12 листопада 2020 року Справа № 160/10988/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
11.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області від 06 липня 2020 року №7 про результати розгляду заяви - протиправним та скасувати його;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із зарахуванням до пільгового трудового стажу період роботи з 31.07.1984 року по 22.09.1992 року водієм автомобілю, зайнятого на вивезенні шламу, породи, відходів брикетування та збагачення у Павлоградському АТП 03670/ АТП 11261.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області (далі - відповідач) з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та у передбаченому законодавством порядку. Право на пенсію за віком на пільгових умовах позивач отримав відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно з записами трудової книжки позивача НОМЕР_1 , на момент звернення до відповідача загальний стаж його роботи складав 41 рік 1 місяць 3 дні, пільговий стаж його роботи за Списком №2 складав - 8 років 1 місяць 23 дні. Оскільки стаж на роботах за Списком №2 позивача складає 8 років 6 місяців 23 дні, то він мав право на пенсію зі зниженням свого пенсійного віку на 3 роки. Але, позивачу в призначенні пенсії відповідач відмовив, оскільки не взяв до уваги записи трудової книжки позивача та не зарахував періоди його роботи з 31.07.1984 року по 22.09.1992 року. Позивач вказане рішення відповідача вважає протиправним, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 30.10.2020 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
26.10.2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою від 12.02.2020 року про призначення пенсії за віком на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Листом від 21.02.2020 року №1793/03.03-17 Головне управління повідомило заявника про відмову в призначенні пенсії. Згідно запису №7 трудової книжки НОМЕР_2 позивач з 31.07.1984 року по 22.09.1992 року працював водієм автоколони №3 в Павлоградському автотранспортному підприємстві 03670, яке перейменовано в АТП 21261. Записи трудової книжки не містять інформації про характер виконуваної роботи, про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру державна реєстрація ВАТ “Павлоградське автотранспортне підприємство 11261” припинена, за судовим рішенням що не пов'язано з її банкрутством. У випадку не надання довідки, підтверджуючої пільговий характер роботи та підприємство на якому працювала особа правонаступників не має, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, встановлені для окремих категорій працівників здійснюється в порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фондом України від 10.11.2006 року №18-1, відповідними комісіями, що створені при Головних управліннях Пенсійного фонду України в кожній області. Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 12.02.2020 року про підтвердження стажу роботи, його первинні документи було передано на розгляд комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. В довідці архівного відділу Павлоградської міської ради від 29.11.2019 року №Д-811 зазначено, що в наказах з кадрових питань, особових картках звільнених працівників ОСОБА_2 значиться: з 31.07.1984 року (наказ від 01.08.1984 року №52-к) прийнятий водієм в а/к №3 на всі марки автомобілів будь-якої вантажопідйомності, з 22.09.1992 року (наказ від №62-к) звільнений. Документи про проведення атестації робочих місць на зберігання до архівного відділу не надходили. В наявних первинних документах відсутні відомості про діяльність автотранспортного підприємства та які роботи виконувалися колоною №3. В наданих первинних документах відсутня інформація про роботу позивача в умовах зазначених в Списку №2, а саме: робота водієм на вантажних машинах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи і концентратів у вугільних, сланцевих і рудних розрізах або на транспортуванні гірської маси в технологічному процесі. За наслідком розгляду наданих первинних документів, рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.07.2020 року №7 ОСОБА_1 було відмовлено в зарахуванні періоду роботи з 31.07.1984 року по 22.09.1992 року водієм автоколони №3 в Павлоградському автотранспортному підприємстві 03670 до стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Згідно розрахунку стажу (форма РС-право) загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на 31.01.2020 становить 41 рік 1 місяць 3 дні, пільговий стаж за Списком №2 відсутній, отже, право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 позивач не набув. З огляду на вищевикладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
29.10.2020 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла письмова відповідь на відзив на позов, в якій позивач зазначає, що відповідач прийняв оскаржуване рішення з підстав відсутності атестації робочого місця та не надання уточнюючої довідки підприємством на якому працював позивач з 31.07.1984 року по 22.09.1992 року. До органів Пенсійного фонду України під час звернення з заявою про призначення пенсії позивачем було надано: копію паспорту, копію ідентифікаційного коду, копію військового квитка, трудову книжку НОМЕР_3 , довідку на фірмовому бланку Павлоградського АТП 11261 від 22.09.1992 року №918 в якій зазначено, що ОСОБА_1 , 1962 року народження, дійсно працював водієм автомобілю зайнятого на вивезенні шламу, породи, відходів брикетування та збагачення з 31 липня 1984 року по 22 вересня 1992 року. Дана робота дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, за Списком №2, розділ 11, 2030000а-11442 - водители автомобилей занятые на наращивании дамб, хвосто-хранилищ, на вывозке шлама, породы, отходов брикетирования и обогащения (мова оригіналу) підстава: накази по АТП за 1984-1992р.р. табеля виходів та обліку робочого часу, шляхові листи за 1989-1992р.р. за час роботи позивача водієм зайнятим на роботах зі шкідливими/важкими умовами в період з 31.07.1984 року по 25.01.1991 року чинними були списки виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173. Відповідно до вищезазначеного Списку №2, р. І Гірничі роботи п.1 «Відкриті гірничі роботи і роботи па шахтній поверхні» п.п. «а» мають право на пільгову пенсію - (мова оригіналу) Шоферы грузовых машин на вывозке: угли, сланца, руды, породы и концентратов в угольных, сланцевых и рудных разреза. Таким чином, позивач вважає, що відповідач протиправно не врахував період його роботи з 31.07.1984 року по 22.09.1992 року до пільгового стажу роботі за Списком №2, тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з частинами 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 12.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Листом від 21.02.2020 року №1793/03-03-17 Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком №2 згідно п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з тим, що згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону право на призначення пенсії на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, у тих випадках, коли в 'судовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Згідно трудової книжки позивач працював з 31.07.1984 року по 22.09.1992 року водієм в Павлоградському автотранспортному підприємстві 03670. Першотравенський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) направив документи позивача на розгляд Комісії з питання підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Визначити право на пенсію та зарахувати стаж за Списком №2 можливо буде тільки після надходження рішення Комісії. Таким чином загальний страховий стаж позивача складає 41 рік 1 місяць З дні, стаж по Списку № 2 - на теперішній час зарахувати не має можливості, тому протоколом від 21.02.2020 року №047350002124 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за Списком № 2 згідно пункту 2 частини статті 114 Закону.
06.07.2020 року комісією Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області було прийнято рішення № 7, яким позивачу було відмовлено в підтвердженні періоду роботи з 31.07.1984 року по 22.09.1992 року для зарахування до стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Вважаючи, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Частиною 1 статті 114 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-IV) визначено право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Законом України №1058-IV визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України №1058-IV).
Згідно п.2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Частиною першою статті 26 Закону України №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 08.11.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №1451/11731 від 01.12.2005 (далі - Порядок 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці на час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до п.10 Порядку 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок 637). Згідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.
Щодо зарахування періоду роботи позивача з 31.07.1984 року по 22.09.1992 року на посаді водія в Павлоградському автотранспортному підприємстві 03670 до пільгового стажу, суд зазначає наступне.
Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_3 в період з 31.07.1984 року по 22.09.1992 року ОСОБА_1 працював на посаді водія у АКЗ.
Виходячи із аналізу вищевказаних правових норм, суд дійшов висновку, що необхідними умовами для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 необхідна наявність таких складових: досягнення необхідного віку (55 років); наявність не менше ніж 30 років загального стажу, наявність 12 років 6 місяців стажу на роботах, що дають право на пільгову пенсію та наявність результатів проведеної атестації таких робочих місць.
Суд зауважує, що у позивача наявні 41 рік 1 місяць 3 дні загального страхового стажу, що відповідачем не спростовується.
Як зазначає позивач, оскільки у нього було лише 8 років 6 місяців 23 дні пільгового стажу роботи, він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, як такий, що має більше половини необхідного пільгового стажу (12 років 6 місяців). При цьому, для виходу на таку пенсію з заниженням пенсійного віку в 57, необхідно мати пільгового стажу не менше 7 років 8 місяців, що у позивача, на його думку, було наявне.
Позивач з заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2 звернувся до відповідача 12.02.2020 року. На цей момент він досяг 57 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Згідно з п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України №1058-IV, йому необхідно мати 7 років 8 місяців стажу роботи по Списку №2, щоб мати право на вихід на пільгову пенсію зі зниженням пенсійного віку.
Позивач зазначає, що згідно записів його трудової книжки його стаж на роботах за Списком №2 складає 8 років 6 місяців 23 дні, отже право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 3 роки станом на момент звернення до відповідача з відповідною заявою, на думку позивача, він набув.
Проте, відповідач не врахував позивачу його стаж роботи по Списку №2 з 31.07.1984 року по 22.09.1992 року, що і стало предметом розгляду в даній справі.
Підставою для не зарахування відповідачем спірного періоду роботи позивача стало те, що його посада «водій вантажних автомобілів на вивезенні інших видів копалин з розрізів, кар'єрів» не входить до Списку №2, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 та постановою Кабінету Міністрів України СРСР від 26.01.1991 року №10.
На підставі вказаних обставин відповідач для підтвердження пільгового стажу позивача передав його первинні документи на розгляд комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Як зазначає відповідач, в наданих первинних документах відсутня інформація про роботу позивача в умовах зазначених в Списку №2, а саме: робота водієм на вантажних машинах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи і концентратів у вугільних, сланцевих і рудних розрізах або на транспортуванні гірської маси в технологічному процесі.
Проте, суд критично ставиться до вказаних доводів відповідача виходячи з наступного.
Позивачем надана довідка архівного відділу Павлоградської міської ради від 29.11.2019 року №Д-811, в якій зазначено, що в наказах з кадрових питань, особових картках звільнених працівників ОСОБА_1 значиться: з 31.07.1984 року (наказ від 01.08.1984 №52-к) прийнятий водієм в а/к №3 на всі марки автомобілів будь-якої вантажопідйомності, з 22.09.1992 (наказ від №62-к) звільнений. Документи про проведення атестації робочих місць на зберігання до архівного відділу не надходили. В наявних первинних документах відсутні відомості про діяльність автотранспортного підприємства та які роботи виконувалися колоною №3.
Застосування Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 та ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», регулюється Порядком, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383.
Згідно з цим Порядком під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року (п.3 Порядку).
У спірний період роботи, а саме з 17.02.1989 року по 10.01.1990 року були чинні Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та тяжкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.
Протягом спірного періоду роботи позивача були чинними Списки №1 та №2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 та Списки №1 та №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України СРСР від 26.01.1991 року №10.
Як вказано у довідці Павлоградського АТГ 11261 від 22.09.1992 року №918, яку позивач надавав відповідачу разом із відповідною заявою та яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 , 1962 року народження, дійсно працював водієм автомобілю зайнятого на вивезенні шламу, породи, відходів брикетування та збагачення з 31 липня 1984 року по 22 вересня 1992 року. Дана робота дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, за списком №2, розділ 11, 2030000а-11442 - водители автомобилей занятые на наращивании дамб, хвосто-хранилищ, на вывозке шлама, породы, отходов брикетирования и обогащения (мова оригіналу) підстава: накази по АТП за 1984-1992 р.р. табеля виходів та обліку робочого часу, шляхові листи за 1989-1992р.р.
Дослідивши Список №2, затверджений Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, судом встановлено, що посада «водители автомобилей (самосфалов) (мова оригіналу)», значиться в Списку №2 у розділі 11, 2030000а-11442.
Дослідивши Список №2, постановою Кабінету Міністрів України СРСР від 26.01.1991 року №10, судом встановлено, що у розділі І Гірничі роботи п.1 «Відкриті гірничі роботи і роботи на шахтній поверхні» п.п. «а» мають право на пільгову пенсію - (мова оригіналу) Шоферы грузовых машин на вывозке: угля, сланца, руды, породы и концентратов в угольных, сланцевых и рудных разрезах.
Слід зазначити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992р. №41.
Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Наказом Міністерства праці і соціальної політики України "Про затвердження роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках" від 21.08.2000 № 205, зазначено, що в окремих випадках через складний фінансово-економічний стан, що склався по незалежним від підприємства причинам, для проведення атестації робочих місць, де не відбулися корінні зміни умов і характеру праці, можливе використання результатів попередньої атестації.
Згідно п.1 Порядку та Положення про Державну експертизу умов праці, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 1 грудня 1990 року № 357 державний контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці та віднесення їх до категорії з шкідливим і важкими умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах покладався на органи Державної експертизи умов праці.
Пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій встановлено, що періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Зазначений висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах сформульовано Верховним Судом України зокрема у постанові від 16.09.2014 року (справа №21-307а14), та зазначено, що аналіз положень Порядку проведення атестації та розроблених на виконання цієї постанови Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41, дає підстави вважати, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року (справа №352/547/16-а).
Приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, в спірний період роботи позивача необхідність проведення атестації робочих місць законодавчо не було передбачено та не урегульовано. А методичні рекомендації були затверджені 01 вересня 1992 року, що унеможливлювало проведення відповідної атестації до 22.09.1992 року (останнього робочого дня позивача у спірному періоді).
З огляду на викладене, суд вважає за можливе зарахувати період роботи позивача з 31.07.1984 року по 22.09.1992 року водієм автомобілю, зайнятого на вивезенні шламу, породи, відходів брикетування та збагачення у Павлоградському АТП 03670/ АТП 11261.
Отже, загальний стаж позивача, що дає право на пенсію на пільгових умовах становить 41 рік 1 місяць 3 дні, а пільговий стаж роботи позивача за Списком №2 склав 8 років 1 місяць 22 дні.
При цьому, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для виникнення права у позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 в 57 років (зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки), йому необхідно мати не менше 7 років 6 місяців пільгового стажу за Списком №2.
Тобто, при наявності загального стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах 8 років 1 місяці 22 дні, у позивача у 57 років виникає права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
За таких обставин, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області від 06 липня 2020 року №7 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.02.2020 року є протиправним та вважає за необхідне скасувати його.
З урахуванням зазначених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового трудового стажу за Списком №2 період роботи з 31.07.1984 року по 22.09.1992 року водієм автомобілю, зайнятого на вивезенні шламу, породи, відходів брикетування та збагачення у Павлоградському АТП 03670/ АТП 1126.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком по Списку №2 суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, що зобов'язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до пільгового стажу, суд не може зобов'язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи викладене, метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків викладених у цьому судовому рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 630,60 грн.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-90, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області від 06 липня 2020 року №7 про результати розгляду заяви від 12.02.2020 року ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період роботи з 31.07.1984 року по 22.09.1992 року водієм автомобілю, зайнятого на вивезенні шламу, породи, відходів брикетування та збагачення у Павлоградському АТП 03670/ АТП 1126.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 12.02.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду по даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 630,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна