Рішення від 29.10.2020 по справі 908/807/18

номер провадження справи 5/54/18-17/36/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2020 Справа № 908/807/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л. при секретарі судового засідання Бичківській О.О. розглянувши матеріали справи № 908/807/18

за позовною заявою: Акціонерного товариства “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті” (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті”, 79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 212, корп. 2

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна транспортна компанія - 1”, 67806, Одеська обл., Овідіопольський район, см. Авангард, вул. Ангарська, буд. 18-А

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство “Страхова Група “ТАС”, 03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 65

про відшкодування шкоди у розмірі 2 929 831,10 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

Присутні представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Блинда А.В., ордер серії КВ № 829118 від 20.08.20

Лещенко О.В., ордер серії АА № 1048123 від 13.09.20

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2018 р. Акціонерне товариство “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті” (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна транспортна компанія - 1” (далі ТОВ “Міжнародна транспортна компанія - 1”) про відшкодування шкоди (збитків) у розмірі 2 929 831,10 грн. завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою від 18.07.18 судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватне акціонерне товариство “Страхова Група “ТАС”.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.11.2018 (колегія суддів у складі: Проскуряков К.В., Азізбекян Т.А., Мірошниченко М.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.19 змінено мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду в редакції постанови, решту рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

05.03.20 автоматизованою системою документообігу місцевого господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/807/18 між суддями за наслідками якого вказану справу передано на новий розгляд судді Корсуну В.Л.

10.03.20 судом прийнято справу № 908/807/18 до свого провадження (розгляду) та ухвалено про розгляд справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.04.20.

08.04.20 судом, з власної ініціативи, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 13.05.20.

13.05.20 судом відкладено підготовче засідання на 11.06.20.

Ухвалою від 25.05.20 судом відмовлено представнику АТ “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті” (Турецька республіка) у задоволені заяви без номеру від 18.05.20 про забезпечення позову.

11.06.20 судом відкладено підготовче засідання на 13.07.20, явка уповноважених представників сторін визнана обов'язковою.

13.07.20 від позивача до матеріалів справи надійшли: заява від 13.07.20 про ознайомлення з матеріалами справи; клопотання від 10.07.20 про приєднання доказів; заперечення від 13.07.20 на клопотання про призначення повторної комплексної експертизи; клопотання від 13.07.20 про збільшення позовних вимог.

Присутній представник відповідача повідомив суду, що станом на 13.07.20 наведених вище документів, які 13.07.20 подані представником позивача до матеріалів справи, не отримано.

У зв'язку з викладеним, представник ТОВ “Міжнародна транспортна компанія - 1” просив суд відкласти підготовче засідання у даній справі для надання йому часу отримати документи подані 13.07.20 позивачем до матеріалів справи та сформувати свою письмову правову позицію стосовно них.

Представник позивача не заперечив проти відкладення підготовчого засідання у даній справі.

Ухвалою від 13.07.20, судом відкладено підготовче засідання на 04.08.20.

04.08.20 через канцелярію суду до матеріалів справи позивач надав: додаткові пояснення (обґрунтування позовних вимог) за вих. від 03.08.20; додаткові заперечення за вих. від 03.08.20 на клопотання про призначення повторної комплексної експертизи; заперечення за вих. від 03.08.20 на питання зазначені у клопотанні про призначення повторної комплексної експертизи.

В судовому засіданні 04.08.20 представник позивача підтримав заяву про збільшення позовних вимог за вих. від 13.07.20, яку було подано до суду 13.07.20, просить суд розглядати справу за збільшеними позовними вимогами, а саме стягнути з відповідача 2 929 831,10 грн. збитків, 43 947,46 грн. судового збору і понесені позивачем судові витрати по справі, в т.ч. витрати на правничу допомогу та витрати пов'язані із залученням експертів і проведенням експертиз.

Представник відповідача проти вказаної заяви не заперечив, але наголосив, що це не є збільшення позовних вимог, а лише заявлено стягнення щодо судових витрат пов'язаних з розглядом справи, а тому позивачем потрібно надати докази щодо таких витрат.

Розглянувши вказану заяву за вих. від 13.07.20, судом її прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

При цьому, приймаючи до розгляду та задовольняючи вказану заяву суд виходив з того, що в розумінні норм чинного ГПК України заява позивача про стягнення з відповідача понесених заявником судових витрат (у т.ч. витрат на правничу допомогу) та витрат пов'язаних із залученням експерта та проведенням експертних досліджень, не є заявою про збільшення позовних вимог, а є виконанням стороною вимог ст. ст. 126, 127, п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Також, в судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення за вих. від 13.07.20 на клопотання про призначення повторної комплексної експертизи, яке було подано до суду 13.07.20, просив суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про призначення повторної комплексної експертизи від 08.05.20 у цій справі.

Представник відповідача проти прийняття до розгляду вказаних заперечень не заперечив та віддав вирішення вказаного питання на розсуд суду.

Розглянувши вказану заяву судом прийнято заперечення за вих. від 13.07.20 на клопотання про призначення повторної комплексної експертизи до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Крім того, представник позивача підтримав своє клопотання про приєднання доказів за вих. від 10.07.20, яке було подано до суду 13.07.20, прохав суд вивчити, надати належну оцінку та приєднати до матеріалів справи № 908/807/18 наступні письмові докази:

- копію Ордеру служби автомобільних доріг у Запорізькій області від 19.09.17 № 1030 на право виконання робіт з поточного середнього ремонту на землях дорожнього господарства автодорога Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) - Маріуполь на ділянці км 450+455 - км 474+193;

- копію звіту про періодичну перевірку від 05.12.17 катка Bomag реєстраційний номер 06.00.17.2497;

- копію звіту про періодичну перевірку від 05.12.17 катка Bomag реєстраційний номер 06.00.17.2493;

- копію звіту про періодичну перевірку від 01.12.17 катка Bomag реєстраційний номер 06.00.17.2495;

- копію звіту про періодичну перевірку від 10.12.17 катка Bomag реєстраційний номер 06.00.17.2498;

- копію платіжного доручення від 05.03.18 № 42 про оплату експертного дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку за фактом заподіяння ушкоджень КТЗ (спецтехніки) в результаті ДТП;

- копію платіжного доручення від 24.06.19 № 918 про оплату за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи, яка була призначена Центральним апеляційним господарським судом.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти прийняття та долучення до матеріалів справи № 908/807/18 Ордеру служби автомобільних доріг у Запорізькій області від 19.09.17 № 1030 на право виконання робіт з поточного середнього ремонту на землях дорожнього господарства автодорога Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) - Маріуполь на ділянці км 450+455 - км 474+193, оскільки номер ордеру був виправлений кульковою ручкою, тому він ставить під сумнів справжність вказаного Ордеру.

Представник позивача в судовому засіданні 04.08.20 в усній формі просив суд надати строк для надання більш належних доказів для прийняття та залучення вказаних вище документів до справи № 908/807/18. Представник відповідача в усній формі проти надання строку заперечив та зазначив про відсутність поважних причин для надання такого строку.

Розглянувши вказане усне клопотання та заслухавши усні пояснення і заперечення представників позивача та відповідача судом надано позивачу строк для надання належних доказів для прийняття та залучення вказаних вище документів до справи № 908/807/18.

З метою забезпечення права кожної із сторін у даній справі на належний судовий захист суд ухвалою від 04.08.20 відклав підготовче засідання на 12.08.20.

12.08.20 до суду від представника позивача надійшли:

- клопотання про приєднання доказів, в якому він просить суд приєднати до матеріалів справи письмові докази, які складаються із 17 документів;

- клопотання про поновлення строку для подання доказів, в якому він просить суд поновити позивачу строк на подання доказів, заяв та клопотань по справі № 908/807/18, вивчити, надати належну оцінку та приєднати до матеріалів справи № 908/807/20 подані представником позивача письмові докази;

- заяву-повідомлення про понесені та орієнтовні судові витрати позивача по справі, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати по справі, в т.ч. витрати на правничу допомогу та витрати пов'язані із залученням експертів і проведенням експертизи;

- клопотання про приєднання доказів, в якому він просить суд приєднати до матеріалів справи № 908/807/20 докази направлення сторонам у справі процесуальних документів від 03.08.20.

В судовому засіданні 12.08.20 представник позивача підтримав вищевказані клопотання та заяву, просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, представник позивача зазначив, що вказані документи з додатками були направлені на електронну пошту представника відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вказаних документів та надав усні пояснення суду, що фактично не може підтвердити автентичність вказаних документів, оскільки деякі документи надійшли 10.08.20 вночі, а деякі документи надійшли 11.08.20 пообіді, коли він (представник відповідача) знаходився в дорозі в судове засідання до господарського суду Запорізької області по справі № 908/807/18. Крім того, представник відповідача зазначає, що вказані документи не мали електронного цифрового підпису представника позивача.

В судовому засіданні 12.08.20 судом оголошувалась перерва до 12.08.20 о 14 год. 02 хв.

Після перерви представник відповідача в усній формі заявив клопотання щодо надання часу, не менше тижня, для ознайомлення з поданими позивачем до суду документами та надання на вказані документи заперечення.

В свою чергу, представник позивача заявив усне клопотання щодо продовження процесуального строку для надання представникам сторін (позивача та відповідача) часу для подачі додаткових доказів та документів.

Представник відповідача в усній формі заперечив проти усного клопотання позивача щодо продовження процесуального строку для надання представникам сторін (позивача та відповідача) часу для подачі додаткових доказів та документів.

Судом вказане усне клопотання позивача не розглядалось.

Ухвалою від 12.08.20 судом відкладено підготовче засідання на 09.09.20.

09.09.20 через канцелярію суду надійшло клопотання за вих. від 09.09.20 № 370-г/00200/2020-, в якому представник відповідача просив суд:

- відкласти підготовче судове засідання у справі № 908/807/18;

- продовжити строк підготовчого засідання у справі № 908/807/18;

- продовжити відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача заперечив проти вказаного клопотання відповідача в частині продовження відповідачу строку для надання відзиву на позовну заяву.

Розглянувши вказане клопотання судом враховано наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.20 №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 20.05.20 №392 та від 22.07.20 № 641 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.20 по 24.04.20 на всій території України було встановлено карантин.

Із 20.04.20 набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” №540-ІХ від 30.03.20, яким внесено зміни до … Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, п. 3 ч. 11 розділу I вказаного Закону внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України:

3) розділ X “Прикінцеві положення” доповнено п. 4 наступного змісту:

- визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також ін. процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”.

Вбачається, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.20 за №540-ІХ процесуальні строки у визначених ним випадках не зупиняються, не поновлюються, а продовжуються автоматично.

На засіданнях Кабінету Міністрів України строки загальнонаціонального карантину продовжувались до … 22.05.20, 22.06.20, 31.07.20, 31.08.20, 31.10.20.

Так, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.20 №343 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та відповідно до п.п. 8 п. 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.20 №392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів” запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у т.ч. у м. Києві та м. Запоріжжі). Зокрема, дозволено: з 22.05.20 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.20 перевезення пасажирів метрополітенами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.20 № 641 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з (в редакції останніх змін) на всій території України продовжено карантин до 31.08.20.

Залежно від епідемічної ситуації в регіоні або окремих адміністративно-територіальних одиницях регіону встановлюється “зелений”, “жовтий”, “помаранчевий” або “червоний” рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 (далі - рівень епідемічної небезпеки) (п. 2). Рівень епідемічної небезпеки встановлюється за результатом оцінки епідемічних показників та визначається рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яке розміщується на офіційному інформаційному порталі Кабінету Міністрів України (за посиланням http://covid19.gov.ua) (п. 3). “Жовтий”, “помаранчевий” або “червоний” рівень епідемічної небезпеки встановлюється на території регіону, в якому наявне значне поширення COVID-19. Рівень епідемічної небезпеки може змінюватися для всієї території регіону або території окремих адміністративно-територіальних одиниць регіону. В регіоні, щодо якого відсутнє рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій про встановлення рівня епідемічної небезпеки, застосовуються протиепідемічні заходи, передбачені для “зеленого” рівня епідемічної небезпеки (п. 4). Регіоном із значним поширенням COVID-19 вважається регіон, в якому наявна хоча б одна з таких ознак: завантаженість ліжок у закладах охорони здоров'я, визначених для госпіталізації пацієнтів з підтвердженим випадком COVID-19, становить більш як 50 %; середня кількість тестувань методом полімеразної ланцюгової реакції та імуноферментного аналізу становить менше ніж 24 тестування на 100 тис. населення протягом останніх 7 днів; коефіцієнт виявлення випадків інфікування COVID-19 становить більш як 11 %, який обраховується за формулою … (п. 5). Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій переглядає рішення про зміну рівня епідемічної небезпеки на території регіону або окремих адміністративно-територіальних одиницях регіону із “жовтим”, “помаранчевим” або “червоним” рівнем епідемічної небезпеки не частіше ніж один раз на п'ять днів (п. 6).

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 18.06.20 № 731-ІХ (набув чинності із 17.07.20) п. 4 розділу Х “Прикінцеві положення” ГПК України викладено в такій редакції:

“І. … 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд, за заявою особи, продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином”.

II. Прикінцеві та перехідні положення. … 2. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу X “Прикінцеві положення” ГПК України, … в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 540-IX від 30.03.20, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, оскільки Закон від 18.06.20 № 731-ІХ набрав чинності 17.07.20, тому, відповідну заяву про продовження строку підготовчого засідання та для надання відзиву на позовну заяву відповідач повинен був подати до суду в строк до 06.08.20 включно.

З огляду на вимогу наведеного вище законодавчого акту, а також приймаючи до уваги доводи представників позивача та відповідача судом відмовлено в задоволені клопотання відповідача за вих. від 09.09.20 № 370-г/00200/2020- в частині продовження відповідачу строку для надання відзиву на позовну заяву.

10.09.20 на електрону пошту суду від представника позивача - адвоката Горбового В.А. надійшло клопотання про проведення судового засідання 14.09.20 в режимі відеоконференції в приміщенні Подільського районного суду м. Києва.

Ухвалою від 10.09.20 судом доручено Подільському районному суду м. Києва організувати участь представника Акціонерного товариства “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті” (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті” - адвоката Горбового В.А. у судовому засіданні по справі № 908/807/18, яке призначено господарським судом Запорізької області на 14.09.20 о 09 год. 30 хв. у режимі відеоконференції.

14.09.20 до суду від відповідача надійшли клопотання від 13.09.20, а саме:

- про призначення повторної комплексної експертизи (уточнене) за вих. № 370-г/00200/2020-3456, в якому представник відповідача просить суд призначити у справі № 908/807/18 повторну комплексну інженерно-транспортну та дорожньо-технічну експертизу, на вирішення якої поставити ряд питань (вказані питання перелічені у клопотанні відповідача за вих. від 13.09.20 № 370-г/00200/2020-3456);

- про виклик та допит свідка за вих. № 370-г/00200/2020-3437, в якому представник відповідача просить суд викликати та допитати в якості свідка у справі № 908/807/18 - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання:

АДРЕСА_1 , засоби зв'язку:

НОМЕР_1 ).

В судовому засіданні 14.09.20 представники відповідача підтримали вищевказані клопотання та просили суд їх (клопотання) задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 14.09.20 у режимі відеоконференції заперечив проти вказаних клопотань, просив суд відмовити представникам відповідача в задоволені таких клопотань.

Оскільки, як вбачається, вказані клопотання були направленні на адресу позивача лише 13.09.20 об 15 год. 35 хв. та не отримані позивачем (про що представник позивача у цій справі повідомив суд в судовому засіданні 14.09.20), з метою забезпечення права кожної із сторін на належний судовий захист, надання позивачу часу для ознайомлення та викладення своєї позиції щодо вказаних клопотань відповідача, суд ухвалою від 14.09.20 відклав підготовче засідання на 25.09.20.

24.09.20 на електронну адресу суду надійшло клопотання за вих. від 22.09.20 № 370-г/00200/2020-3483 про поновлення процесуального строку та долучення до матеріалів справи доказів (з електронним цифровими підписом), в якому представник відповідача просив суд поновити відповідачу пропущений строк встановлений ГПК України для подання доказів у цій справі та долучити до матеріалів справи № 908/807/18 копію листа № 10/2142 від 17.09.20 та додатків до нього.

25.09.20 до суду від представника позивача надійшли наступні документи:

- заперечення за вих. від 24.09.20 на клопотання про поновлення процесуального строку та долучення до матеріалів справи доказів, в якому представник позивача просить суд прийняти дані заперечення на клопотання про поновлення процесуального строку та долучення до матеріалів справи доказів, а також відмовити відповідачу в задоволені клопотання про поновлення процесуального строку та долучення до матеріалів справи доказів від 22.09.20;

- заперечення за вих. від 24.09.20 на клопотання про призначення повторної комплексної експертизи (уточнене), в якому представник позивача просить суд прийняти дані заперечення на клопотання про призначення повторної комплексної експертизи (уточнене), відмовити відповідачу у задоволені клопотання про призначення повторної комплексної експертизи та не долучати до матеріалів справи і не приймати до уваги під час ухвалення судового рішення по справі №908/807/18 висновок № 10901200 автотехнічного експортного дослідження обставин наїзду автомобіля DAF р/н НОМЕР_2 з напівпричепом KRONE р/н НОМЕР_3 на спеціалізовану техніку (катки) від 11.09.20 та опитування (пояснення) ОСОБА_1 від 12.09.20, яке було проведено адвокатом Блиндою А.В., з додатками у вигляді фотокарток на 15 аркушах;

- клопотання за вих. від 23.09.20 про дотримання розумних та процесуальних строків, в якому представник позивача просить суд прийняти дане клопотання про дотримання розумних та процесуальних строків, під час розгляду справи № 908/807/18 дотримуватись розумних та процесуальних строків розгляду справи та закрити підготовче провадження і призначити справу № 908/807/18 до судового розгляду по суті;

- клопотання за вих. від 23.09.20 про повернення клопотань відповідачу, в якому представник позивача просить суд прийняти дане клопотання про повернення клопотань відповідачу, не приймати і не розглядати подані в судовому засіданні 14.09.20 по справі № 908/807/18 представником відповідача клопотання про виклик та допит свідка від 13.09.20 і клопотання про призначення повторної комплексної експертизи (уточнене) від 13.09.20, а також повернути відповідачу клопотання про виклик та допит свідка від 13.09.20 і клопотання про призначення повторної комплексної експертизи (уточнене) від 13.09.20 без розгляду;

- клопотання за вих. від 23.09.20 про залишення без розгляду і повернення клопотань відповідачу, в якому представник позивача просить суд прийняти дане клопотання, не приймати і не розглядати подані в судовому засіданні 14.09.20 по справі № 908/807/18 представником відповідача клопотання про виклик та допит свідка від 13.09.20 і клопотання про призначення повторної комплексної експертизи (уточнене) від 13.09.20 та залишити без розгляду і повернути відповідачу клопотання про виклик та допит свідка від 13.09.20 і клопотання про призначення повторної комплексної експертизи (уточнене) від 13.09.20;

- заперечення за вих. від 23.09.20 на клопотання про виклик та допит свідка, в якому представник позивача просить суд прийняти дане заперечення та відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про виклик та допит свідка від 13.09.20 у справі № 908/807/18 в повному обсязі та не долучати до матеріалів справи і не приймати до уваги під час ухвалення судового рішення по справі № 908/807/18 опитування (пояснення) ОСОБА_1 від 12.09.20, яке було проведено адвокатом Блиндою А.В.

В судовому засіданні 25.09.20 представник відповідача просив суд долучити до матеріалів справи докази направлення клопотання про поновлення процесуального строку та долучення до матеріалів справи доказів від 22.09.20, а саме роздруківки з електронної пошти.

Представник позивача проти приєднання вказаних доказів заперечив та пояснив, що вказані докази не є доказами в розумінні ст. 80 ГПК України, а лише є підтвердженням надсилання відповідачем позивачу та третій особі електронною поштою клопотання про поновлення процесуального строку та долучення до матеріалів справи доказів від 22.09.20.

