Справа № 404/7636/18
1-кп/405/15/19
13 листопада 2020 року Ленінський районний суд міста Кіровограда у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника адвоката ОСОБА_4
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький в кримінальному провадженні № 12018120020008171 у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченої за ч. 2 ст. 185 КК України
клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою,
встановив:
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання щодо продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу. Так, ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, раніше відбував покарання в місцях позбавлення волі за вчинення злочинів проти власності та маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість продовжує вчинення злочинів, не працює, постійного джерела доходу не має, а отже існують ризики: переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_6 заперечували проти продовження стосовно останнього строку тримання під вартою, посилаючись на можливість застосування до обвинуваченого, який не перешкоджав та не приховувався від органів досудового розслідування, а також враховуючи стан його здоров'я, запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі. Вказали на неможливість забезпечення надання обвинуваченому належної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора та на достатність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки вказані прокурором ризики не підтверджені та є лише припущенням останньої.
Обвинувачена ОСОБА_5 заперечувала проти продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Частиною 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Так, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України).
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_6 , маючи не погашені та не зняті у встановленому законом порядку судимості, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 16.09.2020 року у відношенні ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14 листопада 2020 року.
При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, доказів наявності в обвинуваченого постійного місця проживання, стійких соціальних зв'язків та законних джерел для існування, наявності хронічних хвороб та неможливості перебування останнього в умовах ізоляції суду не надано, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього судом не встановлено.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може мати місце лише в зв'язку з погіршенням стану здоров'я заінтересованої особи, проте таке порушення може бути в зв'язку з неналежним наданням медичної допомоги (рішення «Мельник проти України»). Хоча статтю 3 Конвенції неможна тлумачити так, ніби вона покладає загальний обов'язок звільнити затриманого за станом здоров'я, вона все ж зобов'язує державу захищати фізичну цілісність осіб, позбавлених свободи, зокрема, надаючи їм необхідну медичну допомогу (рішення «Рівьєр проти Франції»).
При цьому, право осіб, які перебувають під вартою, на надання їм медичної допомоги, гарантовано чинним законодавством України та відповідно до положень ст.ст. 11, 21 Закону України «Про попереднє ув'язнення», обов'язок забезпечити особам, взятим під варту, медичне обслуговування, покладається на адміністрацію місць попереднього ув'язнення, а порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто, законодавством чітко визначений порядок надання медичної допомоги особам, узятим під варту (в тому числі особам, стосовно яких не ухвалено вирок суду) і забезпечення виконання зазначеного порядку покладено саме на керівництво СІЗО.
Також, суд виходить з того, що стан здоров'я обвинуваченого хоча і є обставиною, яка враховується при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, однак сам по собі не може свідчити про недоцільність тримання обвинуваченого під вартою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вказане свідчить, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а також запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Враховуючи викладене, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_6 , який раніше був неодноразово засуджений, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, та беручи до уваги те, що останній тривалий час переховувався від суду, а тому може ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування), а також враховуючи наявність непогашених та не знятих у встановленому законом порядку судимостей, що вказує на його схильність до вчинення злочинів, може вчинити інше кримінальне правопорушення (ризик вчинення іншого кримінального правопорушення). За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, та зазначає, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.
Доводи сторони захисту на користь обвинуваченого у даному випадку не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпеченні виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобіганні процесуальних ризиків. Тобто в даному випадку наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
При цьому, відповідно до положень ч. 5 ст. 182, ч. 3-4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає можливим визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Беручи до уваги суспільну небезпеку кримінального правопорушення, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 , його особу, матеріальний стан, суд приходить до висновку щодо визначення застави у розмірі 42 040 гривень, що відповідає 20 прожитковим мінімумам для працездатних осіб та узгоджується зі змістом ст. 182 КПК України.
У разі внесення обвинуваченим ОСОБА_6 визначеної застави, на нього відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слід покласти визначені ч. 5 ст. 194 КПК обов'язки, а саме: прибувати за викликом до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 197, 315, 369 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.
Дію запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто з 13 листопада 2020 року до 11 січня 2021 року включно.
Визначити розмір застави в сумі 42 040 гривень, яка може бути внесена на рахунок отримувача № UA458201720355279001000002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області, ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава за ОСОБА_6 .
В разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_6 до 10.01.2021 року виконувати наступні обов'язки:
?прибувати за викликом до суду;
?повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
? не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду
?здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч. 10 ст. 182 КПК України.
Строк дії ухвали визначити до 11 січня 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Кіровограда протягом семі днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда ОСОБА_7