Справа 556/1296/20
Номер провадження 2/556/365/2020
11.11.2020 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Котик Л.О.
при секретарі - Соловей Г.С.
за участю позивачки - ОСОБА_1
представника позивачки - адвоката Мозоль Л.К.
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - адвоката Карпач О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що з 18 жовтня 2007 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від спільного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 13.12.2019 року шліб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідач жодної матеріальної допомоги на утримання сина не надає, хоча він може надавати таку допомогу, оскільки працездатний, постійно перебуває на тимчасових роботах. У зв"язку із наведеним просила стягнути на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина в твердій грошовій сумі в розмірі 3500 гривень на дитину щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду до досягнення сином повноліття.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 08.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження.
01.10.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, позовні вимоги визнає частково, згідний сплачувати аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 1159 грн.
09.10.2020 року від представника позивачки подано відповідь на відзив. Вважає доводи відповідача, зазначені у відзиві необгрунтованими. Просить позов задовольнити.
У судовому засіданні позивачка та представник позивачки підтримали позовні вимоги частково, просять стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 гривень. Пояснили, що зменшують розмір аліментів, оскільки позивачка не знала, що в ОСОБА_2 від іншого цивільного шлюбу є малолітня дитина.
Відповідач не надає ніякої матеріальної допомоги ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачці необхідні додаткові витрати на харчування, придбання одягу, навчання дитини. Остання сама виховує сина, ніде не працює, проживає разом із своїми батьками. Син перебуває на її утриманні. Відповідач працездатний і може надавати таку допомогу, отримує дохід від заробітків. Крім того, у власності ОСОБА_2 є автомобіль.
А тому просить позов задовольнити.
Відповідач, представник відповідача позов визнали частково. В судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_2 не працює, перебуває на тимчасових заробітках в м. Києві, на будівництві. Останні місяці має чистий дохід в розмірі 5000 гривень. На утриманні є малолітня дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від цивільного шлюбу. Таким чином, він не має можливості сплачувати аліменти на утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500 гривень, щомісячно. Згідний сплачувати аліменти, в розмірі 1500 гривень. Дійсно має у власності два автомобіля і трактор. Сину по можливості допомагає. Просить позов задовольнити частково, врахувавши матеріальне становище сторін.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:
Так в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження останнього, серії НОМЕР_1 .
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.12.2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Як зазначено в довідці, про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщення (будинку) осіб № 1088 від10.07.2020 р., виданої Антонівською сільською радою Володимирецького району Рівненської області, до складу сім'ї ОСОБА_1 входить: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання №1090 від 10.07.2020 р., складеного комісією Антонівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області для здійснення інспектування та обстеження матеріально - побутових умов сімей та осіб на території сільської ради, ОСОБА_1 проживає в будинку батьків. Розлучена, тимчасово не працює. Сама виховує неповнолітнього сина. Наявні матеріальні умови проживання та виховання дитини. Зі слів матері, ОСОБА_2 участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини не приймає з липня 2018 року.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем 4-Б класу Антонівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, зарекомендував себе як старанний, працелюбивий, уважний, дисциплінований учень Мама приділяє увагу вихованню сина, цікавиться навчанням, допомагає досягти успіхів в навчанні, приймає активну участь у житті класу, надає допомогу класному керівнику. Батько участі у шкільному житті ОСОБА_3 не приймає. Батьківські збори не відвідує. (Характеристика від 01.01.2020 року, видана Антонівською ЗОШ 1-ІІІ ступенів).
Позивачка за місцем проживання зарекомендувала себе з позитивної сторони, на даний час проживає у жиловому будинку батьків по АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_3 , 2010 р.н. та своїми батьками. Тимчасово не працює. Розлучена, сама виховує неповнолітнього сина, що підтверджується характеристикою, виданою Антонівською сільською радоюВолодимирецького району Рівненської області № 1089 від 10.07.2020.
Будь-яких видів допомоги від держави ОСОБА_1 не отримує, власного житла чи земельної ділянки у власності не має, що підтверджується довідкою про отримання (неотримання) допомоги № 2023 від 09.07.2020 року, виданою Управлінням соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації, довідкою № 1087 від 10.07.2020 р. виданою виконкомом Антонівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області.
Відповідач офіційно не працює, доходи відсутні, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів на утримання податків №10801 від 22.09.2020 року.
Від цивільного шлюбу відповідача із ОСОБА_8 має дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що стверджується свідоцтвом про народження дитини, серії НОМЕР_2 .
В судовому засіданні також підтверджено факт, який не спростовано і не заперечувався відповідачем та його представником про наявність у власності відповідача двох автомобілів та трактора, а також, що останній перебуває на заробітках, має місячний дохід - 5 тисяч гривень..
Як зазначено в ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Постановою Верховної Ради України №78912 від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст.ст. 18 і 27).
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною другою статті 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Частиною третьою статті 181СК України передбачено можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню суд враховує наступне.
Відповідно до вимог статті 182 СК України, обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Також даною статтею визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
А як зазначено в ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Згідно п. п. 3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, враховуючи, що відповідач є батьком неповнолітньої дитини, зобов'язаний її утримувати до досягнення повноліття, працездатний, має тимчасові заробітки, має від цивільного шлюбу малолітню дочку, а також відсутні обставини, які б перешкоджали ОСОБА_2 виконувати свій обов'язок по утриманню сина, позовні вимоги про стягнення аліментів підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20листопада 1989 року,яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ(78912)від 27лютого 1991року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Як зазначено в ст.12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сімї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачка заявила вимогу про стягнення з відповідача на її користь, на утримання сина аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн., щомісячно на дитину. Відповідач в свою чергу визнає аліменти в розмірі 1500 грн.
Разом з тим, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що для дітей віком до 6 років з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум становить 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня.
Для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
А тому, з врахуванням вищенаведених правових норм та поданих суду доказів, враховуючи рівність обов'язків матері і батька щодо утримання дитини, також те, що аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, її гармонійного розвитку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на дитину, що буде достатнім для забезпечення належних умов для фізичного, духовного та культурного розвитку дітей , а також відповідатиме чинному законодавству, не порушуючи інтересів і матеріального становища, як відповідача так і позивача.
При цьому на підставі частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред'явлення позову, тобто з 18 серпня 2020 року.
Поряд з тим, рішення слід допустити до негайного виконання по платежах за один місяць, згідно ст. 430 ЦПК України.
Оскільки, позивачка звільнена від сплати судового збору за вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст. 141, 180, 182, 184 СК України, ст.ст.4,6,8,10-13,17-18,141,259,263-265,274-275,279,430 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований та проживає АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , аліменти в твердій грошовій сумі на утримання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000 (дві тисячі) грн., щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 серпня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави - 840 грн. 80 коп. судового збору.
Відповідно дост. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Володимирецький районний суд Рівненської області.
Згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суддя : Котик Л.О.