Ухвала
13 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 755/14314/13
провадження № 61-16721ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сансет Трейд», третя особа: Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у м. Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві,
У червні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сансет Трейд» (далі - ПрАТ «Сансет Трейд») на її користь: 168 380,30 грн - на відшкодування матеріальної шкоди; 489 375 грн - на відшкодування моральної шкоди; грошове відшкодування втрати працездатності щомісячно, починаючи із серпня 2016 року в розмірі 1 077,83 грн, з індексацією.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року (повний текст якої складено 16 березня 2020 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року - без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Так, заявниці необхідно було подати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга та вказати усіх учасників справи, зокрема, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у м. Києві.
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
З наданої заявницею копії конверту Верховного Суду вбачається, що вказану ухвалу отримано нею 29 серпня 2020 року.
11 листопада 2020 року (тобто через 2 місяці та 13 днів після отримання копії вказаної ухвали від 20 серпня 2020 року) ОСОБА_1 вдруге подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у вищевказаній справі.
Скарга подана ізпропуском строку на касаційне оскарження.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на те, що указаний строк пропущено нею з поважних причин, а саме в зв'язку з впровадженими карантинними обмеженнями.
Розглядаючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Щодо посилань заявниці про неможливість вчасного подання касаційної скарги через обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином, Верховний Суд зазначає таке.
З метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 Кабінет Міністрів України постановою від 11 березня 2020 року № 211 установив з 12 березня 2020 року на території України карантин.
18 червня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 17 липня 2020 року.
Відповідно до частини другої вказаного закону пункт 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України викладено у такій редакції:
«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Таким чином, для того щоб поновити строк касаційного оскарження, заявнику необхідно подати заяву і вказати у ній поважну причину (пов'язану з карантинними обмеженнями), що спричинила пропуск такого строку.
Прикладами таких поважних причин можуть бути, зокрема, неможливість складення процесуального документу у зв'язку з обов'язковою обсервацією особи, неможливість потрапити додому з іншої країни у зв'язку з обмеженнями міжнародного сполучення, заборона виходити з помешкання тощо.
Натомість, ОСОБА_2 , посилаючись на неможливість своєчасного подання касаційної скарги, що викликана існуванням обмежень, впровадженими у зв'язку з карантином, не наводить поважної причини, пов'язаної з карантинними обмеженнями, яка б перешкоджала вчиненню нею відповідної процесуальної дії у розумний строк з підтвердженням цього належними та допустимими доказами.
За таких обставин, наведені заявницею причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень не можуть бути визнані судом поважними.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов'язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
Також необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці ЄСПЛ.
У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
З огляду на наведене та враховуючи, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення такого строку є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, - надати строк для наведення інших підстав для поновлення строку касаційного оскарження з наданням відповідних доказів на їх підтвердження.
Разом із цим, суд вважає за необхідне також зазначити, що посилання ОСОБА_1 в заяві від 09 листопада 2020 року на те, що нею подано касаційну скаргу з усунутими недоліками на виконання ухвали Верховного Суду від 20 серпня 2020 рокує безпідставними та спростовуються встановленими вище обставинами.
Крім цього, впорушення вимог частини другої статті 392 ЦПК України у поданій касаційній скарзі чітко та належним чином не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої та апеляційної інстанцій, визначені в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої
статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути чітко зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,
Визнати неповажними наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року залишити без руху.
Надати заявнику для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Коротенко