про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
11 листопада 2020 р. Справа № 120/6464/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Богоніс М.Б. перевіривши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля-Промресурс» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування акта, розрахунку плати за проїзд, постанови та визнання протиправними дій щодо складання акта
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля-Промресурс» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування акта, розрахунку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказав, що 30.09.2020 року на пункті проведення габаритно-вагового контролю розташованого на автомобільній дорозі М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільский (286км+274м) проведено габаритно-ваговий контроль, належного ОСОБА_1 автомобіля МАЗ 551605-280, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевезення яким здійснювалось ТОВ «Поділля-Промресурс».
За результатом проведеного габаритно-вагового контролю, посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті 30.09.2020 року складено Акт № 029912 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрі, розрахунок № 029912 від 30.09.2020 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (згідно якого ОСОБА_1 та ТОВ «Поділля-Промресурс» було розраховано плату за проїзд транспортного засобу в розмірі 270,60 євро), а також акт № 229366 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.09.2020.
27.10.2020 року Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області, на підставі акту № 029912 від 30.09.2020 року, прийнято постанову № 198768 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн.
Вважаючи незаконними: 1) розрахунок плати за проїзд від 30.09.2020 року № 029912; 2) дії відповідача щодо складання акта перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.09.2020, 3) акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.09.2020 № 229366; 4) постанову Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 198768 від 27.10.2020 року про застосування адміністративно - господарського штрафу, з метою їх оскарження (скасування), позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви в частині вимог про:
1) визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 30.09.2020 року № 029912;
2) визнання протиправними дій щодо складання акта № 029912 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.09.2020;
3) визнання протиправним та скасування акта № 229366 від 30.09.2020 - доходжу висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
В силу вимог ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом із тим, надаючи оцінку наявності спору між сторонами та юрисдикційній належності такого спору, у випадку його існування, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Поняття “юридичний спір” на законодавчому рівні не визначено, тому для його з'ясування та уяснення необхідно звернутися до доктрини права.
У теорії під поняттям “юридичний спір” розуміють правовий конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права.
Правові спори виникають внаслідок порушення суб'єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб'єктивних прав.
Отже, юридичний спір є різновидом конфліктних правовідносин, що виникає між учасниками правовідносин та не може існувати абстрактно, тобто поза межами самих правовідносин. Тому, про наявність юридичного спору можна говорити тільки у випадку встановлення факту виникнення правових відносин між певними суб'єктами.
Відтак, для формування висновку про існування явища “юридичний спір”, на який поширюється юрисдикція судів, в контексті ч. 3 ст. 124 Конституції України, необхідно надати оцінку чи виникли правові відносини між його суб'єктами.
У теорії держави та права правовідносини, зазвичай, розуміються як різновид передбачених юридичними нормами чи зумовлених принципами права ідеологічних суспільних відносин, що встановлюються між суб'єктами права щодо об'єктів права на підставі юридичних фактів і виражаються у взаємних правах і обов'язках цих суб'єктів (див., наприклад: ОСОБА_2 . Основи загальної теорії права та держави. Навч. посібник. Вид. 9-те, зі змінами. Львів: Край, 2009. С. 133-136; Загальна теорія держави і права: (Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В.Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. Харків: Право, 2009. С. 334-350).
Правовідносини мають свою структуру і включають в себе такі обов'язкові елементи: суб'єкти, об'єкт та зміст правовідносин. У випадку відсутності одного із вказаних елементів, правові відносини не виникають.
При цьому, суб'єкти правовідносин - це правоздатна і дієздатна особи, що є носіями юридичних прав і обов'язків: носій права та носій обов'язків.
Об'єкт правовідносин - це реальне (матеріальне або нематеріальне) благо, з приводу якого суб'єкти вступають у правовідносини.
Зміст правовідносин - це суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників правових відносин.
Разом із тим, суб'єктивне право - це передбачена нормою права міра можливої поведінки особи. Зокрема, можливість діяти відповідно до свого бажання, можливість вимагати певних дій від інших суб'єктів, зобов'язаних на це, можливість звернутися до компетентного органу чи посадової особи за захистом свого суб'єктивного права.
Юридичний обов'язок - це передбачена нормою права, обов'язок певної поведінки особи. Наприклад, необхідність нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання передбачених нормою права дій. В будь-яких правовідносинах суб'єктивному праву одного учасника відповідає юридичний обов'язок іншого учасника. Право і відповідний йому обов'язок складають зміст правовідносин.
Отже, відсутність одного із обов'язкових елементів правових відносин (суб'єкти правовідносин, об'єкт правовідносин та зміст правовідносин), свідчить про відсутність правовідносин між суб'єктами в цілому, а відтак і про відсутність юридичного спору, на який може поширюватися юрисдикція (адміністративна, господарська, цивільна) суду.
Як видно із матеріалів позовної заяви, позивачем, крім іншого, заявлено вимоги про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 029912 від 30.09.2020; визнання протиправними дій щодо складання акта № 229366 від 30.09.2020 та вимогу про скасування акта перевірки.
Надаючи оцінку вказаним позовним вимогам, зазначаю, що оскаржуваний розрахунок та акт не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, відтак у конкретному випадку відсутній зміст правовідносин. У зв'язку із відсутністю змісту правовідносин, відсутні підстави стверджувати про наявність спірних правовідносин. Водночас, беручи до уваги відсутність спірних правовідносин, відсутній і юридичний спір, як предмету судового розгляду.
Підсумовуючи зазначаю, що вимоги про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 30.09.2020 року, визнання протиправними дій щодо складання акта від 30.09.2020 № 229366 та про скасування акта перевірки, не є юридичним спором. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, в тому числі адміністративного про їх оскарження оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Оспорюваний розрахунок та акт за своєю правовою природою є лише письмовими документами (засобом доказування), на підставі яких може мати місце стягнення у судому порядку задокументованих у ньому сум збитків (розрахунок) та прийняття постанови (акт).
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Вимоги про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування були предметом оцінки Великої Палати Верховного Суду.
Так, у п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі № 203/3/18, Суд вказав: “Оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття “спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства” слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на викладене такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду”.
Зазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду підтверджує обґрунтованість наведеного перед цим висновку про відсутність юридичного спору на який поширюється судова юрисдикція в контексті ч. 3 ст. 124 Конституції України.
Вимоги про визнання дій протиправними щодо складання акта проведення перевірки додержання вимог законодавства та його скасування теж були предметом оцінки Великої Палати Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 810/5854/14, Суд вказав: «Аналіз змісту спірних правовідносин дає підстави для висновку, що акт перевірки дотримання вимог законодавства не є правовим документом, який установлює відповідальність для позивача, та відповідно не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС України. При цьому дії службової особи щодо складання такого акта та включення до нього певних висновків не породжують обов'язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача. Отже, оскаржувані позивачем дії та акт перевірки на момент звернення з цим позовом до суду не порушують прав, свобод або інтересів позивача, що на підставі наведених вище положень частини першої статті 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства».
Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд, акта перевірки та про визнання протиправними дій щодо складання акта не можуть бути предметом судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, згідно ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. Однак, оскільки, вимоги про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд, визнання протиправними дій відповідача щодо складання акта перевірки та скасування самого акта, не може бути предметом судового розгляду, суд не роз'яснює заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких вимог, що узгоджується із правовими висновками, Великої Палати Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 року в справі № 203/3/18 та від 20.03.2019 року в справі № 810/5854/14.
Керуючись ст. 2, 4, 19, 170, 248, 256 КАС України,
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля-Промресурс» до Державної служби України з безпеки на транспорті у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акта, розрахунку плати за проїзд та визнання протиправними дій щодо складання акта.
2. Роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили з моменту її підписання (ст. 256 КАС України).
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Богоніс Михайло Богданович