ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59
10 листопада 2020 року Справа № 902/111/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Новосельська О.В.,
представники учасників справи:
позивач- Сафронов Ю.І.;
відповідач- Цимбал А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Калинівським район-ним судом Вінницької області та господарським судом Миколаївської області апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімресурс» на рішення господар-ського суду Вінницької області від 27.08.2020, повний текст якого складено 02.09.2020, у справі №902/111/20 (суддя Матвійчук В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікспецтранс» м.Миколаїв
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімресурс»
м.Калинівка Вінницької обл.
про стягнення 291 770 грн 39 коп. штрафу, пені, інфляційних втрат та річних,-
У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікспецтранс» (надалі в тексті - ТзОВ «Нікспецтранс») звернулось до господарського суду Вінницької області із позовом (з урахуванням уточненої позовної заяви) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімресурс» (надалі в тексті - ТзОВ «Укрхімресурс») 291 770 грн. 39 коп. пені за кожний день простроченого зобов'язання та штрафу за простій транспортних засобів згідно укладеного дого-вору, а також інфляційних втрат і 3% річних від суми простроченого зобов'язання.(т.1, арк.справи 1-9, 162-170).
Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 у справі №902/111/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікспецтранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімресурс» задоволено частково. Присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 23 560 грн 47 коп. пені, 128 000 грн. штрафу за простій транспортних засобів; 24586 грн. 97 коп. інфляційних втрат; 38 977 грн 72 коп. -3% річних та 3 226 грн. 88 коп. витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.(т.2, арк.справи 73-87).
Рішенням вмотивоване тим, що Позивач період простою, визначив без врахування вихідних та святкових днів як це передбачено п.4.6 Договору, тому у задоволенні стягнення штрафу в сумі 64 000 грн. відмовлено. Пеня нарахована арифметично вірно, у відповідності до п.4.4 Договору та підлягає стягненню у заявленій сумі - 23 560 грн 47 коп., суд першої інстанції також дійшов висновку, що Позивач невірно визначив період для обрахунку інфляційних втрат, починаючи з березня. Натомість, період нарахування інфляційних втрат починається з квітня 2019 року, тому обґрунтованим є стягнення 24 586 грн. 97 коп. інфляційних. Відмовлено у стягненні 12 512 грн. 82 коп. інфляційних втрат. Крім того, з огляду на помилку у нарахуванні 3% річних, суд першої інстанції відмовив у стягненні 132 грн. 41 коп. -3% річних та присудив до стягнення 38 977 грн 72 коп. - 3% річних.
Не погоджуючись із рішенням, Відповідач подав скаргу до Північно-західного апеляцій-ного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької об-ласті від 27.08.2020 у даній справі повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.(т.2, арк.справи 97-103).
Обґрунтовуючи скаргу Відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував усі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд безпідставно не зупинив провадження у справі №902/111/20 до встанов-лення вини ТзОВ «Нікспецтранс» у втраті вантажу і відповідно у виникненні пов'язаного з ним простою транспортних засобів, яке є предметом доказування у справі №915/176/20. Вимога про стягнення штрафів є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків, а тому задово-ленню не підлягає. При цьому, нарахований ТзОВ «Нікспецтранс» розмір штрафних санкцій знач-но перевищує розмір збитків, з огляду на те, що такі збитки не були завдані. Натомість, саме Позивачем спричинені ТзОВ «Укрхімресурс» збитки у вигляді втраченого вантажу, упущеної вигоди та інших витрат, які ТзОВ «Укрхімресурс» вимушене понести для відновлення свого пору-шеного права. Спір щодо наведених обставин розглядається господарським судом Миколаївської області в межах справи №915/176/20. При здійсненні розрахунку інфляційних втрат, ТзОВ «Нік-спецтранс» неправомірно включило березень 2019 року до періоду розрахунку. Скаржник наголо-шує, що відмова ТзОВ «Укрхімресурс» від підписання актів здачі-прийняття робіт (надання пос-луг) та товаро-транспортних накладних є фактом неприйняття наданих послуг від ТзОВ «Нікспец-транс», а викладені у позовній заяві обставини і позовні вимоги є необґрунтованими та без під-ставними, тому не підлягають задоволенню.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 відкрито апе-ляційне провадження у справі №902/111/20 за скаргою Відповідача.(т.2, арк.справи 149).
Ухвалою від 03.11.2020 задоволено клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у господарському суді Миколаївської області та клопотання Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у Калинівському районному суді Він-ницької області.(т.2, арк.справи 156-157, 162, 163-164).
В судовому засіданні апеляційної інстанції 10.11.2020 представник Відповідача підтримав свою скаргу в повному обсязі та надав пояснення. Представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та вважає рішення суду першої інстанції неправомірним в частині відмови у стягненні 64 000 грн. штрафу.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Укрхімресурс»-замовник та ТзОВ «Нікспецтранс»-виконавець уклали Договір про надання транспортних послуг №1901 від 08.01.2019(надалі в тексті - Договір), за умовами п.1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з доставки вантажу, автомобільним транспортом відповідно до заявки та на умовах, визначених цим Договором, а замовник прийняти та оплатити належним чином виконані виконавцем послуги.(т.1, арк.справи 89-91)
Замовник направляє заявку виконавцю факсимільним зв'язком або електронною поштою не пізніше, ніж за дві доби до бажаної дати здійснення перевезення. У заявці вказується: вид, найменування, кількість вантажу, вагу, найменування відправника і адреса пункту завантаження, дата і час завантаження, найменування вантажоодержувача, та адресу пункту розвантаження, дата і час розвантаження, інші вимоги до умов перевезення, обов'язкові для виконавця.
Протягом 24-годин з моменту отримання заявки, виконавець повинен направити замовнику шляхом електронного зв'язку підтвердження або відмову від прийняття заявки. Відсутність вище-вказаних повідомлень виконавця у встановлений термін трактується, як згода виконавця на прий-няття заявки.(п.п.1.2, 1.3 Договору).
Відповідно до п.1.4 Договору, у разі прийняття заявки, виконавець направляє її замовнику з проставлянням печатки та підпису уповноваженого представника виконавця, та зазначенням: П.І.Б. водія, номера тягача і цистерни та, при необхідності, технічних засобів, які забезпечують підтримку температурного режиму вантажу. Підписані заявки є невід'ємною частиною цього Договору.
У пункті 1.5 Договору, для досягнення цілей п.1.2,1.3,1.4,1.5 сторони погодили, що листу-вання сторін здійснюється факсимільним зв'язком або електронною поштою виключно на вказані адреси електронної пошти замовника: ІНФОРМАЦІЯ_2 та виконавця: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За змістом п 2.1.3 Договору виконавець зобов'язаний прийняти від вантажовідправника вантаж, доставити його в пункт призначення і здати вантажоодержувачу. Вантажовідправниками і вантажоодержувачами є особи, визначені замовником.
Одночасно з передачею вантажу одержувачу, виконавець зобов'язаний надати замовнику оригінали товаросупровідних документів.(п.2.1.8 Договору)
Замовник згідно п.п.2.2.2-2.2.4 Договору зобов'язаний забезпечити своєчасне та належне оформлення у встановленому порядку належних документів (товаротранспортних накладних, сер-тифікат якості тощо), відмічати в товаротранспортних документах час фактичного прибуття і відправлення транспорту; забезпечити завантаження вантажу відправником, та оформлення супро-відних документів в кінцевому пункті призначення; при необхідності забезпечити установку пломб на транспортному засобі виконавця для забезпечення контролю за цілісністю вантажу. Належне виконання виконавцем умов цього договору оформляється актом.
Оплата наданих виконавцем послуг за цим договором здійснюється замовником в гривнях, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з дати прийняття вантажу вантажоодержувачем, вказаної в товаросупровідних документах, та тільки після надання оригіналів документів зазначених в п.3.4 Договору. Термін оплати може бути змінений та відображається у заявках, що є невід'ємними частинами Договору.(п.3.1 Договору).
Факт надання послуги підтверджується актом виконаних робіт, які підписуються обома сторонами. Акт виконаних робіт складається та направляється виконавцем не пізніше наступного дня з моменту розвантаження вантажу за адресою пункту, що передбачена сторонами.(п.3.1.1 Договору)
Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 Договору ціна за надані виконавцем послуги та інші необхідні умови Договору відображаються в заявці на партію товару, та/або в додатковій угоді до даного Договору, та/або в акті виконаних робіт. Протягом 14 календарних днів з дати фактичного вико-нання робіт по кожній партії товару, але не пізніше 9 числа місяця наступного з дати фактичного виконання робіт, виконавець зобов'язаний надати замовнику оригінали наступних документів: акт виконаних робіт - 1 примірник, ТТН або СМR (завірені вантажоодержувачем) - 1 примірник, раху-нок на суму оплати даних послуг - 1 примірник, один з документів визначений в п.3.1 та 3.3 Договору, з відображенням ціни за надані виконавцем послуги та іншими необхідними умовами Договору - 1 примірник.
Згідно з п.п.4.3, 4.4, 4.6 Договору у разі запізнення під навантаження або несвоєчасної доставки вантажу в пункт призначення з вини виконавця останній зобов'язаний сплатити замов-нику штраф у розмірі 800 гривень за кожну добу прострочення. За порушення замовником строків оплати послуг виконавця, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,01 % від простроченої суми за кожний календарний день прострочення. У разі документально підтвердженого простою автотранспорту з вини замовника, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 800 гривень за кожну добу простою. Сторонами встановлено наступні часові норми завантаження, розвантаження вантажу: 48 годин на завантаження (не включаючи вихідні та святкові дні); 48 годин на розван-таження (не включаючи вихідні та святкові дні).
Відповідно до п.7.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12. 2019.
Договір підписано директорами та скріплено відтисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 91).
Матеріали справи свідчать, що 15.01.2019 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Дого-вору про надання транспортних послуг №1901 від 08.01.2019, відповідно до п.1, п.1.1, п.1.1.1, п.1.1.2 якої виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги із доставки вантажу у період з 17.01.2019 по 02.03.2019 на основі вказівок замовника або повідомлень замовника, направлених з електронної пошти замовника на електронну пошту виконавця із зазначенням дати здійснення перевезення, кількості вантажу, на наступних умовах: - маршрут перевезення: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Галицинове, вул. Набережна, 27 Вінницька обл., м.Калинівка, вул.В.Нестерчука, 1; - адреса завантаження: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Галицинове, вул.Набережна, 27; - адреса вивантаження: Вінницька обл., м.Калинівка, вул.В.Нестерчука, 1.(т.1, арк.справи 92).
Оплата наданих виконавцем послуг згідно Додаткової угоди здійснюється замовником в гривнях, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 7 кален-дарних днів з дати прийняття вантажу вантажоодержувачем, вказаної в товаросупровідних доку-ментах, та тільки після надання оригіналів наступних документів: акт виконаних робіт 1 примір-ник, ТТН або СМR (завірені вантажоодержувачем) - 1 примірник, рахунок на суму оплати даних послуг - 1 примірник.(п.1.2 Додаткової угоди).
Відповідно до п.4 Додаткової угоди при наданні виконавцем замовнику послуг з доставки вантажу на умовах, що не врегульовані даною Додатковою угодою, сторони керуються поло-женнями Договору про надання транспортних послуг №1901 від 08.01.2019.
Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання і діє до 02.03.2019 включно, але до виконання сторонами своїх зобов'язань.(п.2 Додаткової угоди).
Додаткова угода підписана директорами та скріплена відтисками печаток сторін.(т.1, арк. справи 92).
Виконуючи зобов'язання за Договором та Додатковою угодою, Позивач надав Відповіда-чеві транспортні послуги на загальну суму 1 539 991 грн. 20 коп., про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні та рахунки на оплату. При цьому від підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) Відповідач відмовився, та вартість наданих послуг не сплатив. Вказані обставини встановлені судовими рішеннями у справі №915/ 717/19.
Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі №915/717/19 - позов ТзОВ «Нікспецтранс» до ТзОВ «Укрхімресурс» та ТзОВ Миколаївське під-приємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина» задоволено частково. Присуджено до стягнення ТзОВ «Укрхімресурс» на користь ТзОВ «Нікспецтранс» 1 539 991 грн. 20 коп. вартості наданих послуг за Договором; 35 200 грн. неустойки у вигляді штрафу станом на 13.03.2019; 23 627 грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору. Відмовлено в позові в частині стягнення 7 699 грн. 96 коп. інфляційних втрат станом на 13.03.2019 та в частині стягнення в солідарному порядку 500 000 грн. збитків, завданих неналежним виконанням договору.(т.1, арк.справи 117-133, 134-149).
Крім того, господарськими судами у справі №915/717/19 встановлено, що за період з 09.02. 2019 по 06.03.2019 Позивачем надано Відповідачу транспортні послуги на загальну суму 1 539 991 грн. 20 коп., підтвердженням чого слугували акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату. ТТН підписані Позивачем та Відповідачем - ТзОВ «Укр-хімресурс». Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписано Позивачем та не підписано відповідачем ТзОВ «Укрхімресурс». Акти та рахунки направлені на електронну пошту, оскільки п.1.5 Договору сторони погодили листування між сторонами факсимільним зв'язком або електрон-ною поштою.
В свою чергу, неналежне виконання обов'язку з перевезення (втрата, пошкодження вантажу тощо) зумовлює настання у перевізника відповідальності у формі відшкодування шкоди за втрату, нестачу, погіршення якості вантажу (за умови доведення факту цивільного правопорушення). В спірному випадку, предметом спору є, зокрема, позовна вимога про стягнення плати за надані транспортні послуги (питання відшкодування шкоди не ставиться в рамках даної справи (не заявлено відповідних вимог)).
За висновками суду у справі №915/717/19 - помилковим є твердження ТзОВ «Укрхімресурс» про відсутність у нього, як замовника, обв'язку з оплати транспортних послуг (послуг переве-зення) у зв'язку з доставкою неякісного вантажу. Доказів відмови від одержання вантажу матеріа-ли справи не містять. Будь-яких інших підстав, доказів або доводів, які б спростовували сам факт надання Відповідач-ТзОВ «Укрхімресурс» послуг з перевезення, та, як наслідок, спростовували б позовні вимоги в частині стягнення 1 539 991 грн. 16 коп. не надано.
Предметом спору в справі №915/717/19 було, зокрема, стягнення станом на 13.03.2019 штрафу згідно п.4.6 Договору. Дослідивши обставини і перевіривши розрахунок суми штрафу, господарський суд Миколаївської області встановив, що період простою (24 дні) визначено без врахування вихідних днів для навантаження та розвантаження транспортних засобів, як це перед-бачено п.4.6 Договору, з огляду на що задовільнив вказану вимогу частково (22 дні), в сумі 35200 грн.
Матеріали справи свідчать, що рішення господарського суду Миколаївської області від 16.07.2020 у справі №915/717/19 виконано в рамках виконавчого провадження №61007144, і 22.01. 2020 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконання в повному обсязі виконавчого документу.(т.1, арк.справи 150-154).
Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна Відповідача безпідставна, однак рішення суду першої інстанції належить змінити, з огляду на наступне:
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).
Зобов'язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських дого-ворів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбаче-них цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного Вико-нання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподар-ського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Вказана норма кореспондується з приписами ст.180 ГК України, згідно якої госпо-дарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення Договору - між сторонами виник-ли відносини перевезення, оскільки згідно з ч.ч.1, 2 ст.307 ГК України та ст.909 ЦК України - одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) ван-таж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом, згідно ст.50 Закону України «Про автомобільний транспорт» - укладається відповідно до цивільного законодавства між замов-ником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місце-знаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін пере-везення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Статтею 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи, що господарській справі №915/717/19 судовими рішеннями встановлено факт надання Позивачем Відповідачу транспортних послуг на загальну суму 1 539 991 грн. 20 коп., а та-кож факт утримання Відповідачем належних Позивачу транспортних засобів: марки Вольво д/н НОМЕР_1 з напівпричіпом Wecоn д/н НОМЕР_2 та марки Вольво д/н НОМЕР_3 з напівпри-чіпом STL д/н НОМЕР_4 . Крім того, присуджено до стягнення 1 539 991 грн. 16 коп. основного боргу та штрафу, передбаченого п.4.6 Договору станом на 13.03.2019 сумі 35 200 грн., тому вказа-ні обставини не потребують додаткового доказування в силу ч.4 ст.75 ГПК України.
Таким чином, спростовуються посилання Скаржника на те, що відмова ТзОВ «Укрхім-ресурс» від підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товаро-транспортних накладних є фактом неприйняття наданих послуг від ТзОВ «Нікспецтранс». Безпідставними є також твердження про необґрунтованість обставини, викладених у позовній заяві та про пору-шенння норм процесуального права господарським судом Вінницької області.
Предметом даного спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій за порушення умов договору перевезення.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст.269 Господарського процесуаль-ного кодексу України (надалі в тексті ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі Відповідач просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, що зумовлює перегляд оскаржуваного рішення у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач заявив до стягнення штраф за простій транс-портних засобів з 14.03.2019 по 11.07.2020 - дату фактичного повернення транспортних засобів; пеню у розмірі 0,01% від простроченої суми за кожний календарний день прострочення за період з 20.03.2019 по 19.08.2019; інфляційні втрати за березень-грудень 2019 року та -3% річних за період з 20.03.2019 по 21.01.2020.
Так, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(статті 526, 530 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.549 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов'-язання може забезпечуватися неустойкою, якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а в силу ст.ст. 217, 230 ГК України штраф та пеня визначені як види штрафних санкцій.
Згідно з п.4.4 Договору за порушення замовником строків оплати послуг виконавця, замов-ник виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,01% від простроченої суми за кожний календарний день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстан-ції, що ч.6 ст.232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не пови-нен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу трива-лість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'-язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
При цьому, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що допущена помилка Позивача в періоді нарахування не вплинула на загальний розмір пені, який заявлено до стяг-нення, тому вимога про стягнення 23 560 грн. 47 коп. пені у розмірі 0,01% від простроченої суми за кожний календарний день прострочення по 19.08.2019 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, п.4.6 Договору сторони погодили, що у разі документально підтвердженого про-стою автотранспорту з вини замовника, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 800 гривень за кожну добу простою.
Сторонами встановлено наступні часові норми завантаження, розвантаження вантажу:
- 48 годин на завантаження (не включаючи вихідні та святкові дні);
- 48 годин на розвантаження (не включаючи вихідні та святкові дні).
Суд першої інстанції посилаючись на висновки господарського суду Миколаївської області у справі №915/717/19 виходив з того, що штраф з Відповідача стягнуто по 13.03.2019.
При цьому, факт перебування транспортних засобів у Відповідача підтверджується прото-колом огляду від 11.07.2020 слідчого СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області на підставі ухвали слідчого судді у справі №132/2396/19.(т.1, арк.справи 115).
У даній справі №902/111/20 Позивачем нараховано Відповідачу штраф в розмірі 192 000 грн. за період з 14.03.2019 по 11.07.2019 (120 днів):
- за простій транспортного засобу марки Вольво д/н НОМЕР_3 з напівпричіпом STL д/н НОМЕР_4 , який прибув 14.02.2019 о 19:51 год.;
- за простій транспортного засобу марки Вольво д/н НОМЕР_1 з напівпричіпом Wecоn д/н НОМЕР_2 , який прибув 15.02.2019 о 06:45 год.
Суд першої інстанції присудив до стягнення у даній справі 128 000 грн. штрафу за простій транспортних засобів протягом 119 календарних днів та відмовив у стягненні 64 000 грн. штрафу (за 39 вихідних і святкових днів), вважаючи, що Позивач визначив період нарахування з пору-шенням умов п.4.6 Договору.
Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів звертає увагу, що у справі №915/717/19 суд задовольнив вимогу про стягнення штрафу частково, виключивши з розрахунку штраф за два найближчих вихідні дні, які потрапили у часовий проміжок 48 годин. Тобто транспортний засіб марки Вольво д/н НОМЕР_1 з напівпричіпом Wecоn д/н НОМЕР_2 прибув на підприємство Відповідача 14.02.2019 о 19:51 год. (четвер), а транспортний засіб марки Вольво д/н НОМЕР_3 з напівпричіпом STL д/н НОМЕР_4 прибув 15.02.2019 о 06:45 год. (п'ятниця). Отже сплив 48 годин на розвантаження обох транспортних засобів припадав на вихідні дні суботу та неділю відповідно (16 та 17 лютого 2019 року), в зв'язку із чим господарський суд Миколаївської області під час обчислення суми штрафу простій відмовив у стягненні саме за перші два вихідні дні. Усі наступні вихідні під час простою настали поза межами 48 годин розвантаження, тому вимогу в решті штрафу за 22 дні простою господарський суд Миколаївської області задовільнив повністю.
Однак, вирішуючи даний спір суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що обґрунтованим є нарахування штрафу лише за простій в робочі дні протягом усього періоду затримання Відповідачем транспортних засобів.
Суд першої інстанції не врахував при цьому, що частиною першою пункту 4.6 Договору сторони узгодили сплату штрафу за кожен день простою у разі документально підтвердженого простою автотранспорту з вини замовника.
З огляду на зазначені обставини і зважаючи на те, що рішення господарського суду Він-ницької області від 27.08.2020 у справі №902/111/20 переглядається в повному обсязі, колегія суддів вважає, що позов в частині вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відпові-дальністю «Укрхімресурс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікспецтранс» 192 000 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому резолютивну частину рішення нале-жить змінити з підстав ч.4 ст.277 ГПК України.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення інфляційних та річних, колегія суддів зауважує, що стаття 625 ЦК України застосовується незалежно від умов договору у разі користування чужими коштами. Тому, враховуючи прострочення виконання зобо-в'язання зі своєвчасної оплати вартості наданих послуг заявлені суми підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.
Перевіривши згідно ст.625 ЦК України розрахунок суми додаткових вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивач невірно визначив період для обчис-лення суми інфляційних втрат, оскільки здійснив нарахування на суму боргу 1 539 991 грн. 20 коп. починаючи з березня місяця, однак останні ТТН та акти виконаних робіт надіслані Відповідачу 12.03.2019, а обов'язок сплати настав після спливу 7 календарних днів з дати прийняття вантажів (п.1.2 Додаткової угоди), тобто 19.03.2019, тому остаточна сума заборгованості виникла як під-тверджує сам Позивач 20.03.2019, а період нарахування інфляційних починається із наступного місяця.
Таким чином, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стяг-нення з Відповідача на користь Позивача 24 586 грн. 97 коп. інфляційних втрат за період прострочення з квітня 2019 по грудень 2019 року. При цьому, належить відмовити у стягненні 12 512 грн. 82 коп.
Перевіривши нарахування 3% річних колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції, що при обрахунку Позивачем допущено арифметичну помилку, а тому обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є 3% річних за період з 20.03.2019 по 21.01.2020 в сумі 38977 грн. 72 коп., а у стягненні 132 грн. 41 коп. -3% річних належить відмовити.
Таким чином, оспорювані Відповідачем суми інфляційних втрат і річних нараховані судом першої інстанції підставно та обчислені арифметично вірно, тому підлягають стягненню з Відпові-дача.
Відповідач також вважає, що суд безпідставно не зупинив провадження у даній справі до встановлення вини ТзОВ «Нікспецтранс» у втраті вантажу і відповідно у виникненні пов'язаного з ним простою транспортних засобів, яке є предметом доказування у справі №915/176/20.
Натомість колегія суддів зауважує, що статтею 227 ГПК України передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання закон-ної сили судовим рішенням в іншій справі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.228 ГПК України суд вправі зупинити провадження у разі призна-чення судом експертизи.
Таким чином, підставою для зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов'язаної справи іншим судом. Або призначення судом експертизи.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного госпо-дарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
По суті зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення проце-суальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які пере-шкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення про-вадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, пов-ному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовір-ність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних дока-зів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розг-ляду справи.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції зобов'язаний був зупинити провадження у даній справі до вирішення справи №915/176/20.
Однак, предметом спору у даній справі №902/111/20 є стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та річних за неналежне виконання договору, а предметом спору у справі №915/176/20 стяг-нення з ТзОВ «Нікспецтранс» вартості втраченого вантажу; послуги з експедирування; витрати, пов'язані із проведенням експертиз; упущена вигода; інфляційні збитки та -3% річних.
Судова колегія вважає, що вирішення господарським судом Миколаївської області справи №915/176/20 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги Відповідача на рішення господарського суду Вінницької області у справі №902/111/20, оскільки за доказами, наявними у даній справі апе-ляційний суд може самостійно встановити факт або відсутність такого факту підставності нараху-вання штрафу, пені, інфляційних та річних за неналежне виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, а також правову природу відносин учасників даної справи.
Разом з тим, у випадку, коли рішенням у зазначеній справі будуть встановлені істотні для справи №902/111/20 обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі Відповідачу колегія суддів не вбачає перешкод для останнього звернутись із заявою про перегляд даного рішення за нововиявленими обставинами.
На переконання апеляційного суду - всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задо-волення апеляційної скарги, однак рішення суду першої інстанції підлягає зміні з підстав ст.277 ГПК України через невідповідність обставинам справи висновків, викладених у рішенні, що приз-вело до ухвалення частково незаконного судового рішення.
Крім того, у зв'язку зі зміною рішення суду першої інстанції, відповідно до статті 129 ГПК України підлягають перерозподілу судові витрати. Так, з Товариства з обмеженою відповідаль-ністю «Укрхімресурс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікспецтранс» належить стягнути 4 186 грн 88 коп. витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 277, 282, 284, 287 Господарського проце-суального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімресурс» на рішення господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 у справі №902/111/20 залишити без задово-лення.
2. Змінити резолютивну частину рішення господарського суду Вінницької області від 27.08. 2020 у справі №902/111/20 в частині суми штрафу за простій транспортних засобів та суми витрат зі сплати судового збору, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімресурс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікспецтранс».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімресурс» (вул.В.Нестер-чука, буд.1, м.Калинівка, Вінницька область, 22400, код ЄДРПОУ 32495389) на користь Това-риства з обмеженою відповідальністю «Нікспецранс» (вул.Шнеєрсона, буд.2-А, кв.25, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39583984) 192 000 штрафу за простій транспортних засобів та 4 186 грн 88 коп. витрат зі сплати судового збору.
4. В решті рішення господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 у справі №902/ 111/20 залишити без змін.
5. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідного наказу.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
7. Матеріали справи №902/111/20 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Юрчук М.І.