Справа № 131/1127/20
Провадження № 33/801/877/2020
Категорія: 327
Головуючий у суді 1-ї інстанції Балтак Д. О.
Доповідач: Копаничук С. Г.
12 листопада 2020 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Копаничук С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 12 жовтня 2020 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 427994 від 23.09.2020 року, ОСОБА_1 неналежно виконує свої батьківські обов'язки щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2010 року народження. Відповідно до пояснень ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а також заяви ОСОБА_3 , що наявні в матеріалах справи, неналежне виконання батьківських обов'язків ОСОБА_1 полягало в тому, що 23.09.2020 року його син ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_4 в обличчя та постійно його ображає у школі.
Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та звільнений від адміністративної відповідальності внаслідок малозначності вчиненого правопорушення із застосуванням відносно нього усного зауваження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм КУпАП, неповне встановлення обставини, що мають значення для справи, відсутність доказів та не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вказав, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначена частина статті, за порушення якої він складений, тобто відсутня правова кваліфікація вчинення адміністративного правопорушення. Зазначив, що під час розгляду справи, суддя самостійно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 184 КУпАП, чим вийшов за межі протоколу. Вказав, що суд не встановив час та місце вчинення адміністративного правопорушення, оскільки місцем фактичного вчинення правопорушення являється школа, яка знаходиться за адресою м. Іллінці, вул. І. Франка, 2, а в протоколі зазначена вул. Соборна.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав і дав пояснення аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При розгляді даної справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції зазначених вимог закону дотримано не було, що підтверджується наступним.
Положення ч. 1 ст. 184 КУпАП встановлюють адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які, зокрема, регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та звільняючи його від адміністративної відповідальності внаслідок малозначності вчиненого правопорушення і застосовуючи відносно нього усне зауваження, суд першої інстанції виходив з того, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення доведена доказами, що містяться у матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ГР №427994 від 23 вересня 2020 року та письмовими поясненнями, батька потерпілого ОСОБА_3 та самого потерпілого ОСОБА_4 .
Однак з таким висновком суду апеляційний суд погодитися не може, з огляду на наступне.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 427994 від 23.09.2020 року, ОСОБА_1 неналежно виконує свої батьківські обов'язки щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , оскільки останній вдарив ОСОБА_4 в обличчя та постійно його ображає у школі.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» , на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я і фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст.150 Сімейного кодексу України. Так, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей являє собою бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення працівниками поліції не було конкретизовано, у який саме спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої дитини та яких саме обов'язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.31 по справі «Ракевич проти Росії» та п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку». Крім того, його дії (бездіяльність) не кваліфіковано за певною частиною ст. 184 КУпАП.
В даному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення не визначено, у чому саме полягала неправомірна бездіяльність ОСОБА_1 по його ухиленню від виконання батьківських обов'язків.
Також, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про неправильне зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення місця його вчинення. Так, з матеріалів справи вбачається, що місцем конфліктної ситуації, що скалалась між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 являється школа, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 . Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 23.09.2020 року в м. Іллінці по вул. Соборна, ОСОБА_1 неналежно виконував свої батьківські обов'язки щодо вихованнянеповнолітнього сина.
Відтак, під час складення протоколу працівники поліції місце вчинення адміністративного правопорушення не встановили, а зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення місце суперечить обставинам справи та поясненням свідків.
Крім того, зі змісту ст. 278 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення повинен вирішити, у тому числі й питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення (п.2), а в разі неправильного складання такого протоколу, у тому числі і про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 184 КУпАП, повернути матеріали адміністративної справи органу, який його склав, для належного (додаткового) оформлення.
Однак, незважаючи на те, що наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення ГР № 427994 від 23.09.2020 року, складений відносно ОСОБА_1 , не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки не містить зазначення частини статті 184 КУпАП, порушення якої інкриміновано ОСОБА_1 , суд матеріали адміністративної справи для їх належного оформлення не повернув, а прийняв до провадження та розглянув по суті, не з'ясувавши пред'явлення обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення за конкретноючастиною правової норми, самостійно кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП.
За змістом частин першої, другої статті 283 КУпАП. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Висновки суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_1 є доведеною належними доказами не відповідають дійсності.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що вказана у протоколі подія не є наслідком ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення виховання дитини.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, не підтверджена наявними доказами, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 12 жовтня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, - скасувати.
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя С. Г. Копаничук