на вимогу Пенсійного фонду позивачем, на підтвердження сплати страхових внесків надано оригінали платіжних доручень та відомостей про нарахування заробітної:
- сплата страхових внесків за 1993 р, платіжне доручення № 25 від 26.12.1994 р. згідно акту ревізії за 1993 рік сплачено 234920 крб.
- за 1994 р. платіжне доручення № 26 від 26.12.1994 р. сплачено три мільйона триста п'ятдесят шість тисяч карбованців
- за 1995 р. платіжне доручення № 22 від 28.12.1995 р. сплачено десять мільйонів карбованців
- за 1996 р. згідно відомості про заробітну плату за 1 півріччя сплачено 1% в пенсійний фонд від нарахованої суми заробітної плати, також сплачено за друге півріччя 1% від нарахованої суми заробітної плати;
- за 1997 р. згідно відомостей про нарахування заробітної плати сплачено до пенсійного фонду 1%;
- за 1998 р. платіжне доручення № 25 від 02.12.1998 р. сплачено страхових внесків за третій квартал - 100,02 крб.; за четвертий квартал 1998 р. сума 34,00 крб.;
- за 1999 р. платіжне доручення № 23 від 05.08.1999 р. сплачено страхових внесків за січень-червень 1999 р. 24,00 грн., згідно платіжного доручення № 50 від 27 грудня 1999 р. сплачено страхові внески в пенсійний фонд за друге півріччя.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з нормами пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
За результатами судового розгляду встановлено, що відповідачем не дотримані державні гарантії реалізації позивачем, застрахованою особою, своїх прав, передбачених Законом № 1058-V.
При цьому, суд наголошує, що у даному випадку відповідач повинен був керуватися положеннями ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також пунктами 1, 2, 17, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, та перевірити наявність загального стажу на підставі записів у трудовій книжці, показань свідків, здійснити відповідні запити до організацій, де працював позивач, однак жодних з перелічених дій відповідач не вчинив, обмежившись посиланням про ненадання позивачем підтверджуючих довідок установленого зразка про сплату страхових внесків та недоліки записів в трудовій книжці. Доказів протилежного до суду не надано.
Суд зазначає, що формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її конституційного права на соціальний захист.
Крім того, суд зазначає, що позивачем самостійно вжито всіх можливих заходів щодо надання необхідних довідок та інших підтверджуючих документів.
ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).
З огляду на викладене, суд вважає, що спірні періоди роботи позивача повинні бути враховані до його страхового стажу.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» («Chahal v. The United Kingdom», (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Разом з тим, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
В контексті викладеного, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи у Криничанському районному об'єднанні «СІЛЬГОСПТЕХНІКА» на посаді слюсаря з 06 жовтня 1977року по 27 квітня 1978 року, період проходження військової служби з 11 травня 1978 р. по 26 травня1980 року, у Криничанському районному державному підприємстві «Райагрохім» з 16 червня 1980р. по 30 серпня 1981 року, головою фермерського господарства «Сучкова В.В.» з 01 січня 1993р. по 30 грудня 1999 року, та здійснити нарахування пенсії з моменту звернення.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень дії та рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності своїх дій щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , доводи позивача викладені у позові не спростовані, а тому суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 5,72, 77,241, 243-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Наб. Перемоги, 26) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 - протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), що дає право на пенсію за віком, наступні періоди роботи:
- у Криничанському районному об'єднанні «СІЛЬГОСПТЕХНІКА» на посаді слюсаря з 06 жовтня 1977 року по 27 квітня 1978 року, що складає - 6 місяців 21 календарний день.
- період проходження військової служби з 11 травня 1978 р. по 26 травня 1980 року, що складає - 2 роки і 15 календарних днів. (із розрахунку 365 календарних днів у році та 30 днів у місяці)
- у Криничанському районному державному підприємстві «Райагрохім» з 16 червня 1980р. по 30 серпня 1981 року , що складає 2 місяця та 14 календарних днів.
- головою фермерського господарства «Сучкова В.В.» з 01 січня 1993р. по 30 грудня 1999 року, що складає 7 років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком з дня звернення за пенсією - з 16 квітня 2020р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2020 року
Суддя О.М. Неклеса