ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 листопада 2020 року м. Київ № 640/7534/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), в якому просить: визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Києві щодо врахування величини оцінки одного року страхового стажу 1% при перерахунку пенсії з 01 жовтня 2017 року на підставі пункту 4.3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV ОСОБА_2 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Києві здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії за віком ОСОБА_2 з 01 жовтня 2017 року в розмірі 3286,32 грн та провести індексацію пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №124 з 20 лютого 2019 року та проводити в подальшому перерахунки та індексації згідно законодавства.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з квітня 2016 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач вказує, що відповідачем застосовано при обрахунку йому пенсії за віком пункт 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та встановлено доплату до старого розміру пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що при перерахунку пенсії позивача відповідач керувався положеннями пункту 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким визначено, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсії, перерахунок пенсії позивача не мав наслідок зменшення розміру призначеної пенсії. Також відповідач вказав, що зменшення величини оцінки одного року страхового стажу, визначене законодавством, не суперечить нормам Конституції України та правовим позиціям Європейського Суду з прав людини. Зазначив, що позивачу проведено перерахунок його пенсії згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
ОСОБА_2 з квітня 2016 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, чинній до 1 жовтня 2017 року, та обчислену з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якого сплачено страхові внески, та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення призначенням пенсії, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Починаючи з 01 жовтня 2017 року позивачу здійснено перерахунок пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,0 %.
10 січня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою, в якій просив не здійснювати перерахунок його пенсії відповідно до пункту 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 25 лютого 2020 року №1931-1294/Ч-02/8-2600/20 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило позивача, що в наслідок даного перерахунку позивачу була встановлена доплата до старого розміру пенсії в сумі 473,64 гри.
Пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 38 років 18 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,38000) та заробітної плати, визначеної за період роботи з 01 липня 2000 року по 31 травня 2013 року, з 01 травня 2015 року по 31 березня 2016 року (коефіцієнт заробітної плати - 1,94374) із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014,2015 та 2016 роки.
Згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим зазначеною постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та якій враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,17, а саме, 3764,40 гри х 1.17=4404,35 грн.
Відповідний перерахунок пенсії позивачу проведено.
Пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 39 років 11 місяців 18 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,39917), та заробітної плати визначеної за період роботи з 01 липня 2000 року по 31 травня 2013 року, з 01 травня 2015 року по 31 червня 2016 року (коефіцієнт заробітної плати - 1,94374.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Спірні правовідносини врегульовані Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року№ 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ (далі - Закон № 2148-VІІІ).
Статтею 25 Закону № 1058-ІV визначено, що розмір коефіцієнту страхового стажу, станом на час призначення позивачу пенсії, обраховувався виходячи з показників суми місяців страхового стажу, а також величини оцінки 1 року страхового стажу (1,35%) за формулою наведеною в статті.
Законом України № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" у частині 1 статті 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" друге речення абзацу п'ятого викладено в такій редакції: "За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%".
Закон України № 2148-VIII набрав законної сили 11 жовтня 2017 року.
Однак, згідно із положеннями абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2148-VIII в разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Крім того, пункт 4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV доповнено пунктами 4-3 та 4-4.
Так, пунктом 4-3 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом № 2148-VІІІ (тобто до 11 жовтня 2017 року), з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Відповідно до пункту 4-4 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавець установив чітке розмежування щодо застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% та 1,35%: щодо пенсій, призначених за Законом № 1058-ІV, до 01 жовтня 2017 року - 1%, а починаючи з 01 жовтня 2017 року - 1,35%.
Суд звертає увагу на те, що пенсія за віком, на підставі Закону № 1058-ІV, позивачу призначена в серпні 2017 року, тобто до 01 жовтня 2017 року, а отже при її розрахунку підлягає застосуванню величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, за якої відповідачем здійснюється нарахування пенсії позивачу.
При цьому, суд зауважує, що норми підпункту 4-3 та 4-4 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV, якими передбачено спірне розмежування величини оцінки одного року страхового стажу, неконституційними не визнавалися і у відповідача не було правових підстав їх не застосовувати.
Так, судом встановлено, що в наслідок даного перерахунку позивачу була встановлена доплата до старого розміру пенсії в сумі 473,64 гри. Пенсію позивача обчислено з урахуванням страхового стажу 38 років 18 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,38000) та заробітної плати, визначеної за період роботи з 01 липня 2000 року по 31 травня 2013 року, з 01 травня 2015 року по 31 березня 2016 року (коефіцієнт заробітної плати - 1,94374) із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014,2015 та 2016 роки.
Відповідно до частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менше 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 зазначеного закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 01 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правління Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Так, позивачу з 01 квітня 2018 року проведено відповідний перерахунок з урахуванням набутого страхового стажу з 01 квітня 2019 року по 28 лютого 2018 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим зазначеною постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та якій враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,17, а саме, 3764,40 гри х 1.17=4404,35 грн.
Пенсію позивача обчислено з урахуванням страхового стажу 39 років 11 місяців 18 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,39917), та заробітної плати визначеної за період роботи з 01 липня 2000 року по 31 травня 2013 року, з 01 травня 2015 року по 31 червня 2016 року (коефіцієнт заробітної плати - 1,94374).
З матеріалів справи вбачається, що станом на 01 жовтня 2017 року позивач отримував пенсію в розмірі 3286,32 грн, станом на 01 квітня 2018 року - 3286,32 грн., станом на 01 березня 2019 року - 3460,21 грн.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що проведення перерахунку пенсії позивача за пунктом 4-3 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV не мало наслідком зменшення розміру такої пенсії, що свідчить про відсутність порушення прав позивача при перерахунку його пенсії відповідно до згадуваних норм Закону № 1058-ІV.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не надано доказів в обґрунтування позовних вимог, в той час, як відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість таких дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України,а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зважаючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257-263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко