вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"04" листопада 2020 р. Cправа № 902/802/20
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Стафійчук І.С.,
Представники сторін:
позивача Мицько Р.М., довіреність № 14-497 від 20.12.2019;
відповідача Ліфанчук М.О., довіреність №007Др-181-1219 від 21.12.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001)
до: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз"" (провул. К. Широцького, буд. 24, м. Вінниця, 21012)
про визнання недійсним правочину
До Господарського суду Вінницької області 12.08.2020 надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз"" про визнання недійсним правочину, оформленого Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз"" заявою про припинення зарахування зустрічних однорідних вимог щодо повного припинення зобов'язання перед Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" з виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 08.11.2018 у справі № 902/368/16 у сумі 99 601 624,90 грн.
Ухвалою від 14.08.2020 відкрито провадження у справі № 902/802/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.09.2020 об 14:30.
01.09.2020 від представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз"" надійшло клопотання № 210007-1-а-4347-0820 від 27.08.2020 (вх. № 01-34/7713/20) про закриття провадження у справі.
07.09.2020 на офіційну електронну поштову адресу суду надійшла заява № б/н від 04.09.2020 (вх. № 01-34/7848/20 від 07.09.2020) представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 07.09.2020 задоволено заяву № б/н від 04.09.2020 (вх. № 01-34/7848/20 від 07.09.2020) представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні, призначеному на 09.09.2020 об 14:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 902/802/20.
08.09.2020 на офіційну електронну поштову адресу суду від представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі (вх. № 01-34/7904/20 від 08.09.2020).
Ухвалою від 09.09.2020 відкладено розгляд клопотання про закриття провадження у справі, відкладено підготовче засідання на 18.09.2020, зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 14.08.2020 та задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання 18.09.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В судовому засіданні 18.09.2020, розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд відмовляє в його задоволенні оскільки зазначені в клопотанні підстави і докази не свідчать про відсутність предмету спору.
Ухвалою від 18.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі №902/802/20 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 16.10.2020.
01.10.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, з підстав у ньому викладених, просить в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 16.10.2020 закрито підготовче провадження та призначити справу № 902/802/20 для судового розгляду по суті на 04 листопада 2020 р.
Ухвалою від 02.11.2020 задоволено клопотання № б/н від 23.10.2020 (вх. № 01-36/7671/20 від 30.10.2020) представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні, призначеному на 04.11.2020 об 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
На визначену судом дату з'явились представники сторін, представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В судовому засіданні, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Представники відповідача щодо задоволення позову заперечили, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та клопотанні про закриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.11.2020, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Суть спору та правова позиція сторін.
У квітні 2016 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства «Оператора газорозподільної системи «Вінницягаз» (надалі AT «Вінницягаз», відповідач) на свою користь 117 117 487, 29 грн - заборгованості, 80 775 449, 35 грн - пені, 73 790 153, 26 грн - інфляційних та 71717 32, 31 грн - 3 % річних. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №13-110-ВТВ від 04.01.2013, укладеного між сторонами, в частині своєчасної та повної оплати за отриманий газ.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.11-2017, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 81 365 166,10 грн - основного боргу, 14 872 539, 50 грн - пені, 943 483, 89 грн - 3 % річних та 2 346 664, 18 грн - інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.
12 листопада 2019 року на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 08 листопада 2017 р. у справі № 902/368/16, яке набрало законної сили 28 жовтня 2019 р. згідно Постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.19 видано наказ.
Постановою Верховного Суду від 22.01.2020 касаційні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Віиницягаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено. Справу № 902/368/16 направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції. 09.01.2020 року від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Віиницягаз" до Господарського суду Вінницької надійшла заява б/н від 08.01.2020 року про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 902/368/16 (копія заяви додається).
Із заяви вбачається, що підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню є вчинення одностороннього заліку, внаслідок якого с припиненими грошові зобов'язання AT «Віиницягаз» у справі №902/368/16 на загальну суму 99 601 624,90 грн, які підлягали примусовому стягненню за наказом Господарського суду Вінницької області від 12.11.2019.
При цьому, AT «Віиницягаз» акцентує увагу на належне повідомлення НАК «Нафтогаз України» щодо вчинення наведеного вище заліку про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Однак, Компанія не отримувала від заявника будь-яких документів стосовно вчинення одностороннього заліку, а заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню не містить посилань на докази належного повідомлення НАК «Нафтогаз України».
Листом від 09.06.2020 за №39/1-363-20 НАК «Нафтогаз України» звернулася до AT «Віиницягаз» із проханням надати належним чином завірену копію вищевказаної заяви про зарахування однорідних вимог. Станом на день написання позовної заяви, позивач відповідь на лист не отримав.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, останній не має заборгованості у зобов'язаннях перед AT «Вінницягаз», відтак, відсутня зустрічність та однорідність заявлених вимог.
Оскільки правочин AT «Вінницягаз» про зарахування однорідних вимог, оформлений заявою про припинення зарахуванням зустрічних однорідних вимог щодо повного припинення зобов'язання перед Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з виконання рішення господарського суду Вінницької області від 08.11.2018 у справі №902/368/16 у сумі 99 601 624,90 гри, останній порушує право НАК «Нафтогаз України» на отримання відповідних коштів.
З огляду на викладене позивач звернувся з позовом про визнання такого правочину недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ст. 203 ЦК України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та у клопотання про закриття провадження у справі зазначив, що 19 серпня 2020 р. на адресу АК НАК «Нафтогаз України» товариством була направлена заява про відмову від заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №210007-Ск-4230-0820, відповідно до якої АТ «Вiнницягаз» відмовилось від одностороннього правочину, оформленого заявою про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 08.01.2020 р. №21007-Ск-140-0120.
При цьому відповідач вважає, що права Позивача не є порушеними та не потребують захисту.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Аналізуючи спірну заяву АТ «Вiнницягаз» про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №21007-Ск-140-0120 від 08.01.2020, адресовану АТ НАК «Нафтогаз України», суд констатує, що вона є одностороннім правочином, оскільки зі змісту вказаної заяви слідує волевиявлення суб'єкта правочину - АТ «Вiнницягаз», спрямоване на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх відносин, що випливають з Договорів купівлі-продажу природнього газу, а саме в заяві зазначено, що:
«Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.11.2017 у справі № 902/368/16, стягнуто з ПАТ ГГ «Вiнницягаз» (перейменоване в АТ «Вiнницягаз») на користь ПАТ НАК «Нафтогаз України» (перейменоване в АТ НАК «Нафтогаз України») 81365166,10 грн - основного боргу, 14872539,50 грн - пені, 943483,89 грн - 3% річних, 2346664,18 грн - інфляційних втрат та 73771,23 грн - витрат по сплаті судового збору за порушення грошових зобовязань за договором купівлі-продажу природнього газу № 13-110-ВТВ від 04.01.2013 р.
Відповідно до договору від 08.01.2020 відступлення права вимоги щодо повернення грошових коштів коштів, сплачених постачальником природного газу із спеціальними обов'язками за договорами купівлі-продажу природного газу, АТ НАК «Нафтогаз України» має перед АТ «Вiнницягаз» грошове зобов'язання в сумі 99601624,90 грн.
Вище вказані зобов'язання є зустрічними, однорідними та такими, зарахування яких допускається законодавством України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 601 ЦК України, АТ «Вiнницягаз» заявляє про припинення зобов'язання перед АТ НАК «Нафтогаз України» згідно із рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.11.2017 по справі № 902/368/16 на суму 99601624,90 грн та відповідно, припиняє зобов'язання АТ НАК «Нафтогаз України» перед АТ «Вiнницягаз» щодо повернення грошових коштів в сумі 99601624,90 грн.»
Відповідно до ч.3 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Згідно з приписами ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Тобто, зі змісту ч. 1 ст. 601 ЦК України слідує, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі комплексного аналізу вищевикладених норм, слідує, що зараховані, як зустрічні, в порядку статті 601 ЦК України можуть бути лише основні зобов'язання.
В п.1.14. постанови Пленуму ВГСУ України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, а відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.07.2018 у справі №914/3013/16.
Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.
Відповідна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №910/6781/17.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №910/7789/18, від 15.05.2019 у справі №910/7789/19, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 24.06.2019 у справі №910/12026/18, від 23.07.2019 у справі №904/1299/18 та від 23.07.2019 №910/17874/17, від 30.07.2019 у справах №910/24141/16 та №918/556/18, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 27.08.2019 у справі №910/10379/18, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17 та від 25.09.2019 у справі №910/2645/17.
Однак, як слідує з матеріалів справи, позивач взагалі не визнає наявного у нього обов'язку зі сплати грошових коштів в сумі 99601624,90 грн.
Отже, із викладеного слідує відсутність безспірності заявлених зустрічних вимог.
Узагальнюючи вищевикладене, суд приймає до уваги, що встановлена рішенням суду у справі 902/368/16 заборгованість відповідача перед позивачем складається з основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних та судового збору за порушення грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природнього газу № 13-110-ВТВ від 04.01.2013 р. за своєю правовою природою відрізняється від зустрічної вимоги щодо повернення грошових коштів в сумі 99601624,90 грн, а тому між цими вимогами відсутні ознаки однорідності. При цьому у спірному правочині також відсутня така важлива умова, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, як безспірність вимог, які зараховуються.
Необхідність наявності безспірності вимог з метою зарахування зустрічних однорідних вимог як одностороннього правочину, а також щодо відсутності ознак однорідності узгоджується, зокрема, із позицією Верховного Суду, викладеною у п.п. 23, 24 розділу VIІ постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №910/16135/18.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема згідно приписів ч.1 вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відсутність однорідності вказаних до зарахування у спірній заяві грошових вимог суперечить приписам ст. 601 Цивільного кодексу України, отже не відповідає необхідним вимогам для чинності правочину.
Окрім того, ч. 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Реальне настання правових наслідків одностороннього правочину - заяви АТ «Вiнницягаз» про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №21007-Ск-140-0120 від 08.01.2020 можливе за умови припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних грошових вимог.
Однак, як встановлено судом в момент вчинення спірного правочину, АТ «Вiнницягаз» до заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №21007-Ск-140-0120 від 08.01.2020 включено вимоги, за якими відсутні обов'язкові ознаки однорідності та безспірності, що унеможливлює реальне настання правових наслідків у вигляді припинення зобов'язання.
Відповідно до приписів ч.ч. 1,3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, недодержання відповідачем в момент вчинення спірного одностороннього правочину вимог однорідності та безспірності щодо заявлених зустрічних грошових вимог є підставою для визнання такого правочину недійсним в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України.
Щодо твердження відповідача, про відсутність предмету спору в зв'язку з направленням відповідачем на адресу позивача заяви про відмову від заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 19.08.2020 № 210007-Ск-4230-0820, судом було відмовлено в задоволені клопотання відповідача про закриття провадження у справі в судовому засіданні 18.09.2020 оскільки зазначені в клопотанні підстави і докази не свідчать про відсутність предмету спору, про що також зазначено судом в ухвалі від 18.09.2020.
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати пов'язані із сплатою судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним правочин оформлений Акціонерним товариством «Оператором газорозподільної системи «Вінницягаз» заявою про припинення зарахуванням зустрічних однорідних вимог щодо повного припинення зобов'язання перед Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з виконання рішення господарського суду Вінницької області від 08.11.2018 у справі №902/368/16 у сумі 99601624,90 грн.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз"" (провул. К. Широцького, буд. 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 2102,00 грн - витрат на сплату судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 16 листопада 2020 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001);
3 - відповідачу (провул. К. Широцького, буд. 24, м. Вінниця, 21012).