12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.001841
адміністративне провадження № К/9901/27685/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі №1.380.2019.001841 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України від 21 лютого 2019 року №339 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у Львівській області», в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 18 березня 2019 року №151о/с про звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції);
- поновити позивача на посаді старшого оперуповноваженого 1-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУ Національної поліції у Львівській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років, стягнувши з ГУНП у Львівській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України від 21 лютого 2019 року №339 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у Львівській області», в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 18 березня 2019 року №151о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції) капітана поліції ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого 1-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у Львівській області з 03 квітня 2019 року.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з проведенням усіх відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого 1-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у Львівській області з 03 квітня 2019 року та стягнення середнього заробітку за один місяць звернено до негайного виконання.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку зі звільненням з якої виник цей спір (старший оперуповноважений 1-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУ Національної поліції у Львівській області), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Отже, ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України, є справою незначної складності.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі не наведено фактів наявності значного суспільного інтересу, а також не вбачається виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.
Скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Щодо посилань скаржника, що ця справа в розумінні пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України не є справою незначної складності, оскільки у разі задоволення позову йому можуть бути нараховані грошові кошти за час вимушеного прогулу у сумі, що перевищуватиме розмір ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, варто відмітити, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є шкодою, заподіяною рішеннями, діями чи бездіяльністю, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який виплачується у разі незаконного звільнення.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, прийняті у справі незначної складності, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі №1.380.2019.001841 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк