ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 листопада 2020 року м. Київ № 640/21710/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Чемериса М.С. (за дорученням судді), розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
доДержавної екологічної інспекції у Запорізькій області
провизнання протиправною та скасування постанови,
Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (адреса: 04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) (далі - позивач або ПАТ "Укрнафта") подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежності України, 72-А, ідентифікаційний код 38025388) (надалі - відповідач або ДЕІ), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Державної екологічної інспекції у Запорізькій області про накладення штрафу від 24.10.2019 № 5-09/2019, якою зобов'язано ПАТ "Укрнафта" сплатити штраф у розмірі 12 750,00 грн.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем прийнято протиправну постанову, а відтак така підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2019 (суддя Пащенко К.С. ) відкрито спрощене провадження в адміністративній справі № 640/21710/19 у порядку письмового провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що під час проведення перевірки позивача було встановлено відсутність Декларації про відповідність бензину, у зв'язку з чим до ПАТ "Укрнафта" застосовані штрафні санкції.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що на момент проведення відповідачем перевірки, Декларації відповідності бензину були наявні та надані уповноваженій особі відповідача.
Також, у своїх додаткових поясненнях позивач наголошує, що відповідачем, незважаючи на вимогу ч. 11 ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", до закінчення встановленого ПАТ "Укрнафта" строку для порушення було накладено штраф відповідно до постанови від 24.10.2019 № 5-09/2019.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
У період з 22 жовтня по 23 жовтня 2019 року відповідачем проводилася планова, поєднана, виїзна, невиїзна перевірка характеристик продукції, що реалізується на автозаправній станції № 07/140, яка належить ПАТ "Укрнафта" і знаходиться у м. Запоріжжя, по вул. Перемоги, буд. 70-А.
За результатами вказаної перевірки ДЕІ було складено Акт перевірки характеристики продукції від 23.10.2019 № 5-09/2019 (надалі - Акт перевірки); Протокол від 23.10.2019 № 5-09/2019 про виявлене(і) порушення вимог Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" (надалі - Протокол).
В Акті перевірки та Протоколі було вказано, що позивачем порушено норми Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927.
24.10.2019 відповідачем було прийнято Постанову про накладення штрафу від 24.10.2019 № 5-09/2019 (надалі - Постанова) в якій встановлено, що ПАТ "Укрнафта" порушило вимоги:
1) розповсюдження продукції за відсутністю національного знаку відповідності на паспортах якості:
- в паспорті № 1835 від 23.08.2019 "Бензин автомобільний А-95-Евро5-Е5 ДСТУ 7687:2015 бензин автомобільний" (виробник ТОВ "УКРНАФТА", Україна);
- в паспорті № 1846 від 01.09.2019 "Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 ДСТУ 7688:2015" (виробник ТОВ "УКРНАФТА", Україна);
- в паспорті № 1870 від 29.08.2019 "Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 ДСТУ 7687:2015 бензин автомобільний" (виробник ТОВ "УКРНАФТА", Україна);
- в паспорті № 2396 від 19.10.2019 "Бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5 ДСТУ 7687:2015 бензин автомобільний" (виробник ТОВ "УКРНАФТА", Україна).
2) розповсюдження продукції без декларації про відповідність:
- бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 ENERGY ДСТУ 7687:2015 бензин автомобільний" (паспорт № 1835 від 23.08.2019 виробник ТОВ "УКРНАФТА", Україна); за що ПАТ "Укрнафта" постановлено сплатити штраф у сумі 12 750 грн.
Враховуючи викладене, вважаючи вказану Постанову ДЕІ неправомірною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання під час здійснення ними господарської діяльності, Держекоінспекція здійснює на підставі Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон № 877-V).
Згідно ст. 1 Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) це планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02.12.2010 № 2735-VI (далі - Закон № 2735-VI) державний контроль продукції - діяльність органів доходів і зборів із забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України для вільного обігу, встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз від такої продукції суспільним інтересам (далі - контроль продукції). Орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону. У разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" повноваження також через свої територіальні органи, термін "орган ринкового нагляду" позначає також його територіальні органи.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 2735-VI ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.
Пунктом 6 частини 1 ст. 11 Закону № 2735-VI визначено, що з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень.
Відповідно до частин 9, 11 ст. 7 Закону № 877-V, розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. У разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
Згідно з частиною 11 ст. 33 Закону № 2735-VI до прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів орган ринкового нагляду надає (надсилає) суб'єкту господарювання, щодо якого передбачається прийняти рішення, проект відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення, інформацію про вжиття ним заходів, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є предметом проекту рішення, встановленим вимогам.
Судом встановлено, що 24.10.2019 відповідачем було направлено позивачу Проекти рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 24.10.2019 за №№ 1-9/2019, 2-9/2019, 3-9/2019, 4-9/2019, 5-9/2019, 6-9/2019, 7-9/2019, 8-9/2019, 9-9/2019, 10-9/2019 з терміном виконання - 10 днів з моменту їх отримання.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що оскаржувана постанова № 5-09/2019 була винесена ДЕІ 24.10.2019, тобто до спливу встановленого в проектах рішень від 24.10.2019 строків для усунення виявлених порушень та до прийняття остаточних рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.
При цьому суд зазначає, що частина 11 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначає умову, за якою передбачені Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" штрафні санкції не підлягають застосуванню, а саме - виконання рішення про усунення виявлених перевіркою порушень у визначений термін. Отже, застосування відповідачем таких санкцій до спливу наданого позивачу терміну на усунення порушень є неправомірним.
Крім того, суд зауважує, що постанова відповідача № 5-09/2019 від 24.10.2019 не містить посилання на конкретну норму закону, яку порушив позивач, а є лише в примітці до протоколу вказівка: "(передбачені частинами другою - четвертою статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та частинами другою - четвертою статті 15 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції")", яка є загальним переліком порушень, що не уточнює конкретну норму, якою передбачено штрафну санкцію за протиправну поведінку ПАТ "Укрнафта".
Судом встановлено, що відповідач за результатами проведеної перевірки позивача визнав порушенням п. 20 Технічного регламенту, оскільки було встановлено відсутність національного знаку відповідності на паспортах якості складених та виданих ТОВ "Свіпіт": "Бензин автомобільний А-95-Евро5-Е5 ДСТУ 7687:2015 бензин автомобільний" (паспорт якості № 1835 від 23.08.2019); "Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 ДСТУ 7688:2015" (паспорт № 1846 від 01.09.2019); "Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 ДСТУ 7687:2015 бензин автомобільний" (паспорт № 1870 від 29.08.2019); "Бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5 ДСТУ 7687:2015 бензин автомобільний" (паспорт № 2396 від 19.10.2019).
Суд зазначає, що пункт 20 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927, (далі по тексту - Технічний регламент) описаний як порушення в тексті Акту перевірки, не поширюється на ПАТ "Укрнафта" (роздрібний продавець пального через АЗС) та ТОВ "Свіпіт" (особу, що склала і видала паспорти якості перелічені в оскаржуваній постанові) з таких підстав.
Згідно п. 20 Технічного регламенту: "Перед введенням в обіг палив на документ про якість (паспорт якості) палива виробником повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність палива вимогам цього Технічного регламенту, так, щоб забезпечувалася його видимість, розбірливість та незмивність".
Суд визнає, що вказаний пункт регламенту поширюється на спеціального суб'єкта - виробника та у визначений момент - перед введенням в обіг палив, оскільки згідно частини другої статті 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», частини першої статті 1 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції виробник - це "фізична чи юридична особа - резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа - резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення, або особа - резидент України, яка відновлює продукцію", а введення в обіг це - надання продукції на ринку України в перший раз (частина два статті 1 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", Закон України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності").
Суд звертає увагу на те, що паспорти якості видані ТОВ "Свіпіт" відповідають загальним вимогам до паспортів якості, які викладені в пункті 9 Технічного регламенту і в цьому пункті відсутня вимога щодо наявності на паспорті якості національного знаку відповідності.
На всіх паспортах якості, складених ТОВ "Свіпіт" містяться посилання на паспорт якості ПАТ "Укртатнафта". Аналогічні посилання є у всіх інших паспортах якості ТОВ "Свіпіт".
Це відповідає вимогам Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 № 271/121 (далі по тексту - Інструкція), якою встановлено єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти (далі - нафта) та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску.
Згідно розділу 3 Інструкції терміни "випробувальна лабораторія" та "паспорт якості" визначаються: випробувальна лабораторія - лабораторія, яка проводить технічні операції, що полягають у визначенні однієї чи декількох характеристик нафти і нафтопродуктів згідно з установленою процедурою; паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів.
Відповідно до пункту 4.1. Інструкції атестована випробувальна лабораторія ТОВ "Свіпіт" проводить приймально-здавальні та контрольні види лабораторних випробувань.
За результатами відбирання проб та проведення лабораторних робіт випробувальною лабораторією ТОВ "Свіпіт" оформляється паспорт якості за формою №11-НК, що відповідає вимогам пункту 5.6 Інструкції.
Крім того, відповідно до підпункту 6.4.1. Інструкції: нафту та/або нафтопродукт відпускають споживачам лише після підтвердження випробувальною лабораторією їх відповідності вимогам нормативних документів і наявності паспорта якості на нафту та/або нафтопродукт, що міститься в конкретному резервуарі.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач не довів перед судом правомірність прийнятої ним постанови, яка є предметом оскарження у даній справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, при прийнятті постанови про накладення на позивача штрафних санкцій від 24.10.2019 № 5-09/2019, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної екологічної інспекції у Запорізькій області про накладення штрафу від 24.10.2019 № 5-09/2019, якою зобов'язано ПАТ "Укрнафта" сплатити штраф у розмірі 12750,00 грн.
3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (адреса: 04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежності України, 72-А, ідентифікаційний код 38025388) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко