Іменем України
11 листопада 2020 року м. Чернігівсправа № 927/886/20
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами спрощеного позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу
за позовом: Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради,
пр. Миру, 49а, м. Чернігів, 14005;
e-mail: dil_centr@ukr.net;
до відповідача: Приватного підприємства «Регіональне інформаційно-інвестиційне агентство», пр. Миру, 20, м. Чернігів, 14000;
e-mail: v_lopatka@ukr.net;
предмет спору: про стягнення 159934,60грн
за участю представників сторін:
від позивача: Литвин Я.В. - представник, довіреність №10-20 від 25.08.2020;
від відповідача: Лопатка В.М. - адвокат, ордер на надання правової допомоги серія СВ №1005330, видано 15.10.2020 на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.10.2020 б/н.
У судовому засіданні 11.11.2020, після закінчення оголошеної в судовому засіданні 02.11.2020 перерви, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
01.10.2020, Комунальним підприємством «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (надалі - КП «Діловий центр») подано позов до Приватного підприємства «Регіональне інформаційно-інвестиційне агентство» (надалі - ПП «Регіональне інформаційно-інвестиційне агентство») про стягнення 159934,60грн, з яких: 154473,87грн основного боргу за послуги з оренди нежилого приміщення за період січень, березень, червень, липень, серпень 2020 року на підставі договору оренди приміщень №41/10 від 02.09.2010 та додаткової угоди №1 до нього (надалі - Договір), 475,52грн інфляційних нарахувань за період з березня по серпень 2020 року, 4523,25грн десяти відсотків річних за період з 20.02.2020 по 30.09.2020 та 461,96грн пені за період з 20.02.2020 по 11.03.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати вартості послуг з орендного користування спірним нежитловим приміщенням.
Ухвалою від 05.10.2020, після усунення недоліків, відкрито провадження в справі №927/886/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 02.11.2020, сторонам установлено процесуальні строки для подачі до суду заяв по суті спору.
Відповідач, у межах установлених строків, у порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), подав відзив на позов (разом з доказами направлення на адресу позивача), в якому проти заявлених вимог заперечив у повному обсязі. Вказав, що повністю розрахувався за послуги з оренди спірного приміщення, що нараховані за січень 2020 року згідно з актом та рахунком від 31.01.2020 №УА-0000090, про що до відзиву надав належним чином завірені копії платіжних доручень від 24.02.2020 №1645 на суму 17600,00грн та від 25.02.2020 №1646 на суму 18996,89грн.
Просив урахувати, що починаючи з 12.03.2020 по теперішній час (тобто в період дії карантину) в позивача відсутні правові підстави для нарахування орендної плати за користування нежитловим приміщенням, переданим йому в оплатне користування за Договором саме під розміщення підприємства громадського харчування (п.1.1.2. Договору), оскільки за чинним рішенням Чернігівської обласної ради (23-я сесія 7-го скликання) від 12.05.2020 №55-23/VII «Про звільнення від сплати за оренду майна», з урахуванням змін внесених рішенням Чернігівської обласної ради (23-я сесія 7-го скликання) від 22.05.2020 №91-23/VII, з 12.03.2020 до завершення карантину звільнено від сплати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області орендарів, які орендують приміщення зокрема для розміщення закладів громадського харчування (до яких у тому числі належить відповідач у справі). За доводами відповідача, позивачем неправомірно проведено нарахування орендної плати за Договором за повний місяць березень 2020 року та за наступні місяці, що увійшли до спірного періоду, а саме: червень, липень та серпень 2020 року.
Зокрема звертав увагу на те, що розрахунки орендної плати в спірному періоді проведені позивачем виходячи з базового розміру орендної плати, визначеного на підставі додаткової угоди №1 від 31.12.2010, що є нікчемною в силу приписів статей 220, 654 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), оскільки вчинена сторонами без дотримання належної форми до цього правочину, а саме без нотаріального посвідчення.
Повідомив, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу, які планує понести відповідач становить 6000,00грн. Фактичні витрати в заявленому розмірі підтвердив платіжним дорученням від 13.10.2020 №1688 (завірена копія додана до відзиву).
Позивач, у межах установлених строків, у порядку статей 166, 184 ГПК України, подав відповідь на відзив (разом з доказами направлення на адресу відповідача), в якій спростовуючи доводи відповідача зазначив, що кошти перераховані 24-25 лютого 2020 року відповідно до п.3.9. Договору ним спрямовані на погашення заборгованості відповідача з оплати комунальних послуг (без конкретизації періоду). Повідомив, що орендна плата за березень 2020 року виставлена до сплати згідно з рахунком УА-0000523 від 31.03.2020, перерахована в травні 2020 року відповідно до рішення Чернігівської обласної ради від 12.05.2020 №55-23/VII та врахована при виставленні рахунку №УА-0000955 від 31.05.2020 на суму 1461,07грн (за травень 2020 року), оплаченого відповідачем. Вважає, що оскільки згідно з розпорядженням Чернігівської міської ради від 04.06.2020 №77-р дозволено діяльність закладів громадського харчування в умовах карантину з 05.06.2020, та з цього часу відповідач фактично здійснював господарську діяльність, користувався орендованим приміщенням та отримував прибуток (що ним не спростовується), відтак він має сплатити орендну плату за весь час такого користування.
Пояснив, що в зв'язку з припиненням з 01.01.2011 дії рішення обласної ради від 05.06.2009 щодо використання знижених орендних ставок (коефіцієнтів цільового використання) сторонами укладено додаткову угоду №1 від 31.12.2010 до Договору та додаток №1 до неї «Розрахунок №1 розміру орендної плати за оренду майна комунальної власності області по проспекту Миру, 20, у м. Чернігові», що підписані та завірені печатками обох сторін. За поясненнями позивача, відповідач від нотаріального посвідчення даної додаткової угоди ухилився, не прибув у призначений день до нотаріуса для її посвідчення, про причини неявки не повідомив. При цьому, спір між сторонами щодо розміру орендної плати в період з 01.01.2011 по 23.10.2020 був відсутній. Впродовж указаного часу відповідач оплачував орендну плату виходячи з базового розміру, встановленого додатковою угодою №1 від 31.12.2010 в сумі 12392,14грн (без ПДВ). З наведеного слідує, що суд, у силу частини 2 статті 220 ЦК України, може визнати такий договір дійсним.
Відповідач, у межах установлених строків, у порядку статей 167, 184 ГПК України, подав заперечення на відповідь на відзив (разом з доказами направлення позивачу). Вказав на відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження наявності в відповідача заборгованості з оплати комунальних послуг за Договором та її погашення за рахунок коштів, перерахованих ним у лютому 2020 року саме в рахунок орендної плати за січень 2020 року. Звертав увагу на існування двох рахунків УА-0000523 від 31.03.2020 (за повний місяць, березень 2020 року) та №УА-0000955 від 31.05.2020 (пільговий, за березень 2020 року), виставлених відповідачу до сплати за користування орендованим приміщенням за один і той же місяць. Вважає, що нарахування орендної плати за період дії карантину (з 12.03.2020) є неправомірним за наявності чинного рішення Чернігівської обласної ради (23-я сесія 7-го скликання) від 12.05.2020 №55-23/VII, з урахуванням змін внесених рішенням Чернігівської обласної ради (23-я сесія 7-го скликання) від 22.05.2020 №91-23/VII, за яким з 12.03.2020 до завершення карантину звільнено від сплати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області орендарів, які орендують приміщення зокрема для розміщення закладів громадського харчування. При цьому вважає, що розпорядження Чернігівської міської ради від 04.06.2020 №77-р, яким дозволено роботу закладів громадського харчування (з обмеженнями), не впливає на чинність рішення Чернігівської облради від 12.05.2020 №55-23/VII. Звертав увагу на відсутність будь-яких доказів, що свідчать про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення додаткової угоди від 31.12.2010 №1 до Договору. Вважає безпідставним посилання позивача на Методику та порядок використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області, затверджену рішенням облради від 18.09.2006, що втратила чинність станом на 25.03.2011. Просив врахувати, що йому стало відомо про нарахування орендної плати виходячи з базового місяця (січня 2011 року) в розмірі 12392,14грн лише влітку 2020 року, під час проведення спільного з позивачем аудиту.
02.11.2020, у судове засідання прибули повноважні представники сторін.
Судом розпочато розгляд справи по суті та в порядку частини 2 статті 216 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 11.11.2020.
11.11.2020, у судове засідання прибули повноважні представники сторін.
Представник позивача в судових засіданнях 02.11.2020 та 11.11.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, та з урахуванням відповіді на відзив. Пояснив суду, що кошти в сумі 36596,89грн, сплачені відповідачем 24-25.02.2020, зараховані позивачем у рахунок боргу відповідача по комунальним послугам, що утворився в 2017 році та частково за січень 2018 року. Підтвердив сплату відповідачем 1461,07грн у рахунок скоригованого рахунку за травень 2020 року.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі посилаючись на обставини, вказані в відзиві на позов та в запереченнях на відповідь на відзив. У судовому засіданні заявив клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копії рахунка №УА-0000955 від 31.05.2020 та платіжного доручення №1668 від 07.07.2020 на суму 1461,07грн. Судом перелічені документи залучено до матеріалів справи, однак їх зміст залишено поза увагою, з огляду на порушення відповідачем установленого частиною 3 статті 80 ГПК України строку для подачі доказів до справи (надано до суду на стадії розгляду спору по суті, без обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку на вчинення наведених дій).
Разом з тим, судом враховано усні пояснення сторін по факту оплати відповідачем 1461,07грн, що надані в судовому засіданні 11.11.2020.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, заслухавши повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд
02.09.2010, між КП «Діловий центр» (позивач у справі, орендодавець) та ПП «Регіональне інформаційно-інвестиційне агентство» (відповідач у справі, орендар) укладено договір оренди приміщення №41/10 в будівлі, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та розташованих по проспекту Миру, 20, у м. Чернігові (надалі - Договір). Цей Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Денисенко О.В. та зареєстрований в реєстрі за №1261.
За п.1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення (надалі - майно), розташованого в будівлі по проспекту Миру, 20, у м. Чернігові, закріпленого за орендодавцем на праві господарського відання, в складі приміщень, які знаходяться в підвалі вищезазначеної будівлі, загальною площею 377,3 кв.м, що мають окремий вхід.
Відповідно до п.1.1.2. Договору приміщення передається в оренду з метою розміщення в ньому підприємства громадського харчування: їдальні, дитячого кафе, буфету, кафе-морозиво (без реалізації горілчаних виробів), а саме частина будівлі бувшого готельного комплексу « Десна » - приміщення підвалу: літ. 1-33, літ. 1-36, літ. 1-38, з літ. 1-40 по літ. 1-56, літ. 1-58, з літ. 1-70 по літ. 1-72, літ. 1-ІІ, літ. 1-ІІІ - площею 377,3 кв.м.
Згідно з п.10.1. цей Договір діє з 02.09.2010 по 23.08.2025 включно.
Факт прийому-передачі в оренду майна комунальної власності посвідчено двостороннім актом №1, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове оплатне користування частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою проспект Миру, 20, в місті Чернігові, закріпленого за орендодавцем на праві господарського відання, в складі приміщень, які знаходяться в підвалі вищезазначеної будівлі, загальною площею 377,3кв.м., що мають окремий вхід, а саме: частина будівлі бувшого готельного комплексу « Десна » - приміщення підвалу: літ. 1-33, літ. 1-36, літ. 1-38, з літ. 1-40 по літ. 1-56, літ. 1-58, з літ. 1-70 по літ. 1-72, літ. 1-ІІ, літ. 1-ІІІ - площею 377,3 кв.м. Майно забезпечене централізованим електро-, тепло- та водопостачанням, підключене до водовідведення. Внутрішні електричні та сантехнічні системи та обладнання знаходяться в задовільному стані.
За умовами п.1.3. цього акту, зазначеним у розділі 1, майном орендар користується в відповідності до діючого законодавства і використовує тільки за цільовим призначенням для розміщення підприємства громадського харчування: їдальні, дитячого кафе, буфету, кафе-морозиво (без реалізації горілчаних виробів).
Таким чином, суд дійшов висновку, що починаючи з 02.09.2010 між сторонами склались правовідносини з оренди нерухомого майна комунальної власності, що врегульовані положеннями §5 глави 30 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), §1, §4 глави 58 ЦК України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
За п.3.1. Договору орендна плата є платежем у грошовій формі, який вносить орендар орендодавцеві та до обласного бюджету на підставі рахунків незалежно від наслідків діяльності орендаря та сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акту приймання-передачі майна в оренду та акту приймання-передачі майна (повернення майна з оренди).
Рішенням Чернігівської обласної ради (19-ї сесії 7-го скликання) від 25.09.2019 №61-19/VII та рішенням Чернігівської обласної ради (24-ї сесії 7-го скликання) від 01.07.2020 №41-24/VII "Про розподіл орендної плати КП "Діловий центр" ЧОР" для позивача на період з 01.08.2019 по 31.12.2020 встановлено наступний розподіл орендної плати - 100 відсотків орендної плати підприємству (зміст цих документів офіційно оприлюднено на сайті Чернігівської обласної ради за електронною адресою: https://chor.gov.ua).
За умовами п.3.3. та п.3.4. Договору розмір орендної плати визначений з використанням знижених орендних ставок (коефіцієнтів цільового використання) згідно з додатком до рішення обласної ради від 05.06.2009 «Про зміну орендних ставок» (з урахуванням змін внесених рішенням від 14.05.2010 Чернігівської обласної ради (23-ї сесії 5-го скликання)) впроваджується тимчасово до 01.01.2011, та в указаний період розраховується виходячи з орендної ставки 5,2% (повна ставка 8%), що затверджена для об'єктів оренди за цільовим призначенням: підприємства громадського харчування - їдальні, дитячі кафе, буфети, кафе-морозиво (без реалізації горілчаних виробів).
