м. Вінниця
16 листопада 2020 р. Справа № 120/4555/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
01.09.2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 18.09.2019 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000621305 про збільшення суми грошового зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб на суму 177577,33 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 44394,33 грн. та №0000631305 про збільшення суми грошового зобов'язання по сплаті військового збору на суму 14798,11 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 3699,53 грн.
На переконання позивача, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) нараховані відсотки та пеню. Разом з тим, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган не врахував зазначеного та не вірно визначив податкові зобов'язання, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду, в якому просила:
- визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 18.09.2019 року №0000621305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в частині суми основного платежу 28574,66 грн., в частині штрафних (фінансових) санкцій 7143,66 грн.;
- визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 18.09.2019 року №0000631305 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині суми основного платежу 2381,22 грн., в частині штрафних (фінансових) санкцій 595,31 грн.
Ухвалою суду від 04.09.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
10.09.2020 року до суду надійшли матеріали на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
06.10.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому остання заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказала, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 08.07.2019 року №3568 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 .
За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, встановлено порушення п. п. "д" п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України, а саме: не відображено в поданій податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік отриманого платником як додаткове благо доходу в сумі 986540,72 грн. та не сплачено податки і збори з таких доходів.
За результатом встановлених порушень, позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік на суму 177577,33 грн. та податкових зобов'язань з військового збору на суму 14798,11 грн.
Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Вінницькій області вважає, що податкові повідомлення-рішення від 18.09.20219 року № 0000621305 та № 0000631305 прийняті відповідно до вимог чинного податкового законодавства, а відтак не підлягають скасуванню.
Суд, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини.
24.04.2017 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Угоду про врегулювання боргу до Кредитного договору №ML-B00/045/2007 від 13.07.2007 року (далі - Угода), з метою визначення порядку виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.11.2012 року за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за Кредитним договором №ML-B00/045/2007 від 13.07.2007 року у розмірі 1502792,63 грн., штрафних санкцій в сумі 158748,09 грн.
Згідно п.2.2 Угоди станом на день укладання цієї Угоди заборгованість позичальника за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.11.2012 року перед кредитором за кредитним договором складає 1502792,63 грн., штрафних санкцій в сумі 158748,09 грн. Загальна заборгованість становить 1661540,72 грн.
Незважаючи на інші положення кредитного договору сторони домовились, що позичальник до 24.04.2017 року включно зобов'язується погасити боргові збов'язання в розмірі 675000 грн.
Пунктом 2.2.3 Угоди визначено, що за умови належного виконання позичальником цієї угоди сторони домовились:
- скасувати всю суму пенсі та штрафів, що були нараховані до моменту укладання цієї угоди;
що кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 986540,72 грн., що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 827792,63 грн. та штрафних санкцій (пеня) 158748,09 грн. і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед кредитором в повному обсязі.
Згідно абзацу 2 п.2.2.4 Угоди, підписання позичальником Додаткового договору, позичальник стверджує, що кредитор повідомив його про необхідність сплати податків та зборів з суми прощеного боргу (в тому числі у разі її зміни), у випадках, передбачених законодавством України.
Також, судом встановлено, що на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ст. 79 ПК України та наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 08.07.2019 року №3568, посадовою особою ГУ ДФС у Вінницькій області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт від 08.08.2019 року, в якому зафіксовано порушення позивачем:
- п.п. "д" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 177577,33 грн.;
- п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано військовий збір за 2017 рік на суму 17798,11 грн.
18.09.2019 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000621305 про збільшення грошового зобов'язання з ПДФО на загальну суму 221971,66 грн. та №0000631305 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 18497,64 грн.
Вважаючи, що контролюючий орган не вірно визначив суми грошових зобов'язань, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується та виходить з наступного.
Згідно з п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України (тут і надалі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзаців другого, третього пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.54, 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні; додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Разом з тим, позивач зазначає, що сума анульованого (прощеного) боргу в розмірі 986540,72 грн. включає в себе штрафні санкції (пеню), що не може вважатися додатковим благом та не підлягає оподаткуванню.
Надаючи правову оцінку доводам позивача, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" по кредитному договору №ML-B00/045/2007 від 13.07.2007 року, припинились 24.04.2017 після анулювання позивачу кредитної заборгованості у розмірі 986540,72 грн. При цьому, саме з цієї суми доходу відповідач визначив грошові зобов'язання позивача з ПДФО та з військового збору.
Разом з тим, згідно довідки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" від 20.08.2020 року №142, списана заборгованості в сумі 986540,72 грн. включає в себе основну суму кредиту у розмірі 827792,63 грн. та пеню у розмірі 158748,09 грн.
Таким чином, до складу загального річного оподатковуваного доходу позивача за 2017 рік було включено всю суму прощеного боргу, в тому числі суми, що відповідно до ст.164 Податкового кодексу України не вважаються додатковим благом. Відповідно, суми грошових зобов'язань позивача з ПДФО та військового збору визначені помилково та істотно завищені.
Разом з тим, суд зазначає, що сума загального річного оподатковуваного доходу, отриманого платником податків - ОСОБА_1 як додаткове благо у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності (ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), згідно ст.164 Податкового кодексу України, склала 827792,63 грн. (тіло кредиту).
Відповідно:
- розрахунок податку на доходи фізичних осіб за 2017:
827792,63 грн. х 18% = 149002,67 грн.;
Штрафна санкція 25% - 37250,67 грн.;
Всього: 186253,33 грн.
- розрахунок військового збору за 2017:
827792,63 грн. х 1,5% = 12416,89 грн.;
Штрафна санкція 25% - 3104,22 грн.
Всього: 15520,22 грн.
Таким чином, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області при прийняті податкового повідомлення-рішення № 0000621305 від 18.09.2019 року про визначення суми грошового зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб на суму 177577,33 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 44394,33 грн., не вірно визначено склад річного оподаткованого доходу позивача за 2017 рік, та як наслідок, завищено суму грошових зобов'язань позивача з ПДФО на 28574,66 грн. (177577,33 - 149002,67) та штрафні (фінансові) санкції на 7143,66 грн. (44394,33 - 37250,67).
Крім того, Головним управління ДПС у Вінницькій області при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000631305 від 18.09.2019 року завищено грошове зобов'язання по сплаті військового збору на 2381,22 грн. (14798,11 - 12416,89) та штрафні (фінансові) санкції на 595,31 грн. (3699,53 - 3104,22).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Водночас, частина 1 статті 77 КАС України вказує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем необґрунтовано визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та військового збору від всієї суми анульованої банком, а тому останні є протиправними та підлягають скасуванню в частині.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати які підлягають відшкодуванню стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, на користь останньої належить стягнути сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Щодо стягнення на користь позивача витрат понесених нею на правову допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
В силу частин 2 та 3 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Разом з тим, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. представником позивача разом із позовною заявою подано договір про надання правової допомоги 25.08.2020 року, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 25.08.2020 року, копії квитанцій до прибуткового касового ордеру від №31/08 від 31.08.2020 року та детальний опис робіт (наданих послуг) від 01.09.2020 року.
В той же час, як слідує із детального опису робіт (наданих послуг) від 01.09.2020 року, при підготовці позову до ГУ ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень ГУ ДПС у Вінницькій області №0000621305 від 18.09.2019 року та №0000631305 від 18.09.2019 року адвокатом виконано наступні роботи (послуги) : усні консультації клієнту - 500 грн., підготовка позову - 2000 грн., підготовка додатків до позову - 500 грн., супроводження справи в суді першої інстанції - 2000 грн., разом - 5000 грн.
При цьому, суд зауважує, що адміністративну справу розглянуто у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін), що виключає можливість відшкодування витрат за супроводження справи в суді.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Враховуючи, що лише документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення на її користь витрат, понесених на правову допомогу адвоката підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення таких витрат в сумі 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0000621305 від 18.09.2019 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 28574,66 грн., та штрафних (фінансових) санкцій на 7143,66 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0000631305 від 18.09.2019 року в частині визначення грошового зобов'язання з військового збору на 2381,22 грн., та штрафних (фінансових) санкцій на 595,31 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).
Повний текст рішення виготовлений: 16.11.2020 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович