Дата документу 12.11.2020
Справа № 334/1683/17
Провадження № 1-кп/334/60/20
12 листопада 2020 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187, ч.3 ст.185 КК України,-
В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187, ч.3 ст.185 КК України.
У судовому засіданні прокурором Запорізької місцевої прокурора тури №3 заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів.
Обвинувачений та його захисник просили відмовити прокурору у задоволенні його клопотання та обрати більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши клопотання прокурора, захисника, думки учасників судового засідання з приводу заявлених клопотань, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано за рішенням слідчого судді, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 колегія суддів враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
При цьому, колегія суддів враховує, що злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_7 є тяжкими згідно із ст.12 КК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів від 7 до 12 років позбавлення волі за ч.3 ст.187, ч.3 ст.185 КК України, що дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може, з метою уникнення від покарання, незаконно впливати на потерпілих та свідків, які підлягають виклику до суду, уникати явки до суду, а також що він іншим чином може перешкоджати кримінальному провадженню, про що зазначено в ухвалах слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя.
Таким чином, ризики, передбачені ст.177 КПК України і зазначені в ухвалах слідчого судді про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про продовження строку тримання під вартою не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Відтак, колегія суддів прийшла до переконання, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що є ризиком, передбаченим ст.177 КПК України та підставою для продовження строку тримання останнього під вартою.
Отже, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, а також виходячи з міркувань забезпечення доступності ОСОБА_7 під час судового розгляду кримінального провадження колегія суддів вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою та недостатнім для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.
У зв'язку із викладеним, на підставі ч.2 ст.315 та ч.3 ст.331 КПК України, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.27, 31, 177, 178, 183, 194, 199, 314-316, 331, 369, 372 КПК України, колегія суддів
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою до - 10 січня 2021 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3