З метою забезпечення права кожного із учасників у даній справі на належний судовий захист судом прийнято до справи вказані докази надсилання відповідачем позивачу та третій особі електронною поштою клопотання про поновлення процесуального строку та долучення до матеріалів справи доказів від 22.09.20.

Представник позивача в судовому засіданні 25.09.20 підтримав заперечення за вих. від 24.09.20 та просив суд відмовити відповідачу в задоволені клопотання про поновлення процесуального строку та долучення до матеріалів справи доказів від 22.09.20.

Представник відповідача не заперечив проти долучення вказаного заперечення.

З метою забезпечення права кожної із сторін у даній справі на належний судовий захист судом прийнято до матеріалів справи вказане заперечення представника позивача.

В судовому засіданні 25.08.20 судом розглянуто клопотання представника позивача за вих. від 10.08.20 про поновлення строку та подання доказів (т. 4 а.с. 188-189). Представник позивача підтримав вказане клопотання та просив суд поновити позивачу строк на подання доказів, заяв та клопотань по справі № 908/807/18, вивчити та надати належну оцінку і приєднати до матеріалів справи № 908/807/18 подані представником позивача письмові докази по справі додані до клопотання про приєднання доказів за вих. від 10.07.20 (т. 4 а.с. 114-116). Представники відповідача проти вказаного клопотання позивача заперечили в повному обсязі.

Ухвалою від 25.09.20 судом клопотання представника позивача за вих. від 10.08.20 про поновлення строку та подання доказів (т. 4 а.с. 188-189) задоволено частково. Прийнято до розгляду письмові докази визначені в клопотанні про приєднання доказів за вих. від 10.07.20 (т. 4 а.с. 114-116). В іншій частині вказаного клопотання позивача судом відмовлено.

Також, в судовому засіданні 25.09.20 судом розглянуто клопотання позивача за вих. від 10.08.20, яке надійшло до суду 12.08.20 (т. 4 а. с. 160-161). Представник позивача в судовому засіданні підтримав вказане клопотання, просив суд вивчити, надати належну оцінку та приєднати до матеріалів справи № 908/807/18 письмові докази. Крім того, представник позивача в судовому засіданні 25.09.20 заявив усне клопотання щодо поновлення позивачу строк на подання доказів заявлених у клопотанні за вих. від 10.08.20. Представники відповідача проти вказаних клопотань позивача щодо приєднання доказів (письмове клопотання) та поновлення позивачу строк на подання доказів (усне клопотання) заперечили в повному обсязі.

Ухвалою від 25.09.20 судом у задоволенні усного клопотання представника позивача про поновлення строку та подання доказів заявлених у клопотанні за вих. від 10.08.20 (т. 4 а. с. 160-161) відмовлено.

Клопотання позивача за вих. від 10.08.20 про приєднання доказів судом залишено без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 118 ГПК України.

Судом розглянуто та задоволено клопотання представника позивача за вих. від 10.08.20 про приєднання доказів (том 4 а. с. 217), а саме докази направлення позивачем сторонам у справі процесуальних документів від 03.08.20, яке представником позивача в судовому засіданні 25.09.20 було підтримано, а представниками відповідача віддано для вирішення на розсуд суду.

В судовому засіданні 25.09.20 представники відповідача підтримали клопотання за вих. від 08.05.20 № 08/5-20 про призначення повторної комплексної експертизи з урахуванням клопотання за вих. від 13.09.20 № 370-г/00200/2020-3456 про призначення повторної комплексної експертизи (уточнене), просять суд призначити у справі № 908/807/18 повторну комплексну інженерно-транспортну та дорожньо-технічну експертизу, витребувати у Служби автомобільних доріг Запорізької області належним чином завірені копії документів згідно переліку, доручити проведення повторної комплексної інженерно-транспортної та дорожньо-технічної експертизи Харківському НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. Оплату за проведення повторної комплексної інженерно-транспортної та дорожньо-технічної експертизи у справі № 908/807/18 покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 25.09.20 проти клопотання відповідача за вих. від 08.05.20 № 08/5-20 про призначення повторної комплексної експертизи з урахуванням клопотання за вих. від 13.09.20 № 370-г/00200/2020-3456 про призначення повторної комплексної експертизи (уточнене) заперечив в повному обсязі з підстав викладених у запереченні за вих. від 24.09.20 на клопотання про призначення повторної комплексної експертизи (уточнене).

В засіданні 25.09.20 з'ясувавши правову позицію присутніх представників сторін судом відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання за вих. від 08.05.20 № 08/5-20 про призначення повторної комплексної експертизи з урахуванням клопотання за вих. від 13.09.20 № 370-г/00200/2020-3456 про призначення повторної комплексної експертизи (уточнене), про що винесено відповідну ухвалу.

Також, представники відповідача в судовому засіданні 25.09.20 підтримали клопотання за вих. від 13.09.20 № 370-г/00200/2020-3437 про виклик та допит свідка - ОСОБА_1 .

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання про виклик та допит свідка - ОСОБА_1 заперечив у повному обсязі.

Розглянувши клопотання відповідача за вих. від 13.09.20 № 370-г/00200/2020-3437 про виклик та допит свідка ОСОБА_1 , з'ясувавши правову позицію представника позивача судом відмовлено в задоволені вказаного клопотання з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 66 ГПК України визначено, що свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Згідно із ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

У відповідності до ч. ч. 3, 8 ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 1 ст. 87 ГПК України унормовано, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Відповідно до ст. 88 ГПК України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Судом з'ясовано, що відповідачем додано до вказаного клопотання лише опитування ОСОБА_1 від 12.09.20.

Тобто, представниками відповідача не додано до вказаного клопотання за вих. від 13.09.20 № 370-г/00200/2020-3437 про виклик та допит свідка ОСОБА_1 заяви свідка, в якій повинно бути зазначено ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Також, суду не подано нотаріально посвідченого підпису свідка на заяві.

Крім того, вказане клопотання відповідача подано до суду не в установлений законодавством (всупереч вимогам ч. 3 ст. 80 ГПК України та після спливу строку визначеного Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 18.06.20 № 731-ІХ (набув чинності із 17.07.20) строк.

З огляду на викладене, судом відмовлено відповідачу в задоволені клопотання за вих. від 13.09.20 № 370-г/00200/2020-3437 про виклик та допит свідка - ОСОБА_1 .

В судовому засіданні 25.09.20 представником відповідача Лещенко О.В. було заявлено усне клопотання щодо оголошення перерви в судовому засіданні 25.09.20 на іншу дату у зв'язку із тим, що у нього куплені квитки на потяг до м. Київ з часом відправлення об 15 год. 35 хв.

Представник позивача проти вказаного усного клопотання щодо оголошення перерви заперечив у повному обсязі.

Розглянувши усне клопотання представника відповідача щодо оголошення перерви в судовому засіданні 25.09.20, судом відмовлено в задоволені такого клопотання, як необґрунтоване з огляду на вимоги статті 195 чинного ГПК України.

Також, представники відповідача в судовому засіданні 25.09.20 підтримали клопотання за вих. від 22.09.20 № 370-г/00200/2020-3483 про поновлення процесуального строку та долучення до матеріалів справи доказів, а саме копію листа від 17.09.20 № 10/2142 та додатків до нього.

Представник позивача проти вказаного клопотання за вих. від 22.09.20 № 370-г/00200/2020-3483 про поновлення процесуального строку та долучення до матеріалів справи доказів заперечив в повному обсязі та просив суд відмовити відповідачу в задоволені вказаного клопотання.

Ухвалою від 25.09.20 судом відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку та долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії листа від 17.09.20 № 10/2142 Служби автомобільних доріг у Запорізькій області, а також додатків - копію схеми ОДР на період виконання робіт та фотографії.

В судовому засіданні 25.09.20 представник відповідача заявив усне клопотання щодо залучення до участі у справі № 908/807/18 ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

На виконання положень ч. 2 ст. 169 ГПК України судом оголошено перерву в судовому засіданні 25.09.20 та на вимогу суду представникам відповідача було запропоновано надати вказане клопотання із відповідним обґрунтуванням у письмовій формі.

Після перерви в судовому засіданні 25.09.20 представник відповідача надав до суду заяву за вих. від 25.09.20 № 370-г/00200/2020 про залучення до участі у справі № 908/807/18 ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та просить суд задовольнити вказану заяву в повному обсязі.

Представник позивача проти вказаної заяви про залучення до участі у справі № 908/807/18 ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача заперечив в повному обсязі та зазначив що рішення господарського суду у справі № 908/807/18 не може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 50 ГПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою від 25.09.20 судом відмовлено відповідачу в задоволені заяви за вих. від 25.09.20 № 370-г/00200/2020 про залучення до участі у справі № 908/807/18 ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представник відповідача Лещенко О.В. в судовому засіданні 25.09.20 заявив усне клопотання щодо відкладення розгляду справи на іншу дату.

Представник позивача заперечив проти вказаного усного клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи на іншу дату.

Розглянувши усне клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи на іншу дату, судом відмовлено в задоволені вказаного усного клопотання через необґрунтованість такого клопотання.

Представник позивача просив суд завершити підготовче засідання та розпочати розгляд справи по суті спору.

Уповноважений представник відповідача Лещенко О.В. в судовому засіданні заявив усне клопотання щодо заміни належного відповідача з ТОВ “Міжнародна транспортна компанія - 1” (67806, Одеська обл., Овідіопольський район, см. Авангард, вул. Ангарська, буд. 18-А) на приватне акціонерне товариство “Страхова Група “ТАС” (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 65).

Представник позивача в судовому засіданні проти вказаного усного клопотання представника відповідача заперечив в повному обсязі.

Розглянувши усне клопотання представника відповідача щодо заміни належного відповідача судом відмовлено в задоволені такого клопотання через необґрунтованість та безпідставність оскільки відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 48 ГПК України, суд першої інстанції має право лише за клопотанням позивача (а не відповідача) до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Ухвалою від 25.09.20 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.20.

При цьому, з'ясовуючи в судовому засіданні 25.09.20 положення ст.ст. 182, 185 ГПК України в частині того, чи всі заяви та клопотання, які були подані суду на стадії підготовчого провадження кожною із сторін чи третьою особою, розглянуті судом сторони повідомили:

- позивач - всі подані позивачем розглянуто;

- відповідач - не всі подані оскільки суд відмовив у прийнятті;

- третя особа - нічого не повідомлено (через відсутність представника в судових засіданнях).

29.09.20 на електронну адресу суду (з електронним цифровим підписом) надійшли клопотання позивача за вих. від 29.09.20 та відповідача за вих. від 28.09.20 № 370-г/00200/2020-3496 про відкладення розгляду справи в яких представники сторін просять суд визнати поважними причини неявки представників позивача та відповідача в судове засідання 29.09.20 та відкласти розгляд справи по суті на іншу дату.

Ухвалою від 29.09.20 судом оголошено перерву під час розгляду справи № 908/3079/19 по суті спору на 29.10.20.

Ухвалою від 30.09.20 судом виправлено у резолютивній частині ухвали господарського суду Запорізької області від 25.09.20 допущену описку та зазначено п. 5 ухвали від 25.09.20 в наступній редакції “Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст. 255 ГПК України підлягає оскарженню”.

22.10.20 від позивача до суду надійшли наступні клопотання:

- про поновлення процесуальних строків та приєднання доказів до матеріалів справи за вих. від 19.10.20, в якому представник позивача просить суд поновити позивачу строк на подання доказів по справі № 908/807/18, вивчити, надати належну оцінку та приєднати до матеріалів справи наступні письмові докази:

1) копію довідки про наявність обладнання (машин та механізмів) вих. № 822 від 28.07.17;

2) копію договору оренди майна № 3 від 29.10.15 укладений між Представництвом «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» та ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл»;

3) копію додаткової угоди № 1 до договору оренди майна № 3 від 29.10.15;

4) копію додатку від 28.07.17 до договору оренди майна № 3 від 29.10.15, перелік будівельної техніки, машин та механізмів;

5) копію Акту приймання-передачі до договору оренди майна № 3 від 29.10.15, перелік будівельної техніки, машин та механізмів;

6) копію додаткової угоди від 28.07.17 до договору оренди майна № 3 від 29.10.15;

7) копію Свідоцтва про реєстрацію Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 21.05.15;

8) копію листа-пояснення за вих. № 257 від 29.10.15 від Представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» до ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл»;

9) копію листа-підтвердження № 120/1 від 28.07.17 від Представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» до ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл»;

10) копію інформаційної довідки про наявність матеріально-технічної бази за вих. № 823 від 28.07.17;

11) копію листа ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» за вих. № 1141 від 19.09.17 з додатком до Служби автомобільних доріг у Запорізькій області;

12) копію листа ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» за вих. № 173 від 12.03.18 до Служби автомобільних доріг у Запорізькій області;

13) копія договору про надання правової допомоги від 13.07.18;

14) копія Акту приймання-передачі № 1 наданої правової допомоги від 10.12.18 за договором про надання правової допомоги від 13.07.18;

15) копія платіжного доручення № 619 від 12.12.18;

16) копія платіжного доручення № 1912 від 22.05.20;

17) копія Акту надання послуг № 601 від 05.06.20;

- про відкладення судового засідання за вих. від 19.10.20, в якому представник позивача просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника позивача на лікарняному.

28.10.20 на електронну адресу суду від відповідача надійшли:

- письмові пояснення (з ЕЦП) за вих. від 27.10.20 № 370-г/00200/2020-3698;

- заява (з ЕЦП) за вих. від 28.10.20 № 370-г/00200/2020-3708 щодо розподілу судових витрат та про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якій просить суд відмовити у задоволені заяви про збільшення позовних вимог від 13.07.20 та здійснити розподіл судових витрат у справі № 908/807/18 з урахуванням доводів та міркувань, які викладені представником відповідача в даній заяві.

29.10.20 до суду надійшло клопотання за вих. від 29.10.20 № 370-г/00200/2020-, в якому представник відповідача просить суд позовну заяву позивача залишити без розгляду.

В судовому засіданні 29.10.20 представники відповідача заперечили проти клопотання позивача щодо поновлення процесуального строку та приєднання доказів до матеріалів справи.

Розглянувши вказане клопотання позивача судом відмовлено в задоволені такого клопотання з підстав викладених в ухвалі суду від 29.10.20.

Крім того, в судовому засіданні 29.10.20 судом розглянуто та відмовлено в задоволені клопотання представника позивача (проти якого заперечили представники відповідача) про відкладення судового засідання за вих. від 19.10.20.

Відмовляючи в задоволені вказаного клопотання представника позивача судом враховано правову позицію представників відповідача з вказаного питання наведену вище, а також той факт, що:

- суд розглядає справу по суті протягом 30 днів з початку розгляду справи по суті (ч. 2 ст. 195 ГПК України);

- чинний ГПК України не містить виключень із вказаної статті щодо строку розгляду справи по суті (ч. 3 ст. 195 ГПК України тут не враховується оскільки сторонами клопотання про зупинення не заявлялось);

- 29.10.20 є останнім днем розгляду справи по суті, а ч. 2 ст. 195 ГПК України.

З метою забезпечення права кожної із сторін у даній справі на належний судовий захист судом прийнято до матеріалів справи письмові пояснення представника відповідача за вих. від 27.10.20 № 370-г/00200/2020-3698 та заяву за вих. від 28.10.20 № 370-г/00200/2020-3708 щодо розподілу судових витрат та про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які надійшли до суду 28.10.20.

Крім того, в судовому засіданні 29.10.20 представники відповідача підтримали клопотання за вих. від 29.10.20 № 370-г/00200/2020- про залишення позову без розгляду.

Розглянувши вказане клопотання судом відмовлено у його задоволені про що винесено відповідну ухвалу від 29.10.20.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК «Оберіг» та комплексі «Акорд».

У засіданні суду 29.10.20, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам відповідача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях на стадії підготовчого провадження заявлені позовні вимоги підтримував у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 27.04.18 та у додаткових поясненнях (обґрунтування позовних вимог) за вих. від 03.08.20. Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача шкоду у розмірі 2 929 831,10 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідач, в особі уповноважених представників, в судових засіданнях проти позову заперечили в повному обсязі з підстав зазначених у т.ч. письмових поясненнях за вих. від 27.10.20 та в усних запереченнях, які надавались представниками в засіданнях суду. Просили суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа уповноважених представників в судові засідання жодного разу не направила, про дату, час та місце судових засідань третю особу повідомлено належним чином.

Наявними матеріалами, а саме рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення вбачається, що судом було повідомлено третю особу про дату, час та місце судових засідань (наприклад: рекомендовані повідомлення від 11.03.20 № 004147, яким отримано представником третьої особи 16.03.20 ухвалу суду від 10.03.20 про прийняття справи до провадження, від 16.06.20 № 009404, яким отримано представником третьої особи 21.06.20 ухвалу суду від 11.06.20 про відкладення підготовчого засідання та інше).

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача отримувала процесуальні документи, які направлялись судом останньому про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі залежні від нього заходи щодо повідомлення третьої особи про дату, місце і час розгляду справи № 908/807/18.

Всі процесуальні документи, які вказані вище у даному рішенні та направлялись третій особі до суду не повертались.

Відповідно до пунктів 1 і 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги, що третю особу належним чином повідомлено про дату, місце та час розгляду справи № 908/807/18, враховуючи неявку в судове засідання третьої особи (її представників), суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності таких учасників справи за наявними у матеріалах справи документами (доказами).

Спір у цій справі розглянуто у межах строку визначеного ст. ст. 177, 195 ГПК України, з урахуванням: змін до ГПК України внесених Законом України № 540-IX від 30.03.20, який набрав чинності 02.04.20; Закону України від 18.06.20 № 731-IX, який набрав чинності 17.07.20, а також постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 (із змінами), від 20.05.20 № 392 (із змінами), від 22 липня 2020 р. № 641 та іншими чинними станом на 29.10.20, а також з урахуванням наданої Верховним Судом на офіційному веб-сайті (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/928802/) методичної інформації щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача (на стадії розгляду справи по суті), суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.11.18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.20 у справі № 908/807/18 касаційну скаргу Акціонерного товариства “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті”, що діє в Україні через представництво “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті”, задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.19 та рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2018 у справі № 908/807/18 скасовано. Справу № 908/807/18 передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області під час якого (нового розгляду) судом касаційної інстанції вказано зазначено про необхідність врахування обставин викладених в наведеній вище постанові суду касаційної інстанції, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та аргументам учасників справи.

При цьому, у своїй постанові від 18.02.20 у справі № 908/807/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду встановив наступні обставини справи, а саме, дослівно: « … Разом з тим Верховний Суд зауважує, що встановлення неправомірної поведінки, яка знаходиться у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, лежить саме у площині компетенції суду, а не експерта. Попри це, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо помилковості доводів місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність в діях водія ТОВ "Міжнародна транспортна компанія - 1" ОСОБА_1 протиправної поведінки, а твердження відповідача про те, що він не мав змоги уникнути зіткнення через відсутність освітлення техніки, яка перебувала на автомобільній дорозі 11-08 сполученням Запоріжжя - Дніпро - Бориспіль у місці ДТП, спростовуються матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №378521 від 16.12.2017 та схемою місця ДТП, на якій зафіксовано наявність штучного освітлення місця ДТП та наявність зовнішнього освітлення проїжджої частини в темний час доби. Будь-яких логічних протирічь у вказаному висновку матеріалам справи Верховний Суд не вбачає.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з наявністю встановленої судом апеляційної інстанції складової правопорушення - протиправної поведінки.

Крім цього, як вже було зазначено, вина завдавача шкоди презюмується (ч. 2 ст. 1166 ЦК України), і відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

За висновком суду апеляційної інстанції, з яким погоджується і Верховний Суд, відповідачем не доведено, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу позивача, а тому саме відповідач відповідає за завдану шкоду.

Разом з тим, колегія суддів вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції стосовно не встановлення точного розміру завданої позивачу майнової шкоди та не доведення причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача.

Так суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлений позивачем розмір збитків не відповідає вимогам ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.). При цьому, у автотоварознавчому дослідженні № 06/03 від 06.03.2018 зазначено, що калькуляція розрахована не в повному розмірі через недоцільність подальшого розрахунку, так як вартість ремонту дорівнює ринковій вартості досліджуваного катка. Отже, згідно з висновком експерта транспортний засіб є фізично знищеним, оскільки вартість його ремонту дорівнює його вартості до ДТП, а тому розмір відшкодування матеріальної шкоди належної позивачу становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Проте позивачем при розрахунку позовних вимог не надано оцінки цій обставині, не встановлена вартість транспортного засобу після ДТП та, відповідно, не встановлена різниця між вартістю катка марки Bomag BW202 AD-4 до та після ДТП, що безпосередньо впливає на розрахунок суми збитку.

Однак колегія суддів не погоджується з даним висновком апеляційного господарського суду та зазначає, що вказана стаття застосовується для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності. У вказаному висновку Суд враховує висновок Верховного Суду у постанові від 02.04.2018 у справі № 910/32720/15.

Так транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто стаття 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає, які саме витрати у зв'язку з фізичним знищенням транспортного засобу відшкодовуються страховиком цивільної відповідальності, однак у даному спорі позивач пред'явив вимоги не до страховика цивільно-правової відповідальності, а до особи, яку вважає заподіювачем шкоди, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції передчасно застосував її до відносин між сторонами у справі.

Крім цього, мотивуючи своє рішення в частині не доведення причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, апеляційний суд зазначив, що на зворотному боці наданої відповідачем копії схеми місця ДТП, в порушення вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, зазначено лише два транспортних засоби: DAF д.н.з. НОМЕР_2 , KRONE д.н.з. НОМЕР_3 які належать відповідачу. Проте, на першій сторінці схеми місця ДТП зображено ще чотири транспортних засобів, належних позивачу. Також відсутня інформація про пошкодження транспортних засобів позивача, не заповнено дані про вид пригоди, не зазначено кількість учасників ДТП, транспортних засобів та в графі "дані про пошкодження транспортних засобів підтверджує" міститься підпис тільки ОСОБА_1 . Крім того, у схемі ДТП зафіксовано місця зіткнення транспортних засобів, однак, також не вказано жодних пошкоджень транспортних засобів, які належать позивачу. В протоколі про адміністративне правопорушення та в схемі ДТП не зазначено про те, що каток "Bomag BWAD02 AD-4", р.н. НОМЕР_4 внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження. При цьому у своєму висновку експерт з технічної точки зору не виключає імовірність контактування катка з вантажним автомобілем відповідача, однак, не встановив, що пошкодження асфальтоукладника відбулося саме внаслідок зіткнення з ним вантажного автомобіля відповідача. Також апеляційним судом зазначено, що в жодному документі, який міститься в матеріалах справи, не зазначено, що належна позивачу спеціальна техніка отримала механічні пошкодження саме внаслідок ДТП за участю водія ОСОБА_1 .

Проте Верховний Суд вважає такі висновки передчасними, з огляду на таке.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Водночас, рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів ст. 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Керуючись межами перегляду справи в касаційній інстанції, не вдаючись до вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, або додаткової перевірки доказів, Верховний Суд зазначає, що саме лише не зазначення у схемі місця ДТП інформації про пошкодження транспортних засобів позивача, не заповнення даних про вид пригоди, не зазначення кількість учасників ДТП, транспортних засобів, відсутність даних щодо пошкоджень транспортних засобів, які належать позивачу, не презюмує відсутність таких пошкоджень внаслідок ДТП та не позбавляє особу, якій завдана майнова шкода, доводити іншими способами факту заподіяння шкоди та причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та останньою. Так само і висновок про те, що експерт з технічної точки зору не виключає імовірність контактування катка з вантажним автомобілем відповідача, однак, не встановив, що пошкодження асфальтоукладника відбулося саме внаслідок зіткнення з ним вантажного автомобіля відповідача - не спростовує наявності інших доказів у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і які, для правильного вирішення спору, суди попередніх інстанцій повинні були дослідити та описати у своїх рішеннях.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність (у редакції ГПК, чинній на момент винесення рішення місцевого господарського суду) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції, проте оцінка викладених вище доводів є необхідною для правильного вирішення спору по суті.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного та рішення місцевого господарського судів у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області…».

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 378521, складеного 16.12.17 о 09-00 год. поліцейським СРПП Запорізького РВП ст. сержантом поліції Голощаповим А.С., 16.12.17 о 04-40 год., водій ОСОБА_1 , на автомобільній дорозі 11-08 сполученням Запоріжжя-Дніпро-Бориспіль керуючи вантажним автомобілем DAF д.н.з. НОМЕР_5 з напівпричепом “KRONE” д.н.з. НОМЕР_3 не витримав безпечну швидкість руху, не врахував дорожні умови, внаслідок чого скоїв наїзд на припарковану спецтехніку … каток д.н.з. НОМЕР_6 , після чого каток продовжив некерований рух та скоїв наїзд на каток д.н.з. НОМЕР_7 , після чого некерований каток продовжив некерований рух та скоїв наїзд на асфальто-збиральник “WERGEN” д.н.з. НОМЕР_8 , після чого асфальто-збиральник продовжив некерований рух та скоїв наїзд на каток д.н.з. НОМЕР_9 , в результаті чого спеціальна техніка, що належить АТ “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті” отримала механічні пошкодження.

Згідно із вказаним протоколом, ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу DAF FT XF - 105.460, номерний знак НОМЕР_10 , який належить товариству з обмеженою відповідальністю “Міжнародна транспортна компанія - 1”. Виходячи із змісту пояснень ОСОБА_1 викладених у вказаному протоколі щодо суті порушення, останній зазначив (мовою оригіналу): «в связи сильного тумана не увидел дорожного знака, с протоколом ознакомлен».

Старшим лейтенантом поліції Поляниця Д.В. складено схему місця ДТП, яка сталася 16.12.17 о 04 год. 40 хв. на автомобільній трасі Запоріжжя-Дніпропетровськ. Згідно із змістом вказаної схеми місця ДТП, освітлення місця ДТП - штучне, наявність зовнішнього освітлення проїжджої частини в темний час доби - є, стан покриття проїзної частини - мокре.

На зворотному боці копії схеми місця ДТП вказано наступні транспортні засоби: DAF BH 1802 HI та KRONE SO НОМЕР_11 , які належать відповідачу. На першій сторінці схеми місця ДТП зображено ще чотири транспортних засобів, належних позивачу.

У відповідності до пояснення ОСОБА_1 від 16.12.17, останній повідомив, що (мовою оригіналу): «16.12.17 г. я ехал по авто дороге Борисполь-Днепропетровск-Запорожье в направление г. Днепропетровск со скоростью до 70 км, в 4-40 я не расмотрел знак обьезда в связи сильного тумана, экстреного торможения было не возможно так как перед знаком было расыпано щебень, а после знака грязь от дорожной технике. Дорожная техника стояла на дороге без освещения».

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 06.03.18 № 06/03, проведеного судовим експертом автотоварознавцем ОСОБА_2 , вказаним експертом встановлено, що вартість матеріальних збитків, завданих власнику дорожнього катка Bomag BW202 AD-4, реєстраційний номер НОМЕР_12 , з технічної точки зору, в результаті ДТП, в цінах станом на час звернення виконавця цієї експертизи, становить 2 929 831,10 грн.

У наведеному висновку також зазначено, що виклик зацікавлених осіб на огляд, при необхідності, у відповідності до нормативно-правових документів здійснює Замовник. Замовником було здійснено виклик другого учасника ДТП, а саме ТОВ “Міжнародна транспортна компанія - 1”, код 40926099 (67806, Одеська область, Овідіопільський район, смт Авангард, вул. Ангарська, 18-а (водій ОСОБА_1 , автомобіль: DAF FT XF- 105, д.н. НОМЕР_10 ) телеграмою на 09.02.18 на 12:00 год. на огляд за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 22, але представник вказаної сторони на огляд в зазначений час та місце не прибув, тому огляд було здійснено без його участі.

Крім того, у висновку вказано, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням втрати товарної вартості на момент оцінки перевищує дійсну (ринкову) вартість КТЗ без урахування аварійних пошкоджень, отже, даний КТЗ відновлювати економічно недоцільно і вартість матеріального збитку, заподіяної власнику, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент проведення дослідження.

Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 13.03.18 у справі № 501/334/18 головуючим суддею встановлено, що ОСОБА_1 своїми діями, які виразились в порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, скоїв правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. ОСОБА_1 свою вину визнав. Вина ОСОБА_1 підтверджується наданими суду доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 378521 від 16.12.17, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, письмовими поясненнями.

Вказаною постановою суду ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

26.03.18 представництво “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті” звернулось до ТОВ “Міжнародна транспортна компанія - 1” з вимогою про відшкодування збитків, завданих в результаті ДТП 16.12.17 в розмірі 2 929 831,10 грн. (том 1 а.с. 27).

Як зазначав відповідач у відзиві на позовну заяву за вих. від 08.06.18 № 08/06/18, який надійшов до суду 12.06.18 (під час розгляду справи колегіальним складом суду), вказану вимогу ним було отримано, та пояснив, що ним було направлено відповідь № 310 від 24.04.18, в якій крім іншого просив надати інформацію, який саме із зазначених у постанові Іллічівського міського суду Одеської області від 13.03.18 асфальтоукладник або каток є колісним транспортним засобом марки - каток дорожній Bomag BW202 AD-4, реєстраційний номер НОМЕР_12 . Однак відповіді від позивача не отримав.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 16.05.18 у справі № 501/334/18 при розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову Іллічівського районного суду Одеської області від 13.03.18 було встановлено, що “орган який склав протокол про адміністративне правопорушення та суддя суду першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення вимог ст. 268, ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 277-2 КУпАП дотримались не в повному обсязі, - не надали належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, а також не встановили обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

В протоколі про адміністративне правопорушення не було зазначено про те, що автомобілі внаслідок ДТП отримали механічні пошкодження, що є обов'язковою ознакою наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Враховуючи вищенаведене вказаний протокол не може бути законною підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

Зазначені порушення при складанні протоколу мали бути підставою для повернення судом першої інстанції для його належного дооформлення. Стаття 294 КУпАП позбавляє апеляційну інстанцію такого права. За таких обставин постанова судді підлягає скасуванню”.

