Номер провадження 22-ц/821/1738/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/11298/19 Категорія: 305010400 Мельник І. О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Храпко В. Д.
12 листопада 2020 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Храпка В.Д.,
Вініченка Б.Б., Новікова О.М.,
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арон-Буд»на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 серпня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Мельник І.О, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арон-Буд» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У серпні 2019 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Арон-Буд» (далі ТОВ «Арон-Буд») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (далі ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ») про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що 12 вересня 2018 року о 10 год 10 хв. в м. Києві по проспекту Лобановського, 128, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Fiat Doblo, р.н. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з автомобілем Opel Astra, р.н. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку та який після зіткнення зіткнувся з попереду їхавшим автомобілем марки Renault Kadjar, р.н. НОМЕР_3 , після чого автомобіль Fiat Doblo, р.н. НОМЕР_1 , відкинуло на смугу зустрічного руху, що призвело до подальшого зіткнення з автомобілем марки Renault Trafic, р.н. НОМЕР_4 , який в свою чергу зіткнувся з автомобілем марки Volkswagen Transporter, р.н. НОМЕР_5 .
Внаслідок ДТП було складено три протоколи про адміністративні правопорушення.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2018 року у справі № 752/19981/18 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу.
Внаслідок вищевказаного зіткнення було пошкоджено п'ять транспортних засобів, серед яких й автомобіль марки Renault Kadjar, р.н. НОМЕР_3 , власником якого є позивач.
В результаті вчинення ОСОБА_1 протиправних дій, автомобіль позивача отримав пошкодження, згідно висновку № 251/19 від 10 липня 2019 року експертного автотоварозначого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Kadjar, р.н. НОМЕР_3 , станом на дату проведення дослідження становить 116 598 грн. 32 коп.; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Renault Kadjar, р.н. НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження, станом на дату ДТП становить 98 105 грн. 72 коп.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки Fiat Doblo, р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/3619676 від 13 квітня 2018 року.
Позивач вказує, що 13 вересня 2018 року повідомив ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» про настання страхового випадку та 27 жовтня 2018 року звернувся в порядку, визначеному Законом № 1961-IV із заявою на виплату страхового відшкодування.
03 грудня 2018 року ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування посилаючись на те, що виплата страхового відшкодування потерпілій особі здійснюється на підставі постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а надана ТОВ «Арон-Буд» постанова суду не містить інформації щодо пошкодження автомобіля Renault Kadjar, р.н. НОМЕР_3 .
21 березня 2019 року представник позивача звернувся до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» з досудовою вимогою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП і просив виплатити ТОВ «Арон-Буд» страхове відшкодування.
04 квітня 2019 року ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» відмовило у виплаті страхового відшкодування з підстав, викладених у відмові від 03 грудня 2018 року.
Позивач вказує, що відмова ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» у виплаті страхового відшкодування не ґрунтується на жодній із передбачених ст. 37 Закону № 1961-IV підстав, оскільки вказаним Законом не встановлено виплату страхового відшкодування виключно на підставі постанови суду про притягнення винної особи до відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, позивач зазначає, що з ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» підлягає стягненню на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 98 105 грн. 72 коп., яке складається з витрат пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством, а з ОСОБА_1 підлягає до стягнення на користь позивача різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка становить 21 992 грн. 60 коп., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 23 000 грн. та судові витрати.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ Арон-Буд» до ОСОБА_1 , ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що з доказів наданих позивачем не вбачається, що транспортний засіб позивача отримав механічні ушкодження внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , а ні з судових рішень а ні з пояснень інших учасників ДТП, а ні з відеозапису «Магнолія ТВ» не вбачається вказаний факт.
В апеляційній скарзі ТОВ «Арон-Буд» просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне, необґрунтоване, а по справі прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення суду не надав належної оцінки наданим позивачем доказам, а саме не було враховано, що жодний із учасників ДТП не висловив заперечення щодо непричетності автомобіля марки Renault Kadjar, р.н. НОМЕР_3 до ДТП, в якій зіткнулось п'ять автомобілів.
Також судом не враховано як доказ причетності автомобіля марки Renault Kadjar, р.н. НОМЕР_3 до ДТП 12 вересня 2018 року та пошкодження його саме з вини ОСОБА_1 письмові пояснення ОСОБА_2 (водія автомобіля Renault Kadjar, р.н. НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (водія автомобіля Opel Astra, р.н. НОМЕР_2 ), пояснення ОСОБА_4 (водія автомобіля Volkswagen Transporter, р.н. НОМЕР_5 ), а також довідка про ДТП № 3018261503976276 від 12 вересня 2018 року, в якій зазначено, що учасником ДТП є автомобіль марки Renault Kadjar, р.н. НОМЕР_3 і відеозапис дорожньо-транспортної пригоди, на якому видно розміщення ТЗ після зіткнення та короткі пояснення водіїв щодо обставин ДТП, наданих журналістами ЧП.ІНФО.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Хміль В.М. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 серпня 2020 року без змін, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а вимоги апелянта не визнаються повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи вимоги апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що суперечать дійсним обставинам справи, а рішення суду законне, постановлене при з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2018 року у справі № 752/19981/18 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу. Зокрема, встановлено, що 12 вересня 2018 року о 10 год 10 хв. в м. Києві по проспекту Лобановського, 128, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Fiat Doblo, р.н. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з автомобілем Opel Astra, р.н. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку. Після зіткнення автомобіль Fiat Doblo, р.н. НОМЕР_1 , відкинуло на смугу зустрічного руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Тобто, вчинив дії, якими порушив вимоги п.п. 2.3 б), 12.1, 13.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2018 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_4 закрито, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідності ОСОБА_5 за ст. 124 КУпАП на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адімінстативного правопорушення.
Внаслідок ДТП автомобіль позивача марки Renault Kadjar, р.н. НОМЕР_3 отримав механічні ушкодження, згідно висновку № 251/19 від 10 липня 2019 року експертного автотоварозначого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Kadjar, р.н. НОМЕР_3 , станом на дату проведення дослідження становить 116 598 грн. 32 коп.; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Renault Kadjar, р.н. НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження, станом на дату ДТП становить 98 105 грн. 72 коп.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу маки Fiat Doblo, р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/3619676 від 13 квітня 2018 року.
Відповідно до полісу страхове відшкодування складає за шкоду заподіяну майну 100 000 грн., розмір франшизи 1 000 грн.
03 вересня 2018 року позивач повідомив ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» про дорожньо-транспортну пригоду.
24 жовтня 2018 року позивач звернувся до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» із заявою про страхове відшкодування.
Листом від 03 грудня 2018 року ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» повідомило позивача про відстрочення страхового відшкодування.
21 березня 2019 року позивач звернувся до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» із досудовою вимогою, в якій просив не пізніше 01 квітня 2019 року виплатити страхове відшкодування.
Листом від 04 квітня 2019 року ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» повідомило позивача про призупинення розгляду досудової вимоги.
27 серпня 2019 року позивач звернувся із позовом до суду.
Таким чином, потерпілий здійснив відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один із альтернативно можливих способів захисту, що відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-ц (провадження №13-24кс19).
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
З огляду на зазначене, якщо розмір завданої шкоди перевищує належним чином визначену страхову суму відшкодування шкоди в обсязі такої різниці здійснюється в межах окремого деліктного зобов'язання за участі деліквента (особи, яка винна у скоєнні ДТП) та потерпілого.
Тобто, якщо позивачу недостатньо сплачене страхове відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницію між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 10 липня 2019 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу (вартість матеріальних збитків) складає 98 105,72 грн.
Страхове відшкодування матеріальних збитків із врахуванням франшизи відповідно до договору складає 99 000 грн. Тому страхова компанія повинна виплатити вказану суму.
Відповідно до того ж висновку експертного дослідження вартість відновлювального ремонту без врахування коефіцієнта фізичного зносу складає 116 598, 32 грн.
Різниця між вартістю відновлювального ремонту і вартістю матеріальних збитків складає 18 492, 60 грн. (116 598,32 - 98 105,72).
Вказана сума підлягає стягненню із винної особи в ДТП - ОСОБА_1 .
Що стосується стягнення витрат на проведення експертного дослідження в розмірі 3 500 грн., то суд виходить із наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Виходячи із викладеного, підлягають також до стягнення 3 500 грн., як витрати на проведення експертного дослідження.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані. На підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достовірними є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи. які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач послався на протокол про адміністративне правопорушення з додатком схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій вказано як автомобіль марки Fiat Doblo, р.н. НОМЕР_1 , винного в ДТП ОСОБА_1 , так і автомобіль позивача Renault Kadjar, р.н. НОМЕР_3 , пояснення учасників ДТП, довідка про ДТП, складена працівниками поліції, фотографії пошкоджених автомобілів.
В постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності вказано про зіткнення автомобілем Fiat Doblo, р.н. НОМЕР_1 із іншими транспортними засобами на зустрічній полосі.
Постанова суду про притягнення до адміністративної відповідальності із вказівкою в постанові конкретних транспортних засобів не є єдиним і безспірним доказом вини заподіювача шкоди.
Оцінюючи докази, надані позивачем, в їх сукупності, належності та достовірності, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Стосовно судових витрат, понесених під час розгляду справи, слід зазначити наступне.
За правилами п.п.«б» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.137 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
У апеляційній скарзі міститься клопотання про стягнення пропорційно з відповідачів на користь ТОВ «Арон-Буд» витрат на правничу допомогу у розмірі 23 000 грн., в тому числі витратити на правничу допомогу, які позивачем понесені за підготовку і розгляд справи у суді першої інстанції.
На підтвердження доказів клопотання позивачем надано Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 049-ц від 12 березня 2019 року, Рахунок-фактура № 15-04/01 від 15 квітня 2019 року, Платіжне доручення № 1895 від 24 квітня 2019 року, акт виконаних робіт, детальний опис робіт (надання послуг) від 21 серпня 2019 року
На підставі вищевикладеного та враховуючи надані докази, а також принципу співмірності та розумності їхньої вартості, колегія суддів дійшла висновку про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арон-Буд» у розмірі 4 080 грн., а із ОСОБА_6 - 980 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Арон-Буд» підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 4 080 грн. судового збору сплачених за розгляд в судах першої та апеляційної інстанцій позовної заяви.
Із ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в сумі 1 921 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арон-Буд»задоволити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 серпня 2020 року скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арон-Буд» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Арон-Буд» 98 105 грн. 72 коп. страхового відшкодування за шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арон-Буд» 21 992 грн. 60 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арон-Буд» судові витрати - 1 921 грн. судового збору і витрати на правничу допомогу 920 грн., а всього 2 841 грн.
Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Арон-Буд» витрати на правничу допомогу в розмірі 4 080 грн.
Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Арон-Буд» судові витрати у розмірі 3 153 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: