Справа № 315/742/20
Номер провадження № 2/315/296/20
Іменем України
13 листопада 2020 року
Гуляйпільський районний суд Запорізької області
у складі головуючого: судді Телегуз С.М.,
за участю секретаря: Дмитренко В.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслав Олександрович, державний виконавець Бердянського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Геращенко Юлія Геннадіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Гуляйпільського районного суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 20.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом Станіславом Олександровичем, та зареєстрований в реєстрі за №2065 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 120895,00 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з відповідача на його користь судові витрати в загальній сумі 14561,20 грн.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послався на те, що про існування спірного виконавчого напису дізнався, коли отримав постанову державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату від 23.04.2020 року. Від самого нотаріуса ОСОБА_2 він жодних документів, в тому числі копії виконавчого документа не отримував. Спірний виконавчий напис нотаріуса підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, з тих підстав, що при його вчиненні нотаріус не пересвідчився у безспірності вимог банку, не перевірив факт одержання позивачем повідомлення про наявність заборгованості.
Ухвалою судді Яроша С.О. від 25.05.2020 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.
02.07.2020 року розгляд справи відкладено через неявку сторін у судове засідання.
У зв'язку із прийняттям 11.08.2020 року на засіданні Вищої ради правосуддя рішення про звільнення судді ОСОБА_3 у зв'язку з поданням заяви про відставку та на підставі наказу Гуляйпільського районного суду Запорізької області №1-ос від 11.08.2020 року про припинення повноважень судді ОСОБА_3 , акту прийому-передачі справ судді Яроша С.О. від 11.08.2020 року, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 12.08.2020 року за № 46/20, було проведено повторний автоматизований розподіл вищевказаної справи.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу, дана справа 12.08.2020 року була передана на розгляд судді Телегуз С.М.
21.08.2020 року ухвалою судді справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.
В судове засідання представник позивача Сивоненко О.В. не з'явилась, подала суду заяву, в якій прохала провести розгляд справи без участі позивача та представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, наполягають на їх задоволенні, не заперечують проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, своїх клопотань та заперечень не надав, відзив на позов не подав.
Відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
У зв'язку з наведеним, суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.
Третя особа, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит в судове засідання не з'явивсь, 01.07.2020 року надав на адресу суду копії документів щодо вчинення виконавчого напису.
Державний виконавець Бердянського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Геращенко Ю.Г. в судове засідання також не з'явився, подав суду заяву, в якій прохав провести розгляд справи без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до такого.
Викладення обставин, встановлених судом.
15.02.2018 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 , було укладено Договір позики №384285, за яким позивач отримав кредит у сумі 6500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,8% від суми позики щоденно, із кінцевим терміном повернення до 25.02.2018 року.
20.08.2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит С.О. вчинив виконавчий напис, яким запропонував звернути стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , за Договором позики №384285 від 15.02.2018 року у розмірі 120895,001 грн., в тому числі 6500,00 грн. заборгованості за сумою позики, 54873,00 грн. заборгованості за відсотками за договором, 59522,00 грн. заборгованості за простроченими відсотками згідно договору.
Норми права та правові висновки Верховного Суду, що підлягають застосуванню.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").
Також Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:
«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Крім того, розглядаючи правову природу відносин, що виникають у зв'язку з вчиненням нотаріусом виконавчого напису, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц зазначила про таке.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Мотиви суду при вирішенні цієї справи.
В матеріалах справи, хоча й наявні документи щодо надсилання відповідачем вимоги до позивача про погашення заборгованості, однак взагалі відсутнє підтвердження отримання ОСОБА_1 вказаної вимоги, що є обов'язковою умовою вчинення виконавчого напису.
Водночас саме ця обставина, у сукупності з іншими наведеними вище фактами, вказує на те, що заборгованість за Договором позики не є безспірною, і не була такою станом на день вчинення спірного виконавчого напису, а спір щодо її наявності та розміру підлягає вирішенню в судовому порядку, але поза межами цієї справи.
Виходячи з цього суд відхиляє доводи відповідача про те, що спірний виконавчий напис не може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом були дотримані всі формальні процедури.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, суд вважає позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованими та доведеними, і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу та судового збору суд зазначає таке.
В зв'язку з задоволенням основної вимоги, на підставі ст. 141 ЦПК України, задоволенню підлягає вимога про стягнення судових витрат по сплаті судового збору з відповідача в розмірі 1261,20 грн., так як фактично сплачено при пред'явлені ним позову 840,80 грн. та при зверненні з заявою про забезпечення позову - 420,40 грн.
Витрати позивача, пов'язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 13300 тис. грн. слід задовольнити частково.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат враховується гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: договір про надання правової допомоги № 3 від 20.05.2020 року, акт прийому - передачі виконаних робіт від 19.05.2020 року та квитанція до прибуткового касового ордеру № 1 від 19.05.2020 року на суму 6650,00 грн..
Таким чином, суд вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в сумі 6650,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. ст. 15, 16, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 81- 84, 141, 176, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354 ЦПК України, керуючись,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслав Олександрович, державний виконавець Бердянського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Геращенко Юлія Геннадіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 20.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом Станіславом Олександровичем, та зареєстрований в реєстрі за №2065, про звернення стягнення заборгованості в загальному розмірі 120895,00 грн. з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд.48, код ЄДРПОУ 39952398) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 7911,2 грн., що складаються з витрат на правову допомогу в сумі 6650,00 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 1261,20 грн.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Суддя: С.М.Телегуз