Номер провадження 22-ц/821/1803/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/1672/20 Категорія: Корман О. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бондаренко С. І.
12 листопада 2020 року : Черкаський апеляційний суд в складі:
суддів Бондаренка С. І., Храпка В.Д., Новікова О.М.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 вересня 2020 року, постановлену у складі судді Корман О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про видачу документів на земельну ділянку, -
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані про видачу документів на земельну ділянку.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на вимогу управління Держкомзему у місті Умані ним 08 квітня 2009 року був переданий на переоформлення Державний акт на право власності на земельну ділянку від 22 квітня 2008 року, серія ЯД № 971959.
За минулі роки після декількох реорганізацій правонаступник Міськрайонне управління в Уманському районі та м. Умані так і не виконало свої обов'язки та право позивача на документ не визнає.
На підставі викладеного позивач просив суд зобов'язати Міськрайонне управління в Уманському районі та м. Умані видати ОСОБА_1 копію документа переданого на зберігання - Державний акт на право власності на земельну ділянку від 22 квітня 2008 року, серія ЯД № 971959, а схоронність оригінала Державного акта забезпечити до моменту вимоги по його переоформленню з належним виконанням.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 вересня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за вказаною позовною заявою з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд виходив з того, що у позивача виник публічно-правовий спір з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження дій та бездіяльності відповідача, допущених при переоформленні Державного акта на право власності на земельну ділянку належну позивачу, тому дану справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що їх правовідносини з відповідачем є приватно - правовим спором з суб'єктом підприємницької діяльності, тому суд неправильно застосував ст. 19 КАСУ України.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Предметом спору у цій справі є позовні вимоги про зобов'язання Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області видати ОСОБА_1 копію переданого на зберігання Державного акту на право власності на земельну ділянку від 22 квітня 2008 року, серія ЯД № 971959 та забезпечення схоронності оригінала Державного акта до моменту вимоги по його переоформленню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно положень ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Згідно п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Одночасно, відповідно до положень ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Таким чином під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Позивач вбачає порушення своїх прав у наслідках, які спричинені бездіяльністю суб'єкта владних повноважень і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер та пов'язані з реалізацією його майнових інтересів.
Апеляційний суд враховує, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.
З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення ст. 11 ЦК України, ст.ст.78,116,122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.
У позовних вимогах позивач просить зобов'язати відповідача видати йому копію переданого на зберігання Державного акту на право власності на земельну ділянку від 22 квітня 2008 року, серія ЯД № 971959, а схоронність оригінала Державного акта забезпечити до моменту вимоги по його переоформленню з належним виконанням.
Таким чином, існує право позивача на належну йому земельну ділянку. Тобто між учасниками справи виникли речові приватноправові відносини.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку про те, що спір, за вирішенням якого до суду звернувся позивач, не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а тому підлягає розгляду саме за правилами цивільного судочинства.
Таким чином висновки суду першої інстанції в цій справі про те, що спір має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства є помилковими.
У розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду - Perez de Rada Cavanilles проти Іспанії, № 2809095, рішення від 28 жовтня 1998 року.
Отже, необхідною умовою забезпечення доступу заявника в цій справі до правосуддя є надання судом оцінки доводам його заяви.
Відповідно до положень п.4 ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права.
З врахуванням викладеного ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
п ос т а н о ви в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про видачу документів на земельну ділянку - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 12 листопада 2020 року.
Судді