21 жовтня 2020 року Справа № 160/12209/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (вул. Поправки Юрія, буд.6, оф.14, м.Київ, 02094) про визнання протиправною та скасування постанови,-
01.10.2020 представник позивача адвокат Клименко Ігор Іванович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, в якій просить суд:
-визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження №ВП №63011120 від 11 вересня 2020 року щодо Боржника ОСОБА_1 .
Позовна заява обґрунтована тим, що 24.09.2020 позивачу стало відомо про те, що приватним виконавцем м. Києва Малкова М.В. на підставі виконавчого напису №18577 від 14.08.2020 приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича відкрито виконавче провадження № 63011120 про стягнення грошових коштів з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», з яким позивачем ніколи не укладались будь-які цивільні договори, зокрема, і кредитні. Приватним виконавцем у вказаному вище виконавчому провадженні винесено також постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Зауважено, що згідно інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців, приватний виконавець Малкова Марія Вікторівна здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва. Отже, місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Малкова Марія Вікторівна здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчі документи у виконавчому провадженні № 63011120 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи. Позивач вважає такі дії приватного виконавця протиправними, а постанови про відкриття виконавчого провадження № 63011120 та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника такими, що підлягають скасуванню, оскільки винесені з порушенням вимог закону.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 було відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні.
20.10.2020 року до суду засобами електронного зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Вказав, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження. У виконавчому написі №18616 від 14.08.2020, виданому приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, вказано місце проживання Боржника - ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . Тобто, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника - ОСОБА_1 , знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Більш того, в заяві про примусове виконання рішення стягувачем також зазначена інформація, що вказана у виконавчому написі, а саме, що місцем проживання ОСОБА_1 , є АДРЕСА_2 . Отже, при прийнятті виконавчого напису жодного порушення відповідно п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем не виявлено, в результаті чого було прийнято виконавчий документ на виконання.
Додатково зазначив, що чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить застереження про здійснення виконавчого провадження виключно за місцем реєстрації боржника. На думку відповідача, місце реєстрації не є підтвердженням того, що особа проживає за даною адресою, а отже, адреса, яка зазначена в паспорті боржника, саме: АДРЕСА_1 , не є підтвердженням того, що ОСОБА_1 проживала на день відкриття виконавчого провадження саме в Дніпропетровській області, адже норми законодавства вказують на те, що громадяни України мають право вільно пересуватися по території України та вільного вибору місця проживання.
Також, відповідач вважає, що приватний виконавець не тільки не зобов'язаний, а й не має права перевіряти інформацію про місце проживанням боржника до відкриття виконавчого провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни перебуває виконавче провадження №63011120 у відношенні боржника ОСОБА_1 .
10.09.2020 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. з заявою про примусове виконання рішення, в якій просив:
- відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем за №18616 від 14.08.2020 про стягнення з боржника, яким є що ОСОБА_1 , коштів у розмірі 56 293,08 грн.;
- у випадку встановлення доходу боржника, яким є: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_1 , - звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доход боржника без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) Боржника.
У вказаній заяві про примусове виконання рішення стягувачем зазначено, що адресою місця реєстрації боржника -АДРЕСА_1 , а адресою проживання: АДРЕСА_2 .
До вказаної заяви стягувачем, зокрема, додано оригінал виконавчого напису №18616 від 14.08.2020.
Судом з матеріалів справи встановлено, що у кредитному договорі від 22.06.2013 та у заявці/анкеті позивальника, яким є ОСОБА_1 зазначено адресу боржника, а саме: місце реєстрації - АДРЕСА_1 та адресу фактичного місця проживання: АДРЕСА_5 .
11.09.2020 за вищевказаною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63011120 з виконання виконавчого напису №18616, виданого 14.08.2020 приватним нотаріусом Житомірського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 56293,08 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП №63011120, 15.09.2020 приватним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника.
Не погоджуючись із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №63011120 від 11.09.2020 року, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII, виконавчий напис є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"(надалі - Закон №1403-VIII), у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частиною 1 ст. 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону №1404-VIII.
Частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
За змістом статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що вказаними приписами визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з ч. 3 ст. 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
При цьому, в силу положень ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII, якщо місце проживання, перебування боржника-фізичної особи та місцезнаходження боржника-юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Таким чином, суд вважає, що визначальними для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем є вчинення таких дій щодо боржника, який проживає в межах його виконавчого округу або знаходження майна боржника в межах цього ж виконавчого округу.
Відповідно до частини 5 статті 24 Закону №1404-VII, у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Законом №1404 обов'язок встановити, чи пред'явлений виконавчий документ за належним місцем виконання відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1404 покладається саме на виконавця. Відтак, питання з'ясування місця проживання боржника та/або місця розташування його майна передує відкриттю виконавчого провадження, маючи вирішальне значення для вирішення питання про те,чи дотриманий порядок пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При винесенні постанови від 11.09.2020 про відкриття виконавчого провадження №63011120, приватним виконавцем адресою боржника (позивача в цій справі) зазначено: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, єдиною документально підтвердженою адресою реєстрації та проживання позивача є його місце реєстрації в АДРЕСА_1 , що також підтверджується копіями паспорту (серія АН номер 027996), долученими до матеріалів справи.
Жодних доказів проживання, перебування позивача в місті Києві, як і знаходження в останньому його майна, відповідачем суду не надано.
Зазначена вище адреса в місті Києві вперше була зазначена приватним нотаріусом Гораєм О.С. у виконавчому написі, після чого була також вказана представником за довіреністю ТОВ «Вердикт Капітал» в заяві приватному виконавцю про примусове виконання рішення, проте ця адреса не є місцем реєстрації позивача, а також не зазначена в кредитному договорі, тобто жодними доказами не підтверджена.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме із наданої відповідачем до суду заяви №01512/04849LCCA від 22.06.2013, у зв'язку з чим, суд зазначає, що відповідач - приватний виконавець мав можливість з цього документу встановити, що адресою проживання позивача є його адреса у Дніпропетровській області.
Доводи відповідача, що чинним законодавством не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження, є безпідставними, оскільки зміст ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» дає суду підстави стверджувати, що виконавець повинен перевірити, чи за правильним місцем проживання, перебування боржника подає виконавчий документ стягувач, оскільки за приписами п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» пред'явлення виконавчого документа не за місцем виконання є підставою для повернення останнього стягувачу.
Отже, у спірному випадку відповідач, отримавши заяву представника ТОВ «Вердикт Капітал» про примусове виконання рішення, повинен був перевірити, чим підтверджується факт проживання позивача в місті Києві, оскільки з документів є очевидним, що зареєстрованим, тобто документально підтвердженим місцем проживання позивача, є його адреса у Дніпропетровській області, і, встановивши, що таких доказів немає, повернути виконавчий документ стягувачу.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надсилались документи виконавчого провадження як за адресою, зазначеною у виконавчому написі, так і за адресою місця проживання боржника, за якою вона офіційно зареєстрована. Це переконливо свідчить про те, що відповідач був достовірно обізнаний про те, що місце реєстрації та проживання боржника знаходиться поза межами виконавчого округу, в якому він має право здійснювати діяльність.
Щодо посилання приватного виконавця на те, що адреса проживання у місті Києві була зазначена у виконавчому написі нотаріуса, суд зазначає, що у виконавчому написі нотаріуса було зазначено дві адреси, як у АДРЕСА_1 , разом з тим, відповідач на власний розсуд необґрунтовано обрав адресу, яка наділяла б його правом на відкриття виконавчого провадження в межах виконавчого округу міста Києва.
Таким чином, встановлені в ході судового розгляду справи обставини в їх сукупності, дають суду підстави для висновку, що у відповідача - приватного виконавця на час відкриття виконавчого провадження №63011120 не було доказів проживання, перебування боржника у виконавчому окрузі міста Києва, а тому, оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника прийняті відповідачем всупереч вимог частини 2 статті 24 Закону України №1404-VIII, оскільки виконавчий документ прийнято до виконання з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження №63011120 від 11.09.2020 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 3 статті 287 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Відповідно до вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору №0.0.1851971594.1 від 28.09.2020.
А тому, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840,80 грн. згідно положень ст. 139 КАС України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 5 000 грн., суд виходить з наступного.
Статтею 132 КАС України встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.
Так, згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.
Відповідно до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З аналізу вищенаведених процесуальних норм видно, що розподіл витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката адміністративним судом можливо здійснити лише за наявності сукупності доказів, якими такі витрати підтверджуються, а саме: договору про надання правничої допомоги; детального опису, часу, використаного на виконання робіт, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Суд звертає увагу, що до матеріалів адміністративного позову позивачем не додано документів для підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., зокрема, акту виконаних робіт, додатку №1 до договору №055 про надання правничої допомоги від 25.09.2020 стосовно сплати гонорару.
Так, до позову позивачем додано Договір №055 про надання правової допомоги від 25.09.2020, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Клименко і партнери» та гр. ОСОБА_1 .
Згідно п. 1.1. договору адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання правової допомоги обумовленого ним виду в інтересах останнього, в тому обсязі та на тих умовах, що передбачені і закріплені за взаємною згодою у цьому Договорі, а Клієнт зобов'язується сплати гонорар за дії Адвоката по наданню правової допомоги, а також усі фактичні витрати, пов'язані з виконанням Адвокатом своїх зобов'язань за даним договором.
Відповідно до п. 4.1. договору вказано, що клієнт зобов'язується сплатити Адвокату за Договором гонорар у розмірі та порядку, наведеному у Додатку №1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною.
Так, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній Додаток №1 до Договору №055 про надання правової допомоги від 25.09.2020.
Окрім того, в Договорі не зазначено співвідношення часу, витраченого адвокатом на виконання відповідної роботи (надання послуг).
В матеріалах справи наявна квитанція №0.0.1854212182.1 від 30.09.2020 про оплату правової допомоги адвоката Клименко І.І. в розмірі 5000,00 грн., проте, суд зазначає, що з наданих документів не можливо встановити співвідношення обсягу та часу виконаної роботи та їх вартості, яка має бути співмірною.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позивачем не доведено понесені ним судові витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката в адміністративній справі № 160/12209/20 у розмірі 5 000,00 грн., а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 241-246, 262, 284, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (вул. Поправки Юрія, буд.6, оф.14, м.Київ, 02094) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження №ВП №63011120 від 11 вересня 2020 року щодо Боржника ОСОБА_1 .
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (вул. Поправки Юрія, буд. 6, офіс 14, м. Київ, 02094) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору №0.0.1851971594.1 від 28.09.2020.
Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, набирає законної сили у строк та порядку, визначеному ст.272 КАС України.
Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядку, встановленому ч. 6 ст.287 КАС України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко