вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"05" листопада 2020 р. Cправа № 902/619/20
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Заступника керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м.Київ
до фізичної особи - підприємця Бобошка Миколи Пилиповича, м.Жмеринка Вінницької області
про стягнення 27664,17 грн плати за проїзд
за участю прокурора: Кавун О.І., діє на підставі сл.посвідчення та представника позивача: Гончаренко І.В., діє на підставі довіреності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
До Господарського суду Вінницької області 22.06.2020 надійшла позовна заява заступника керівника Жмеринської місцевої прокуратури, подана в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, про стягнення з фізичної особи - підприємця Бобошка Миколи Пилиповича плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 27664,17 грн, що еквівалентно 942,24 євро.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області виявлено факт перевезення відповідачем вантажу (лісоматеріали (дуб) з перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Ухвалою суду від 31.07.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/619/20, призначено підготовче судове засідання на 06.10.2020.
За результатами судового засідання, 06.10.2020, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.11.2020.
На визначену судом дату (05.11.2020) з'явилися прокурор та представник позивача. Натомість відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про місце, дату та час його проведення останній повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.87).
Після закінчення судових дебатів, в судовому засіданні, 05.11.2020, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення та орієнтовний час проголошення його вступної та резолютивної частин.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення суду (05.11.2020) учасники справи не з'явились.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
10.05.2019 начальником Управління Укртрансбезпеки у Сумській області затверджено Графік проведення рейдових перевірок, які здійснюються Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області у період 13.05.2019-19.05.2019 (а.с.42).
Згідно вказаного графіку, Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області видано направлення на рейдову перевірку № 005378 від 13.05.2019 з 13.05.2019 до 19.05.2018 на автодорогах: Київ-Суми-Юнаківка 322 км.
На підставі наведених розпорядчих документів посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF модель CF 85430 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіпу (напівпричіпу) марки KOGEL модель SNCS 24Р90 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що складено Акт № 147777 від 14.05.2019.
При цьому, як було встановлено в ході судового розгляду справи, зважування транспортного засобу відповідача проводилося на пункті габаритно-вагового контролю, що знаходиться на автодорозі Київ-Суми-Юнаківка 322 км. Зважування відбувалось з використанням спеціально вимірювальної техніки, а саме приладу автоматичного для зважування транспортних засобів у русі 030Т-АS-PWIA, зав.№ 17-436, виробництва "Esit elektronik imalat ve ticaret LTD.STI".
Відповідно до Свідоцтва №35-02/5369 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, яке чинне до 06.02.2020, означений вище засіб відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювання техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13.01.2016.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб DAF модель CF 85430 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , а причіп (напівпричіп) згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки KOGEL модель SNCS 24Р90 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належать Бобошко Миколі Пилиповичу , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Одночасно суд враховує, що у товарно-транспортній накладній від 13.05.2019 серія СМБ № 074431 зазначено, що автомобіль марки DAF модель CF 85430 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп (напівпричіп) марки KOGEL модель SNCS 24Р90 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 перевізника ФОП Бобошко М.П. під керуванням водія ОСОБА_3 прямував із ДП "Сумське лісове господарство" (Вантажовідправник), Лісосклад. Нижній (пункт навантаження) до м. Вінниця (пункт розвантаження), Товариство з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (Вантажоодержувач).
Так, під час перевірки виявлено наступні порушення: "при наданні послуг з перевезення вантажу згідно ТТН СМБ № 074431 від 13.05.2019 (лісоматеріали (дуб) не оформлено дозвіл на участь у дорожньому русі ТЗ вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а саме: загальна вага становить 42,42 т при дозволеній 40,00 т, навантаження на одиничну вісь становить 13,2 т при допустимому 11,00 т, чим порушено статтю 48 З.У. "Про автомобільний транспорт"".
Водночас слід зазначити, що водій транспортного засобу з означеним Актом ознайомлений, однак про наявність пояснень відносно встановленого порушення в Акті не зазначив.
Таким чином, в результаті здійснення габаритно-вагового контролю посадовою особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль складено Довідку № 0017460 від 14.05.2019.
На підставі одержаних показників посадовою особою Укртрансінспекції оформлено Акт № 0008849 від 14.05.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. При цьому вказано, що осьові навантаження фактично становлять: 6,76т; 13,22т; 22,44т; повна маса транспортного засобу 42,42 тонн. Тоді як нормативно допустимі границі наступні: 11,0т; 11,0т; 22,0т; повна маса транспортного засобу 40,0 тонн (а.с.29).
Таким чином, навантаження на одиничну вісь перевищило нормативно встановлені параметри допустимих вагових параметрів на 20,18 %, на строєну з одиничними шинами на 2%, тоді як загальну масу транспортного засобу перевищено на 6,05 %.
До вказаного Акту управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 8849 від 14.05.2019 на суму 942,24 євро, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 14.05.2019 складає 27664,17 грн. В розрахунку, з посиланням на ТТН № СМБ-074431 від 13.05.2019, також вказано пройдену відстань транспортного засобу, яка становить 604 км по маршруту: м.Суми - м.Вінниця (а. с. 30).
В матеріалах справи наявне повідомлення адресоване управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області Бобошку Миколі Пилиповичу з пропозицією з'явитися 11.06.2019 для участі у розгляді справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт 14.05.2019 (автомобіль ДАФ НОМЕР_1 ).
11.06.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області прийнято постанову № 119281 про застосування відносно Бобошка Миколи Пилиповича адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн за порушення положень статті 48 З.У. "Про автомобільний транспорт".
Вимоги вказаної постанови Бобошком Миколою Пилиповичем виконано, про що свідчить квитанція № 1649-5997-9378-3146 від 08.07.2019 про сплачу 1700,00 грн штрафу.
Окрім того, на адресу відповідача Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області направлено лист № 15467/35/24-19 від 30.05.2019, в якому повідомлено про необхідність здійснення оплати за проїзд у розмірі 27664,17 грн до 14.06.2019. В додаток до листа долучено копію розрахунку від 14.05.2019, копію акту № 0008819 від 14.05.2019 та копію довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0017460 від 14.05.2019.
Поряд з тим, відповідач на вказаний лист не відреагував та плату за проїзд не сплатив.
27.08.2019 Управління Укртрансбезпеки у Сумській області звернулося з листом № 43428/35/24-19 до Вінницької місцевої прокуратури з проханням розглянути можливість представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в суді з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування. Обґрунтовуючи вказане звернення останній зазначає про відсутність у нього адміністративної процесуальної дієздатності для подання даного позову та брак коштів для сплати судового збору за подання відповідних позовних заяв (а.с. 23-24).
В подальшому, за результатами вивчення матеріалів перевірки Управління Укртрансбезпеки у Сумській області відносно ФОП Бобошко М.П., Жмеринська місцева прокуратура направила на адреси Управління Укртрансбезпеки у Сумській області та Державної служби України з безпеки на транспорті лист в якому повідомила наступне:
"..враховуючи, що заходи на усунення порушень інтересів держави Вами не вживались, Жмеринська місцева прокуратура на виконання вимог Закону України "Про прокуратуру" завчасно повідомляє, що місцевою прокуратурою будуть вжиті заходи представницького характеру та пред'явлено позов до Господарського суду Вінницької області позов в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ФОП Бобошко М.П. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 27664,17 грн, що еквівалентно 942,24 євро".
З урахуванням вищевикладеного, заступник керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку наявності у прокурора підстав для звернення з даним позовом в інтересах позивача до суду суд враховує наступне.
За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Так, відповідно до ч.ч. 3-5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Так, відповідно до ч.1, абз.1 ч.3 та абз.1 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).
Так, в даній справі, прокурором обґрунтовуючи порушення інтересів держави, що зумовило звернення з даним позовом до суду зазначено, що несплата коштів за проїзд автомобільним дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018 - 2022 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 21.03.2018 № 382, метою якої є відновлення і розвиток автомобільних доріг загального користування державного значення для інтеграції їх до європейської транспортної системи та підвищення рівня безпеки руху, швидкості, комфортності та економічності перевезень.
Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
При цьому, як зазначено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26 лютого 2019 року у справі №905/803/18, перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).
В даній справі прокурор обґрунтовуючи підстави звернення за даним позовом до суду в інтересах позивача зазначає, що Державною службою України з безпеки на транспорті за наявності підстав, жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України не вжито.
В ході судового розгляду судом встановлено, що до моменту звернення Прокурора з даним позовом до Господарського суду Вінницької області, а також після подання Прокурором позову, Державна служба України з безпеки на транспорті, в особі якої звернувся Прокурор - Позивач, не звертався до суду з позовом про стягнення з Відповідача на користь держави плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні периметри, яких перевищують нормативні. Окрім того, останнім не вживалися заходи направлені на врегулювання, будь-яким іншим чином, питання щодо стимулювання відповідача до виплати нарахованої плати.
Таким чином, дії позивача свідчать саме про пасивність поведінки останнього, який, розуміючи порушення інтересів Держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не звертався.
Також, варто зазначити, що прокурор у цій справі звернувся до суду за захистом інтересів держави Україна, а не конкретного органу державної влади, яким є Позивач. Додатково суд враховує, що в матеріалах справи містяться докази дотримання Прокурором частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного органу державної влади про звернення з даним позовом до суду. Зокрема Прокурор повідомив про це Позивача листом від 14.05.2020 №33-1910вих20 (а. с.55).
З огляду на все вищевказане суд приходить до висновку, що Прокурор довів належними та допустимими доказами неможливість реалізації захисту інтересів держави самим Позивачем, яке зумовлене об'єктивною причиною, а саме не здійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом.
Враховуючи встановлені обставини суд зазначає наступне.
Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Відповідно до п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до ст.1 З.У. "Про автомобільний транспорт", рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Частиною 17 ст.6 З.У. "Про автомобільний транспорт", рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
При цьому механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначається відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі по тексту також - Порядок № 879).
Так, відповідно до п.4 Порядку № 879, робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 6 Порядку № 879).
Пунктом 7 Порядку № 879 визначено, що місце розташування стаціонарного пункту та схема організації дорожнього руху під час під'їзду до пункту та виїзду з нього визначаються Укртрансбезпекою та її територіальними органами і погоджуються з власниками автомобільних доріг та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно до п.12 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Так, в матеріалах справи міститься чинне до 06.02.2020 свідоцтво державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" № №35-02/5369 про повірку засобу вимірювальної техніки, а саме приладу автоматичного для зважування транспортних засобів у русі 030Т-АS-PWIA, зав.№ 17-436, виробництва "Esit elektronik imalat ve ticaret LTD.STI". Вказане свідоцтво засвідчує відповідність означеного засобу вимірювання вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювання техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13.01.2016.
Таким чином, суд констатує, що на момент здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача ваги відповідали всім законодавчо визначених вимогам.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували протилежне, зокрема щодо здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача іншою вимірювальною технікою.
Щодо проведеного габаритно-вагового контролю суд зазначає наступне.
Відповідно до п.18 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, з наступними змінами), За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Разом з тим, відповідачем не дотримано вимоги вказаного нормативного акту, що відображено у складених відносно відповідача документах: довідці про результати здійснення габаритно - вагового контролю, акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
При цьому суд враховує, що водієм транспортного засобу, відносно якого проводилася перевірка, підписано Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0008849 від 14.05.2019. Поряд з тим, водієм не зазначено зауважень щодо відомостей вказаних в Акті, а також щодо процедури проведення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
У статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частина 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" встановлює, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Водночас відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється..
Зазначене положення виключає можливість одержання дозволу на рух транспортного засобу та його составу з наведеним вище навантаженням.
Разом з тим, суд зауважує, що неможливість одержання вказаного дозволу не наділяє перевізника правом його здійснення без такого дозволу, а імперативно забороняє рух транспортного засобу та його составу з вказаним навантаженням. При цьому, особа не звільняється від відповідальності за завдані державі збитки внаслідок руйнування автомобільних доріг.
Відповідно до п.п.8.1, 8.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, типи та кількість рухомого складу, потрібного для виконання перевезень вантажів, визначаються Перевізником залежно від обсягу і характеру перевезень. Перевізник зобов'язаний забезпечувати своєчасну подачу справного рухомого складу, придатного для перевезення вантажів відповідно до заявки (разового замовлення) та такого, що відповідає санітарним нормам.
З викладеного слідує, що саме на перевізника покладено відповідальність щодо здійснення розрахунку ваги вантажу, з дотриманням відповідних законодавчо встановлених вимог, для визначення кількості рухомого складу потрібного для його перевезення.
Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості вжити заходів направлених на попередження обставин щодо перевантаження в т.ч. на вісь , шляхом зменшення загальної кількості вантажу в транспортному засобу та його составі, збільшивши при цьому кількість рухомого складу.
Щодо визначеного до стягнення розміру плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, суд бере до уваги наступне.
Згідно із п.27 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір", який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які, в установленому порядку, не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Відповідно до пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Пунктом 31 Порядку №879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.
Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
За правилами пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається, виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Розмір плати за проїзд визначається у відповідності до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, та становить, зокрема, для великовагових транспортних засобів (за загальну масу), від 40 до 44 тонн включно - за ставкою 0,10 Євро за кожен кілометр відстані; від 44 до 52 тон включно - за ставкою 0,20 Євро за кожен кілометр відстані.
Перевіривши розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 8849 від 14.05.2019, суд констатує, що він є арифметично вірним.
При цьому судом враховано, що відповідно до п. 27 Порядку № 879, плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Пунктом 28 Порядку № 879 визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
З викладеного слідує, що позивачем правомірно нарахована відповідачу плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 27664,17 грн, що еквівалентно на час проведення розрахунків 942,24 євро.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву, а також належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення нарахування.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору за подання позову згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Бобошко Миколи Пилиповича ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в дохід Державного бюджету України (УК у Сумській міській отг ЄДРПОУ 37970593, Казначейство України (ЕАП), р/р UA 71899998031314216000018540, призначення платежу: 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 27664,17 грн, що еквівалентно 942,24 євро.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Бобошко Миколи Пилиповича ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Прокуратури Вінницької області (вул.Монастирська, 33, м.Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909, Державна казначейська служба України, м.Київ, р/р UA 568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач: Прокуратура Вінницької області) судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 16 листопада 2020 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - Прокуратурі Вінницької області (вул.Монастирська, 33, м.Вінниця, 21050)
3 - Жмеринській місцевій прокуратурі (вул. Національна, 6а, м.Жмеринка, Вінницька обл., 23100);
4 - Державній службі України з безпеки на транспорті (пр.Перемоги, буд.14, м.Київ, 03135)
5 - відповідачу (АДРЕСА_2).