Справа № 322/1366/19
12 листопада 2020 року смт. Новомиколаївка
в складі: головуючого судді Шиш А.Б.
при секретарі Вишняк Т.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Кравченка В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Форт", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації,
1.ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому вказував, що він, на підставі Державного акту направо приватної власності на землю, серії ЗП № 142615 від 04 жовтня 2005 року, являється власником 1/3 частини земельної ділянки, загальною площею 7,31 га., кадастровий номер 2323684000:09:002:0013, розташованої на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Інші 2/3 частини вищевказаної земельної ділянки належать ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Земельна ділянка була передана в оренду до ФГ "Форт" у січні 2008 року, але з того часу він не мав оригіналу договору оренди землі. Починаючи з 2017 року він неодноразово звертався до керівника ФГ "Форт" ОСОБА_5 із заявою про надання йому його примірника договору оренди земельної ділянки. Окрім того, з метою дії на упередження, протягом 2017 - 2018 років він звертався до ФГ "Форт" із заявами про своє небажання продовжувати дію договору оренди. У такий спосіб він намагався врегулювати виниклий спір у досудовому порядку, діючи у відповідності до п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Проте жодної відповіді від голови ФГ "Форт" ОСОБА_5 він так і не отримав. На чергове звернення, 03 березня 2017 року він отримав від ОСОБА_6 копію договору оренди земельної ділянки, що була зшита та завірена лише підписом, без зазначення кількості зшитих сторінок, посади та прізвища особи, що засвідчила копію договору. Отримавши зазначену копію договору оренди земельної ділянки, він звернув увагу на наступне: дата підписання договору була зазначена "01 січня 2016 року"; відсутність істотної умови в договорі - кадастрового номеру земельної ділянки; підпис від його імені здійснений не ним, а іншою невідомою йому особою. Його підпис на договорі оренди земельної ділянки не був нотаріально посвідченим. Він не укладав та не підписував договір оренди вищевказаної земельної ділянки з ФГ "Форт" 01 січня 2016 року. Оригіналів договорів оренди земельної ділянки, що укладався між ФГ "Форт" та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають також ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_3 . Крім того, з отриманої копії договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року, він дізнався про те, що замість нього хтось підписав акт прийому - передачі об'єкта земельної ділянки за договором оренди від 01 січня 2016 року, без зазначення місця підписання акту та реквізитів самого договору. Також, замість нього був підписаний акт встановлення меж і передачі земельної ділянки в оренду ФГ "Форт" від 01 січня 2016 року. Враховуючи наведені вище обставини, він звернувся до спеціаліста - криміналіста та замовив дослідження щодо підписів на договорі оренди земельної ділянки та акті прийому - передачі земельної ділянки від 01 січня 2016 року. За результатами криміналістичного дослідження був зроблений висновок спеціаліста - криміналіста Кравченка О.А . У ньому спеціаліст - криміналіст дійшов висновку про те, що підпис в графі "Орендодавець" у договорі оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року "Орендодавець" ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 - "Орендар" ОСОБА_8 , в акті прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) від 01 січня 2016 року виконано не ОСОБА_1 , вірогідно виконано ОСОБА_4 , виконано не ОСОБА_3 . Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року підписаний від його імені, але не ним, фактично, у сукупності із іншими доказами, вказує на недійсність договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року. Він не надавав довіреність та іншим жодним чином не уповноважував нікого на підписання договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року. Право на оренду за договором оренди земельної ділянки 01 січня 2016 року у реєстрі речових прав було зареєстровано 22 червня 2016 року реєстратором виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області Воробйовою М.О. В отриманій ним копії договору від 01 січня 2016 року відсутні всі невід'ємні частини договору, а саме план земельної ділянки та кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її користуванні та встановлених земельних сервітутів. Він не надавав згоди на укладання вищезазначеного договору, не обговорював істотні умови цього договору, не підписував спірного договору, що підтверджується висновком спеціаліста - криміналіста, тобто не здійснював своє волевиявлення на створення цивільно-правових відносин щодо оренди належної йому 1/3 земельної ділянки як учасник правочину. Отже, цей договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року є недійсними. Він раніше вже звертався до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2008 року, що був зареєстрований (право на оренду) 22 червня 2016 року, до Новомиколаївського районного суду Запорізької області. За його клопотанням, в порядку ст. 206 ЦПК України, він відмовився від поданого позову. Але, протягом підготовчих судових засідань, відповідачем по цивільній справі ФГ "Форт" була надана засвідчена копія договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року, яка мала суттєві відмінності від копії, яку він отримав 03 березня 2017 року, а саме: в графі п. 2 "Об'єкт оренди" було вже внесено рукописним текстом "кад. ном. 2323684000:09:002:0013". До договору вже додавався ще й інший документ - Акт встановлення меж і передачі земельної ділянки в оренду ФГ "Форт" 01 січня 2016 року, який відсутній у додатках до копії договору від 01 січня 2016 року, який він отримав у березні 2017 року. На зазначеному акті підпис від його імені зроблений іншою особою. Такий акт він ніколи не підписував, оригіналу документу не отримував. Іншим документом, як додаток до договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року, до суду був наданий Кадастровий план земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 кадастровий номер 2323684000:09:002:0013, та Схема розміщення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на території Підгірнянська сільської ради (мова оригіналу) Новомиколаївського району Запорізької області, масштаб 1:10000, що були відсутні у наданій йому копії договору від 01 січня 2016 року, що він отримав 03 березня 2017 року. При цьому, на виконання ухвали суду про надання оригіналу спірного договору від 01 січня 2016 року, відповідач до суду не надав. До суду була надана посвідчена Омельченко Л.Д. копія договору. Відповідач письмово повідомив суд про те, що оригінал відсутній. У ході підготовчого засідання (по цивільній справі 322/57/19), за його клопотанням, суд виніс ухвалу про витребування оригіналу реєстраційної справи, що знаходилась у розпорядженні Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області. На виконання ухвали Новомиколаївського районного суду Запорізької області, реєстраційна справа за №958348923236 (реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2323684000:09:002:0013) в оригіналі надійшла до суду. У реєстраційній справі містився оригінал договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року, що оскаржується, який також мав суттєві відмінності від копії договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року, що був наданий йому ФГ "Форт" 03 березня 2017 року, та від копії договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року, що був наданий до суду відповідачем по справі ФГ "Форт". Окрім вказаних істотних відмінностей у тексті та оформленні копії договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року (що є предметом позову), в оригіналі договору були виявлені наявні істотні порушення вимог чинного законодавства, вимог Цивільного Кодексу та Закону України "Про оренду землі", а саме: відсутність у договорі кадастрового номеру земельної ділянки; відсутність кадастрового номеру земельної ділянки в акті встановлення меж і передачі земельної ділянки в оренду фермерському господарству "Форт"; відсутність ідентичності за оформленням документу Акт прийому - передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) від 01 січня 2016 року, який міститься в оригіналі у реєстраційні справі та його копією, що була надана йому 03 березня 2017 року. Різниця полягає у наступному, а саме: документи містять різну кількість сторінок; його примірник: на 1 сторінці на 1 аркуші; з частковим виконанням тексту акту як у рукописному виді, так і у друкованому за допомогою комп'ютерної техніки, без зазначення кадастрового номеру земельної ділянки у копії Акту, що був наданий йому; у п. 2 "Земельна ділянка знаходиться у такому стані" - (далі рукописний текст) "рілля - 1/3 від 7,31 га"; різним розташуванням підписів у графі "Орендодавець" (рукописним видом де зазначено лише "с. Миколаївка 2", вказана дата 01.01.2016 р. та одразу виконані три підписи від імені ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Оригінал: містить 2 сторінки тексту, надрукованого за допомогою комп'ютерної техніки; виконаний повністю (окрім підписів) за допомогою комп'ютерної техніки; п. 2 "Земельна ділянка знаходиться у такому стані" - "рілля-7,31 га"; розташування підписів сформовано вже за кожним із співвласників та орендаря; відсутність підпису Орендаря ОСОБА_5 на Акті; відсутність підпису орендаря (голови ФГ "Форт" ОСОБА_5 ) на договорі оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року; відсутність підпису орендаря - голови ФГ "Форт" ОСОБА_5 на Акті встановлення меж і передачі земельної ділянки в оренду фермерському господарству "Форт"; відсутність підпису Голови ФГ "Форт" ОСОБА_5 на документі Акт встановлення меж і передача земельної ділянки в оренду фермерському господарству (у копії договору, що була йому надана, цей документ відсутній). Окрім того, у п. 3 Акту прийому-передачі (як в оригіналі, так і у копії) зазначено наступне "Акт прийому-передачі земельної ділянки складається в трьох примірникам (перший - орендодавцеві, другий - Орендарю, третій районному відділу земельних ресурсів) і є невід'ємною частиною договору". У Акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01 січня 2016 року було зазначено про те, що проведення визначення цих меж на місцевості відбувалось у присутності представника Підгірнянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Осовської О.О., виконавця польових робіт ОСОБА_9 та в присутності представника відділу земельних ресурсів у Новомиколаївському районі Запорізької області - Савченко Н.Б . У 2016 році відділу земельних ресурсів вже не існувало. Кількість примірників цього акту значно менше, ніж сторін, що зазначені у ньому (орендодавець не один, а три), у копії акту, що долучений до копії договору, є застереження, що позначено позначкою "*" (тлумачення фактичного (якісного) стану земельної ділянки, а оригінал зазначеного акту, такої позначки та тлумачення не містить. Як зазначено у п. 43 Договору про оренду земельної ділянки від 01 січня 2016 року договір набирає чинності після підписання сторонами та його державній реєстрації. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію (примітка: далі поле для назви органу державної реєстрації за місцем розташування земельної ділянки залишилось незаповненим та без будь-яких застережень). Невід 'ємними частинами договору є: План або схема земельної ділянки; Кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); Акт приймання-передачі об'єкта оренди; Проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом". Таким чином, вбачає також порушення чинного законодавства і у цьому пункті договору, оскільки співвласниками земельної ділянки є три особи, а відтак, складання Договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року у кількості меншій, ніж сторін правочину, у трьох примірниках є неправомірним. Під час підготовчого засідання у цивільній справі за № 322/57/19, відповідачем до суду були надані копії відомостей нарахування та виплат орендної плати за оренду земельного паю, 2016-2017 роки про отримання орендної плати її власниками, а саме - лише ним та ОСОБА_4 . Прізвище ОСОБА_3 у відомостях отримання орендної плати взагалі відсутнє. У п. 9 Договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року зазначено: "Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 5000 гривень готівкою". Як вбачалось із відомості, ОСОБА_4 отримала орендну плату за 2016 рік у розмірі 5000 гривень та за 2017 рік плату у розмірі 2500 гривень. Він, згідно з відомостями, отримав у 2016 році 20000 гривень, за його особистий одноосібний пай, та за 1/3 земельної ділянки спільної часткової власності, а у 2017 році він отримав орендну плату у розмірі 10000 гривень, що складалась із сум у 7500 гривень та 2500 гривень відповідно. Така інформація стала підставою для звернення з адвокатським запитом до Підгірнянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області про отримання інформації стану обробки земельної ділянки з кадастровим номером 2323684000:09:002:0013. У відповіді, що складений у вигляді акту від 18 листопада 2019 року, міститься інформація про те, що на зазначеній земельній ділянці в наявності аж два орендаря - ФГ "Форт" 2/3 частки та ФГ "Партнер" - 1/3 частки земельної ділянки. Він ніколи не підписував жодного документу, щодо надання згоди на передачу 1/3 земельної ділянки в оренду будь-якому фермерському господарству. У спадщину від матері йому та його сестрам, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , залишилися по 1/3 земельної ділянки, які в натурі ніколи не виділялися. Отже, це є також підстава визнання Договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року недійсним.
2.В позові ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір оренди землі від 01 січня 2016 року, укладений між ним, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ФГ "Форт", зареєстрований виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Запорізької області 22 червня 2016 року, та скасувати його державну реєстрацію.
3.Відповідач правом на подання до суду відзиву на позов не скористався.
4.В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Яркіна О.В. позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.
5.Представник відповідача ФГ "Форт" - адвокат Кравченко В.А., посилаючись на те, що позивачем не правильно обрано спосіб захисту, а саме те, що ОСОБА_1 не уповноважений іншими орендодавцями - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вирішувати питання про визнання недійсним договору в цілому, та скасування його державної реєстрації, а також подавши заяву про застосування строку позовної давності, просив відмовити у задоволенні позову.
6.Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, а також вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
7.Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі Державних актів на право приватної власності на землю, серії ЗП № 142615, 142616 та 142617 від 04 жовтня 2005 року на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення, кадастровий № 2323684000:09:002:0013, площею 7,31 га, розташована та території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.
8.Згідно з договором оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року вищевказана земельна ділянка передана в оренду ФГ "Форт", строком на 10 років.
9.За умовами договору оренди, орендодавці надають, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Підгірнянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.
10.Згідно п. 43 договору, спірний договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
11.Даний договір оренди землі був зареєстрований 22 червня 2016 року реєстратором виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області.
МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
12.Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
13.Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
14.Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
15.Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
16.Як встановлено судом з висновку експерта Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 07 квітня 2020 року № 4-19, підписи, які містяться в графах "Орендодавець ОСОБА_1 " в договорі оренди землі від 01 січня 2016 року, укладеному між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ФГ "Форт" у двох примірниках, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .
17.За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
18.Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
19.Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
20.Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
21.Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
22.Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
23.Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229 - 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
24.У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
25.За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
26.Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
27.Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
28.Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
29.Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
30.Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
31.За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі.
32.За частинами першою та другою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.
33.У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
34.Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
35.Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
36.Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
37.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: "такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред'являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено".
38.При зверненні із позовом ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір оренди землі та скасувати його державну реєстрацію, посилаючись на те, що договір оренди він не підписував, умови його не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки.
39.Оскільки позивачем оспорюється факт укладання правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а при вирішенні спору про захист права, яке позивач вважав порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
40.Враховуючи підстави позову, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи підтверджують, що спірний договір позивач не підписував та, відповідно, з істотними умовами цього договору не погоджувався, тому спірний договір не є укладеним.
41.Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов'язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.
42.У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
43.Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).
44.Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв'язку з фактичним використанням земельної ділянки.
45.На підставі вищевказаних доказів суд дійшов до висновку, що підстави, покладені в обґрунтування позову позивачем, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому підстави для визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, і, відповідно, задоволення позову, відсутні.
Керуючись ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 13 листопада 2020 року.
Суддя А.Б.Шиш