Справа № 458/326/20
№ провадження 2/453/246/20
іменем України
12 листопада 2020 року Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина В.Я., розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами, у письмовому провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивачка ОСОБА_1 09.04.2020 року звернулася у Турківський районний суд Львівської області з позовною заявою, в якій просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем - ОСОБА_2 і зареєстрований виконавчим комітетом Явірської сільської ради Турківського району Львівської області 05.05.2016 року, актовий запис № 2. Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду, у розмірі 840 грн. 80 коп., позивачка просить покласти на відповідача.
На підставі розпорядження в. о. голови Турківського районного суду Львівської області Л.М. Кріля про передачу справи з одного суду до іншого від 21.04.2020 року за вих. № 01-09/159/20 матеріали вищевказаної позовної заяви на підставі п. 2 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передані на розгляд Сколівському районному суду Львівської області.
Справа надішла до Сколівського районного суду Львівської області 27.04.2020 року, а головуючим суддею щодо її розгляду визначено судд. Микитина В.Я..
В силу ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого у порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Відтак, ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 07.05.2020 року після отримання у встановленому порядку інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, який не є підприємцем, вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 03.07.2020 року о 12.30 год..
Відповідач у запропоновані судом строки та порядку надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (надійшов 02.06.2020 року, вх. № 2548), в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, просив в їх задоволенні відмовити, оскільки він має намір миритися та зберегти сім'ю, усвідомив свої помилки щодо ведення способу життя, котре мало тимчасовий характер.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 03.07.2020 року (головуючий - суддя Микитин В.Я.), з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини, сторонам по справі надано строк для примирення терміном на два місяці, провадження по справі зупинено.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 04.09.2020 року (головуючий - суддя Микитин В.Я.) провадження по справі поновлено. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні. Визначено дату судового засідання щодо розгляду справи по суті - 27.10.2020 року, 09.30 год..
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 27.10.2020 року (головуючий - суддя Микитин В.Я.) у задоволенні заяви відповідача про надання сторонам по справі повторного строку для примирення терміном на два місяці відмовлено. Розгляд справи відкладено у зв'язку із відсутністю відомостей про вручення відповідачеві судового повідомлення про поновлення провадження та розгляд справи. Визначено дату судового засідання щодо розгляду справи по суті - 12.11.2020 року, 09.30 год., без виклику учасників справи.
Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що їх з відповідачем сім'я фактично розпалася та існує тільки формально. Сторони втратили одне до одного почуття поваги і любові, стали чужими людьми. Сторони протягом тривалого часу не підтримують шлюбних відносин. Від спільного проживання у сторін народилося двоє дітей, які проживають та залишаться проживати разом з позивачкою як їх матір'ю, за зареєстрованим її місцем проживання. Позивачка зазначає також, що вона не примирилася з відповідачем і надалі має намір проживати окремо від відповідача. Спору з приводу поділу спільно нажитого майна у сторін на даному етапі немає. Відтак, позивачка просить на підставі ст. ст. 3, 24, 56, 105, 110, 112 СК України позов задовольнити.
Частиною 1 ст. 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).
Вказана вимога ЦПК України буда роз'яснена судом сторонам по справі в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, котра була вручена відповідачеві 16.05.2020 року та позивачці 19.05.2020 року.
Сторони по справі не подавали клопотань про розгляд зазначеної справи з повідомленням (викликом) сторін, а суд не вбачав підстав для розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін слід здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, у силу вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами, - немає.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши позовну заяву, давши належу оцінку письмовим доказам, зібраним у справі, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ОСОБА_1 за пред'явленими позовними вимогами сімейного характеру, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, щосторони, які є громадянами України, вступили у шлюб 05.05.2016 року, який був зареєстрований виконавчим комітетом Явірської сільської ради Турківського району Львівської області, про що зроблено актовий запис № 2. Зазначена обставина підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Явірської сільської ради Турківського району Львівської області 05.05.2016 року (оригінал міститься у справі).
В силу ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки.
Згідно із ст. 24 зазанченого Кодексу, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно із ст. ст. 56, 110 СК України, кожна особа має право припинити свої шлюбні відносини. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
З цього приводу судом встановлено, що сторони з лютого 2020 року проживають окремо, не підтримують шлюбних відносин та не ведуть спільного господарства. Такі дії сторін викликані несумісністю характерів, різними поглядами на життя та ведення спільного господарства. Тому позивачка вважає, що примирення між нею та відповідачем неможливе, наполягає на розірванні шлюбу.
За час спільного проживання сторін та перебування у шлюбі у них народилося двоє дітей, а саме дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають та залишаться проживати разом із позивачкою.
На переконання суду, подальше спільне життя сторін і збереження їх шлюбу є недоцільним, буде суперечити інтересам позивачки, оскільки вжиті судом у цій справі заходи щодо примирення сторін не принесли бажаного результату.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересах їхніх дітей, що мають істотне значення, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу.
Як роз'яснюється у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, у тому, що шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, вживати заходів для примирення подружжя.
Виконуючи вищенаведені приписи, судом встановлено, що сторони припинили шлюбні відносини, втратили одне до одного почуття поваги і любові, стали чужими людьми і це підтверджується зібраними у справі доказами, у зв'язку з чим суд вважає, що подальше спільне життя подружжя ОСОБА_1 і збереження їх шлюбу стало неможливим та недоцільним, подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам сторін, тому позов підлягає задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивачки слід стягнути понесені нею та документально підтверджені судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за подання позову до суду у розмірі 840 грн. 80 коп. (квитанція № 0.0.1664601207.1. від 31.03.2020 року, оригінал міститься у справі).
Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81-82, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 травня 2016 року виконавчим комітетом Явірської сільської ради Турківського району Львівської області, актовий запис № 2.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці її прізвище « ОСОБА_1 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судових витрат у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.
Повне найменування сторін у справі:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; громадянка України; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; громадянин України; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Суддя В.Я. Микитин
Рішення суду складене та підписане суддею без його проголошення 12 листопада 2020 року.