Базовий розмір запропонованої орендарем орендної плати визначений згідно з протоколом №2 засідання конкурсної комісії від 10.08.2010 і становить 7916,67грн (з ПДВ). Розмір орендної плати за перший місяць оренди (вересень 2010 року) визначається шляхом множення базового розміру орендної плати на індекси інфляції за липень, серпень та вересень 2010 року, ПДВ розраховується і сплачується в розмірах та порядку згідно з чинним законодавством.
Нарахування та сплата орендної плати починаючи з 01.01.2011 встановлюється відповідно до умов Договору та визначається згідно з таблицею 2 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 18.09.2006 із змінами та доповненнями (чинної на момент укладення цього Договору).
У п.3.12. Договору сторони погодили, що орендодавець в односторонньому порядку змінює розмір орендної плати в разі зміни Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями Чернігівської обласної ради з дня набуття ними чинності.
За умовами п.3.5. та п.3.6. Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Орендна плата нараховується починаючи з дати підписання акту приймання-передачі майна в оренду, сплачується орендарем щомісячно в 10-денний термін після офіційного повідомлення про індекс інфляції за минулий місяць, шляхом перерахування на поточні рахунки орендодавця та обласного бюджету. Перерахування орендної плати здійснюється орендарем на підставі рахунку та акту наданих послуг, які щомісячно надаються орендодавцем.
Як погоджено в п.3.2. Договору до орендної плати не включається оплата комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, газ, електрична та теплова енергія і т.п.), які орендар сплачує за окремими договорами з постачальниками таких послуг. Якщо комунальні послуги сплачує орендодавець, то орендар компенсує йому здійснені витрати пропорційно займаній площі (або кількості працюючих осіб в залежності від виду комунальних послуг) згідно з виставленими рахунками в п'ятиденний термін з моменту їх виставлення. Орендодавець одночасно з рахунками надає орендареві акт наданих комунальних послуг, які останній повинен підписати та повернути орендареві не пізніше трьох днів з моменту отримання.
Сторони в п.3.9. Договору погодили, що в разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, ця сума погашає вимоги орендодавця в такій черговості: в першу чергу відшкодовується вартість комунальних послуг; у другу чергу сплачуються проценти та неустойка; в третю чергу сплачується сума орендної плати.
За п.10.2. Договору його умови зберігають силу протягом всього строку дії Договору (02.09.2010 по 23.08.2025), крім умов щодо розміру орендної плати, які відповідно до п.3.12. Договору змінюються орендодавцем в односторонньому порядку.
Обґрунтовуючи заявлений позов позивач вказав, що в період - січень, березень, червень, липень, серпень 2020 року, в відповідача утворилась заборгованість за Договором по сплаті орендної плати в загальному розмірі 154473,87грн; порушення договірних зобов'язань стало підставою стягнення: 475,52грн інфляційних втрат за прострочення сплати орендного платежу за січень 2020 року, нарахованих за період з березня 2020 року по серпень 2020 року; 4523,25грн відсотків річних за збільшеною ставкою (10%) згідно з п.9.5. Договору, нарахованих за період з 20.02.2020 по 30.09.2020 та 461,96грн пені, нарахованої за п.3.7., п.9.6. Договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 20.02.2020 по 11.03.2020 за прострочення сплати орендного платежу за січень 2020 року.
Додатково позивач пояснив, що при визначенні заявлених до стягнення сум було враховано рішення Чернігівської обласної ради від 12.05.2020 №55-23/VII "Про звільнення від сплати за оренду майна", до якого внесено зміни рішенням Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 №91-23/VII, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до п.14. розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, яким вирішено (п.1) звільнити з 12.03.2020 по 11.05.2020 всіх орендарів від сплати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, крім операторів мобільного зв'язку, а вже з врахуванням змін вирішено звільнити з 12.03.2020 до завершення карантину від сплати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області орендарів, які орендують приміщення для розміщення закладів освіти приватної та державної форми, закладів громадського харчування. Водночас за розпорядженням Чернігівської міської ради від 25.05.2020 №72-р «Про послаблення протиепідемічних заходів на території міста Чернігова» з урахуванням змін внесених розпорядженням Чернігівської міської ради від 04.06.2020 №77-р, дозволено з 05.06.2020 на території м. Чернігова, за умови дотримання встановлених протиепідемічних вимог і карантинних обмежень, рекомендацій МОЗ України та постанов Головного державного санітарного лікаря діяльність закладів харчування, зокрема приймання відвідувачів у приміщенні.
Керуючись переліченими правовими актами Чернігівської обласної ради та Чернігівської міської ради, позивач нарахував відповідачу орендну плату за 11 календарних днів березня 2020 року (перерахунок проведено в травні 2020 року, з урахуванням цього місяця, та остаточне корегування в червні 2020 року), за 25 календарних днів червня 2020 року та за повні місяці липня та серпня 2020 року, тобто за весь час фактичного користування відповідачем орендованим приміщенням.
Відповідач проти заявленого позову заперечив, у тому числі з підстав відсутності в позивача права нараховувати орендну плату починаючи з 12.03.2020 і до завершення карантину згідно з чинним рішенням Чернігівської обласної ради від 12.05.2020 №55-23/VII "Про звільнення від сплати за оренду майна", з урахуванням змін внесених рішенням Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 №91-23/VII, дія якого зокрема поширюється на відповідача, оскільки ним використовується орендоване приміщення саме під розміщення закладу громадського харчування.
За п.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За дефініцією закріпленою статтею 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно в користування за плату на певний строк.
Як встановлено частинами 1, 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Як встановлено судом, починаючи з 02.09.2010 у користуванні відповідача знаходилось нерухоме майно - нежитлові приміщення, які знаходяться в підвалі будівлі, розташованої по проспекту Миру, 20, м. Чернігів, а саме: літ. 1-33, літ. 1-36, літ. 1-38, з літ. 1-40 по літ. 1-56, літ. 1-58, з літ. 1-70 по літ. 1-72, літ. 1-ІІ, літ. 1-ІІІ - площею 377,3 кв.м. (з окремим входом).
Згідно з частиною 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
З урахуванням змісту наведених норм вбачається, що в орендаря наявний обов'язок сплачувати оренду плату за весь час користування об'єктом оренди.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу нараховано орендну плату за користування спірним приміщенням: за січень 2020 року в сумі 36596,89грн; за березень 2020 року в сумі 36779,00грн (31 календарний день) (перерахунок проведено в травні та червні 2020 року); за червень 2020 року в сумі 7101,52грн (за 26 календарних днів, з 05.06. 2020 по 30.06. 2020, за вирахуванням вартості послуг з оренди за 20 календарних днів березня в сумі 23728,39грн та вартості послуг з оренди за травень в сумі 1461,07грн); за липень 2020 року в сумі 37035,26грн та за серпень 2020 року в сумі 36961,20грн.
У двосторонньому порядку сторонами відповідно до п.3.6. Договору складено акт надання послуг №УА-0000090 від 31.01.2020, за яким орендодавцем надано, а орендарем отримано в січні 2020 року послуги з оренди приміщення по пр-т. Миру, 20, м. Чернігів на загальну суму 36596,89грн. Акти приймання-передачі послуг за наступні місяці, що увійшли до спірного періоду, матеріали справи не містять.
У вказаному періоді позивачем до оплати відповідачу виставлено наступні рахунки: №УА-0000090 від 31.01.2020 (за січень 2020 року), №УА-0000523 від 31.03.2020 (за березень 2020 року), №УА-0001172 від 30.06.2020 (за червень 2020 року), №УА-0001393 від 31.07.2020 (за липень 2020 року), №УА-0001616 від 31.08.2020 (за серпень 2020 року), що направлялись відповідачу супровідними листами: №144-20 від 14.02.2020, №254-20 від 16.04.2020 та №362-20 від 03.07.2020 (повторно), №411-20 від 16.07.2020, №468-20 від 17.08.2020, №533-20 від 15.09.2020, що отримані останнім 19.02.2020, 06.07.2020, 21.07.2020, 19.08.2020, 17.09.2020.
Як встановлено судом, розмір орендної плати в перелічених рахунках розрахований виходячи з базового місяця оренди (січня 2011 року) в розмірі 12392,14грн, визначеного на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 18.09.2006 (зі змінами та доповненнями), діючої на час укладення сторонами Договору (виходячи з повної орендної ставки 8%).
При цьому судом взято до уваги, що за умовами п.3.3. та п.3.4. Договору сторони погодили, що розмір орендної плати визначений з використанням знижених орендних ставок (коефіцієнтів цільового використання) згідно з додатком до рішення обласної ради від 05.06.2009 «Про зміну орендних ставок» (з урахуванням змін внесених рішенням обласної ради від 14.05.2010) (знижена орендна ставка 5,2%), у розмірі 7916,67грн (без ПДВ) (за базовий місяць) встановлено тимчасово до 01.01.2011.
Сторони також погодили, що нарахування та сплата орендної плати починаючи з 01.01.2011 встановлюється відповідно до умов Договору оренди та визначається згідно з таблицею 2 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 18.09.2006 (зі змінами та доповненнями), діючої на час укладення сторонами Договору (згідно якої повна орендна ставка 8%).
Судом враховано, що згідно з п.3.12. Договору орендодавець в односторонньому порядку змінює розмір орендної плати в разі зміни Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями Чернігівської обласної ради з дня набуття ними чинності.
З урахуванням наведених положень, суд дійшов висновку, що позивачем з 01.01.2011 правомірно розраховано орендну плату за Договором виходячи з базового місяця оренди (січень 2011року) в розмірі 12392,14грн, керуючись чинною станом на 01.01.2011 Методикою за повною ставкою цільового використання орендованого майна на рівні 8% (для підприємств громадського харчування: їдальні, дитячі кафе, буфети, кафе-морозиво) (таблиця 2).
Як вірно звертав увагу відповідач, Методика розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затверджена рішенням обласної ради від 18.09.2006, втратила чинність 25.03.2011, у зв'язку з затвердженням нової Методики (зміст цього документа офіційно оприлюднено на сайті Чернігівської обласної ради за електронною адресою: https://chor.gov.ua). При цьому даним документом залишено без змін розмір ставки цільового використання орендованого майна для підприємств громадського харчування: їдальні, дитячі кафе, буфети, кафе-морозиво, на рівні 8%.
Виходячи зі змісту частини 1 статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише в випадках, установлених законом або за домовленістю сторін.
За частиною 2 статті 793 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
За статтею 794 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, також підлягає державній реєстрації.
Статтею 654 цього Кодексу передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 210 ЦК України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише в випадках, установлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. За частиною 1 статті 220 цього Кодексу в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.
Додаткова угода №1 від 31.12.2010 до договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області від 02.09.2010 №41/10 (копія наявна в матеріалах справи) складена сторонами в простій письмовій формі, без її нотаріального посвідчення та державної реєстрації, всупереч вимогам статей 654, 793, 794 ЦК України, відтак її зміст судом залишено поза увагою.
За висновком суду є безпідставним посилання позивача на приписи частини 2 статті 220 ЦК України, за якою в разі якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, оскільки додаткова угода №1 від 31.12.2010 є неукладеною за відсутності державної реєстрації, а тому правила частини 2 статті 220 ЦК України на спірні правовідносини сторін не поширюються.
Проаналізувавши матеріали та заслухавши доводи повноважних представників сторін, суд встановив відсутність заборгованості відповідача з орендної плати за січень 2020 року в розмірі 36596,89грн, що оплачена ним у повному обсязі до подачі позову до суду (01.10.2020), про що свідчать належним чином засвідчені копії платіжних доручень №1645 від 24.02.2020 на суму 17600,00грн та №1646 від 25.02.2020 на суму 18996,89грн (додані до відзиву) (підстава платежу: рахунок за січень 2020 №УА-0000090 від 31.01.2020). Відтак позов у цій частині не підлягає задоволенню за відсутності порушеного права позивача на момент звернення до суду.
Судом відхилено доводи позивача щодо зарахування вказаних коштів на підставі п.3.9. Договору в рахунок відшкодування вартості комунальних послуг (за період січень 2017 року та частково січень 2018 року), з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження наявності в відповідача простроченої заборгованості по комунальним платежам, з визначенням періоду та складових.
За умовами п.3.2. Договору сторони в двосторонньому порядку складають акти наданих комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, газ, електрична та теплова енергія і т.п.), що мають бути компенсовані орендарем пропорційно займаній площі згідно з виставленими рахунками, за умови підтвердження фактичних витрат орендодавця.
Акти наданих комунальних послуг та рахунки, виставлені до їх оплати відповідачу, на підтвердження наявності в нього простроченої заборгованості по комунальним платежам, що в тому числі може бути погашена в порядку п.3.9. Договору за рахунок неповного платежу за послуги з оренди, матеріали справи не містять.
За висновком суду, позивачем на підставі належних доказів не доведено факт наявності в відповідача простроченої заборгованості по комунальним платежам станом на 24-25 лютого 2020 року, в рахунок якої зараховано кошти в сумі 36596,89грн, сплачені за платіжними дорученнями №1645 від 24.02.2020, №1646 від 25.02.2020.
Листи-звернення від 19.02.2020 №152-20, від 19.03.2020 №206-20, від 15.06.2020 №346-20 КП «Діловий центр» до відповідача з попередженнями про можливість списання на підставі п.3.9. Договору в рахунок боргу з комунальних платежів орендної плати, сплачуваної Підприємством, не є належними доказами на підтвердження дійсного розміру цієї заборгованості, її складових та періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівської обласної ради від 12.05.2020 №55-23/VII "Про звільнення від сплати за оренду майна", до якого внесено зміни рішенням Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 №91-23/VII, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до п.14. розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, вирішено (п.1) звільнити з 12.03.2020 по 11.05.2020 всіх орендарів від сплати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, крім операторів мобільного зв'язку; а за внесеними змінами вирішено звільнити з 12.03.2020 до завершення карантину від сплати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області орендарів, які орендують приміщення для розміщення закладів освіти приватної та державної форми, закладів громадського харчування.
За умовами п.1.1.2. Договору (що узгоджується зі змістом акту приймання-передачі в орендне користування) приміщення передається в оренду з метою розміщення в ньому підприємства громадського харчування: їдальні, дитячого кафе, буфету, кафе-морозиво (без реалізації горілчаних виробів).
З наведеного слідує, що відповідач, як орендар нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, що використовує орендоване приміщення під розміщення закладу громадського харчування, на підставі чинного рішення Чернігівської обласної ради звільнений від сплати орендної плати за його використання з 12.03.2020 до завершення карантину, дію якого продовжено на підставі постанови КМУ від 22.07.2020 №641 (зі змінами від 13.10.2020 №956) до 31.12.2020.
За висновком суду, нарахування відповідачу орендної плати за Договором починаючи з 12.03.2020 по 31.03.2020 та з 05.06.2020 по 31.08.2020 (спірний період) є неправомірним, відтак позов у цій частині задоволенню не підлягає. При цьому, розпорядження Чернігівської міської ради від 25.05.2020 №72-р «Про послаблення протиепідемічних заходів на території міста Чернігова», з урахуванням змін внесених розпорядженням Чернігівської міської ради від 04.06.2020 №77-р, за яким (як звертав увагу позивач) дозволено з 05.06.2020 на території м. Чернігова (за умови дотримання встановлених протиепідемічних вимог і карантинних обмежень, рекомендацій МОЗ України та постанов Головного державного санітарного лікаря) діяльність закладів харчування, зокрема приймання відвідувачів у приміщенні, не впливає на чинність рішення Чернігівської обласної ради від 12.05.2020 №55-23/VII "Про звільнення від сплати за оренду майна" (з внесеними змінами від 22.05.2020 №91-23/VII).
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченої заборгованості за користування орендованим приміщенням у період 01.03.2020 по 11.03.2020 в сумі 11589,54грн, за вирахуванням часткової оплати в сумі 1461,07грн, сплаченої відповідачем 07.07.2020 у рахунок коригуючого рахунку №УА-0000955 від 31.05.2020, у якому проведено перерахування вартості послуг з оренди приміщення, в тому числі за березень 2020 року (що позивачем не спростовується).
Враховуючи вищевикладене, позов у частині стягнення боргу за оренду приміщення за Договором у період з 01.03.2020 по 11.03.2020 в сумі 11589,54грн ґрунтується на належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказах у розумінні статей 76-79 ГПК України, а тому підлягає задоволенню.
В іншій частині вимог щодо стягнення боргу по орендній платі за період з 01.01.2020 по 31.01.2020, з 12.03.2020 по 31.03.2020 та з 05.06.2020 по 31.08.2020, в сумі 142884,33грн, судом відмовлено за безпідставністю.
У межах цього позову також заявлено похідні вимоги про стягнення з відповідача: 475,52грн інфляційних нарахувань за період з березня по серпень 2020 року за порушення строків виконання грошового зобов'язання по своєчасній сплаті орендного платежу за січень 2020 року; 4523,25грн десяти відсотків річних за період з 20.02.2020 по 30.09.2020 та 461,96грн пені за період з 20.02.2020 по 11.03.2020 за порушення строків виконання грошового зобов'язання по своєчасній сплаті орендного платежу за січень 2020 року.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом. Виходячи зі змісту частини 1 статті 612 вказаного Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умовами п.9.5. Договору в разі несвоєчасного виконання зобов'язань по сплаті орендної плати згідно з п.3.6. Договору орендар повинен сплатити орендодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, включаючи день оплати, а також 10% річних від простроченої суми.
Тобто сторони погодили інший розмір відсотків ніж той, що встановлений частиною 2 статті 625 ЦК України, що узгоджується зі змістом даної норми.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошових зобов'язань по оплаті орендної плати за Договором, нарахованої за фактичне користування відповідачем орендованим майном у період з 01.01.2020 по 31.01.2020 та в період з 01.03.2020 по 11.03.2020, суд, перевіривши розрахунки відсотків річних за заявлений період, керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України та умовами п.9.5. Договору, дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення відсотків річних у сумі 582,07грн.
В іншій частині вимог щодо стягнення відсотків річних у сумі 3941,18грн судом відмовлено за безпідставністю.
Судом відмовлено в позові в частині вимог про стягнення 475,52грн інфляційних втрат за період з березня по серпень 2020 року, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по своєчасній сплаті орендного платежу за січень 2020 року, оскільки як встановлено судом, орендна плата за січень 2020 року сплачена відповідачем у повному обсязі станом на 25.02.2020, а тому підстави для нарахування інфляційних втрат за заявлений період відсутні.
Частина 1 статті 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбаченими цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Згідно з статтею 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, стаття 3 вказаного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
За п.9.6. Договору в разі несвоєчасного виконання зобов'язання по сплаті орендної плати за п.3.6. Договору орендар повинен сплатити обласному бюджету суму пені, нараховану відповідно до п.3.7. Договору, за яким орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації та стягується за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, до стягнення з відповідача заявлено пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану за прострочення сплати орендних платежів за січень 2020 року за період з 20.02.2020 по 11.03.2020.
Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за січень 2020 року в період з 21.02.2020 по 24.02.2020, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в частині стягнення пені в сумі 77,41грн. При цьому, судом взято до уваги, що позивачем невірно визначено дату прострочення виконання грошового зобов'язання, що починає свій перебіг з 21.02.2020 (замість 20.02.2020), оскільки за приписами статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Судом відмовлено в частині стягнення 384,55грн пені за період з 25.02.2020 по 11.03.2020, оскільки станом на 25.02.2020 орендна плата за січень 2020 року сплачена відповідачем у повному обсязі.
За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів встановлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України, кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Проаналізувавши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, які мають значення в ході вирішення наявного спору, заслухавши повноважних представників сторін, суд дійшов висновку, що позивачем доведено на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів як орендодавця за договором в частині своєчасного отримання орендної плати за період з 01.01.2020 по 31.01.2020 (прострочено оплату на 4 календарні дні) та за період з 01.03.2020 по 11.03.2020 (остаточний розрахунок до цього часу не проведено). Наведені обставини відповідачем не спростовані.
При ухваленні рішення, суд, зокрема вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат, до яких у тому числі, належить судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.
За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом частини 8 статті 129 ГПК України докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Пунктом 1 частини 2 цієї ж статті визначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану із справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За приписами частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).
Виходячи з аналізу вказаних норм для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціни позову, а також керуватися принципами розумності та справедливості.
Як вбачається з умов договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного 09.10.2020 між відповідачем - ПП «Регіональне інформаційно-інвестиційне агентство» та адвокатом Лопаткою Володимиром Миколайовичем, а також ордеру на надання правничої допомоги серія СВ №1005330 від 15.10.2020, відповідачу в межах судового розгляду даного спору надано професійну правничу допомогу. Зокрема адвокатом Лопаткою В.М. складено відзив на позов та мотивовані заперечення на відповідь на відзив, подані в порядку статей 165, 167, 178, 184 ГПК України, та забезпечена участь у судових засіданнях 02.11.2020 та 11.11.2020.
За частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити а зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
За умовами п.3.2. договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.10.2020 розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги складає 6000,00грн по кожній судовій інстанції окремо, які сплачуються клієнтом на користь адвоката на протязі 10 робочих днів з дня підписання цього договору.
На підтвердження фактичних витрат у заявленому обсязі, відповідачем надано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію платіжного доручення від 13.10.2020 №1688 на суму 6000,00грн. У судовому засіданні 11.11.2020 представник відповідача просив покласти заявлені витрати в розмірі 6000,00грн на позивача.
Європейський суд з прав людини в справі East/West Alliance Limited проти України зазначив, що угода щодо гонорару адвоката не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Тобто, судові витрати на професійну правничу допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
За частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи (1); чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (2); поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (3); дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (4).
Суд, беручи до уваги ступінь складності справи, характер та обсяг наданих адвокатом послуг (включаючи підготовку правової позиції відповідача відносно заявлених вимог та супроводження справи під час судового розгляду), за відсутності мотивованих заперечень позивача відносно заявленого розміру, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України, вирішив покласти на позивача відшкодування відповідачу судових витрат на професійну правничу допомогу в межах доведеного розміру в сумі 5540,40грн (пропорційно розміру задоволених вимог).
Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам судові витрати по сплаті судового збору в сумі 183,76грн, судом покладено на відповідача
Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 165-167, 178, 184, 233, 236, 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (проспект Миру, 49-А, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000, код ЄДРПОУ 33469496) до Приватного підприємства «Регіональне інформаційно-інвестиційне агентство» (проспект Миру, 20, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000, код ЄДРПОУ 37199047) про стягнення 159934,60грн, задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Регіональне інформаційно-інвестиційне агентство» (проспект Миру, 20, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000, код ЄДРПОУ 37199047) на користь Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (проспект Миру, 49-А, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000, код ЄДРПОУ 33469496) 11589,54грн основного боргу, 582,07грн відсотків річних, 77,41грн пені та 183,76грн судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (проспект Миру, 49-А, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000, код ЄДРПОУ 33469496) на користь Приватного підприємства «Регіональне інформаційно-інвестиційне агентство» (проспект Миру, 20, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000, код ЄДРПОУ 37199047) 5540,40грн витрат на правову допомогу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 16.11.2020.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко