вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" листопада 2020 р. Справа № 911/1060/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Пашкіної С.А.
Поляк О.І.
секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши апеляційні скарги комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради та акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Київської області від 10.07.2020 р. (повний текст складено 16.07.2020 р.)
у справі № 911/1060/20 (суддя - Горбасенко П.В.)
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради
про стягнення 1 449 136,67 грн.,-
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (далі - КПП "Теплоенергопостач") про стягнення 1 449 136,67 грн., з яких: 868 400,62 грн. пені, 460 150,30 грн. інфляційних втрат та 120 585,75 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 1084/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 р. в частині несвоєчасного здійснення розрахунків за отриманий природний газ.
Рішенням господарського суду Київської області від 10.07.2020 р. у справі № 911/1060/20 позов задоволено частково. Стягнуто з КПП "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 86 840,06 грн. пені, 460 150,30 грн. інфляційних втрат, 120 585,75 грн. 3 % річних та 21 737,05 грн. судового збору за подання позову; у задоволенні решти вимог судом відмовлено.
Встановивши, що матеріалами справи підтверджується, що відповідачем як споживачем за договором порушено умови пункту 6.1 договору № 1084/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 р., оскільки здійснювалася оплата за отриманий природний газ з простроченням, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за час прострочення. Проте, врахувавши заяву боржника і його доводи, суд зменшив нараховані кредитором пені, стягнувши їх у розмірі 86 840,06 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КПП "Теплоенергопостач" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, відповідач зазначав, що в порушення умов пунктів 6.3.4, 6.4 договору, які визначають черговість направлення платежів, позивач не зараховував отриману ним від споживача плату в погашення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, у зв'язку з чим, на думку апелянта, кредитор не має права звертатися з позовом про їх примусове стягнення після того, як строк дії договору закінчився, заборгованість за тілом боргу відсутня, а строк позовної давності на заявлені позивачем вимоги сплив.
Також не погоджуючись з висновками суду про зменшення розміру пені, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 781 560,56 грн. та ухвалити нове рішення, яким у цій частині задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що судом першої інстанції невірно було застосовано положення ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як передумову для зменшення розміру пені.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 р. та від 09.09.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Пашкіна С.А., Поляк О.І., відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами та призначено справу до розгляду на 21.10.2020 р.
06.10.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 р. оголошено перерву до 04.11.2020 р.
04.11.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
У судовому засіданні, що відбулось 04.11.2020 р., відповідач просив задовольнити його апеляційну скаргу, а у задоволенні скарги позивача - відмовити, скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач не взяв участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. За висновками суду, неявка його представника не перешкоджає розгляду апеляційних скарг за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги сторін у справі не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 21.12.2015 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КПП "Теплоенергопостач" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 1084/16-ТЕ-17 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач оплатити його на умовах договору.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.4 договору).
Згідно пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця (та до 25-го числа (включно), в редакції додаткової угоди № 3 від 31.03.2016 р. до договору), наступного за місяцем постачання газу.
За умовами пунктів 6.3.4, 6.4 договору, на які посилається споживач, оплата інших платежів (пені, штрафи, судові збори, інфляційні втрати тощо), крім суми основного боргу, сплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.
Відповідно пункту 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 р. до 30.04.2016 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12 договору; в редакції додаткової угоди № 3 від 31.03.2016 р.).
З матеріалів справи випливає, що на виконання умов договору постачальником за період з січня 2016 року по квітень 2016 року поставлено, а споживачем прийнято природний газ на загальну суму 7 961 304,73 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 р. на суму 3 235 595,24 грн., 29.02.2016 р. на суму 2 464 675,00 грн., 31.03.2016 р. на суму 2 075 565,77 грн., 30.04.2016 р. на суму 185 468,72 грн.
На момент розгляду справи, відповідачем здійснено розрахунок за отриманий природний газ на суму 7 961 304,73 грн. з простроченням платежів, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.
Предметом спору у даній справі є право позивача на застосування до боржника встановленої договором та законом відповідальності за прострочення у виконанні грошового зобов'язання.
За приписами частин 1, 2 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Нормами статті 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається з матеріалів справи, оплату отриманого природного газу на загальну суму 7 961 304,73 грн. споживач здійснював з простроченням платежу, що ним не заперечується. Так, за умовами договору споживач зобов'язаний був здійснити розрахунок за отриманий природний газ по актам приймання-передачі природного газу до 14 (до внесення змін у договір додатковою угодою № 3 від 31.03.2016 р.) та до 25 числа місяця (з 01.04.2016 р. після внесення змін в пункт 6.1 договору), наступного за місяцем поставки газу.
На думку споживача, якщо постачальник не направив отримані від споживача кошти в оплату його боргу за поставлений газ у першу чергу на погашення неустойки за прострочення оплати, то ця обставина позбавляє постачальника права вимагати її примусового стягнення, адже свідчить, що кредитор взагалі не нараховував неустойку.
Такі доводи споживача підлягають відхиленню за неспроможністю, оскільки порушення кредитором порядку черговості зарахування платежів не позбавляє кредитора права на неустойку, і не звільняє боржника від відповідальності за вчинене ним порушення - здійснення грошового виконання у розмірі та строки, узгоджені у договорі.
Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами пункту 8.2 договору у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 договору, він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Нормами частини 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим сторонами передбачено, що за наявності заборгованості у споживача за договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості (пункт 6.3.3 договору)
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 868 400,62 грн. пені, 460 150,30 грн. інфляційних втрат та 120 585,75 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 16.02.2016 р. по 27.02.2017 р., є такими, що ґрунтуються на умовах договору та нормах законодавства України.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності до заявлених вимог є помилковим, і зроблені без урахування пункту 10.3 договору, яким сторони домовилися збільшити строк давності на вимоги кредитора до 5-ти років, що не суперечить ч. 1 ст. 259 ЦК України.
Під час розгляду спору судом першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90 %, яке обґрунтовано тим, що стягнення великої суми неустойки призведе до збільшення заборгованості по заробітній платі працівникам комунального підприємства; невчасну сплату податків та зборів; відповідач перебуває у важкому фінансовому становищі, у тому числі внаслідок несплати боргів населенням, бюджетними установами; діяльність відповідача спрямована на забезпечення теплом учбових закладів, дитячих садків, лікарень, інших об'єктів, а тому обставини, що зумовлюють зменшення пені є соціально значимими та винятковими.
В силу приписів статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Чинний правопорядок України не містить вичерпного переліку випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується за судовим розсудом з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З матеріалів справи вбачається, що основний борг відповідачем погашений задовго до подачі позову до суду, періоди прострочення зобов'язання з оплати не були значними, заявлена до стягнення сума пені є надмірною для відповідача, стан якого підтверджується наявними в матеріалах справи фінансовими звітами. Крім того, стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу позивача, що фактично відшкодовує його матеріальні втрати від знецінення грошових коштів, внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Судом також враховані висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. у справі № 7-рп/2013, згідно з якими "наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором".
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції щодо зменшення пені на 90 % від заявленого розміру до 86 840,06 грн. є справедливими та законними, а доводи, викладені в апеляційній скарзі позивачем у справі, не визнаються переконливими для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками безпосередньої оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та при дослідженні доказів.
За таких обставин справи апеляційний суд погоджується із висновками господарського суду Київської області у справі № 911/1060/20, тож підстав для скасування або зміни прийнятого ним рішення від 10.07.2020 р. не вбачає.
Оскільки у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за їх подання покладаються на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-
Апеляційні скарги комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради та акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 10.07.2020 р. у справі № 911/1060/20 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 10.07.2020 р. у справі № 911/1060/20 залишити без змін.
Матеріали справи № 911/1060/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 13.11.2020 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді С.А. Пашкіна
О.І. Поляк