12 листопада 2020 року
м. Київ
справа №160/10670/19
адміністративне провадження №К/9901/27460/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 160/10670/19 за позовом ОСОБА_1 до голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради Солод Віталія Михайловича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовом до голови Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича (далі - відповідач), де просив:
визнати протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, що виявилася у порушені правового режиму розгляду заяви позивача від 14.05.19 згідно порядку ст.18, 19 Закону України «Про звернення громадян», ч. 1, 2, 8 ст. 11 Закону України «Про державну службу» і приписів ст.3, ч.2 ст.28 Конституції України;
зобов'язати голову виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича протягом 15-ти днів надати клопотання і нормативно-правовий акт, яким вжити заходи для надання безоплатних рецептів та ті самі ліки за рецептами від 10.05.19 №139, №141, №142, №143, №144, №145 (6 рецептів) та надати зазначені документи згідно заяви від 14.05.19;
захистити права позивача пов'язані з захистом прав матері на попередження за можливості страждань і болю відповідно до ст.3, 19, 22, 28, 51, 55 Конституції України шляхом встановлення наявності компетенції (повноважень) голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича скласти клопотання і нормативно-правовий акт для забезпечення ОНКО хворої людини безкоштовними медикаментами за усіма наданими рецептами для лікувально-профілактичних заходів згідно заяви 14.05.19 їх визнання окремим пунктом рішення;
захисти права позивача на інформацію, шляхом встановлення порушення правового режиму розгляду заяви позивача від 14.05.19 зазначивши, що голова виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради Солод Віталій Михайлович повинен дотримуватись вимог ст.18, 19 ЗУ «Про звернення громадян», який визначає, що нормативно-правовий акт виноситься тільки за результатами розгляду звернення і при відсутності його вважати звернення належно не розглянутим.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження у справі № 160/10670/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 3 та 5 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються, та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Як слідує зі змісту касаційної скарги, її вступної та прохальної частин, позивачем оскаржується постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2019 року у справі № 160/10670/19, при цьому до матеріалів касаційної скарги скаржник долучає копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року.
Водночас, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, Судом з'ясовано, що у справі № 160/10670/19 прийнято постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, за наслідком перегляду ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року, згідно якої апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Разом з тим, скаржник у вимогах до суду касаційної інстанції ставить питання про скасування постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2019 року, яка відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та нічого не зазначає про рішення суду першої інстанції.
Таким чином, скаржнику необхідно уточнити вимоги до суду касаційної інстанції, виходячи з його повноважень, встановлених статтею 349 КАС України, та зазначити які (яке) саме рішення судів попередніх інстанцій ним оскаржується у справі № 160/10670/19 шляхом подання касаційної скарги у новій редакції, де зазначити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції та додати копії уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 01 листопада 2011 року №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
На підставі положень частини другої цієї ж статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте до касаційної скарги надано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору.
На підтвердження заявленого клопотання скаржник прикріпив довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 01 жовтня 2020 року № 5825 про суму отриманої ним компенсації по догляду за інвалідом І групи за період з жовтня 2018 року по вересень 2020 року.
Вирішуючи клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору суд виходить із наступного.
За змістом частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Аналіз частини другої статті 8 Закону «Про судовий збір» дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС Україниповинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме, що компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю І групи є єдиним джерелом доходу, в тому числі, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що може бути підтверджено довідкою податкового органу про доходи тощо.
Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до вказаних статтей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.
При цьому, суд роз'яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов'язковим наданням необхідних доказів.
Підпунктом 4 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під дію зазначеної норми підпадають ухвали місцевих адміністративних судів, визначені частиною другою статті 328 КАС України, та прийняті за результатом їх апеляційного перегляду постанови апеляційних адміністративних судів, а також ухвали апеляційних адміністративних судів, наведені в частині третій зазначеної норми процесуального закону.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 1 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн.
Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 2102,00 грн.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 29 січня 2020 року, а касаційну скаргу подано на пошту 17 жовтня 2020 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції отримано ним 04 березня 2020 року. Вказує, що зворотнє поштове повідомлення з відміткою про отримання ним оскаржуваного рішення суду знаходиться в матеріалдах справи, проте жодних належних доказів (конверта з відбитками та штрихкодовими ідентифікаторами установи поштового зв'язку, довідки відділення поштового зв'язку тощо) на підтвердження несвоєчасного отримання вказаної копії судового рішення не надав, а матеріали справи на час подання касаційної скарги у суді касаційної інстанції відсутні.
Також зазначає, що касаційну скаргу, яку вперше було подано до суду касаційної інстанції ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року повернуто скаржнику. Зазначену увалу суду касаційної інстанції отримано, зі слів скаржника, 10 жовтня 2020 року. Проте жодних належних доказів (конверта з відбитками та штрихкодовими ідентифікаторами установи поштового зв'язку, довідки відділення поштового зв'язку тощо) на підтвердження отримання вказаної копії судового рішення скаржник також не надав.
Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 329 КАС України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з касаційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі, заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів (конверта з відбитками та штрихкодовими ідентифікаторами установи поштового зв'язку, довідки відділення поштового зв'язку тощо); уточнення вимог до суду касаційної інстанції щодо визначення оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 329-332 Кодексу адміністративного судочинства України
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 160/10670/19.
Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 160/10670/19.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 160/10670/19 за позовом ОСОБА_1 до голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради Солод Віталія Михайловича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
1) оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2102,00 гривень (отримувач коштів УК у Печерському районі/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходу бюджету 22030102 "Судовий збір" (Верховний Суд, 055), символ звітності банку 207);
2) заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів;
3) касаційної скарги із уточненням вимог до суду касаційної інстанції щодо визначення оскаржуваних судових рішень.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині несплати скаржником судового збору касаційна скарга буде повернута.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 332 КАС України у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду