про відмову в задоволенні заяви про перегляд
судового рішення за виключними обставинами
09 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 803/438/16
Волинський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
суддів Андрусенко О.О., Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання Філімоновій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Нововолинського міського суду, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
01.04.2016 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Нововолинського міського суду, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання протиправними наказів Нововолинського міського суду від 18.12.2015 року № 51/02-04 «Про відрахування зі штату суду» та від 25.12.2015 року № 53/02-04 «Про припинення доплат», зобов'язати Нововолинський міський суд видати наказ про відрахування зі штату суду 28.12.2015 року та виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку за період роботи 21.12.1999 року по 21.12.2002 року тривалістю 45 календарних днів, компенсацію за невикористану відпустку 1 календарний день за період роботи з 21.12 по 28.12.2015 року, вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою роботою, зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Волинській області нарахувати та виплатити позивачу: щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 60 відсотків посадового окладу, компенсацію за невикористану відпустку, за період роботи 21.12.1999 року по 21.12.2002 року тривалістю 45 календарних днів, компенсацію за невикористану відпустку 1 календарний день за період роботи з 21.12 по 28.12.2015 року, вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою роботою, перерахувати та виплатити недоплачену допомогу по тимчасовій непрацездатності за період листопад-грудень 2015 року в розмірі 100% середньої заробітної плати з врахуванням доплат за вислугу років, 66656,85 грн. за затримку виплати розрахункових з 29.12.2015 року по 01.04.2016 року.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 року та постановою Верховного Суду від 08.11.2019 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.
05.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Нововолинського міського суду, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Заява обґрунтована тим, що Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року справа №2- р(ІІ)/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-7.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 361 КАС України передбачено, що підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Оскільки виключення ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою було гарантовано виплату вихідної допомоги судді, що виходить у відставку, було визнано рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року неконституційним, тому існують підстави для перегляду рішення у даній справі за виключними обставинами, так як судом були застосовані дані неконституційні норми під час вирішення справи по суті.
Заявник просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року у даній справі за виключними обставинами та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі в частині виплати вихідної допомоги, а саме зобов'язати Нововолинський міський суд Волинської області видати наказ про відрахування зі штату Нововолинського міського суду Волинської області 28 грудня 2015 року та виплату ОСОБА_1 , вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
В судове засідання учасники справи не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. При цьому, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до частини другої статті 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами та поясненнях, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви, з огляду на таке.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року в даній справі, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 року та постановою Верховного Суду від 08.11.2019 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Так, постановою суду від 23.05.2016 року у даній справі було встановлено, що 21 грудня 1992 року позивач був призначений на посаду судді Нововолинського міського суду Волинської області згідно з наказом управління юстиції Волинської обласної державної адміністрації №253.
18.03.2015 року ОСОБА_1 подано заяву про відставку відповідно до п.9.ч.5 статті 126 Конституції України.
Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 року № 788-VIII “Про звільнення суддів» позивача звільнено із посади судді у зв'язку з виходом у відставку.
Наказом голови Нововолинського міського суду від 18.12.2015 року № 51/02-04 «Про відрахування за штату суду ОСОБА_1 », позивача відраховано із штату суду з 28.12.2015 року. Пунктом 2 вказаного наказу зобов'язано виплатити компенсацію за невикористану відпустку за 1 календарний день.
Наказом голови Нововолинського міського суду від 25.12.2015 року № 53/02-04 «Про припинення доплат» ОСОБА_1 » припинено виплату доплати за вислугу років в розмірі 60% із 13.11.2015 року.
Відповідно до частин 1 та 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
Наведена стаття КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за виключними обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, неправосудність яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду.
Підставою звернення позивача із заявою про перегляд постанови Волинського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року у справі № 803/438/16 за виключними обставинами стало рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19), згідно з яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII.
Так, 01.04.2014 набрав чинності Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII згідно з пунктом 28 розділу ІІ якого внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI та виключено статтю 136 вказаного Закону, якою встановлювалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Слід зазначити, що Проект Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII одержано Верховною Радою 27.03.2014 та, як зазначено у пояснювальній записці до такого, прийняття зазначеного законопроекту обумовлене необхідністю запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, збільшення надходжень до бюджету та удосконалення окремих положень Податкового кодексу України, а також необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат бюджету, та забезпечення соціальної підтримки громадян, виходячи з фінансових можливостей держави. Вказано, що законопроектом передбачається внести зміни до деяких законів України, якими передбачено право на пільги осіб за професійною ознакою. Також зазначено, що при таких (високих) розмірах пенсій державним службовцям, суддям, прокурорам та слідчим виплата в період жорсткої економії бюджетних коштів вищевказаних грошових допомог (грошових допомог при виході на пенсію) є невиправданою. Реалізація проекту Закону України сприятиме раціональному використанню бюджетних коштів, передбачених на оплату праці працівників державних органів і судів, та недопущення заборгованості із заробітної плати.
Конституційний Суд України у рішенні від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 зазначив, що системний аналіз положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166, а також пояснювальної записки до проєкту Закону України про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні (реєстр. № 4576) дає підстави стверджувати, що законодавець оспорюваним положенням Закону № 1166 тимчасово змінив порядок матеріального забезпечення суддів, посилаючись на введення режиму запобігання фінансової катастрофи, реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та забезпечення соціальної підтримки усіх громадян виходячи з фінансових можливостей держави. Отже, до виключення із Закону № 2453 статті 136 суддям, які вийшли у відставку, держава гарантувала право на отримання вихідної допомоги.
Також, Конституційний Суд України вказав, що вихідна допомога за своєю юридичною природою є додатковою гарантією матеріального забезпечення судді у разі його виходу у відставку, а її розмір та порядок виплати підлягають регулюванню на законодавчому рівні.
Окрім того, Конституційний Суд України констатував, що перехідний період між опублікуванням Закону № 1166 та набранням чинності положенням підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166 (менше одного дня) був явно недостатнім для того, щоб суб'єкти права (судді, які на момент набрання чинності Законом № 1166 мали право на вихід у відставку, але станом на 1 квітня 2014 року ще ним не скористалися) змогли адаптуватися до законодавчих новел та скоригувати свої дії для реалізації права на відставку і, відповідно, отримати вихідну допомогу в розмірі, встановленому законодавством до внесення змін Законом № 1166.
Проте, слід зауважити, що ОСОБА_1 у період з 21.12.1992 року і до виходу у відставку з посади судді Нововолинського міського суду (12.11.2015 року) працював на посаді судді. Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 12.11.2015 року № 788-VIII позивача звільнено з посади у відставку відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України (подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням).
Наказом голови Нововолинського міського суду №51/02-04 від 18.12.2015 року, виданим відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.11.2015 року № 788-VIII, позивача - ОСОБА_1 , з 28.12.2015 року виключено зі штату Нововолинського міського суду.
Таким чином, на дату виходу позивача у відставку норми Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII діяли понад два роки, неконституційними вказані норми визнані не були, що дозволяло позивачу ознайомитись зі зміненими правовими нормами, спрогнозувати наслідки виходу у відставку та адаптуватись до зміненого правового регулювання. На момент прийняття позивачем рішення про відставку та вибору поведінки останній не був підданий непередбачуваним юридичним наслідкам.
Окрім того, варто зауважити, що після 01.04.2014 - дня набрання чинності Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII і до 28.12.2015 року - моменту виключення ОСОБА_1 зі штату Нововолинського міського суду сплинуло понад півтора роки, що відповідно до приписів ст.129 Закону №2453 впливало на щомісячну доплату за вислугу років та відповідно до положень ст.138 Закону №2453 - на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
До того ж, судом не встановлено, що до дня набрання чинності Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII ОСОБА_1 подавав заяву про відставку, що могло б бути підставою для застосування мотивів, на підставі яких Конституційним Судом України було прийнято рішення від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020.
Отже, на переконання суду, вимоги частини 1 статті 57 Конституції України в контексті гарантованого права позивача знати свої права і обов'язки в даному випадку порушені не були.
До того ж, у резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду України вказано, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Так, частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно з статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» 13.07.2017 №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У Рішенні від 24 грудня 1997 року №8-зп у справі №3/690-97 Конституційний Суд України зазначив, що частина 2 статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
У Рішенні від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 у справі №1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 січня 2019 року (справа №820/2462/17), від 19 листопада 2018 року (справа №755/4893/18 (755/18431/15-а), від 15 травня 2019 року (справа №640/20317/16а), а також в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року (справа №826/18177/15).
За таких обставин рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами необхідно відмовити та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року в адміністративній справі №803/438/16.
Керуючись статтями 229, 248, 361, 362, 368, 369 КАС України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами відмовити та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року в адміністративній справі №803/438/16 за позовом ОСОБА_1 до Нововолинського міського суду, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Головуючий-суддя С. Ф. Костюкевич
Судді О. О. Андрусенко
А. Я. Ксензюк
Повна ухвала суду складена 12.11.2020 року.