Справа № 755/16827/20
"11" листопада 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді Гаврилової О.В.,
за участю секретаря Передрій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу №755/16827/20 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті,-
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Авіжень В.Й. звернувся до суду із заявою, в якій просить: встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бондарівка, Макарівського району, Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Луганськ, Луганської області у віці 73 року.
Заявлені вимоги вмотивовані тим що, ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 73 років помер чоловік заявника ОСОБА_2 в зоні проведення антитерористичної операції в м.Луганськ. Смерть відбулась внаслідок гострої дихальної недостатності, негоспітальна полісигментарна двостороння пневмонія, нова коронавірусна інфекція Covid-19. 10 листопада 2020 року до Дарницького районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) подано медичне свідоцтво про смерть та заяву про видачу свідоцтва про смерть, однак заявнику було відмовлено у проведені державної реєстрації смерті ОСОБА_2 . На теперішній час відсутня можливість для реєстрації факту смерті померлого та отримання відповідного свідоцтва.
Заявник в судове засідання не з'явилася, у поданій заяві представник заявника - адвокат Авіжень В.Й. просив суд розгляд справи провести без участі заявника та представника заявника по справі.
Представник заінтересованої особи - Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд, приходить до наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Як роз'яснено у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як убачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 5).
На підтвердження факту смерті чоловіка, заявником долучені копія лікарського свідоцтва про смерть №00045/и від 30 жовтня 2020 року та копія довідки про причину смерті від 30 жовтня 2020 року (а.с.7), відповідно до яких ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Луганськ, причини смерті: гостра дихальна недостатність ІІІ ст., позагоспітальна полісигментарна двостороння пневмонія, нова коронавірусна інфекція Covid-19, важкий перебіг.
Згідно наявних в матеріалах справи документів, 06 листопада 2020 року відділом запису актів цивільного стану Слов'яносербського районного управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, здійснено запис акту про смерть №675 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Луганськ (а.с.6).
За нормою ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
За змістом ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-УІ від 01 липня 2010 року, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи з певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого.
Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5 встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; г) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Указом Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», яким зобов'язано КМУ вжити заходів щодо припинення на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях діяльності державних підприємств, установ та організацій, їх філій (відділень), представництв.
Законом України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII надано особливий статус територій, які не контролюють сили АТО.
Згідно з цим законом в окремих районах Донецької та Луганської областей на період дії особливого порядку місцевого самоврядування діє з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ст. 2). Перелік районів і населених пунктів, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, визначений рішенням Верховної Ради України. Відповідна постанова прийнята 17 березня 2015 року.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (ст. 1, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Авіжень В.Й. звернувся до Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , проте у державній реєстрації смерті було відмовлено листом від 10 листопада 2020 року №1408/20.4-72 з посиланням на те, що пред'явлене свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 06 листопада 2020 року видане Відділом запису актів цивільного стану Слов'яносербського районного управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, видане на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (а.с.8).
За положеннями ст. 19 Конституції України та ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами є недійсним і не створює правових наслідків.
Наведені положення стосуються наявного в матеріалах справи свідоцтва про смерть, виданого відділом запису актів цивільного стану Слов'яносербського районного управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Оскільки заявник не може отримати від закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, що створені за законодавством України, документ встановленої форми про смерть ОСОБА_2 , у зв'язку з чим є перешкоди в здійсненні реєстрації смерті та отриманні заявником свідоцтва про смерть її чоловіка, вбачаються перешкоди реалізації заявником права на проведення державної реєстрації смерті в установленому законом порядку.
Виходячи з наявних у справі доказів убачається, що реєстрація смерті ОСОБА_2 в органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась, можливості зареєструвати смерть на підставі виданого лікарського свідоцтва про смерть у заявника не має, так як цей документ не відповідає визначеній чинним законодавством формі для проведення державної реєстрації смерті, тому відновлення порушених прав заявника не можливо в інший спосіб, як встановлення даного юридичного факту в судовому порядку.
Встановлення факту смерті заявнику необхідне для проведення реєстрації смерті ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Правилами державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, Указом Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. 2, 4, 5, 76-81, 263-265, 293, 315-317, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с.Бондарівка, Макарівського району, Луганської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Луганськ, Луганської області, Україна, причини смерті: гостра дихальна недостатність ІІІ ст., позагоспітальна полісигментарна двостороння пневмонія, нова коронавірусна інфекція Covid-19, важкий перебіг.
Як передбачено ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.