м. Вінниця
11 листопада 2020 р. Справа № 120/5432/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області у якому просить визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити дії.
В обгрунтування позовних вимог, зазначає що відповідно до Закону України "Про міліцію" має право на отримання одноразової грошової допомоги, як інвалід II групи у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Звертає увагу, що ДФС України повернувши матеріали про виплату одноразової грошової допомоги до ГУ ДФС у Вінницькій області для проведення відповідних виплат на виконання судового рішення в порушення вимог п.10 Порядку № 850, фіскальним органом не було здійснено виплату грошової допомоги у двомісячний термін з дня прийняття рішення з підстав відсутності коштів закладених у кошторисі на зазначену мету.
Ухвалою суду від 09.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов. Разом з тим, відповідач своїм правом не скористався, відзиву на позов не подав.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судове засідання сторони не з'явились, до суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищенаведену норму КАС України, суд вирішив провести розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно повторної довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 09.04.2020 року серії 12 ААБ № 827549 позивачу встановлена II група інвалідності.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року у справі № 120/2297/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, адміністративний позов задоволено, а саме: визнано бездіяльність відповідача щодо не подання до Державної фіскальної служби України висновку щодо виплати позивачу грошової допомоги разом з підтверджуючими документами. Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо повернення поданих позивачем до заяви 20.06.2019 року документів відносно нарахування одноразової грошової допомоги. Також зобов'язано відповідача прийняти документи за поданою заявою ОСОБА_1 від 20.06.2019 року та зобов'язано надіслати до Державної податкової служби України, висновок щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до ст. 23 ЗУ "Про міліцію" та постанови КМУ № 850 від 21.10.2015 року.
В подальшому ухвалою суду від 15.09.2020 року за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області, змінено спосіб виконання рішення шляхом зобов'язання Головне управління ДФС у Вінницькій області прийняти документи за поданою заявою (рапортом) позивача від 20.06.2019 року та зобов'язано надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до ст. 23 ЗУ "Про міліцію" та постанови КМУ № 850 від 21.10.2015 року.
На виконання рішення суду від 15.10.2019 року, відповідачем складено висновок про призначення ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі інвалідності працівника податкової міліції від 06.05.2020 року, який направлено до Державної фіскальної служби України.
26.06.2020 року з ДФС України повернувся розглянутий та затверджений пакет документів про виплату позивачу одноразову грошову допомогу.
На звернення позивача від 25.07.2020 року, відповідач листом № 173/14/02-97-97 від 12.08.2020 року повідомив, що для проведення вказаної виплати кошти повинні надійти на рахунок ГУ з ДФС України, а станом на 12.08.2020 року таке фінансування відсутнє.
Щодо суті позовних вимог.
Статтею 356 Податкового кодексу України передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Отже, статтею 23 Закону України "Про міліцію" передбачено, що право на одноразову грошову допомогу у працівника податкової міліції виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, яке мало місце в період її проходження.
Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07.11.2015 року в зв'язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Відповідно до абзацу 3 пункту 15 розділу XI прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію".
Крім того суд вважає з належне зазначити, що відповідно до постанови КМУ "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25.09.2019 року за № 846 Державна фіскальна служба до часу утворення центральних органів виконавчої влади, має доступ до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, інших реєстрів, банків і баз даних, ведення яких покладено законодавством на Державну податкову службу та Державну митну службу.
Підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну, процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі та з підстав, визначених Законом України "Про міліцію" зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію".
Суд враховує, що наявність зв'язку між захворюванням позивача, внаслідок якого останнім втрачено працездатність та йому встановлено інвалідність, та проходженням служби в органах внутрішніх справ не заперечується відповідачем.
За змістом статті 23 Закону України "Про міліцію порядок та умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби, визначає Кабінет Міністрів України.
У зв'язку з прийняттям Закону України № 208-VIII від 13.02.2015 року "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції", Кабінет Міністрів України постановою від 21.10.2015 року № 850 якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850, грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
У відповідності до пунктів 9, 10 Порядку № 850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.
З матеріалів справи судом встановлено, що висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції ОСОБА_1 затверджено В.о. Голови Державної фіскальної служби України. Згідно якого призначена одноразова грошова допомога, відповідно до вказаного висновку, складає 384200 грн.
Тобто, як встановлено судом із зазначенням обставин та відповідачем не заперечується право позивача на отримання одноразової грошової допомоги. Натомість відповідачем у строки визначені п. 10 Порядку № 850 вказану допомогу позивачу не виплачено з тих підстав, що кошторисом ГУ ДФС у Вінницькій області на 2020 рік не передбачено в достатньому обсязі коштів для виплати одноразової грошової допомоги.
З даного приводу суд зазначає, що зі змісту статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини, як джерело права.
Суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність коштів на проведення відповідної соціальної виплати порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок чи компенсацій, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду у справі Кечко проти України від 08 листопада 2005 року).
У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за попущення зобов'язання.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Зазначена позиція узгоджується із позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, викладеною у постанові від 07 березня 2018 року по справі №464/5571/16-а (адміністративне провадження №К/9901/1844/17).
З огляду на викладене вище, суд вважає безпідставним твердження відповідача щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги після внесення ДФС України змін до кошторисних призначень ГУ ДФС у Вінницькій області, в зв'язку з тим, що діючим кошторисом на 2020 рік не було передбачено коштів на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.
Правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, суд не знаходить правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду.
На підставі вищевикладеного та з огляду на приписи п. 10 Порядку №850, відповідно до якого грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців із дня прийняття рішення про його виплату, суд доходить висновку про доцільність визнання бездіяльності Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо не проведення виплати грошової допомоги позивачу протиправною.
Крім того, з огляду на набуте позивачем право на виплату грошової допомоги, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про обгрунтованість позовної вимоги щодо зобов'язання Головного управління ДФС у Вінницькій області здійснити виплату одноразової грошової допомоги позивачу. З огляду на затверджений ДФС України розмір виплати одноразової грошової допомоги у сумі 384200 грн.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду висловленій у постанові від 12.07.2019 року у справі № 810/1792/18 адміністративне провадження № К/9901/66331/18, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі застосування норм права до спірних правовідносин.
Окрім того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд встановити судовий контроль за виконанням постанови (рішення) суду.
Визначаючись щодо вказаної вимоги, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до змісту статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.
Разом з тим, слід вказати, що позивач зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю не зазначає про причини такої (необхідності) чи обставини, які б свідчили, що рішення суду ухвалене у даній справі не буде виконано відповідачем.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39402165) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо не проведення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в разі інвалідності працівника податкової міліції відповідно до вимог п. 10 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року, протягом двох місяців із дня прийняття рішення ДФС України.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України, Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 року №565-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року за № 850, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на підставі затвердженого ДФС України висновку, що складає 384200 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович