22-ц/804/2713/20
265/7486/19
Єдиний унікальний номер 265/7486/18
Номер провадження 22-ц/804/2713/20
05 листопада 2020 року м. Маріуполь
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Попової С.А., Лопатіної М.Ю.,
секретар судового засідання Галстян Г.Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування»,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 липня 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У жовтні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, просив стягнути з ПАТ «Просто-страхування» страхову виплату в розмірі 21115,88 гривень. З відповідача ОСОБА_2 просив стягнути франшизу в розмірі 1000 гривен, матеріальну шкоду на відновлювальний ремонт в розмірі 49000 гривень, комісію банку в розмірі 1480 гривень. Також просив стягнути з відповідачів судові витрати понесені на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 10000 гривень, та на сплату судового збору в сумі 801,40 гривень.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму відновлювального ремонту в розмірі 49000,00 гривень, франшизу в розмірі 1000 гривень, витрати на правову допомогу в сумі 10000 гривень, а всього - 60 000 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Просто-страхування про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 662,35 грн..
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 28 липня 202 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача ПрАТ «Просто-страхування» адвоката Синюка С.Л. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат з позивача за надання правничої допомоги.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник відповідача ПрАТ «Просто-страхування» адвокат Синюк С.Л. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду від 28 липня 2020 року скасувати та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача ПрАТ «Просто-страхування» у відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу, 5000 грн.. В скарзі посилався на порушення судом норм процесуального права при вирішенні цього питання, внаслідок яких судом ухвалено незаконне рішення.
Позивач ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що немає підстав для скасування оскарженої ухвали, оскільки відповідачем своєчасно не надано належного підтвердження витрат на правову допомогу, крім того, страховою компанією був проведений повний розрахунок із позивачем тільки після його звернення до суду з даним позовом.
Про час та місце розгляду справи позивач, його представник, відповідач ПрАТ «Просто-страхування» повідомлені належним чином, до суду не явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі.
У відповідності до положень частини 2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності учасників, що повідомлені про розгляд справи і не явилися до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2 , який погодився із доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За результатом розгляду позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 червня 2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто суму відновлювального ремонту в розмірі 49000,00 гривень, франшизу в розмірі 1000 гривень, витрати на правову допомогу в сумі 10000 гривень, а всього - 60000 гривень. А в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Просто-страхування» про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.
При вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що представник відповідача подав заяву суду про попередній розрахунок витрат на правову допомогу, але закінчення судового розгляду не подав доказів понесених витрат, і в заяві про винесення додаткового рішення також не вказав поважних причин, з яких не подав такі підтвердження суду при вирішенні спору. Крім того, суд вважав, що надані після ухвалення рішення суду письмові підтвердження виконаних робіт з надання правничої допомоги, не відповідають вимогам статті 137 ЦПК України.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду є передчасним.
Зі змісту заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що представник ПрАТ «Просто-страхування» адвокат Синюк С.Л. після ухвалення рішення по суті, звернувся до суду, посилаючись на норми ч.1ст.246, ч.ч.2, 3 ст.259, ч.3 ст.270 ЦПК України, і долучив копії документів, що підтверджують факт виконання робіт з надання правничої допомоги та факт їх оплати.
Постановою Донецького апеляційного суду від 06 листопада 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 червня 2020 року змінено в частині витрат на правничу допомогу: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 6900 грн.. Виключено з другого абзацу резолютивної частини рішення визначення загальної суми, стягнутої з ОСОБА_2 «а всього 60000 (шістдесят тисяч ) гривень».
В решті рішення залишено без змін.
Отже, рішення в частині відмови у задоволенні вимог позивача ОСОБА_1 до ПрАТ «Просто-страхування» залишено апеляційною інстанцією без змін.
Згідно з положеннями статті 137 ЦПК Укрпаїни витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.1,2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зі справи вбачається, що під час розгляду справи представник відповідача ПрАТ «Просто-страхування» адвокат Синюк С.Л. в запереченнях проти позову вказує, що попередній розрахунок витрат на правову допомогу складає 500 грн, не є остаточним, фактичний розрахунок та доказ його понесення буде наданий пізніше в процесі розгляду справи ( т1 а.с . 120-124). В подальшому представником надано суду клопотання про розгляд справи без його участі (т.1 а.с.179).
25 червня 2020 року спір вирішений по суті, рішенням суду відмовлено в задоволенні вимог позивача до ПрАТ «Просто-страхування».
13 липня 2020 року представник відповідача ПрАТ «Просто-страхування» отримав копію рішення суду і 15 липня 2020 року його представник - адвокат Синюк С.Л. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу (т.1 а.с.214-217).
Як зазначено в статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Крім того, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (абз 2 ч.3 ст.259 ЦПК України).
Згідно з положеннями статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. При цьому заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Учасником справи заява про ухвалення додаткового рішення подана у передбачений законом строк. До заяви долучені документи, що підтверджують факт виконання і оплати таких послуг: договір про надання правничої допомоги від 02.01.2020 року, детальний опис робіт (наданих послуг), який є невід'ємною частиною договору, рахунок-фактура від 01.07.2020 року, платіжне доручення від 02.07.2020 року, акт виконаних робіт від 15.07.2020 року (т.1 а.с. 238-252), які в достатній мірі відповідають вимогам статті 137 ЦПК України.
Суд не звернув уваги на те, що деякі документи, підтверджуючи факт оплати правничої допомоги, складені після ухвалення рішення по суті, отже не могли бути наданими відповідачем до ухвалення рішення, оскільки справа розглядалася без його безпосередньої участі, і учасник справи не міг передбачити час закінчення розгляду справи з ухваленням рішення по суті. Тому заявив про передній розрахунок витрат на правничу допомогу, виконавши вимоги процесуального закону, і заливши можливість корегувати розмір витрат в залежності від ходу розгляду справи. Але суд вважав, що відповідачем не вказано про поважні причини неподання таких доказів, хоча неможливість їх надання суду до судових дебатів є очевидною.
Колегія суддів не може погодитися і із запереченнями позивача проти скарги відносно того, що страховою компанією був проведений повний розрахунок із позивачем тільки після його звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач рішення суду, яким йому відмовлено в позовних вимогах до страхової компанії, не оскаржував.
Згідно зі статтею 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Додаткове рішення ухвалює суд, що ухвалив рішення по суті основних вимог (стаття 270 ЦПК України).
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, як ухвалена з порушенням норм процесуального права, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 270, 367, 374, 379, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» задовольнити.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 липня 2020 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складений 12 листопада 2020 року.
Судді Є.Є. Мальцева
С.А. Попова
М.Ю. Лопатіна