16.11.2020 року м. Дніпро Справа № 904/3048/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач),
судді Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.
розглянувши без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну
скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2020р.
у справі № 904/3048/20 (суддя - Бєлік В.Г., м. Дніпро)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест", м. Київ
до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області
про стягнення коштів у загальному розмірі 65 540,04 грн. за договором на постачання природного газу № 11 від 07.02.2019 року
1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехінвест" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області заборгованості за договором про постачання природного газу № 11 від 07.02.2019р. у загальному розмірі 65 540,04 грн., з яких основний борг - 61 921,45 грн., пеня - 3 145,27 грн., 3 % річних - 473,32 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання природного газу № 11 від 07.02.2019р. щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого природного газу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2020р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехінвест" основний борг у розмірі 61 921,45 грн., пеню у розмірі 3 126,53 грн., 3 % річних у розмірі 472,02 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 101,36 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 18,74 грн. та 3 % річних у розмірі 1,30 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав умови договору № 11 від 07.02.2019р. в частині повної та своєчасної оплати вартості послуг з постачання газу у розмірі 65 540,04 грн., факт виконання зобов'язань за договором відповідач належним чином не довів. Судом перевірено правильність нарахування пені та 3 % річних і встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 3 126,53 грн. та 3 % річних в розмірі 472,02 грн.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована наступним:
- рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, а також при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
- позовна заява безпідставно подана до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, оскільки ГУ ДФС у Дніпропетровській області продовжує діяти, виконувати функції, які були їй залишені, в тому числі продовжує укладати господарські договори та відповідати за їх виконання;
- ГУ ДПС у Дніпропетровській області жодним чином не порушувало господарських прав та обов'язків позивача, оскільки не мало взаємовідносин з позивачем;
- наданий позивачем акт приймання-передачі природного газу підписаний лише позивачем (постачальником) та не містить підпису зі сторони відповідача (споживача). Вказаний акт не може бути належним та достовірним доказом здійснення відповідачу у січні 2020р. поставки природного газу;
- позивачем надано суду доказ направлення рахунку та акту приймання-передачі природного газу за січень 2020р. (експрес-накладна Нової пошти № 20450231032182). Разом з тим вказана копія експрес-накладної не містить детального переліку відправлення, а отже встановити факт направлення саме рахунку та акту приймання-передачі природного газу за січень 2020р. неможливо;
- відсутні докази наявності господарських відносин між позивачем та відповідачем;
- суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача пеню за договором, який відповідач не укладав та таким, що припинив свою дію ще 31.12.2019р.
2.2. Узагальнені доводи учасників провадження у справі, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та відповіді на відзив.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2020р. залишити без змін. Посилається на те, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області є правонаступником усіх прав та обов'язків ГУ ДФС у Дніпропетровській області. На дату звернення позивача до суду ГУ ДФС у Дніпропетровській області знаходиться в стані припинення з 02.08.2019р., однак з 03.09.2019р. діяльність розпочало ГУ ДПС у Дніпропетровській області. До ГУ ДПС у Дніпропетровській області перейшли всі права та обов'язки, які існували у попередника до здійснення правонаступництва. Щодо встановлення факту того, що саме акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2020р. на суму 114 632,52 грн. та рахунок на оплату № 1174 на суму 61 921,45 грн. було направлено експрес-накладною "Нової пошти" № 20450231032182 звертає увагу на наступне. На виконання умов договору позивачем підготовлено та відправлено відповідачу рахунок на оплату та акт приймання-передачі природного газу від31.01.2020р. в двох примірниках "Новою поштою", що підтверджується відповідною експрес-накладною. Згідно з інформацією з офіційного сайту "Нова пошта" споживачем 04.05.2020р. отримано рахунок та акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2020р. Проте, на даний час акти відповідачем не підписані та не повернуті позивачу. Мотивованої відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу відповідач також не направив, тому даний акт вважається підписаним зі сторони відповідача на підставі п. 2.9.5. договору. Позивач також звертає увагу, що з дати підписання договору щомісячно направляє на адресу відповідача акти приймання-передачі та рахунки на оплату за природний газ користуючись послугами ТОВ "Нова пошта" і жодного разу не виникало питань щодо неотримання відповідачем актів та рахунків, направлених "Новою поштою". Щодо стягнення пені позивач пояснює, що дійсно, згідно з п. 11.1. договору він набуває чинності з дати його підписання та діє в частині постачання газу до 31.12.2019р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Відповідно до п. 5.4.5. договору споживач зобов'язується самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадку припинення або розірвання договору. За умовами абз. 1 п. 10 Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газопостачання. Станом на 01.01.2020р. споживання природного газу споживачем не було припинено, як і не було повідомлено постачальника про зміну постачальника на січень 2020р. Тобто, позивач є єдиним постачальником природного газу на об'єкти споживача по договору № 11 від 07.02.2019р. Крім того, 27.12.2019р. споживачем було здійснено попередню оплату в сумі 52 711,07 грн. за природний газ. Таким чином, споживач знав, що постачальником природного газу у січні 2020р. буде позивач, тому, запланував часткову оплату на січень 2020р. Позивач також звертає увагу, що претензій чи заперечень зі сторони відповідача щодо обсягів чи вартості природного газу за січень 2020р. не надходило. Факт закінчення строку дії договору, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.
Відповідач у відповіді на відзив посилається на те, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області є юридичною особою публічного права, яке наділено правоздатністю та дієздатністю, що полягає у здатності мати і набувати права та обов'язки, що узгоджується з приписами ст. ст. 91, 92 ЦК України, а отже після реорганізації ГУ ДФС у Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження в частині забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до КПК України. За результатами реорганізації ГУ ДПС у Дніпропетровській області перейняло від ГУ ДФС у Дніпропетровській області як територіального органу ДФС України права та обов'язки, пов'язані з виконанням функцій податкового органу відповідно до положень Податкового кодексу України. ГУ ДПС у Дніпропетровській області не може нести відповідальність за господарські зобов'язання, які укладає та продовжує укладати ГУ ДФС у Дніпропетровській області для забезпечення своєї діяльності, як самостійний суб'єкт цих відносин.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020р. (головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Коваль Л.А., Чередко А.Є.) поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Чередка А.Є. розпорядженням керівника апарату суду від 16.11.2020р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
07.02.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" (постачальник) та Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області (споживач) укладено договір на постачання природного газу № 11 (надалі - договір).
Постачальник зобов'язується передати у власність споживачу на протязі 2019 року природний газ ДК 021:2015:09120000-6 Газове паливо (природний газ) (надалі - Газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядок, що визначені договором. Місце поставки: Україна, відповідно до тендерної документації (п. 1.1. договору).
Плановий обсяг постачання газу - 62,0 тис. куб. м., в тому числі за рахунок орендаря 3,435 тис. куб. м. Поставка природного газу - з дати укладення договору до 31.12.2019р. (п. 1.2. договору).
Постачальник передає споживачу природний газ в 2019р. в запланованому обсязі по місяцях (тис, куб. м), зокрема: лютий - 12,0; березень - 10,0; квітень - 10,0; жовтень - 2,0; листопад - 8,0; грудень - 20,0. Всього 62,0 тис, куб. м. (п. 1.3. договору).
Розділ II Договору визначає якість, обсяг природного газу та умови постачання природного газу Споживачу. Так, відповідно до п. 2.2.1. договору постачання газу здійснюється за умови наявності діючого між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу газу.
Обсяги переданого (споживаного) газу за розрахунковий період (п. 4.1. договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (п. 2.3. договору).
Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку (п. 2.9. договору):
- за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 2.9.1. договору);
- на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника (п. 2.9.2. договору);
- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.9.3. договору);
- у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника (п. 2.9.4. договору);
- у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ (п. 2.9.5. договору).
Розрахунки за поставлений споживачу газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем (п. 3.1. договору).
Ціна газу становить 8 550,00 грн. за 1 000 куб. м., крім того ПДВ 1 710,00 грн., всього з ПДВ - 10 260,00 грн. (п. 3.2. договору).
Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунків за цим договором (п. 3.4. договору).
Загальна сума договору складається з суми вартості газу поставленого споживачу за даним договором і становить 636 120,00 грн., у т. ч. ПДВ - 20 % - 106 020,00 грн., за рахунок кошторисних 600 876,90 грн., за рахунок орендаря 35 243,10 грн. (п. 3.6. договору).
Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07:00 години першого дня місяця до 07:00 години першого дня наступного місяця включно (п. 4.1. договору).
Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем за розрахунковий період за фактично поставлені обсяги природного газу на підставі наданого постачальником акту про фактичний об'єм розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу з розрахунковий період (п. 4.2.1. договору).
Оплата природного газу здійснюється споживачем не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі актів приймання-передачі природного газу, які надаються постачальником (п. 4.2.2. договору).
У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п. 6.2.1 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання природного газу з дати його підписання до 31.12.2019р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
У відповідності до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" дія договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі природного газу на початок наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми цього договору, якщо видатки на цю мету затверджено у встановленому порядку (п. 11.2. договору).
У пункті 11.5. договору сторони також обумовили, що усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності).
Матеріали справи не містять доказів продовження дії договору, а також того, що обсяг поставленого природного газу не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, а видатки на придбання такого обсягу природного газу були затверджені у відповідному кошторисі відповідача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019р. № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області. Таким чином, за результатом реорганізації Головне управління ДПС у Дніпропетровській області перейняло від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як територіального органу ДФС права та обов'язки, пов'язані з виконанням функцій податкового органу.
За твердженням позивача, на виконання умов договору ним було поставлено відповідачу (ГУ ДПС у Дніпропетровській області) у січні 2020 року 11,17276 тис. м куб. природного газу, підтвердженням чого є Акт приймання-передачі природного газу за січень 2020р. складеного до Договору на постачання природного газу № 11 від 07 лютого 2019р. та інформація щодо спожитих обсягів природного газу споживачем у січні 2020р. (скріншот з інформаційної платформи оператор газотранспортної системи України). 02.05.2020р. позивачем направлено відповідачу рахунок на оплату № 1174 на суму 61 921,45 грн. та акт приймання-передачі природного газу на зазначену суму (експрес-накладна "Нової пошти" № 20450231032182), а відповідачем вказане поштове відправлення отримано 04.05.2020р., що підтверджується інформацією з сайту "Нова пошта".
На підтвердження факту поставки відповідачу природного газу в січні 2020р. позивач надав суду копію акту приймання-передачі природного газу, копію рахунку на оплату № 1161 на суму 114 632,52 грн., копії експрес-накладної "Нової пошти" № 20450231032182 та скріншот з інформаційної платформи оператор газотранспортної системи України.
Таким чином, матеріали справи містять інший рахунок на оплату, ніж зазначено в позовній заяві. Наданий позивачем акт прийманя-передачі природного газу підписаний лише зі сторони постачальника та не містить підпису та відтиску печатки зі сторони споживача.
Крім того, надані позивачем копії експрес-накладної "Нової пошти" № 20450231032182 не містять детального переліку поштового відправлення.
На думку позивача, за актом приймання-передачі природного газу за січень 2020р. терміном сплати є 10.02.2020 року (включно).
Позивач звертає увагу, що відповідач розрахувався за поставлений в січні 2020р. природний газ частково в сумі 52 711,07 грн. (попередня оплата 27.12.2019р.), тому заборгованість станом на 12.05.2020р. складає 61 921,45 грн.
Також, позивач нарахував відповідачу за несвоєчасне проведення розрахунків 3 145,27 грн. пені та 473,32 грн. 3 % річних.
Несплата відповідачем зазначеної заборгованості стала підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
Спірні правовідносини виникли з приводу поставки позивачем та відповідно споживання відповідачем природного газу у січні 2020р.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1 ЦК України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 2 Розділу II Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2496 (надалі - Правила) визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Разом з тим, апеляційним господарським судом встановлено відсутність договірних відносин між сторонами станом на день виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений природний газ.
Так, як встановлено вище, відповідно до пункту 11.1. договору цей договір діє до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
Водночас, в пункті 11.2. сторони цього договору домовились, що у відповідності до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", дія договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі природного газу на початок наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми цього договору, якщо видатки на цю мету затверджено у встановленому порядку.
У пункті 11.5. договору сторони також обумовили, що усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності).
Як зазначено у преамбулі Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
За частиною 7 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За приписами частини 2 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
Частина 5 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлює, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
За наведеними вище законодавчими приписами дія договору може продовжуватися, але відповідно до норм ЦК України та ГК України та за дотриманні певних умов.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що обсяг поставленого природного газу не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної в договорі, а видатки на придбання такого обсягу природного газу були затверджені у відповідному кошторисі відповідача.
Таким чином, враховуючи умови пункту 11.1. договору від 07.02.2019р. та той факт, що доказів продовження строку дії договору сторонами не надано, цей договір є припиненим з 01.01.2020р.
За змістом пункту 20 Правил споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати дотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу в обсягах та на умовах, визначених договорами; самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадку перевищення підтвердженого обсягу природного газу без узгодження з постачальником; відсутності укладеного договору постачання природного газу; інших випадках, передбачених цими Правилами та чинним законодавством.
Однак, доказів вчинення відповідачем наведених у пункті 20 Правил дій, матеріали справи не містять.
Статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Таким чином, підставами виникнення господарських зобов'язань може бути не тільки договір.
У пункті 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що 02.05.2020р. направив відповідачу рахунок на оплату № 1174 на суму 61 921,45 грн. та Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2020р. на суму 114 632,52 грн., на підтвердження чого надав копії експрес-накладної "Нової пошти" № 20450231032182 (а. с. 14). Відповідно до інформації із сайту "Нова пошта" адресат отримав поштове відправлення 04.05.2020р.
Апеляційним господарським судом встановлено, що копія експрес-накладної "Нової пошти" № 20450231032182 надана ТОВ "Екотехінвест" Господарському суду Дніпропетровської області в іншій справі № 904/3046/20 на підтвердження направлення ГУ ДПС у Дніпропетровській області рахунку на оплату № 1172 на суму 21 494,70 грн. та Акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2020р. на суму 34 730,62 грн., про що свідчить зміст рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020р. у справі № 904/3046/20.
Слід зазначити, що надані позивачем копії експрес-накладної "Нової пошти" № 20450231032182 не містять детального переліку поштового відправлення. В зв'язку з чим, у суду відсутня можливість встановити факт, того, що саме Акт приймання-передачі природного газу на суму 114 632,52 грн. та рахунок на оплату № 1161 на суму 114 632,52 грн. було направлено зазначеною експрес-накладною "Нової пошти".
Також, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що на підтвердження факту постачання позивачем відповідачу природного газу до суду першої інстанції позивачем надано копії наступних доказів: Акту приймання-передачі природного газу, складеного згідно договору на постачання природного газу № 11 від 07.02.2019р. на суму 114 632,52 грн., згідно з яким в січні 2020р. спожито природний газ в обсязі 11,17276 тис. куб. м.; рахунку на оплату № 1161 на суму 114 632,52 грн., в якому відсутній період споживання природного газу.
При цьому, матеріали справи не містять рахунку на оплату № 1174 на суму 61 921,45 грн., на який посилався позивач в позовній заяві, та заборгованість за яким просить суд стягнути з відповідача.
Слід зазначити, що наданий позивачем Акт приймання-передачі природного газу підписаний лише зі сторони постачальника та, відповідно, не містить підпису та відтиску печатки зі сторони споживача.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що 27.12.2019р. споживачем (відповідачем) було здійснено попередню оплату в сумі 52 711,07 грн. за природний газ. Проте, доказів проведення відповідачем такої оплати матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17.
Апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірності з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.
Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms") згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.
Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).
Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що надані позивачем копії експрес-накладної "Нової пошти" не є належними та вірогідними доказами направлення на адресу відповідача Акту приймання-передачі природного газу за січень 2020р. на суму 114 632,52 грн. та рахунку на оплату № 1174 на суму 61 921,45 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Крім того, наданий позивачем скріншот екрану комп'ютера, в якості доказу на підтвердження обсягу спожитого відповідачем природного газу за даними оператора ГРМ також не є належним та вірогідним доказом здійснення позивачем відповідачу поставки природного газу у січні 2020р. в обсязі 11,17276 тис. куб. м.
Враховуючи встановлені обставини та надання належної юридичної оцінки кожному поданому позивачем доказу окремо та аналізу зібраних доказів в сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт споживання відповідачем в січні 2020р. природного газу на суму 114 632,52 грн.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).
При розгляді даної категорії спорів необхідно враховувати загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, оскільки за результатами розгляду спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, саме від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.09.2019р. у справі № 917/1258/18.
На позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи невизнаються, а тому потребують захисту.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги у даному випадку задоволенню не підлягають. На зазначені вище обставини місцевий господарський суд уваги не звернув та дійшов необґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на нез'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги шляхом скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
3.5. Розподіл судових витрат.
З огляду на задоволення апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2020р. у справі № 904/3048/20 - скасувати.
Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехінвест" на користь Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 153,00 грн.
Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Судді Л.А. Коваль
Т.А. Верхогляд