про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
13 листопада 2020 р. Справа № 120/6517/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Віятик Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
У відповідності до п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, положеннями п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України також визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Як слідує із прохальної частини позовної заяви, предметом оскарження за даним позовом є бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за не отримане речове майно у день звільнення з військової служби.
Так, згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно із п. 15 розділу III Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно в порядку, визначеному Порядком № 178.
Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Із вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Таким чином, підставою для реалізації військовослужбовцем свого права на отримання компенсації за не отримане речове майно є відповідна заява (рапорт), яка може бути подана як до, так і після його виключення зі списків особового складу.
В даному ж випадку, на підтвердження обставин того, що відповідачем допущено бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації за не отримане речове майно, позивач долучає до матеріалів позовної заяви його рапорт від 05.07.2019 адресований відповідачу, в якому просить надати йому грошову компенсацію за не отримане речове майно.
Зазначає, що 10.07.2019 отримав довідку № 62 про вартість речового майна, що належить йому до виплати, однак станом на день звільнення, 10.07.2019, йому така компенсація не була виплачена.
Положеннями ч. 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
В даному ж випадку, як уже було зазначено вище, предметом позову є вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати грошової компенсації за речове майно, яке не входить до структури заробітної плати.
Із наведеного слідує, що спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, зокрема, невиплати позивачу в зв'язку із звільненням його із військової служби компенсації за речове майно, право на яку він здобув під час проходження публічної служби, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №815/2681/17, у постанові від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19.
При цьому, у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
В даному ж випадку, позивача виключено зі списків особового складу військової частини 10.07.2019, проте до суду з цим позовом позивач звернувся лише 10.11.2020, тобто із пропуском строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.
Позивач в позовній заяві зазначає, що ним 05.10.2020 вжито заходи для досудового врегулювання спору за домовленістю між ним та військовою частиною НОМЕР_1 , так він звернувся з листом-претензією до відповідача, в якому просив провести з ним розрахунок за не отримане речове майно, однак відповідач листом від 23.10.2020 відмовив у нарахуванні та виплаті такої компенсації. Відтак, позивач вважає що саме цим листом підтверджується бездіяльність відповідача.
Однак, суд критично ставиться до доводів позивача щодо вжиття ним заходів досудового врегулювання спору, оскільки в даній категорії справ, досудове врегулювання спору носить добровільний характер, натомість строк звернення до суду встановляється процесуальним законодавством і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В даному випадку ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав 10.07.2019, тобто в день звільнення з військової служби коли йому не було виплачено компенсацію за не отримане речове майно.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З огляду на викладене, позивачу слід надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
Зазначені вище недоліки свідчать про невідповідність поданої позивачем позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160 та 161 цього Кодексу.
За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. 122, 160, 161, 169, 256 КАС України, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом:
- надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна