ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 листопада 2020 року м. Київ № 320/6008/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового про адміністративну справу
за позовомГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
проскасування постанови про накладення штрафу
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі також - позивач, ГУ ПФУ у Київській області, Головне управління) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також - відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу від 24.06.2020 ВП №61950205.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на хибність висновків державного виконавця проте, що рішення суду Головним управлінням безпідставно ним не виконується. На переконання позивача у Головного управління відсутні законні підстави для виконання рішення суду, а тому накладення на боржника штрафу за не виконання такого рішення суду є протиправним.
В подальшому Київський окружний адміністративний суд відповідно до ухвали від 20.07.2020 №320/6008/20 передав матеріали позовної заяви за територіальною підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2020 та від 21.10.2020 прийнято до провадження матеріали позовної заяви, відкрито провадження в адміністративній справі №320/6008/20 за вказаним позовом та цю справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку, визначеному ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Від відповідача через канцелярію суду надійшла засвідчена копія матеріалів виконавчого провадження №61950205.
У призначеному судовому засіданні представник відповідача (державний виконавець Бялий М.Г.) проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову. Крім того, представник відповідача подав до канцелярії суду заяву про здійснення подальшого розгляду цієї справи за відсутності представника органу державної виконавчої служби в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Позивач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлені про дати, час і місце судового засідання.
В силу положень ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції.
02.11.2020 суд на підставі ч. 4 ст. 194, ч. 5 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наданих сторонами документів і матеріалів, на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява ОСОБА_1 від 24.04.2020 про відкриття виконавчого провадження за виконавчими листами №320/2149/19, виданими Київським окружним адміністративним судом від 23.03.2020, з урахуванням ухвали цього ж суду від 03.01.2020 про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження. Зокрема, за змістом цього виконавчого листа Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зобов?язано зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування у трудових відносинах із філією «Києво-Святошинське дорожньо-експлуатаційне управління «ДП» Київське обласне дорожнє управління «ВАТ» «ДАК» Автомобільні дороги України» з 01.01.2018 по 15.03.2019. Судове рішення набрало законної сили з 20.08.2019.
Пізніше ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 у справі №320/2142/19 здійснено заміну сторони виконавчого провадження у цій справі, а саме: боржника - Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
За наслідками отримання заяви ОСОБА_1 від 24.04.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялим Максимом Глібовичем винесено постанову від 30.04.2020 про відкриття виконавчого провадження №61950205 з примусового виконання виконавчого листа №320/2142/19, виданого 23.03.2020 Київським окружним адміністративним судом про: «Зобов?язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування у трудових відносинах із філією «Києво-Святошинське дорожньо-експлуатаційне управління «ДП» Київське обласне дорожнє управління «ВАТ» «ДАК» Автомобільні дороги України» з 01.01.2018 по 15.03.2019».
Боржником за таким виконавчого провадження було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
21.05.2020 до канцелярії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від ГУ ПФУ у Київській області надійшов лист вих. №1000-0804-5/37690 від 15.05.2020. Вказаний лист Головним управлінням подано за наслідками отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Зокрема, в тексті цього листа Головне управління зазначило про відсутність законних підстав для врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з січня 2018 року по лютий 2019 року. Свою позицію ГУ ПФУ у Київській області мотивувало тим, що за даними персоніфікованого обліку відсутні відомості щодо сплати страхових внесків за період з січня 2018 року по лютий 2019 року філією «Києво-Святошинське дорожньо-експлуатаційне управління «ДП» Київське обласне дорожнє управління «ВАТ» «ДАК» Автомобільні дороги України».
24.06.2020 державним виконавцем Бялим М.Г. було прийнято постанову про накладення штрафу ВП №61950205, за змістом якої на ГУ ПФУ у Київській області за невиконання рішення суду вирішено накласти штраф у розмірі 5 100 грн. та водночас зобов?язано упродовж десяти робочих днів виконати рішення суду.
В той же день державним виконавцем на адресу ГУ ПФУ у Київській області оформлено вимогу державного виконавця вих. №61950205 щодо необхідності виконати рішення суду та повідомлення органу державної виконавчої служби про таке виконання.
Копія постанови про накладення штрафу та вимога державного виконавця були надіслані на поштову адресу боржника.
Вважаючи вказану постанову від 24.06.2020 про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Преамбулою Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 63 Закону №1404-VІІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» надає підстави стверджувати, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) та відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).
Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом №1404-VІІІ.
Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали та ознайомившись з текстом рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі №320/2142/19 (текст якого розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень), суд встановив, що вказаним рішенням суду позов ОСОБА_1 до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Зокрема, визнано неправомірними дії Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області по не зарахуванню ОСОБА_1 до страхового стажу період її перебування у трудових відносинах із філією «Києво-Святошинське дорожньо-експлуатаційне управління «ДП» Київське обласне дорожнє управління «ВАТ» «ДАК» Автомобільні дороги України» з 01.01.2018 по 15.03.2019. Зобов'язано Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування у трудових відносинах із філією «Києво-Святошинське дорожньо-експлуатаційне управління «ДП» Київське обласне дорожнє управління «ВАТ» «ДАК» Автомобільні дороги України» з 01.01.2018 по 15.03.2019.
При цьому, як вбачається з описової та мотивувальної частини цього рішення суду, під час розгляду справи №320/2142/19 Київський окружний адміністративний суд встановив обставину не виконання філією «Києво-Святошинське дорожньо-експлуатаційне управління «ДП» Київське обласне дорожнє управління «ВАТ» «ДАК» Автомобільні дороги України», як роботодавцем, позивачки ( ОСОБА_1 ) обов?язку по сплаті страхових внесків за період з січня 2018 по лютий 2019 року, та надав цьому свою правову оцінку.
Тобто, доводам ГУ ПФУ у Київській області щодо відсутності у нього підстав для виконання рішення суду, що набрало законної сили, з мотиву не сплати філією «Києво-Святошинське дорожньо-експлуатаційне управління «ДП» Київське обласне дорожнє управління «ВАТ» «ДАК» Автомобільні дороги України» страхових внесків за ОСОБА_2 , вже була надана правова оцінка в тексті цього рішення суду.
Також з наданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження та згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень суд встановив, що 20.08.2020 ГУ ПФУ у Київській області звернулося до Київського окружного адміністративного суду із заявою про роз'яснення рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2019.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду у Київській області про роз'яснення рішення суду було відмовлено.
Наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать про те, що станом на 24.06.2020 ГУ ПФУ у Київській області не виконало рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі №320/2142/19 без поважних на то причин.
З огляду на викладене, суд вважає дії державного виконавця щодо винесення 24.06.2020 постанови про накладення штрафу такими, що були вчинені у відповідності та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а саму постанову від 24.06.2020 ВП №61950205 - правомірною.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про накладення штрафу відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.
Суддя Т.О. Скочок