Справа № 453/1119/20
№ провадження 2/453/426/20
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И (заочне)
12 листопада 2020 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Брони А.Л.,
секретаря судового засідання Бендеш А.І.,
без учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за порядком спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
16.09.2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою в якій просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем - ОСОБА_2 , який зареєстрований Верньосиньовидненською селищною радою Сколівського району Львівської області, актовий запис №15.
Ухвалою судді від 19.10.2020 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін у справі
Розгляд справи відбувся 12.11.2020 року без учасників справи.
Позов обґрунтовано тим, що позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем з 05 жовтня 2013 року, від якого у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства. Відповідач зловживає спиртними напоями, провокує конфлікти та скандали в присутності малолітніх дітей, що призвело до втрати позивачкою почуття любові та поваги до відповідача. Фактичні шлюбні відносини припинені з липня 2020 року. За таких обставин вважає, що подальше спільне життя з відповідачем та збереження шлюбу є неможливим та суперечить її інтересам, оскільки відповідач не має наміру робити спроби для примирення.
Відповідач про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не подав.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
У зв'язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Виходячи із наведених вище процесуальних норм та роз'яснень, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Сторони вступили у шлюб 05 жовтня 2013 року, який був зареєстрований Верхньосиньовидненською селищною радою, Сколівського району, Львівської області, відповідно до актового запису №15, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .
Від спільного проживання у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Статтею 110 СК України визначено право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу одним із подружжя, а підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя встановлені ч. 1 ст. 112 вказаного Кодексу.
У відповідності до вимог ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 № 11 проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Судом встановлено, що позивачка має стійке волевиявлення, спрямоване на припинення сімейних відносин і розірвання шлюбу. Причиною розладу у сім'ї стали різні погляди сторін на сімейне життя, що призвело до втрати позивачкою почуття любові, поваги, а шлюб існує лише формально. Сторони тривалий час не підтримують шлюбних відносин, не ведуть спільного господарства, а тому подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе та може порушувати їх особисті немайнові права, а шлюб носить формальний характер. Таким чином, на переконання суду, збереження їхнього шлюбу є недоцільним, буде суперечити інтересам обох сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересах їхніх дітей, що мають істотне значення, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу.
На підставі ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 ст.115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Судом беззаперечно встановлено, що сторони припинили шлюбні відносини, позивачка втратила почуття поваги і любові до відповідача, вони стали чужими людьми і це підтверджується зібраними у справі доказами та поведінкою відповідача, який не подав відзив на позовну заяву, тим самим не спростувавши позов, у зв'язку з чим суд вважає, що подальше спільне життя подружжя ОСОБА_1 і збереження їх шлюбу стало неможливим та недоцільним, тому позов підлягає задоволенню із ухваленням заочного рішення.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 95, 258-259, 264, 265, 268, 280, 281 ЦПК України, ст. ст. 112-115 Сімейного кодексу України, суд-
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ,зареєстрований Верхньосиньовидненською селищною радою, Сколівського району, Львівської області 05 жовтня 2013 року, актовий запис №15.
Після розірвання шлюбу змінити позивачці прізвище на дошлюбне « ОСОБА_1 ».
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий.
Суддя