Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 596/63/17
провадження № 61-13121св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Дрогобицький відділ поліції Головного управління Національної поліції України в Львівській області, Дрогобицька місцева прокуратура, прокуратура Львівської області, Державна казначейської служби України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Храпак Н. М., від 01 вересня 2020 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Львівській області, Дрогобицької місцевої прокуратури, прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 20 липня 2015 року він став жертвою злочинної організації шахраїв. Того ж дня він звернувся до Гусятинського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України із заявою про злочин, вказавши прізвища злочинців, номера їх телефонів, банк і банківські карткові рахунки, які використовують злочинці. Вважає, що у правоохоронних органів були всі можливості затримати злочинців, проте вони цього не виконали. Лише 14 серпня 2015 року були внесені відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань і розпочато досудове розслідування.
Непрофесійні, на його переконання, дії правоохоронних органів створили йому і його близьким умови, внаслідок яких вони перебувають у небезпеці від можливих насильницьких дій з боку злочинців. Він знаходиться у постійному стресі, втратив сон і спокій, внаслідок чого загострилися його хронічні хвороби, які потребують значних витрат на лікування.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд на підставі статей 55, 56 Конституції України стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду, завдану йому бездіяльністю відповідачів, а саме Дрогобицьким відділом поліції Національної поліції України в Львівській області у розмірі 200 000 грн, Дрогобицькою місцевою прокуратурою Львівської області у розмірі 200 000 грн, прокуратурою Львівської області у розмірі 400 000 грн.
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю останнім підстав для відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року у цій справі.
Ухвала суду мотивована тим, що заявником не доведено, що обставини, на які він посилається як на підставу перегляду рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року у цивільній справі за № 596/63/17 є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України і такими, які можуть істотно вплинути на вирішення справи.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1 апеляційну скаргу на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2020 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що законом чітко встановлено для скаржника обов'язок сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвали суду. При цьому предмет судового розгляду суду першої інстанції не може впливати на обов'язковість сплати або несплати судового збору за подання апеляційної скарги в разі незгоди з ухвалою суду, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання тих позовних заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року та направити справу до апеляційного суду для розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», оскільки він звільнений від сплати судового збору, а висновок суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору є необґрунтованим. При цьому, судом не взято до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року (справа № 438/115/17-ц).
У жовтні 2020 року Львівською обласною прокуратурою подано відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 20 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Львівській області, Дрогобицької місцевої прокуратури, прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю правоохоронних органів.
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю останнім підстав для відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року у цій справі.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його у апеляційному порядку.
Ухвалою Тернопільского апеляційного суду від 10 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2020 року залишено без руху у зв'язку із несплатою останнім судового збору за подання апеляційної скарги до суду та надано позивачу строк для усунення недоліків скарги.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1 апеляційну скаргу на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2020 року у зв'язку із невиконання останнім вимоги ухвали суду про залишення його апеляційної скарги без руху.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає з таких підстав.
Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
За змістом пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» правом на звільнення від сплати судового збору наділяються виключно позивачі за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Наведенеузгоджується із правовим висновком, зробленим у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 листопада 2019 року у справі № 906/770/17.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20 червня 2018 року у справі № 914/1748/17, Верховний Суд зробив висновок про те, що заявники, позивачі та інші категорії осіб, які згідно із статтею 3 Закону України «Про судовий збір»звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і в разі подання ними апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
Тобто від сплати судового збору за подання апеляційної скарги звільнені лише ті заявники, які згідно із статтею 3 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору.
Проте, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, апеляційний суд не звернув увагу на те, що відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
У пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено пільги щодо сплати судового збору, відповідно до якої від його сплати звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також деякі категорії осіб, визначені законом, незалежно від виду позову.
При цьому позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні окремих позовів, і деякі категорії осіб незалежно від виду позову звільняються від сплати судового збору не лише при пред'явленні позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 вважав, що протиправною бездіяльністю органів державної влади, зокрема поліції та прокуратури, йому заподіяно шкоду, яка повинна бути відшкодована йому на підставі статті 56 Конституції України.
Отже, в силу пункту 13 статті 3 Закону України «Про судовий збір» за подання цього позову та заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивач був звільнений від сплати судового збору.
Проте, покладаючи на позивача обов'язок зі сплати судового збору та залишаючи без руху, зокрема з цих підстав апеляційну скаргу, апеляційний суд зазначеного до уваги не взяв, тому висновок судді апеляційного суду щодо залишення без руху апеляційної скарги та її повернення з підстав, зокрема несплати заявником судового збору є помилковим.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справах №№ 638/16770/17 (провадження № 61-8185св20) та 438/115/17-ц (провадження № 61-17226св18).
Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі, підлягають перевірці без сплати ОСОБА_1 судового збору, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.
Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
За таких обставин ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 406 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь С. Ф. Хопта Н. Ю. Сакара В. В. Шипович