Вказаною постановою суду апеляційної інстанції поновлено ОСОБА_1 строк на подачу апеляційної скарги, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову судді Іллічівського районного суду Одеської області від 13.03.18, якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП скасовано. Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУнАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до висновку експерта від 09.08.19 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 1256/1257-19 по матеріалам справи № 908/807/18 (том 2 арк. справи 129-153):

- у заданій дорожньо-транспортній ситуації, водію автомобіля «DAF» р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом «KRONE» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, необхідно було діяти відповідно до вимог дорожніх знаків, які зафіксовані на схемі, та п. 12.2, 12.3. Правил дорожнього руху України;

- оскільки водій автомобіля «DAF» з напівпричепом «KRONE» ОСОБА_1 у заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих вихідних даних, мав технічну можливість зупинити автомобіль «DAF» з напівпричепом «KRONE» до місця розташування «паркана-огорожі» на відстані 300 м, шляхом застосування екстреного гальмування (що регламентовано вимогами п. 12.3. Правил дорожнього руху України), а спецтехніка (катки) була розташована за «парканом-огорожею» (відносно напрямку руху автомобіля «DAF» з напівпричепом «KRONE»), то водій ОСОБА_1 тим паче мав можливість зупинити автомобіль «DAF» з напівпричепом «KRONE» до лінії розташування спецтехніки (катків), тим самим, запобігти зіткнення з катком «Bomag BWAD02 AD-4»;

- оскільки у наданих на дослідження матеріалах справи (на момент проведення дослідження) відсутні вихідні дані про стан видимості у напрямку руху з робочого місця водія автомобіля «DAF» з напівпричепом «KRONE» (відстань від передньої частини автомобіля тягача «DAF» до місця, в якому з місця водія можна було чітко розпізнати межі елементів дороги), а визначити її експертним шляхом не надається можливим, тому вирішити питання, чи є в діях водія ОСОБА_1 невідповідності до вимог п. 12.2. Правил дорожнього руху України, які могли б знаходитись у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, експертним шляхом не надається можливим.

У заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих вихідних даних, в діях водія ОСОБА_1 вбачаються невідповідності до вимог інформаційно-вказівних знаків «Схема об'їзду», «Напрямок об'їзду» та п. 12.3. Правил дорожнього руху України, які знаходяться у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою (зіткненню транспортних засобів);

- виходячи з того об'єму слідової інформації, яка зафіксована у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.12.17, а також наданих на дослідження матеріалах справи, визначити експертним шляхом (згідно фабули питання): «Чи можливо встановити точне місце ДТП, що сталася 16.12.17, на підставі наявних матеріалів справи?», не надається можливим.

З технічної точки зору, місце дорожньо-транспортної пригоди могло знаходитись на смузі руху автомобіля «DAF» р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом «KRONE» р.н. НОМЕР_3 , у межах розташування розриву розділового газону та кінцевого розташування автомобіля «DAF» р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом «KRONE» р.н. НОМЕР_3 .

Вирішити експертним шляхом питання:

- Чи були виставлені тимчасові дорожні знаки, бар'єри й інші технічні засоби організації руху згідно зі схемою, узгодженою із службою та органом безпеки дорожнього руху МВС України, відповідно до вимог СОУ 45.2-00018112-006:2006 та проектно-кошторисної документації, що передбачено пунктом 2 Ордеру № 1030 від 19.09.17, на ділянці автодороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук)-Маріуполь на ділянці км 450+455-км 474+193 станом на момент ДТП 16.12.17?

- Чи були укріплені кам'яними матеріалами узбіччя в місцях стоянки механізмів та устаткування, а також у місцях з'їзду з дороги, що передбачено пунктом 2 Ордеру №1030 від 19.09.17 станом на момент ДТП 16.12.17?

- Чи були виконані вимоги підпункту 1.37 пункту 33.1 розділу 33 Правил дорожнього руху та інших підзаконних нормативно-правових актів, державних стандартів для перекриття ділянки автодороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук)-Маріуполь на ділянці км 450+455-км 474+193 станом на момент ДТП 16.12.17?

- Якщо були порушення будь-яких Законів, підзаконних нормативно-правових актів, державних стандартів, які встановлюють обов'язкові до виконання приписи для перекриття ділянки автодороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук)-Маріуполь на ділянці км 450+455-км 474+193, то чи знаходяться такі порушення у причинно-наслідковому зв'язку з причиною ДТП, що сталася 16.12.17?

- Чи можливо встановити точне місце ДТП, що сталася 16.12.17, на підставі наявних матеріалів справи? Чи сталося ДТП 16.12.17 саме на ділянці автодороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук)-Маріуполь на ділянці км 450+455-км 474+193?,

не надається можливим, про що викладено в дослідницькій частині.

В дослідницькій частині висновку зазначено, що дослідження поставлених вище питань не вирішується в рамках проведення досліджень по спеціальностям 10.1 «Дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди» та 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження». Дослідження по даним питанням можливо провести в рамках спеціальності 10.16 «Дорожньо-технічні дослідження».

Оскільки в Дніпропетровському НДІСЕ відсутні фахівці з даної галузі знань (по спеціальності 10.16), тому вирішити вищезазначені питання не надається можливим.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), заслухавши пояснення представників відповідача на стадії розгляду справи по суті спору суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій, або наявності певної події. У разі не надання таких доказів суд може визнати обставини не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції є ОБОВЯЗКОВИМИ для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляд справи.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, Інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У частині 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитки визначаються як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ст. 224 Господарського кодексу України, … під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень ч.1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки, 2) шкоди (збитків), 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Позивач зобов'язаний довести суду обставини щодо наявності шкоди і фактичного розміру шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов'язку відповідача по відшкодуванню збитків.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.18 у справі № 913/433/17.

Позивач зазначає, що наявність шкоди, протиправність поведінки, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вина відповідача як підстава для настання відповідальності, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД№ 378521 від 16.12.17, схемою місця ДТП від 16.12.17, висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 06.03.18 № 06/03 та висновком експерта від 09.08.19 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 1256/1257-19 по матеріалам справи № 908/807/18.

Як вбачається з матеріалів справи, старшим лейтенантом поліції Поляниця Д.В. складено схему місця ДТП, яка сталася 16.12.17 о 04 год. 40 хв. на автомобільній трасі Запоріжжя-Дніпропетровськ.

Відповідно до пункту 4 розділу VIII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.15 на зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються: марка (модель) пошкодженого транспортного засобу; номерний знак транспортного засобу; власник (співвласник) транспортного засобу; серія та номер полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та назва страхової організації, яка його видала, а у разі його відсутності - посвідчення відповідної категорії осіб, для яких наявність полісу не є обов'язковою; перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП; вид пригоди; кількість учасників ДТП; порушення пункту Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01 № 1306; результати огляду на стан сп'яніння (у випадку його проведення); тип транспортного засобу. Зазначена інформація підтверджується підписами водіїв транспортних засобів.

Судом встановлено, що на зворотному боці, наданої відповідачем копії схеми місця ДТП в порушення вимог зазначеної Інструкції, зазначено лише два транспортних засоби: DAF BH 1802 HI, KRONE SO НОМЕР_11 , які належать відповідачу. Проте, на першій сторінці схеми місця ДТП зображено ще 4 чотири транспортних засобів, належних позивачу. Також відсутня інформація про пошкодження транспортних засобів позивача, не заповнено дані про вид пригоди, не зазначено кількість учасників ДТП, транспортних засобів та в графі “дані про пошкодження транспортних засобів підтверджує” міститься підпис тільки ОСОБА_1 .

Крім того, у схемі ДТП зафіксовано місця зіткнення транспортних засобів, однак також не вказано жодних пошкоджень транспортних засобів, які належать позивачу.

Відповідно до статті 26 Закону України “Про дорожній рух”, при виконанні робіт в смузі відведення автомобільної дороги, вулиці та залізничного переїзду, якщо це загрожує безпечному чи безперебійному руху транспорту і пішоходів, організації, що відповідають за утримання автомобільної дороги, вулиці та залізничного переїзду, можуть закрити чи обмежити рух на основі погодженого з Національною поліцією ордера, який видається відповідним дорожнім органом, а в містах - службою місцевого державного органу виконавчої влади та місцевого самоврядування. У ордері викладаються умови заборони або обмеження руху, порядок інформування про це учасників дорожнього руху, заходи щодо безпеки дорожнього руху і строки проведення робіт.

Порушення цих вимог тягне за собою матеріальну відповідальність організацій, що виконують роботи.

Обмеження або заборона руху без ордера можливі лише у випадках, пов'язаних із стихійними явищами, а також з необхідністю виконання аварійних робіт, про що повідомляється місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування і відповідним підрозділам Національної поліції.

Таким чином, суд враховує, що у протоколі та схемі про ДТП відсутні дані, які б підтверджували правомірність перебування техніки позивача у місці ДТП.

На підтвердження правомірності перебування техніки позивача у місці ДТП, останнім надано до справи копію ордеру від 19.09.17 №1030 на право виконання робіт з поточного середнього ремонту на землях дорожнього господарства автодорога Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук)-Маріуполь на ділянці км 450+455-км 474+193.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом під час нового розгляду справи враховано доводи Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладені у постанові від 18.02.20 у цій справі про те, що хоча поняття «обґрунтованого» рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів ст. 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Саме лише не зазначення у схемі місця ДТП інформації про пошкодження транспортних засобів позивача, не заповнення даних про вид пригоди, не зазначення кількість учасників ДТП, транспортних засобів, відсутність даних щодо пошкоджень транспортних засобів, які належать позивачу, не презюмує відсутність таких пошкоджень внаслідок ДТП та не позбавляє особу, якій завдана майнова шкода, доводити іншими способами факту заподіяння шкоди та причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та останньою.

Так само і висновок про те, що експерт з технічної точки зору не виключає імовірність контактування катка з вантажним автомобілем відповідача, однак, не встановив, що пошкодження асфальтоукладника відбулося саме внаслідок зіткнення з ним вантажного автомобіля відповідача - не спростовує наявності інших доказів у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і які, для правильного вирішення спору повинні бути враховані при винесенні рішення у вказаній справі.

Аналіз наведених вище у тексті цього рішення законодавчих актів свідчить, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки, 2) шкоди (збитків), 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Пунктом 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.18 у справі № 243/10982/15-ц зазначено, що вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, національні суди повинні встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджено, що дорожньо-транспортна пригода відбулась за участю вантажного автомобіля DAF д.н.з. НОМЕР_5 з напівпричепом «KRONE» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Доказів того, що каток Bomag BW202 AD-4 за реєстраційним номером НОМЕР_4 не належить позивачу матеріали справи № 908/807/18 не містять та сторонами не надано.

Матеріалами цієї господарської справи підтверджено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем - ТОВ «Міжнародна транспортна компанія-1» і виконував трудові (службові обов'язки).

Дані обставини знайшли своє відображення у:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 378521 від 16.12.2017 у графі «місце роботи - МКТ-1 водій»;

- особистих поясненнях водія ОСОБА_1 .

До того ж, дані обставини визнавалися учасниками справи та відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягали доказуванню.

Враховуючи те, що відповідач на момент дорожньо-транспортної пригоди володів транспортними засобами - вантажним автомобілем «DAF» д.н.з. НОМЕР_5 з напівпричепом «KRONE» д.н.з. НОМЕР_3 , використання, зберігання або утримання яких створює підвищену небезпеку, та фактично використовував їх у своїй господарській діяльності, а водій ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з підприємством Відповідача та виконував трудові обов'язки, тому саме відповідач, як роботодавець, повинен відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків джерелом підвищеної небезпеки згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України.

Як вже зазначено вище у тексті цього рішення, постановою апеляційного суду Одеської області від 16.05.18 у справі №501/334/18, постанову Іллічівського районного суду Одеської області від 13.03.18, якою ОСОБА_1 визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - скасовано. Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Під час нового розгляду справи судом першої інстанції враховано висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.02.20 у цій справі відносно того, що постанова Апеляційного суду Одеської області від 16.05.18 у справі №501/334/18 не має обов'язкового (преюдиціального) значення для вирішення справи № 908/807/18, оскільки у ній суд встановив лише недоліки протоколу про адміністративне правопорушення та порушення судом першої інстанції вимог ст. 268, 245, 280 КУпАП при розгляді справи, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а не через відсутність події правопорушення чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення. При цьому, у зазначеній вище постанові судом не встановлено обставин дій чи бездіяльності громадянина ОСОБА_1 , стосовно якого ухвалена постанова, а саме не встановлено, чи мало місце порушення правил дорожнього руху, внаслідок чого спричинено механічні пошкодження транспортним засобам, що належать позивачу, тобто чи мала місце подія правопорушення, та чи вчинено це порушення саме громадянином ОСОБА_1 , тобто чи є в діях останнього склад правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП.

При вирішенні справи № 908/807/18 господарським судом Запорізької області враховано, що за змістом ч. 1 ст. 38 КУпАП, закриття провадження у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення, спливу встановленого законом строку.

Тобто, для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків передбачених ст. 38 КУпАП можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

Вказане відповідає правовій позиції суду викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.19 у справі № 927/623/18 (долучено до справи).

Крім того, з правового аналізу п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспорнтної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Відтак, така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у скоєнні ДТП.

Вказане відповідає правовій позиції суду викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.18 у справі № 910/18319/18.

Крім того, не притягнення водія (їв) до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

Як вже вище зазначалось, 09.08.19 було проведено судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, і на вирішення експерта поставлено наступні питання: 1) як повинен був діяти в даній ситуації, враховуючи дорожню обстановку, водій ОСОБА_1 згідно з вимогами Правил дорожнього руху України?; 2) чи є невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України в діях водія вантажного автомобілю ОСОБА_1 , якщо так, то чи знаходяться вони в причинному зв'язку з подією зіткнення транспортних засобів? 3) чи відбулось пошкодження асфальтоукладника д.н.з. НОМЕР_13 (катка дорожнього «Bomag BWAD02 AD-4») саме внаслідок зіткнення з ним вантажного автомобіля DAF д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом "KRONE" д.н.з. під керуванням ОСОБА_1 .? 4) чи мав водій ОСОБА_1 технічну можливість запобігти дорожньо-транспортну пригоду і зіткнення транспортних засобів? 5) чи були виставлені тимчасові дорожні знаки, бар'єри й інші технічні засоби організації руху згідно зі схемою, узгодженою із службою та органом безпеки дорожнього руху МВС України, відповідно до вимог СОУ 45.2-00018112-006:2006 та проектно-кошторисної документації, що передбачено пунктом 2 ордера № 1030 від 19.09.17, на ділянці автодороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук)-Маріуполь на ділянці км 450+455-км 474+193 станом на момент ДТП 16.12.17? 6) чи були укріплені кам'яними матеріалами узбіччя в місцях стоянки механізмів та устаткування, а також у місцях з'їзду з дороги, що передбачено пунктом 2 ордера №1030 від 19.09.17 станом на момент ДТП 16.12.17? 7) чи були виконані вимоги п.п. 1.37 п. 33.1 розділу 33 Правил дорожнього руху та інших підзаконних нормативно-правових актів, державних стандартів для перекриття ділянки автодороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук)-Маріуполь на ділянці км 450+455-км 474+193 станом на момент ДТП 16.12.17? 8) якщо були порушення будь-яких Законів, підзаконних нормативно-правових актів, державних стандартів, які встановлюють обов'язкові до виконання приписи для перекриття ділянки автодороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук)-Маріуполь на ділянці км 450+455-км 474+193, то чи знаходяться такі порушення у причинно-наслідковому зв'язку з причиною ДТП, що сталася 16.12.17? 9) чи можливо встановити точне місце ДТП, що сталася 16.12.2017, на підставі наявних матеріалів справи? Чи сталося ДТП 16.12.17 року саме на ділянці автодороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук)-Маріуполь на ділянці км 450+455-км 474+193? 10) чи можливо встановити точне місце розташування дорожньої техніки, зазначеної на схемі місця ДТП, яка сталася 16.12.17, на підставі наявних матеріалів справи?

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 1256/1257-19 від 09.08.19: у заданій дорожньо-транспортній ситуації, водію автомобіля «DAF» р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом «KRONE» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, необхідно було діяти відповідно до вимог дорожніх знаків, які зафіксовані на схемі, та п. 12.2, 12.3. Правил дорожнього руху України; оскільки водій автомобіля «DAF» з напівпричепом «KRONE» ОСОБА_1 у заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих вихідних даних, мав технічну можливість зупинити автомобіль «DAF» з напівпричепом «KRONE» до місця розташування «паркана-огорожі» на відстані 300 м, шляхом застосування екстреного гальмування (що регламентовано вимогами п. 12.3. Правил дорожнього руху України), а спецтехніка (катки) була розташована за «парканом-огорожею» (відносно напрямку руху автомобіля «DAF» з напівпричепом «KRONE»), то водій ОСОБА_1 тим паче мав можливість зупинити автомобіль «DAF» з напівпричепом «KRONE» до лінії розташування спецтехніки (катків), тим самим, запобігти зіткнення з катком «Bomag BWAD02 AD-4»; оскільки у наданих на дослідження матеріалах справи, на момент проведення дослідження, відсутні вихідні дані про стан видимості у напрямку руху з робочого місця водія автомобіля «DAF» з напівпричепом «KRONE» (відстань від передньої частини автомобіля тягача «DAF» до місця, в якому з місця водія можна було чітко розпізнати межі елементів дороги), а визначити її експертним шляхом не надається можливим, тому вирішити питання, чи є в діях водія ОСОБА_1 невідповідності до вимог п. 12.2. Правил дорожнього руху України, які могли б знаходитись у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, експертним шляхом не надається можливим; у заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих вихідних даних, в діях водія ОСОБА_1 вбачаються невідповідності до вимог інформаційно-вказівних знаків «Схема об'їзду», «Напрямок об'їзду» та п. 12.3. Правил дорожнього руху України, які знаходяться у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою (зіткненню транспортних засобів); виходячи з того об'єму слідової інформації, яка зафіксована у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.12.17, а також наданих на дослідження матеріалах справи, визначити експертним шляхом (згідно фабули питання): «Чи можливо встановити точне місце ДТП, що сталася 16.12.17, на підставі наявних матеріалів справи?», не надається можливим; з технічної точки зору, місце дорожньо-транспортної пригоди могло знаходитись на смузі руху автомобіля «DAF» р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом «KRONE» р.н. НОМЕР_3 , у межах розташування розриву розділового газону та кінцевого розташування автомобіля «DAF» з напівпричепом «KRONE».

При цьому, вирішити експертним шляхом поставлені питання 5-9 (що зазначені у відповідній ухвалі суду про призначення експертизи) не надається можливим, оскільки їх дослідження не вирішується в рамках проведення досліджень по спеціальностям 10.1 «Дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди» та 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження». Дослідження по даним питанням можливо провести в рамках спеціальності 10.16 «Дорожньо-технічні дослідження». Оскільки в Дніпропетровському НДІСЕ відсутні фахівці з даної галузі знань (по спеціальності 10.16), тому вирішити вищезазначені питання не надається можливим.

Таким чином, враховуючи висновок експерта за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 1256/1257-19 від 09.08.19 суд виходить з того, що водій автомобіля «DAF» з напівпричепом «KRONE» ОСОБА_1 у заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих вихідних даних, мав технічну можливість зупинити автомобіль «DAF» з напівпричепом «KRONE» до місця розташування «паркана-огорожі» шляхом застосування екстреного гальмування (що регламентовано вимогами п. 12.3. Правил дорожнього руху України). Крім того, що водій ОСОБА_1 мав можливість зупинити автомобіль «DAF» з напівпричепом «KRONE» до лінії розташування спецтехніки (катків), тим самим, запобігти зіткнення з катком «Bomag BWAD02 AD-4».

Твердження представників відповідача, про те, що водій ОСОБА_1 не міг уникнути зіткнення через відсутність освітлення техніки, яка перебувала на автомобільній дорозі 11-08 сполученням Запоріжжя-Дніпро-Бориспіль у місці ДТП, спростовуються матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 378521 від 16.12.17 та схемою місця ДТП, на якій зафіксовано наявність штучного освітлення місця ДТП та наявність зовнішнього освітлення проїжджої частини в темний час доби.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.13 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до якого обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Таким чином, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки, якщо він не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, вина особи, яка завдала шкоду внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки презюмується.

Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Тобто, володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об'єктом.

Таким чином, вина відповідача, який здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, презюмується, та саме відповідач відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідачем не доведено, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу позивача.

Як наведено вище в тексті цього рішення, із положень ст. 1192 ЦК України вбачається, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.13 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність, було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

У свою чергу, у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.05 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлюваного ремонту.

Таким чином, відповідно до вищевказаних норм реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В обґрунтування розміру шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки позивачем було надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 06/03 від 06.03.18, проведеного судовим експертом автотоварознавцем Булейко А.А., яким встановлено, що вартість матеріальних збитків, завданих власнику дорожнього катка Bomag BW202 AD-4, реєстраційний номер НОМЕР_12 , з технічної точки зору, в результаті ДТП, в цінах станом на час звернення виконавця цієї експертизи, становить 2 929 831,10 грн.

Згідно із вищезазначеним експертним дослідженням, об'єктом дослідження був дорожній каток Bomag BW202 AD-4, реєстраційний номер НОМЕР_12 .

Однак, згідно з технічним паспортом будівельної техніки серії № 446323, дорожній каток марки Bomag BW202 AD-4, який належить позивачу, зареєстровано за реєстраційним номером 06-00-17-2497.

Суд виходить з того, що вказана обставина не свідчить, що експертне дослідження було здійснено відносно іншого транспортного засобу, а саме не відносно того транспортного засобу, який було зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 378521 від 16.12.17 - катка д.н.з. (ТR) 172497, оскільки головною ідентифікуючою ознакою даного транспортного засобу є його ідентифікаційний номер - «vіn» код - НОМЕР_14 , який зафіксовано у експертному дослідженні у розділі «Огляд та ідентифікація ТЗ» (т. 1 а.с. 15) та який повністю співпадає з серійним номером, зазначеним у технічному паспорті на каток марки Bomag BW202 AD-4 із реєстраційним номером 06-00-17-2497 (том 1 арк. справи 104).

Також, у вищевказаному висновку експертного авдаваладослідження № 06/03 від 06.03.18, проведеного судовим експертом авдавалалейко А.А., визначено, що калькуляція розрахована не в повному розмірі через недоцільність подальшого розрахунку, так як вартість ремонту дорівнює ринковій вартості досліджуваного катка.

Згідно із ав. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, згідно з висновком експерта, транспортний засіб є фізично знищеним оскільки вартість його ремонту дорівнює його вартості до ДТП. А тому, розмір відшкодування матеріальної шкоди належної позивачу становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Тобто, стаття 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, які саме витрати у зв'язку з фізичним знищенням транспортного засобу відшкодовуються страховиком цивільної відповідальності. Однак, у даному спорі позивач пред'явив вимоги не до страховика цивільно-правової відповідальності, а до особи, яку вважає заподіювачем шкоди, а тому вказана стаття закону не підлягає застосовуванню в даному випадку.

Про вказане зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.20 у справі № 908/807/18.

Як зазначалось вище у тексті цього рішення, для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди (збитків) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення якими у спірних правовідносинах у цій справі є:

1) протиправна поведінка,

2) негативні наслідки (наявність шкоди (збитків),

3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і негативними наслідками (шкодою (збитками),

4) вина.

Протиправна поведінка з боку відповідача у справі № 908/807/18 встановлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.20 у справі № 908/807/18 (де суд погодився з наявністю встановленої судом апеляційної інстанції складової правопорушення - протиправної поведінки).

Негативні наслідки (наявність шкоди (збитків) негативні наслідки (наявність шкоди (збитків) завданих відповідачем у справі № 908/807/18 встановлено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.20 у справі № 908/807/18 (де суд касаційної інстанції погодився із судом апеляційної інстанції про те, що відповідачем не доведено, що шкоду (збитки) було завдано внаслідок непереборної сили або умислу позивача. А тому, згідно із вказаним висновком суду касаційної інстанції у наведеній вище постанові у справі, саме відповідач (у даному випадку ТОВ “Міжнародна транспортна компанія - 1”), відповідає за завдану шкоду.

Фактичний розмір шкоди (збитків) визначено у висновку судового експерта Булейко О.А. щодо вартості матеріального збитку (том 1, аркуш справи 13-19 (на звороті).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і негативними наслідками (шкодою (збитками) - виражається в тому, що шкода (збитки) виступають об'єктивним наслідком поведінки заподіювача.

Згідно з висновком експерта від 09.08.19 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 1256/1257-19 по матеріалах справи № 908/807/18 (том 2 аркуш справи 153), оскільки водій автомобіля «DAF» з напівпричепом «KRONE» ОСОБА_1 у заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих вихідних даних, мав технічну можливість зупинити автомобіль «DAF» з напівпричепом «KRONE» до місця розташування «паркана-огорожі» на відстані 300 м шляхом застосування екстреного гальмування (що регламентовано вимогами п. 12.3. Правил дорожнього руху України), а спецтехніка (катки) була розташована за «парканом-огорожою» (відносно напрямку руху автомобіля «DAF» з напівпричепом «KRONE» ...

Вина завдавача шкоди презюмується (ч. 2 ст. 1166 ЦК України). Відповідачем у справі № 908/807/18 не доведено, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу позивача.

Судом також враховано, що не притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху (з підстав визначених ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП) не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини вказаної особи в скоєнні ДТП. Крім того, не притягнення вказаного водія до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи. А згідно із висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 1256/1257-19 від 09.08.19, … оскільки водій автомобіля «DAF» з напівпричепом «KRONE» ОСОБА_1 у заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих вихідних даних, мав технічну можливість зупинити автомобіль «DAF» з напівпричепом «KRONE» до місця розташування «паркана-огорожі» шляхом застосування екстреного гальмування (що регламентовано вимогами п. 12.3. Правил дорожнього руху України), то водій ОСОБА_1 тим паче мав можливість зупинити автомобіль «DAF» з напівпричепом «KRONE» до лінії розташування спецтехніки (катків), тим самим, запобігти зіткненню з катком «Bomag BWAD02 AD-4».

З огляду на наведене вище в тексті цього рішення, суд дійшов висновку, що у відповідача виникли зобов'язання перед позивачем щодо відшкодування шкоди (збитків) завданих працівником відповідача дією джерела підвищеної небезпеки майну позивача, оцінені експертом в сумі 2 929 831,10 грн. А тому, як наслідок, судом задовольняються позовні вимоги у повному обсязі.

Наведене вище у тексті цього рішення спростовує доводи відповідача щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову у цій справі.

Суд вважає за необхідне Приймаючи до уваги наявність в судовому засіданні 29.10.20 представників відповідача, відсутність представника позивача (надано доказ знаходження на лікуванні у зв'язку із захворюванням на COVID-19), надання суду 28.10.20 відповідачем заяви за вих. від 28.10.20 № 370-г/00200/2020-3708 щодо розміру судових витрат та про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, з метою забезпечення права кожної із сторін на належний судовий захист у засіданні 29.10.20, тобто станом на час прийняття рішення у цій справі по суті спору, судом не розглядались питання щодо розподілу судових витрат та витрат пов'язаних із розглядом справи (за виключенням питання про стягнення судового збору за позовною заявою).

При цьому, суд ухвалюючи рішення присутнім учасникам справи роз'яснив положення статей 123, 126, 129, 244 ГПК України стосовно права учасників на звернення до суду із заявою про винесення додаткового рішення щодо в частині витрат на професійну правничу допомогу, витрат за проведення експертного (них) дослідження (нь).

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у цій справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 11, 13, 14, 15, 20, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, 177, 195, 202, 236-238, 240, ч. 1 ст. 316 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна транспортна компанія - 1” (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Ангарська, буд. 18-А, код ЄДРПОУ 40926099) на користь акціонерного товариства “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті” (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті” (79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 212, корп. 2, код ЄДРПОУ 26579227) - 2 929 831 (два мільйони дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять одну) грн. 10 коп. збитків та 43 947 (сорок три тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. 46 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.11.2020.

Суддя В.Л. Корсун

Попередній документ

92840425

Наступний документ

92840427

Інформація про рішення:

№ рішення:	92840426
№ справи:	908/807/18
Дата рішення:	29.10.2020
Дата публікації:	16.11.2020
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Запорізької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (07.12.2020)
Дата надходження:	05.03.2020
Предмет позову:	про відшкодування шкоди у розмірі 2 929 831,10 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

Розклад засідань:

Минулі засідання (23)

13.02.2020 14:30	Касаційний господарський суд
18.02.2020 14:30	Касаційний господарський суд
08.04.2020 10:00	Господарський суд Запорізької області
13.05.2020 14:30	Господарський суд Запорізької області
11.06.2020 12:00	Господарський суд Запорізької області
13.07.2020 11:00	Господарський суд Запорізької області
04.08.2020 11:00	Господарський суд Запорізької області
12.08.2020 11:10	Господарський суд Запорізької області
09.09.2020 15:00	Господарський суд Запорізької області
14.09.2020 09:30	Господарський суд Запорізької області
25.09.2020 11:00	Господарський суд Запорізької області
02.02.2021 15:00	Центральний апеляційний господарський суд
01.03.2021 15:30	Центральний апеляційний господарський суд
15.03.2021 15:00	Центральний апеляційний господарський суд
15.04.2021 14:00	Центральний апеляційний господарський суд
01.11.2021 12:40	Центральний апеляційний господарський суд
02.03.2022 09:30	Центральний апеляційний господарський суд
12.09.2022 12:00	Центральний апеляційний господарський суд
03.10.2022 12:40	Центральний апеляційний господарський суд
05.10.2022 15:00	Центральний апеляційний господарський суд
04.04.2023 11:00	Касаційний господарський суд
13.06.2023 12:30	Господарський суд Запорізької області
22.06.2023 11:30	Господарський суд Запорізької області