12 листопада 2020 року
м. Київ
справа №420/6350/19
адміністративне провадження №К/9901/23590/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Кравченка К.В.(головуючий), Вербицької Н.В., Джабурія О.В.
І. Суть спору та історія справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо скасування права власності позивача на володіння, користування та розпорядження автомобілем BMW 325, кузов № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 , синього кольору, номерний знак НОМЕР_3 , що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого на підставі договору купівлі продажу від 06.02.2018, укладеного між позивачем та ТОВ «Бриз»;
1.2. зобов'язати відповідача поновити реєстрацію права власності та зареєструвати за позивачем право на володіння, користування та розпорядження автомобілем BMW 325, кузов № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 , синього кольору, номерний знак НОМЕР_3 , що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого на підставі договору купівліпродажу від 06.02.2018 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Бриз»;
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у серпні 2019 року позивач отримав лист від Регіонального сервісного центру від 12.07.2019 року вих. №31/15-4209 про скасування права власності на володіння, користування та розпорядження автомобілем марки BMW 325, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 , з підстав того, що відповідно до листа Одеської місцевої прокуратури №2 від 02.07.2019 року №7718-19 щодо здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні внесеному до ЄДР №12018160480003187 від 17.08.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.2 ст.289 КК України, в якому зазначено, що в ході даного досудового розслідування встановлено, що реєстраційна операція з перереєстрації транспортного засобу марки BMW 325, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 , за позивачем 06.02.2018 проведена на підставі підроблених документів, що є наслідком недійсного правочину. Позивач вважає, що такі дії відповідача є незаконними, безпідставними та протиправними, оскільки договір купівлі-продажу, на підставі якого придбано автомобіль недійсним не визнано та не скасовано, відсутній будь-який обвинувальний вирок суду щодо вчинення кримінального правопорушення, про які зареєстровано відомості до ЄДР про підробку документів, які б слугували підставою для скасування реєстрації транспортного засобу. З цих підстав позивач стверджує, що оскільки він є добросовісним набувачем автомобіля, то дії відповідача щодо скасування реєстрації права власності є необґрунтованими та такими, що порушують права позивача як власника.
3. Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. 06.02.2018 у територіальному сервісному центрі МВС в Одеській області №5152 за позивачем зареєстровано автомобіль BMW 325, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
5. Для проведення такої реєстрації позивач надав договір комісії №3553/18/003338 від 06.02.2018, укладений між ОСОБА_2 , як попереднім власником вищевказаного автомобіля BMW 325 та ТОВ «Бриз», як комісіонером, а також договір купівлі-продажу від 06.02.2018 №353/18/03338, укладений між ТОВ «Бриз» та позивачем.
6. 02.07.2019 до регіонального сервісного центру МВС в Одеській області надійшов лист Одеської місцевої прокуратури №2 від 02.07.2019 року №7718-19, в якому повідомлено, що в ході кримінального провадження №12018160480003187 за результатами проведеного експертного дослідження почеркознавчої експертизи встановлений факт виконання підпису від імені ОСОБА_2 в графі «Комітент» у договорі комісії №3553/18/003338 від 06.02.2018 не ОСОБА_2 , а іншою особою.
7. До даного листа був долучений Висновок експерта від 21.01.2019 №421-П.
8. 12.07.2019 начальником регіонального сервісного центру МВС в Одеській області затверджено висновок про скасування реєстраційної операції від 06.02.2018 щодо автомобіля BMW 325, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 , в якому зазначено, що реєстрація вказаного автомобіля підлягає скасуванню на підставі пункту 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою КМУ від 07.09.1998 року №1388, оскільки перереєстрація вказаного автомобіля 06.02.2018 була проведена на підставі підробленого договору комісії №3553/18/003338 від 06.02.2018.
9. 12.07.2019 відповідачем була скасована реєстраційна операція від 06.02.2018 щодо автомобіля BMW 325, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 .
10. 30.08.2019 позивач подав до відповідача заяву про поновлення державної реєстрації за ним вказаного автомобіля, на яку відповідачем надано відповідь від 23.09.2018 про відмову у задоволенні заяви позивача.
11. Вважаючи дії відповідача щодо скасування права власності позивача на володіння, користування та розпорядження автомобілем BMW 325, кузов № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 , синього кольору, номерний знак НОМЕР_3 , що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого на підставі договору купівлі продажу від 06.02.2018, укладеного між позивачем та ТОВ «Бриз» неправомірними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 10 березня 2020 року позовні вимоги задовольнив.
12.1. Визнав протиправними дії відповідача щодо скасування реєстраційної операції від 06.02.2018 щодо автомобіля BMW 325, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 за ОСОБА_1 ;
12.2. Визнав протиправним та скасував висновок Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області від 12 липня 2019 року про скасування реєстраційної операції від 06.02.2018 щодо автомобіля BMW 325, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 за ОСОБА_1 ;
12.3. Зобов'язав відповідача поновити реєстраційну операцію від 06.02.2018 року щодо автомобіля BMW 325, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 за ОСОБА_1 .
13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано будь-якого рішення суду про визнання недійсними договору комісії №3553/18/003338 від 06.02.2018 та договору купівлі-продажу, які надавались позивачем для реєстрації вищевказаного автомобіля, а висновок експерта від 21.01.2019 №421-П, виконаний у межах кримінального провадження та є одним із доказів у такому провадження, однак суду не наданий обвинувальний вирок суду щодо вчинення кримінального правопорушення, про які зареєстровано відомості до ЄДР про підробку документів, які б слугували підставою для скасування реєстрації транспортного засобу. Також суд першої інстанції зазначив, що підставою для проведення реєстраційної операції від 06.02.2018 транспортного засобу за ОСОБА_1 був не договір комісії, а договір купівлі-продажу, що підтверджено даними по «НАІС ДДАІ» МВС України, відносно якого жодних ознак підроблення не зазначено та не встановлено, а тому у відповідача були відсутні підстави для скасування перереєстрації вказаного транспортного засобу згідно п.40 Порядку №1388.
14. П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 травня 2020 року скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовив.
15. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортного засобу, або виявлення факту реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу за фіктивними чи підробленими документами, є достатньою підставою для скасування державної реєстрації (перереєстрації) такого транспортного засобу. Той факт, що почеркознавча експертиза договору комісії №3553/18/003338 від 06.02.2018 року була проведена в рамках кримінального провадження, по якому на час розгляду даної адміністративної справи ще не винесене остаточне рішення суду, не спростовує самого факту підробки цього договору комісії, встановленого зазначеною почеркознавчою експертизою.
15.1. Також суд апеляційної інстанції посилається на те, що визначений у пункті 40 Порядку №1388 механізм скасування державної реєстрації автомобілів внаслідок виявлення підробки ідентифікаційних номерів складових частин автомобіля або підробки документів, використаних при його реєстрації (перереєстрації), направлений не на припинення права власності, оскільки державна реєстрація (перереєстрація) автомобілів сама по собі не породжує права власності на автомобілі, що реєструється, а направлений на унеможливлення використання такого автомобіля на дорогах загального користування. Тому посилання позивача на те, що відповідач внаслідок скасування реєстрації за ним вищевказаного автомобіля скасував його право власності на цей автомобіль є помилковим.
IV. Касаційне оскарження
16. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
17. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач був позбавлений права власності на транспортний засіб не на підставі рішення суду, а на підставі акту органу державного управління, при цьому правочин на підставі якого позивач набув права власності у судовому порядку недійсним не визнавався.
17.1. Крім того, скаржник зазначає, що у спорі який виник між сторонами по даній справі, принцип "належного урядування" у розумінні практики Європейського суду з прав людини, відповідачем не дотримано.
17.2. Позивач зауважив, що відсутнє будь-яке рішення суду, яке набуло чинності, про визнання правочину, а саме договору комісії №3553/18/003338 від 06.02.2018 та договору купівлі-продажу недійсними. Висновок відповідача щодо скасування реєстрації транспортного засобу тільки на підставі висновку експерта № 421-П від 21.01.2019 є протиправним, оскільки вказаний висновок виконаний у межах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та є одним із доказів у справі. Відсутній будь-який обвинувальний вирок суду щодо вчинення кримінального правопорушення, про які зареєстровано відомості до ЄДР про підробку документів, які б слугували підставою для скасування реєстрації транспортного засобу.
17.3. Також скаржник зазначає, що в матеріалах справи наявні відомості із системи «НАІС ДДАІ» МВС України, із яких вбачається, що підставою для проведення реєстраційної операції від 06.02.2018 транспортного засобу був не договір комісії, а договір купівлі-продажу. При цьому, жодних ознак підроблення договору купівлі-продажу з боку учасників справи не зазначено, та судом першої інстанції не встановлено.
18. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Нормативне регулювання
19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
20. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
22. Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно форм власності та господарювання урегульовано Законом України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII).
23. У статті 34 Закону № 3353-XII визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
24. Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі - Порядок №1388).
25. Згідно з пунктом 3 Порядку № 1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
26. Відповідно до пункту 7 Порядку №1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється. Згідно із пунктом 8 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.
27. Згідно з пунктом 8 Порядку № 1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»).
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб'єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб'єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів особами, уповноваженими управляти таким майном; рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби; інші засвідчені та оформлені в установленому порядку документи, що підтверджують набуття, перехід та припинення права власності на транспортний засіб відповідно до закону.
28. Приписами абзацу третього пункту 40 Порядку № 1388 встановлено, що у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв'язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування. Якщо виявлено факт підроблення митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються до органів доходів і зборів, у зоні діяльності яких проживають особи, за якими зареєстровані відповідні транспортні засоби.
29. Відповідно до пункту 5.7 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року №379 (далі - Інструкція № 379), на підставі документів, що підтверджують встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин ТЗ, виявлення ТЗ, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в Центрі, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв'язку з незаконним заволодінням, або інформацію про реєстрацію яких несанкціоновано внесено до автоматизованої бази даних АІС «Автомобіль» та (або) Єдиного державного реєстру Державтоінспекції, працівники Центру оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку ТЗ і передають усі відповідні документи до органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.
VІ. Позиція Верховного Суду
30. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
31. З системного аналізу наведених правових норм чинного законодавства слідує, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків та проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
32. Уповноважені особи сервісних центрів МВС скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію) у разі виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, і передають усі відповідні документи до відповідного органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.
33. Тобто, на момент прийняття рішення про скасування державної реєстрації транспортного засобу у розпорядженні уповноваженої особи сервісного центру МВС повинні бути беззаперечні документальні докази того, що транспортний засіб був зареєстрований (перереєстрований) за фіктивними чи підробленими документами.
34. Як було зазначено вище, підставою для скасування реєстрації транспортного засобу став лист Одеської місцевої прокуратури №2 від 02.07.2019 №7718-19, в якому повідомлено, що в ході кримінального провадження №12018160480003187 за результатами проведеного експертного дослідження почеркознавчої експертизи встановлений факт виконання підпису від імені ОСОБА_2 в графі «Комітент» у договорі комісії №3553/18/003338 від 06.02.2018 не ОСОБА_2 , а іншою особою. До даного листа був долучений Висновок експерта від 21.01.2019 №421-П
35. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що встановивши факт державної реєстрації транспортного засобу марки BMW 325, кузов № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 , синього кольору, номерний знак НОМЕР_3 за позивачем за фіктивними (підробленими) документами, відповідач в межах своїх повноважень та з дотриманням норм чинного законодавства, склав мотивований висновок про скасування реєстрації зазначеного транспортного засобу.
36. Така правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 31 січня 2020 року справа №140/2101/18.
37. Щодо доводів скаржника, що підставою для проведення реєстраційної операції від 06.02.2018 транспортного засобу був не договір комісії, а договір купівлі-продажу, колегія суддів зазначає, що вказані доводи не відповідають дійсності, оскільки договір комісії, в даному випадку також відноситься до документів, що підтверджують правомірність придбання транспортного засобу та підлягає перевірці при проведенні реєстрації (перереєстрація) транспортного засобу. Договір купівлі-продажу був укладений Продавцем (ТОВ «Бриз») з позивачем саме на підставі договору комісії №3553/18/003338 від 06.02.2018.
38. Суд також вважає необґрунтованими посилання скаржника на те, що скасування державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу можливе лише у разі підтвердження судовим рішенням у кримінальному провадженні фіктивності чи підробки документів, за якими проводилася реєстрація, оскільки пункт 40 Порядку №1388 вказує на необхідність скасування реєстрації транспортного засобу у разі виявлення факту його реєстрації за фіктивними (підробленими) документами та передачу відповідних документів до органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.
39. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі №804/928/18 та у постанові від 31 березня 2020 року у справі №140/1321/19.
40. Посилання позивача на незаконне втручання державою у його право володіння транспортним засобом є безпідставними, з огляду на таке.
41. Верховний Суд зазначає, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
42. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
43. Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (заява №25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («Stretch v. the United Kingdom», заява №44277/98).
44. Слід зазначити, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Протоколу першого ЄКПЛ, а саме: (1) чи є втручання законним; (2) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; (3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
45. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Протоколу першого, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
46. Справа «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) - будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів"; питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (пункт 50); говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки", заява № 26449/95, пункт 54).
47. У справі «Трегубенко проти України» (заява №61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».
48. Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
49. У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
50. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
51. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).
52. Тому, посилання позивача на недотримання державою справедливого балансу при скасуванні реєстрації ТЗ за ним, через що він втратив право власності на належне йому майно є передчасним, оскільки чинним національним законодавством передбачений інститут компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в т.ч. за результатами відповідного судового розгляду. Позивач помилково ототожнює такі різні за своєю правовою природою інститути як реєстрація ТЗ, право власності на рухоме майно.
53. Так, державна реєстрація ТЗ визначена Законом України «Про дорожній рух», який в свою чергу визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.
54. Реєстраційні дії щодо ТЗ в першу чергу здійснюються з метою державного обліку та контролю за використанням автомобілів, а не посвідчення права власності та користування рухомим майном.
55. Врегулювання процедури державної реєстрації ТЗ шляхом скасування реєстрації, яка заснована на злочинному походженні рухомого майна, сприяє протидії злочинності в Україні та не суперечить вимогам міжнародно-правових документів та практиці ЄСПЛ.
56. Натомість ЄСПЛ вважає, що втручання у право власності особи не суперечить принципу верховенства права навіть у випадку набуття права на майно, що підлягає конфіскації на законних підставах.
57. Отже, в даному випадку втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, оскільки безумовного здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу» та вилучення з дорожнього руху ТЗ, реєстрація якого заснована на злочинному походженні майна.
58. Доводи касаційної скарги щодо неправомірного застосування до спірних правовідносин приписів пункту 40 Порядку № 1388 є помилковими, оскільки в даному випадку приписи пункту 40 Порядку № 1388 є чинними і у встановленому порядку не визнавались неконституційними, а отже є обов'язковими до виконання на всій території України, зокрема суб'єктами владних повноважень.
59. Таким чином Верховний Суд з урахуванням наведених правових норм актів національного законодавства в контексті встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи із застосуванням практики Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог, оскільки скасовуючи державну реєстрацію ТЗ - автомобіля марки BMW 325, кузов № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 , синього кольору, номерний знак НОМЕР_3 , відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
60. Європейський суд з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначив, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
61. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
62. Згідно із статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
63. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
VI. Судові витрати
64. З огляду на результат касаційного розгляду, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі №420/6350/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М. В. Білак
А.Г. Загороднюк