Справа № 640/19216/18 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
11 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0494821207 від 06.08.2018;
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2020 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних підприємством.
За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт № 13449/26-15-12-07-20/39481330 від 17.07.2018, яким встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за 2015-2016 роки в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: податкові накладні № 10 від 21.03.2016, № 11 від 29.03.2016, № 12 від 29.03.2016, № 4 від 01.03.2016, № 5 від 15.03.2016, № 7 від 16.03.2016, № 8 від 21.03.2016, № 9 від 21.03.2016, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.04.2016.
На підставі складеного акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2018 № 0494821207, яким застосовано до товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» штраф у розмірі 62 372, 34 грн.
Позивач, вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві протиправним, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що порушення позивачем строку реєстрації податкових накладних сталося не з вини платника податків, а через дії контролюючого органу, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
В свою чергу, пунктом 1201.1 статті 1201.1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.
Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти висновку, що платник податків зобов'язаний на дату виникнення податкових зобов'язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
При цьому, у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з Податковим кодексом України.
Як було встановлено судом першої інстанції, до позивача застосовано штрафні санкції з підстав порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» граничних строків реєстрації податкових накладних № 10 від 21.03.2016, № 11 від 29.03.2016, № 12 від 29.03.2016, № 4 від 01.03.2016, № 5 від 15.03.2016, № 7 від 16.03.2016, № 8 від 21.03.2016, № 9 від 21.03.2016 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Разом з тим, позивач не заперечує вказаних обставин, однак він зазначає, що несвоєчасність реєстрації податкових накладних зумовлена протиправністю дій Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва щодо розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2015 між Державною податковою інспекцією в Оболонському районі міста Києва та товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» укладено договір про визнання електронних документів № 271120151, за умовами якого договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації (розділ 6 договору).
Згідно з квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25.03.2016, позивачем надіслано до ДФС податкову накладну № 4 від 01.03.2016, однак документ не прийнято. У квитанції зазначено про виявлені помилки: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, а саме: можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності.
25.03.2016 товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» складено договір про визнання електронних документів № 250320161 та надіслано його до ДФС.
Вказаний документ не прийнято з тих підстав, що діє договір про визнання електронних документів від 27.11.2015 № 271120151, що підтверджується квитанцією від 25.03.2016 № 1.
Листом від 28.03.2016 за № 4249/10/26-54-08-04-20 Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві повідомила позивача про розірвання договору про визнання електронних документів з товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» в односторонньому порядку. В листі зазначено, що після підтвердження або реєстрації даних щодо нового місцезнаходження підприємства, підприємство може звернутися до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві для укладання нового договору про визнання електронних документів.
З метою відновлення процесу реєстрації податкових накладних директор товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» звернувся до начальника Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві з відповідною заявою від 28.03.2016. У листі позивач вказав, що твердження співробітників ДПІ про невстановлення підприємства за місцем реєстрації не відповідає дійсності, оскільки товариство з листопада 2014 року знаходиться в орендованому офісі за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 21, корпус 2, офіс 6.2. На підтвердження своєї позиції позивачем до листа додано договір суборенди.
Також, позивачем подані скарги до Державної фіскальної служби України, Головного управління внутрішньої безпеки Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Вказані скарги надіслані для проведення перевірки та надання відповіді до Головного управління ДФС у м. Києві.
Листами від 25.04.2016 за № 9670/10/26-15-08-04-14 та від 28.04.2016 за № 9976/10/26-15-08-04-14 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило позивача, що договір № 271120151 було розірвано в односторонньому порядку 25.03.2016, оскільки співробітниками ДПІ було здійснено виїзд за податковою адресою товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект», за результатами якої встановлено відсутність платника за місцезнаходженням.
29.04.2016 між Державною податковою інспекцією в Оболонському районі міста Києва та товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» укладено договір про визнання електронних документів № 290416. При цьому, як вбачається з договору, адресою товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» вказано аналогічну адресу, зазначену в договорі про визнання електронних документів від 27.11.2015 № 271120151: м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 21, корпус 2, офіс 6.2.
Після укладання даного договору 29.04.2016 товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» здійснено реєстрацію податкових накладних № 10 від 21.03.2016, № 11 від 29.03.2016, № 12 від 29.03.2016, № 4 від 01.03.2016, № 5 від 15.03.2016, № 7 від 16.03.2016, № 8 від 21.03.2016, № 9 від 21.03.2016.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зауважив, що в період з 25.03.2016 по 28.04.2016 у позивача була відсутня можливость реєстрації податкових накладних.
При цьому, відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Вищенаведені приписи дають підстави для висновку про те, що саме протиправність дії/бездіяльності є обов'язковою умовою для визнання такої дії/бездіяльності правопорушенням.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №826/11872/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, в межах спірних правовідносин, позивачем добросовісно вчинялись зі свого боку дії, спрямовані на з'ясування обставин щодо підстав розірвання договору в односторонньому порядку, відновлення дії договору та недопущення несвоєчасної реєстрації податкових накладних.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що у позивача була відсутня технічна можливість своєчасної реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, та з огляду на вжиття позивачем всіх можливих заходів з якнайшвидшого відновлення технічної можливості електронного обміну документами з контролюючим органом, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність вини товариства у порушенні граничних строків реєстрації податкових накладних, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0494821207 від 06.08.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2020 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.