м. Вінниця
16 листопада 2020 р. Справа № 120/4180/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку. Однак, рішенням відповідач протиправно, на думку позивача, відмовив у призначенні такої пенсії з посиланням на відсутність відповідного періоду проживання (роботи) на території радіоекологічного забруднення.
Відповідачем надано відзив в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається, що даними місцевих органів самоврядування не підтверджується факт реєстрації позивача, тому факт постійного проживання особи в зоні посиленого радіоекологічного контролю в період народження дитини відсутній. Таким чином, згідно наданих документів позивач фактично проживала в зоні посиленого радіоекологічного контролю з 2006 року по 2009 рік та з 2009 року по теперішній час, що свідчить про відсутність у неї 4 років постійного проживання станом на 01.01.1993 року, тому позивач не має права на зниження пенсійного віку.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , згідно посвідчення Серії НОМЕР_1 від 02.07.2014 року, є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4). /а.с.7/.
Згідно рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 10.06.2014 року у справі № 145/895/14 визнано факт, що позивач постійно проживає на території с. Шершні Тиврівського району Вінницької області, яке віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії, починаючи з 1985 року де проживає по даний час. /а.с. 9-10/, що також підтверджується довідкою виданою виконавчим комітетом Сутиської селищної ради, яка відповідно до постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 року віднесена до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС. /а.с. 13/.
Із наявним пакетом необхідних документів, позивач звернулась до управління із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За результатами розгляду звернення управління прийняло рішення № 024950003344 від 09.07.2020 року, яким відмовило у призначені пенсії, з підстав відсутності необхідної тривалості періоду постійного проживання чи роботи у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років станом на 01.01.1993 року. /а.с. 7-8/.
Щодо суті позовних вимог.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Особливості реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Частиною 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки (якщо постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково на 1 рік за 3 роки проживання чи роботи, але не більше 5 років.
Відповідно до частини 3 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
* Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз наведених приписів свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із врахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як свідчать матеріали справи, спірним у правовідносинах, що виникли, є достатність періоду постійного проживання позивача на території радіоактивного забруднення в розумінні статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Водночас, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), яким деталізовано порядок призначення пенсії на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Так, абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 вказаного Порядку визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відтак, положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до заяви про призначення пенсії подаються посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
За змістом частини третьої та четвертої статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Так, судом встановлено, що позивач в підтвердження факту постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю у відповідний період до заяви про призначення пенсії на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додано:
- рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 10.06.2014 року у справі № 145/895/14 визнано факт, що позивач постійно проживає на території с. Шершні Тиврівського району Вінницької області, яке віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії, починаючи з 1985 року де проживає по даний час.
Крім того встановлений факт підтверджується довідкою виданою виконавчим комітетом Сутиської селищної ради, яка відповідно до постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 року віднесена до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Водночас суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином факт постійного проживання ОСОБА_1 на території посиленого радіологічного контролю починаючи з 1985 року по даний час встановлено в рішенні Тиврівського районного суду від 10.06.2014 року. Враховуючи, що обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи. Суд зазначає про необгрунтованість прийнятого управлінням рішення про відмову призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку, саме з підстав відсутності 4 річного періоду постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року.
Таким чином для належного захисту прав позивача, суд приходить до переконання, що в цій частині позовні вимоги слід задовільнити шляхом скасування рішення відповідача за № 024950003344 від 09.07.2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".
Стосовно вимоги зобов'язання Пенсійного фонду призначити пенсію позивачу зі зниженням пенсійного віку, суд доходить висновку про відмову у цій частині позовних вимог, з наступних підстав.
За приписами статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, оскільки - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсійний вік зменшується на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
Окремо зазначено, що * початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Таким чином, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та не більше 5 років.
Водночас, частиною третьою статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Зауважень до страхового стажу позивача відповідач не зазначає.
В силу вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким надається позивачу право на зменшенням пенсійного віку на 5 років та вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ОСОБА_1 набуде право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років при досягненні нею 55 річного віку, тобто з 29.12.2020 року.
У той же час, судом встановлено, що станом на дату звернення ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії, вік позивача складав повних 54 роки, що свідчить про недосягнення віку, з якого може бути призначено пенсію із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та відповідно до вимог чинного законодавства, позивач не набула права на призначення такої пенсії.
Окремо суд зазначає, що позивач зможе реалізувати своє право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з моменту досягнення нею 55 річного віку та повторним звернення до пенсійного фонду.
Також суд наголошує, що правові підстави не зараховувати до загального стажу періоду роботи позивача з 09.11.1989 року по 01.07.1991 року в управління відсутні.
Оскільки за змістом ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Крім того, п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Посилання відповідача на відсутність відтиску печатки у трудовій книжці позивача спростовуються наявними у матеріалах справи копіями трудової книжки, більше того, суд вважає доводи відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи з таких підстав - безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника. Таким чином, правових підстав щодо не зарахування періоду роботи заявниці з 09.11.1989 року по 01.07.1991 року в управління відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що відповідач повинен доводити правомірність своїх рішення, дій чи бездіяльності. Водночас, позивач не позбавлений обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Тобто обов'язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб'єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.
У даному випадку обов'язок доказування правомірності оспорюваних дій належить відповідачу, в той час як позивач зобов'язаний підтвердити належними та допустимими доказами обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 13322403) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за № 024950003344 від 09.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в сумі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 13322403).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович