Справа № 149/3169/19
Провадження №11-кп/801/1215/2020
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
09 листопада 2020 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019020330000462 від 07.12.2019,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27.08.2020, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , гр. України, освіта середня, неодруженого, не працюючого, раніше судимого 23.03.2018 вироком Літинського районного суду Вінницької області за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України, звільненого із іспитовим строком 2 роки, -
-визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 389-2 КК України.
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27.08.2020 визнано винним ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 389-2 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці.
Початок строку відбування покарання вирішено відраховувати з моменту затримання особи на виконання вироку суду.
Судовим рішенням суду першої інстанції встановлено, що постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019 року, яка набула законної сили 14.08.2019 року, ОСОБА_8 , у зв'язку з несплатою аліментів на утримання своєї дитини, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у 240 сорока годин суспільно корисних робіт.
Так, 16.08.2019 року до Хмільницького міськрайонного сектору Філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області надійшла на виконання постанова Хмільницького міськрайонного суду від 05.08.2019 та на підставі п. 13.6 Розділу ХІІІ Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 474/5 від 19.03.2013 (далі - Порядок) ОСОБА_8 , цього ж дня, був поставлений на облік і на нього було заведено особову справу за № 42/23/30-19.
На виконання п. 13.9 вищезазначеного порядку Порядку, ОСОБА_8 20.08.2019 викликано до Хмільницького міськрайонного сектору Філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області, де йому було роз'яснено про порядок та умови відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, необхідності сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених об'єктах, відпрацювати встановлений судом строк суспільно корисних робіт, які він під особистий підпис зобов'язався виконувати та попереджено, що у разі ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, він може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 183-2 КУпАП, а в разі злісного ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт до кримінальної відповідальності за ст. 389-2 КК України.
ОСОБА_8 20.08.2019, будучи належним чином ознайомлений з порядком та умовами відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, під особистий підпис відмовився від отримання направлення від Хмільницького міськрайонного сектору Філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області до КП «Хмільниккомунсервіс» для відбування адміністративного стягнення.
В результаті чого 20.08.2019 відносно останнього працівниками Хмільницького міськрайонного сектору Філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області складено протокол № 20 про вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 183-2 КУпАП і постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 11.09.2019, яка набула законної сили 20.09.2019 за ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 183-2 КУпАП, відповідно до якої останньому призначено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком одна доба, яке він відбув з 11.11.2019 року по 12.11.2019 року в умовах ІТТ № 6 ГУНП у Вінницькій області у встановленому законодавством порядку.
Так, ОСОБА_8 достовірно знаючи, що відповідно до ст. 325-1 КУпАП та розділу ХІ-XV Порядку повинен дотримуватися встановленого законодавством умов та порядку відбування покарання, діючи з прямим умислом, передбачаючи наслідки своїх протиправних дій та бажаючи їх настання, з метою ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, після притягнення останнього постановою Хмільницького міськрайонного суду від 05.08.2019 до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 КУпАП, починаючи з 21.08.2019 без поважних причин жодного разу не прибув до місця виконання суспільно корисних робіт, тобто до КП «Хмільниккомунсервіс». З 240 годин суспільно корисних робіт, призначених постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, не відпрацював жодної години, не маючи на те поважних причин.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_8 судом першої інстанції кваліфіковані за ст. 389-2 КК України, тобто злісне ухилення особи від відбування адміністративного покарання у виді суспільно корисних робіт.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій, просить вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27.08.2020 щодо ОСОБА_8 змінити, застосувавши до призначеного судом першої інстанції положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування даного покарання з випробовуванням, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки передбачені п.п.1,2 ч. 1 ст. 76 КК України.
В доводах апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_8 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, який не є тяжким злочином та щиро розкаявся у вчиненому, просив суд не застосовувати до нього сувору міру покарання і не позбавляти його волі, тому суд розглянув кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Судом встановлено обставину, що пом'якшує його покарання - щире каяття, а також не встановлено обставин, що обтяжують його покарання. Окрім цього він має постійне місце проживання та перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога. Проте, вважає, що при призначенні ОСОБА_8 покарання, судом у вироку не обґрунтовано чому до ОСОБА_8 не підлягає застосування ст. 75 КК України, лише зазначено те, що підстав для застосування ст.ст.69,75 КК України суд не вбачає.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 просив апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, посилаючись на її необґрунтованістю та безпідставність, а вирок місцевого суду - залишити без змін.
Захисник ОСОБА_7 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. Разом з тим від нього надійшла заява у які він зазначає про те, що угода з ОСОБА_8 укладалася лише на написання апеляційної скарги та в подальшому не була пролонгована, у зв'язку з чим ним на сьогоднішній день захист ОСОБА_8 не здійснюється.
Обвинувачений ОСОБА_8 також повідомлявся судом про дату, час і місце апеляційного розгляду, проте не повідомив суд про поважні причини свого неприбуття. В апеляційній скарзі захисника не зазначається про бажання обвинуваченого ОСОБА_8 бути особисто присутнім під час апеляційного розгляду апеляційної скарги поданої його захисником.
За таких підстав прокурор не заперечував проти апеляційного розгляду у відсутність обвинуваченого та його захисника, тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України судовий розгляд відбувся у їх відсутність.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді, виступи учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Відповідно до ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, при призначенні покарання суд повинен суворо дотримуватися вимог ст.65 КК України відносно загальних засад призначення цього покарання у відповідності до положень Загальної частини Кримінального кодексу України.
Згідно вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши ретельно доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів апеляційного суду не знаходить їх переконливими, оскільки встановлено, що призначене ОСОБА_8 покарання за своєю суворістю відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, виходячи з наступних підстав.
Як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 389-2 КК України. Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в апеляційній скарзі захисником обвинуваченого не оспорюються.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що, на думку захисника, призначене ОСОБА_8 покарання за своїм видом є занадто суворим і не відповідає ступеню тяжкості скоєного ним злочину і його особі.
Так, відповідно до вимог статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
У відповідності до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно вимог частини 1 статті 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції правильно керувався вимогами ст. ст. 65-67 КК України та взяв до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходив із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Зокрема, при визначенні виду та міри покарання ОСОБА_8 , судом в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та особу обвинуваченого, встановлено та враховано обставину, що пом'якшують його покарання - щире каяття, а також відсутність обставини, що обтяжують його покарання. Окрім того, судом враховано те, що ОСОБА_8 перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога, та не перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра, його негативну характеристику за місцем проживання, відношення до подій що відбулися та їх наслідків, те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а саме 23.03.2018 року вироком Літинського районного суду Вінницької області засуджений за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки та ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02.04.2020 року звільнений від покарання, призначеного вироком Літинського районного суду Вінницької області від 23.03.2018 року у зв'язку з закінченням іспитового строку, яка вступила в законну силу, а тому підстав для застосування ч. 3 ст. 78 КК України немає.
Також, судом першої інстанції правильно врахована досудова доповідь Хмільницького районного відділу з питань пробації, відповідно до якої, встановлено інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства.
У зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду переконана, що доводи апеляційної скарги захисника не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому місцевий суд дійшов правильного та цілко обґрунтованого висновку про відсутність достатніх законних підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України, а необхідним і достатнім покаранням для його перевиховання та попередження вчинення нових злочинів буде саме покарання за ст. 389-2 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції визначеної частини статті КК України, тобто з ізоляцією його від суспільства.
Також колегія суддів враховує і практику рішень Європейського суду з прав людини.
Так, в справі “Скополла проти Італії” від 17.09.2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
На думку колегії суддів, у даному випадку саме такий вид та розмір покарання щодо ОСОБА_8 буде пропорційним, тобто необхідним, справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим, тому не вбачає достатніх підстав для його зміни, як того просить у своїй скарзі захисник обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27 серпня 2020 року щодо ОСОБА_8 за ст. 389-2 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4