м. Вінниця
10 листопада 2020 р. Справа № 120/5140/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 29.12.1979 року по 18.04.1980 року, згідно записів у трудовій книжці, та період його навчання з 01.09.1978 року по 26.12.1979 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах та виплатити пенсію з 24.04.2020 року (момент виникнення права на пенсію) урахуванням періоду роботи з 29.12.1979 року по 18.04.1980 року, згідно записів у трудовій книжці і вказаного в ній, завіреного печаткою підприємства виправлення, та з урахуванням періоду його навчання з 01.09.1978 року по 26.12.1979 року.
В обґрунтування заявленої позиції, позивач вказав, що в липні 2020 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, рішенням комісії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.07.2020 року № 024650002257 йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Не погоджуючись з вказаною позицією відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 01.10.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в порядку визначеному ст. 263 КАС України.
04.11.20 року відповідач подав відзив на позовну заяву. Вважає позов безпідставним, а своє рішення правомірним і прийнято на підставі пенсійного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
16 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ у Вінницькій області Могилів-Подільського відділу обслуговування громадян про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.07.2020 року № 024650002257 йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на відсутність необхідного страхового стажу - 28 років.
Відповідач вказав, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж заявника становить 26 років 4 місяці 21 день, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому, до стажу зараховано також періоди проходження заявником строкової військової служби.
До страхового стажу не зараховано період навчання згідно атестату про закінчення освіти № 4008, оскільки існує розбіжність у написані по - батькові позивача, в атестаті записаний як « ОСОБА_2 », тоді як вірно « ОСОБА_3 ».
Також, до загального стажу не зараховано період роботи з 29.12.1979 року по 18.04.1980 року, згідно записів у трудовій книжці № 1-2, з огляду на наявне виправлення в наказі про звільнення, не зафіксоване згідно встановлених вимог діловодства, що свідчить про порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993р.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 року Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.
За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Судом встановлено, що 16.07.2020, досягнувши пенсійного віку, позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До заяви позивач додав всі необхідні документи.
За результатами розгляду вказаної заяви відповідач прийняв рішення від 24.07.2020 року № 024650002257 про відмову у призначенні пенсії за віком. Підставою для прийняття такого рішення став висновок пенсійного органу про відсутність у позивача ОСОБА_1 необхідного страхового стажу.
Як зазначив відповідач, до страхового стажу не зараховано період навчання згідно атестату про закінчення освіти № 4008, оскільки існує розбіжність у написані по-батькові позивача, в атестаті записаний як « ОСОБА_2 », тоді як вірно « ОСОБА_3 ».
Також, до загального стажу не зараховано період роботи позивача з 29.12.1979 року по 18.04.1980 року, згідно записів у трудовій книжці №1 -2, у зв'язку з наявним виправленням в наказі про звільнення.
Перевіряючи вказані доводи відповідача, суд враховує, що згідно із ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Пунктом 1.1 цієї Інструкції також передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Інструкції № 58 при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
Суд звертає увагу на те, що порядок заповнення трудових книжок визначається розділом 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Так, пунктом 2.4 Інструкції передбачено, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний заниє. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з пунктом 2.9 Інструкції виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Пунктом 4.1 Інструкції визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Як видно з трудової книжки позивача, з 29.12.1979 року по 18.04.1980 року (запис №1-2), він працював слюсарем - сантехніком 3 розряду.
Оцінюючи трудову книжку позивача, як основний документ, на підтвердження трудового стажу, судом встановлено, що у ній містяться належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у спірні періоди.
Водночас у записі №2 трудової книжки дійсно зроблено виправлення в зазначенні дати наказу про прийняття на роботу від №59/к, а саме, змінено дату наказу про звільнення з 27.03.1980 року на 27.04.1980 року.
Втім, суд враховує, що згідно з наведеними вище положеннями Інструкції виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. За відсутності інших даних, суд не вбачає достатніх підстав вважати, що зроблене у трудовій книжці позивача виправлення щодо дати наказу про звільнення вчинене без дотримання вимог інструкції, оскільки запис в трудовій книжці за оскаржуваний період засвідчені підписом директора в якості документа, на підставі якого здійснено запис про звільнення вказано наказ від 27.04.80 року №59/к. Вищевказані записи не містять перекреслень, які б змінювали суть записів або перекручували їх зміст. Також, зроблено запис «в графі 2 виправленому вірити», який засвідчений підписом та печаткою директора установи відповідно. Також, на думку суду, це виправлення в цілому не може бути підставою для неврахування спірного періоду роботи позивача до періоду страхового стажу.
Також суд зазначає, що спосіб внесення записів та їх порядковість не дають підстав вважати, що мали місце дописування чи інші неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивачки. Водночас на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Враховуючи наведене, суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Поряд з цим, суд не може погодитись з висновками відповідача щодо неврахування часу навчання позивача у професійно-технічному училищі.
Так, згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР "Про професійно-технічну освіту" час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, в тому числі в безперервний і стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує 3 місяці.
Тобто, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі повинен бути зарахований до трудового стажу, у тому числі, й в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, за наявністю двох підстав: 1) у випадку, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує 3 місяці; 2) особа зарахована на роботу за набутою професією.
Судом встановлено, що в період з 01.09.1977 року по 25.12.1979 року позивач навчався в МПТУ-4, що підтверджується атестатом № 4008 від 25.12.1979 року.
Водночас після закінчення вказаного професійно-технічного навчального закладу позивач працював за кваліфікацією та професією на посаді слюсаря - сантехніка 3 розряду.
Свою відмову у зарахуванні позивачу цього періоду відповідач обґрунтовує з посиланням на те, що атестат про навчання в ПТУ виданий на ім'я ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 .
Проте, суд вважає наведені доводи безпідставними та зазначає, що трудова книжка серії НОМЕР_1 спочатку була оформлена на прізвище ОСОБА_1 . Водночас перший запис щодо трудової діяльності стосується часу навчання в МПТУ-4 в період з 01.09.1978 року по 27.12.1979 року.
Окрім того, звернувшись до Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації, позивачем отримано довідку від 29.07.2020 року за №2792/01-02/01-01.17, якою підтверджено його навчання, з урахуванням зазначених розбіжностей.
Отже, на переконання суду, вказаного запису достатньо для підтвердження факту технічної помилки при написанні "по батькові" позивача, а відповідач з формальних мотивів відмовився зараховувати час його навчання в професійно-технічному училищі до пільгового стажу.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що Пенсійним фондом протиправно не зараховано ОСОБА_1 період його навчання з 01.09.1978 року по 26.12.1979 року та період роботи з 29.12.1979 року по 18.04.1980 року, згідно записів у трудовій книжці.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах та виплатити пенсію з 24.04.2020 року (момент виникнення права на пенсію) з урахуванням спірних періодів, суд зазначає. що рішення про відмову в зарахуванні стажу позивачу не містить відомостей та конкретних підстав не включення до пільгового стажу позивача періодів роботи та навчання.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Суд зазначає, що відповідач не в повному обсязі використав свої права надані йому Законом та Порядком при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення позивачу.
Крім того, пенсійний орган, відмовляючи в зарахуванні вказаного пільгового стажу, не скористався передбаченим пенсійним законодавством правом перевірки дійсності наданої інформації з метою підтвердження (не підтвердження) страхового стажу.
У спірних правовідносинах належним, достатнім та необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.
З огляду на наведене, задля належного та ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов частково, шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.07.2020 року № 024650002257 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 29.12.1979 року по 18.04.1980 року, згідно записів у трудовій книжці, та період його навчання з 01.09.1978 року по 26.12.1979 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правових висновків викладених у рішенні суду.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.07.2020 року № 024650002257 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правових висновків викладених у рішенні суду.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , тел.: НОМЕР_3 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7. м. Вінниця, 21100, Код ЄДРПОУ 13322403 тел. \0432\ 66-05-17 тел. факс \0432\66-02-95).
Суддя Крапівницька Н. Л.