ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 листопада 2020 року м. Київ № 640/13257/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Софілайт»
доКиївської міської митниці ДФС
провизнання протиправним та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Софілайт» з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 01.02.2019 №UA100000/2019/100004/2.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного рішення, яким відкориговано митну вартість товару за резервним методом, обмежившись, при цьому, загальними фразами про те, що документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості (у частині транспортування) та відомостей щодо ціни, яка сплачена, а також не зазначила, чому саме з документів, які було подано декларантом, у тому числі додаткових, неможливим є встановлення даних складових.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено сторонам строк для надання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно та у межах наданих останньому повноважень, з огляду на те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарі, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, між ТОВ «Софілайт» та «Jiaxing Yibai Import&Export Co., Ltd» укладено контракт від 16.01.2018 №CU18-01JY, умовами якого передбачено, що «Jiaxing Yibai Import&Export Co., Ltd» взяло на себе зобов'язання поставити, а ТОВ «Софілайт» - оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю, узгоджений сторонами в інвойсі щодо кожної поставки.
Згідно з ВМД №UA10010/2019/309835, ТОВ «Євро-Трансервіс», як представником ТОВ «Софілайт», заявлено до митного оформлення товар, а саме: освітлювальне обладнання електричне, виготовлено з комбінованих матеріалів (пластмас, метал), призначене для використання з LED лампами, не містить у своєму складі передавачі та приймачі, які підвішуються або закріплюються на стелі чи на стіні, для внутрішнього освітлення, не для вибухонебезпечних середовищ, не мітять передавачі та приймачі: Delux LED PANEL 42 44W 6500K white, код товара: 90011636 - 7600 шт.; Delux LED PANEL 42 44W 4000K white, код товара: 90011635 - 800 шт.
Разом з тим, рішенням Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 01.02.2019 №UA100000/2019/100004/2 вказано, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 28.01.2019 №UA100010/2019/309835 не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до ч. 6 ст. та ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, оскільки під час здійснення контролю митної вартості на момент митного оформлення за митною декларацією від 28.01.2019 №UA100010/2019/309835 встановлено, що документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості (в частині транспортування) та відомостей щодо ціни, яка сплачена. Так, на момент митного оформлення не було надано документів, що підтверджують вартість перевезення. Надана декларантом довідка як документ, що підтверджує відомості стосовно перевезення, не передбачена наказом Міністерства фінансів України від 23.05.2012 №599. Крім того, згідно з довідкою, сума транспортних витрат становить 47289,41 грн, натомість, заявлено 47218,48 грн. Також, у даному рішенні зазначено, що на підставі ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документом, що підтверджує вартість товару є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Пунктом 3.1 контракту №CU18-01JY передбачено предоплата 20% (після виставлення інвойсу) та 80% (10 днів після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження), ці умови також зазначені в інвойсі YIBAI1810-23. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що декларантом додатково на запит органу Державної фіскальної служби для підтвердження заявленої митної вартості надано наступні документи: рахунок на оплату транспортних послуг від 28.01.2019 №19010215; прайс-лист виробника; копію декларації країни відправлення; бухгалтерську документацію (наприклад податкові накладні); платіжні доручення №60 та №90 щодо оплати за товар. При цьому, у наданих платіжних дорученнях у графі «призначення платежу» є лише посилання на контракт №CU18-01JY. Крім того, у п. 15 та п. 3 контракту №CU18-01JY зазначеного рахунок контрагента №16350000000172626. Однак в даних платіжних дорученням зазначено інший рахунок отримувача платежу JIAXING YIBAI IMPORT&EXPORT CO., LTD № НОМЕР_1 , з огляду на що, митним органом зроблено висновок про не можливість ідентифікувати відповідно якої поставки стосується ця оплата. Також декларантом додатково на запит органу Державної фіскальної служби для підтвердження заявленої митної вартості не надано документів у повному обсязі, як передбачено електронним повідомленням, не надано банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; заявку на перевезення, що стосується даної поставки (яка передбачена договором на перевезення №24/03), видаткові накладні, що являються первинною документацією бухгалтерської звітності (платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару), а у копії декларації країни відправлення №223120180004181192 зазначено інший коносамент (транспортний перевізний документ) СОSU6053832090, ніж той, що поданий до митного оформлення ZYTC18122903.
Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розгляду справи по суті, суд виходить з наступного.
У силу ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).
У силу п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписами ч.ч. 4-7 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.
Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).
Як було зазначено вище, оскаржуване рішення мотивовано тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена.
Так, митним органом, зокрема, зауважено, що у п. 15 та п. 3 Контракту №CU18-01JY зазначено рахунок контрагента №16350000000172626, проте, у платіжних дорученням зазначено інший рахунок отримувача платежу HAXING YIBAI IMPORT&EXPORT CO., LTD № НОМЕР_1 , що унеможливлює ідентифікацію поставки, якої стосується ця оплата. Разом з тим, суд звертає увагу, що у матеріалах справи містить копія додаткової угоди №1 від 27.09.2018 до контракту №CU18-01JY від 16.01.2018, у п. 1 якої вказано, що покупець здійснює оплату шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця, сказаний нижче, а саме: «Account: 201000199029901». Викладене спростовує наведені твердження представника відповідача.
Щодо доводів митного органу про не підтвердження позивачем витрат на транспортування слід зазначати, що згідно з ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
У силу положень Інкотермс-2010, за умови поставки FOB, продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно.
Відповідно до наявних матеріалів справи, ціни на товар вказані у специфікаціях і включають в себе всі витрати продавця, у тому числі витрати на доставку та навантаження на борт судна, упаковку, маркування, митне очищення в країні експорту.
При цьому, зазначені супутні витрати продавця не є складовими митної вартості у розумінні частини десятої статті 58 Митного кодексу України, оскільки такі витрати включені до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому не впливають на числові значення митної вартості товарів. Натомість, правилами міжнародної торгівлі, Митного кодексу України та жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку продавця окремо зазначати в рахунку (інвойсі) числові складові витрат на супутні послуги, якщо згідно з умовами поставки вони включені до ціни товару.
Таким чином, зазначення продавцем у вказаних специфікаціях та інвойсах ціни на товар, включаючи всі узгоджені сторонами та умовами поставки FOB супутні витрати продавця, без окремого зазначення в специфікації та рахунку (інвойсі) числових складових таких витрат не суперечить та повністю відповідає умовам поставки FOB за правилами Інкотермс-2010 та не може трактуватись як розбіжність в поданих документах.
Також, проаналізувавши надані при митному оформленні платіжні документи у сукупності із іншими поданими документами, суд дійшов до висновку, що такі документи відповідають умовам решти документів і не містять розбіжностей з іншими документами, поданими разом з митною декларацією, наведені у них дані не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно з якою, положення ст. 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Крім того, суд враховує, що представником відповідача, як суб'єктом владних повноважень, не спростовано тверджень представника позивача про те, що у копії декларації країни відправлення №223120180004181192 зазначено лінійний коносамент, тобто документ, яким підтверджується укладання договору перевезення вантажу, що не заперечує факту перевезення вантажу після цього відповідно до домашнього коносаменту ZYTC18122903, поданого декларантом до митного органу.
Суд також звертає увагу, що у силу ст. 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, митна вартість визначається за резервним методом у відповідності до статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів.
За змістом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідач використав резервний метод.
Обов'язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.
Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, останній не містить інформації, на підставі якої відповідачем відкориговано вартість товару, а саме: який товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесеної до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, які містили розбіжності, що, у свою чергу, унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.
При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.
Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.
Відтак, враховуючи, що ТОВ «Софілайт» до митного органу надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), є необґрунтованим.
До того ж, Київською міською митницею ДФС не доведено, а суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до ТОВ «Софілайт» такого другорядного методу визначення митної вартості як резервного та послідовного вибору методів, як того вимагають положення ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України.
Крім того, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
За наведених обставин суд дійшов до висновку, що позивачем правильно визначено митну вартість імпортованого товару за основним методом - за ціною договору, - що підтверджено ним документально.
Відтак, визначення відповідачем митної вартості товару за шостим (резервним) методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.
У силу ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 1 921,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 12.07.2019 №1015, які підлягають присудженню на користь останнього у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 01.02.2019 №UA100000/2019/100004/2.
Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Софілайт» (код ЄДРПОУ 39364360, адреса: 04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8-А) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 921,00 грн. (однієї тисячі дев'ятисот двадцяти однієї грн. 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8А).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок