м. Вінниця
12 листопада 2020 р. Справа № 120/5627/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання відмови відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправною та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач листом за вих. № 3094-2964/К-02/8-0200/20 від 30.07.2020 року відмовив їй у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення її призначення у зв'язку з тим, що позивачеві пенсію за віком призначено з урахуванням положень ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач з цим не погоджується, адже на її переконання зменшення пенсійного віку не є підставою для невиплати грошової допомоги при призначенні пенсії за віком. Це й стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 15.10.2020 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача..
22.10.2020 року за вх. № 33472 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. По суті спірних правовідносин, відповідач пояснив, що грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій виплачують починаючи з 01.10.2011 року, за умови виходу педагогічних працівників на пенсію за віком (п. 7-1) Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Право на отримання одноразової грошової допомоги надається особам, які: працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах; до цього не отримували будь-яку пенсію. Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у останньої необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. У зв'язку з тим, що позивачеві призначено пенсію з урахуванням норм ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підстави для виплати при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відсутні.
До відзиву, на виконання вимог ухвали від 15.10.2020 року, відповідачем додано належним чином засвічені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивачеві з 08.05.2018 року призначено пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
15.07.2020 року за вх. № 2964/К-0200-20 позивач звернулася із заявою до відповідача з проханням виплатити їй грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7 ст. 26 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Відповідач, за наслідками розгляду зави позивача, листом «Щодо пенсійного забезпечення» від 30.07.2020 року за вих. № 3094-2964/К-02/8-0200/20 повідомив, що оскільки позивачеві 08.05.2018 року призначена пенсія по віку з урахуванням норм ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для виплати при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком на день її призначення, відсутні.
Не погоджуючись з цим, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
П. 7-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком № 909.
П. 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Системний аналіз наведених норм доводить, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17.
Проаналізувавши оскаржувану відмову, яка викладена у формі листа від 30.07.2020 року за вих. № 3094-2964/К-02/8-0200/20 суд встановив, що відповідачем не оспорюється факт роботи позивача в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" як і достатність її страхового стажу на таких посадах.
Суд зазначає, що підставою для відмови у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, що передбачена п. 7-1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є те, що пенсію позивачці призначено з урахуванням ст. 55 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При наданні оцінки таким аргументам оскаржуваної відмови відповідача суд зазначає, що відповідно до п. 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01.10.2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону від 09.07.2003 № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" - "ж" ст. 55 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачеві з 08.05.2018 року була призначена пенсія за віком зі зменшенням пенсійного віку як наслідок застосування пільги, передбаченої ст. 55 ЗУ "Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Страховий стаж позивача на момент призначення пенсії склав 37 років 5 місяців 23 дні, в т.ч. спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років - 33 роки 09 місяців 8 днів.
Таким чином, страховий стаж позивача станом на день призначення пенсії був достатнім для виплати їй грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Окрім того, позивач працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст. 55 "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується копією трудової книжки позивача та не заперечується відповідачем.
Суд зазначає, що наявність у особи умов, передбачених ст. 55 ЗУ "Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дійсно надає їй пільги у вигляді можливості призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, тобто, саме пенсії за віком, а не будь-якого іншого виду пенсії, позаяк вказана норма не пов'язує настання у позивачки права на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку з досягненням нею пенсійного віку, передбаченого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 19.02.2019 року по справі № 0640/4185/18.
Від так, позивач має право на призначення та виплату оспорюваної грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. За таких обставин, суд доходить висновку про протиправність відмови відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання відмови суб'єкта владних повноважень протиправною та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання відмови суб'єкта владних повноважень протиправною, можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
З огляду на те, що позовні вимоги в частині визнання відмови відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправною задоволено, відповідно позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також підлягають задоволенню, як похідні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 840 грн. 80 коп..
Керуючись Конституцією України, ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191 та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 грн. 480 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.11.2020 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна