м. Вінниця
11 листопада 2020 р. Справа № 120/4438/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" про визнання неправомірними та скасування постанов,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс", в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 21.04.2020 за №61878118:
- про відкриття виконавчого провадження;
- про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 1300,25 грн.;
- про арешт майна боржника;
- про арешт коштів боржника.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. безпідставно 21.04.2020 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. від 15.04.2020 за №8005, та в межах виконавчого провадження №61878118 прийнято решту постанов (про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 1300,25 грн.; про арешт майна боржника; про арешт коштів боржника), оскільки приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи лише за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи в межах територіального округу, яким є місто Київ.
Однак, позивач проживає в місті Вінниця, а тому приватним виконавцем відкрито виконавче провадження всупереч приписам статті 24 Законом України "Про виконавче провадження" та статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Ухвалою від 31.08.2020 вказану позовну заяву залишено без руху у зв'язку із відсутністю в матеріалах позовної заяви клопотання про поновлення строку звернення до суду, а також з підстав необхідності сплати судового збору в повному обсязі, та надано строк для усунення недоліків, що містить позовна заява.
На виконання вимог ухвали від 31.08.2020 позивачем 12.10.2020 подано до суду заяву, до якої долучено квитанцію про доплату судового збору в необхідному розмірі, а також заяву про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою від 19.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Витребувано у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 61878118. Крім того, вказаною ухвалою, виходячи з доводів, наведених позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду (зокрема щодо обставин за яких позивач взнав про порушення свого права), судом встановлено, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.
27.10.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що постанова про відкриття виконавчого провадження, що оскаржується, винесена на підставі статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", згідно із частиною 2 якої приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Відповідно до статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. При цьому, відповідач зазначив, що у виконавчому написі приватного нотаріуса Броварського нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. від 15.04.2020 за №8005, що надійшов разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, місцем проживання боржника ОСОБА_2 вказано АДРЕСА_1 , що знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця. Крім того, у заяві про примусове виконання рішення стягувачем також зазначена вказана інформація щодо місця проживання боржника. Також у відзиві зазначено, що чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника, до відкриття виконавчого провадження. Відтак, на думку відповідача, постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2020 та решта постанов, прийнятих в межах виконавчого провадження №61878118, є правомірними.
Також, від приватного виконавця на адресу суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування заяви зазначено, що згідно витягу з офіційного сайту Укрпошта за №0200245350081 лист з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №61878118 від 21.04.2020 вручено особисто ОСОБА_1 04 травня 2020 року. У зв'язку з чим відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду передбачений ст.287 КАС України.
З огляду на наведені у клопотання про залишення позовної заяви без розгляду доводи відповідача, з метою повного та всебічного розгляду справи, подальший розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін для розгляду адміністративної справи, про що 29.10.2020 постановлено відповідну ухвалу. Судове засідання призначено на 02.11.2020.
В судове засідання призначене на 02.11.2020 сторони не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, в зв'язку з чим судове засідання відкладено на 11.11.2020.
11.11.2020 представником позивача подано заперечення на відзив за вх. №36815, в якому звернуто увагу на те, що приватним виконавцем, окрім витягу з веб-сайту Укрпошти, не надано суду підтвердження того, що ОСОБА_1 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження саме 04.05.2020. Зокрема представник позивача покликаючись на п. 94 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, зазначив, що навіть у випадку вкидання поштового відправлення у поштову скриньку, з його змістом позивач ознайомився лише 15.08.2020.
Розглянувши надані сторонами докази, суд зазначає, що наведені відповідачем посилання на відомості з веб-сайту Укрпошти щодо вручення позивачу оскаржуваних постанов саме 04.05.2020, з огляду на особливості надання послуг поштового зв'язку, визначені Правилами надання послуг поштового зв'язку, а саме надання стороною позивача доказів вкидання поштового відправлення в поштову скриньку, а не його наручне отримання, з урахуванням, що відповідні правовідносини припали на період дії на території України карантину, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із наступними змінами) місце під час запровадження, не є достатнім підтвердженням пропущення позивачем строків звернення до суду з даним позовом.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 15.04.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчика В.В. вчинений виконавчий напис №8005 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 13002,50 грн.
21.06.2020 за вх. №5736 приватним виконавцем отримано заяву про примусове виконання виконавчого напису за підписом представника за довіреністю ТОВ "Фінфорс", з проханням відкрити за місцем проживання (перебування) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису. Згідно із додатками до заяви долучено оригінал виконавчого документа та докази, що підтверджують повноваження особи, яка підписала заяву.
21.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва розглянуто заяву ТОВ "Фінфорс" про відкриття виконавчого провадження та керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №61878118 від 21.04.2020 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчика В.В. №8005 від 15.04.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 13002,50 грн.
Того ж дня, тобто 21.04.2020, відповідачем в межах виконавчого провадження №61878118 також були винесені постанови:
- про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 1300,25 грн.;
- про арешт майна боржника;
- про арешт коштів боржника.
Вважаючи постанову приватного виконавця від 21.04.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №61878118 протиправною, та як наслідок й решти постанов прийнятих в межах вказаного виконавчого провадження, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 1 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 3 частини першої статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України від 02.06.2016 за №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
В той же час, відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження".
Частиною другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
За змістом статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що ними визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною третьою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
При цьому, в силу положень частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Так, згідно виконавчого напису від 15.04.2020 про звернення стягнення з громадянина ОСОБА_1 адреса реєстрації зазначена: АДРЕСА_2 та адреса проживання: АДРЕСА_3 .
В той же час, як видно зі змісту оскаржуваної постанови від 24.04.2020, адресою боржника зазначено: АДРЕСА_3 .
Разом із тим, як слідує із наявної у матеріалах справи копії паспорта ОСОБА_1 він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 15.11.2011.
При цьому, слід враховувати те, що відкриваючи виконавче провадження ВП №61878118 із зазначенням адреси боржника: АДРЕСА_3 . Копію самої постанови про відкриття такого виконавчого провадження було направлено відповідачем як за адресою - АДРЕСА_3 , так і за адресою - АДРЕСА_2 .
Згідно з положеннями частин 1, 2, 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
За приписами Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України" місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком понад шість місяців на рік. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком менше шести місяців на рік. Реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестись офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
При цьому, підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видається органом реєстрації. Також, відомості про місце проживання та місце перебування особи можуть вноситись до наступних документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.
Частиною 3 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
З аналізу наведених норм судом встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання чи перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
В той же час, суд враховує і те, що позивач не повідомляв про адресу реєстрації у м. Києві, що вбачається з копії договору про споживчий кредит, натомість у виконавчому написі приватного нотаріуса та заяві про примусове виконання рішення зазначено дані відносно боржника як місце реєстрації, так і місце проживання, остання, в свою чергу, не відповідає дійсності на думку позивача, оскільки за зазначеною адресою він не проживав ніколи.
Більш того, на думку суду відповідач мав би надати перевагу місцю реєстрації позивача, оскільки дані відомості є зареєстрованими у встановленому законом порядку, що підтверджуються копією паспорта позивача.
Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №580/3311/19.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі м. Києва та це можливо у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у м. Києві або ж майно боржника знаходиться у м. Києві.
Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Будь-яких інших доказів на підтвердження реєстрації позивача та/або його проживання у виконавчому окрузі м. Києва, матеріали справи не містять.
Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна не володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки зареєстроване місце проживання позивача знаходиться поза межами виконавчого округу відповідача, у нього не було повноважень щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №8005 від 15.04.2020.
За таких обставин, суд вважає, що постанова про відкриття виконавчого від 21.04.2020, прийнята відповідачем з порушенням вимог Закону №1404-VІІІ, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, оскільки прийняття постанов від 24.04.2020 в межах виконавчого провадження №61878118: про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 1300,25 грн.; про арешт майна боржника; про арешт коштів боржника, зумовлене винесенням державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2020, яка визнана протиправною та такою що підлягає скасуванню, суд приходить до висновку, що й вказані постанови підлягають скасуванню а позовні вимоги належать задоволенню як похідні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач, в порушення вимог частини 2 статті 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власних рішень, що є предметом оскарження позивачем.
Натомість позивач, на виконання вимог частини 1 статті 77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що заявлений позов слід задовольнити в повному обсязі.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження серії ВП №61878118 від 21 квітня 2020 року.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про стягнення з боржника основної винагороди від 21 квітня 2020 року, прийняту у виконавчому провадженні №61878118.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про арешт майна боржника від 21 квітня 2020 року, прийняту у виконавчому провадженні №61878118.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про арешт коштів боржника від 21 квітня 2020 року, прийняту у виконавчому провадженні №61878118.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 3363,20 (три тисячі триста шістдесят три гривні 20 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна (адреса офісу: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, оф. 71-А)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" (місцезнаходження: пров. Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, офіс 9, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41717584)
Повний текст рішення виготовлено та підписано: 11.11.2020
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна