Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" квітня 2010 р. Справа № 16/168-09
вх. № 9120/6-16
Суддя господарського суду Здоровко Л.М.
при секретарі судового засідання Волощук К.В.
за участю представників сторін:
позивача - Держанова О.О., довіреність №1669 від 01.02.2010 р.;
відповідача - не з'явився;
розглянувши справу за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 102818,79 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить визнати нікчемними договори про надання дотації №201108040400096 від 04.04.2008 р., №201108060400141 від 04.06.2008 р., №201108071800175 від 18.07.2008 р., №201108072500179 від 25.07.2008 р., №201108080100190 від 01.08.2008 р., № 201108082000245 від 26.09.2008 р., №201108112600334 від 26.11.2008 р., №201108120300347 від 05.12.2008 р., №201108121800379 від 18.12.2008 р., №201108121800378 від 18.12.2008 р., №201108121800380 від 18.12.2008р. та стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зайво перераховані кошти на суму 102 818 грн. 79 коп. за договорами про надання дотації N201108040400096 від 04.04.2008 р., №201108060400141 від 04.06.2008 р., №201108071800175 від 18.07.2008 р., №201108072500179 від 25.07.2008 р., №201108080100190 від 01.08.2008 р., № 201108082000245 від 26.09.2008 р., №201108112600334 від 26.11.2008 р., №201108120300347 від 05.12.2008 р., №201108121800379 від 18.12.2008 р., №201108121800378 від 18.12.2008 р., №201108121800380 від 18.12.2008 р., які були укладені між Харківським міськрайонним центром зайнятості та ФОП ОСОБА_2, на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги. Надав додаткові докази по справі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуванні судом документи не надав, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
- спорів про приватизацію державного житлового фонду;
- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
- спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій України" та вимог статей 1, 4-1, 12 ГПК України, місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
а) участь у спорі суб'єкта господарювання;
б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Статтею 17 КАС України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. В тому числі: спори суб'єкта господарювання із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності останнього; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено статтею 3 КАС України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
З огляду на викладене до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:
а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання;
б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;
в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;
г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до Положення про Харківський міський центр зайнятості, дана установа є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і була створена відповідно до наказу директора Харківського обласного центру зайнятості від 05.11.2008 р. № 452 шляхом злиття Харківського міськрайонного центру зайнятості, Дзержинського, Жовтневого, Ленінського, Орджонікідзевського та Червонозаводського районних центрів зайнятості, та є правонаступником їх прав і обов'язків. Центр підпорядковується Харківському обласному центру зайнятості і забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення, виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України.
Відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виконує владні управлінські функції на основі законодавства, а надання дотацій роботодавцю для створення додаткових робочих місць є реалізацією владних управлінських функцій. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Фонд створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України "Про зайнятість населення", цим Законом та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду. Фонд не може провадити будь-яку діяльність, крім передбаченої цим Законом та статутом Фонду.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" одним з видів соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних.
Статтею 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що Фондом може надаватися дотація роботодавцям на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних у розмірі витрат на заробітну плату прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб (але не вище за середній рівень у галузях національної економіки відповідної області) в розрахунку на рік. Можливості та обсяги надання дотацій визначаються правлінням Фонду виходячи з фінансового стану Фонду. Порядок надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Фонд зобов'язаний, зокрема: надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом; вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду; контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття.
Як свідчать матеріали справи, на виконання приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" про надання дотацій та Порядку надання роботодавцю дотації для працевлаштування безробітних, затвердженого наказом Мінпраці від 10.01.2001р. за № 1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.01.2001р. за № 75/5266 (далі -Порядок) між Харківським міськрайонним центром зайнятості м. Харкова, правонаступником якого є Харківський міський центр зайнятості та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 були укладені договори про надання роботодавцю дотації на створення додаткового робочого місця для працевлаштування безробітних, зокрема:
- ОСОБА_3 - договір N201108040400096 від 04.04.2008 р.;
- ОСОБА_4 - договір №201108060400141 від 04.06.2008 р.;
- ОСОБА_5 - договір №201108071800175 від 18.07.2008 р.;
- ОСОБА_6 - договір №201108072500179 від 25.07.2008 р.;
- ОСОБА_7 - договір №201108080100190 від 01.08.2008 р.;
- ОСОБА_8 - договір № 201108082000245 від 26.09.2008 р.;
- ОСОБА_9 - договір №201108112600334 від 26.11.2008 р.;
- ОСОБА_10 - договір №201108120300347 від 05.12.2008 р.;
- ОСОБА_11 - договір №201108121800379 від 18.12.2008 р.;
- ОСОБА_12 - договір №201108121800378 від 18.12.2008 р.;
- ОСОБА_13 - договір №201108121800380 від 18.12.2008 р. (далі - Договори).
Відповідно до пункту 1 цих Договорів відповідач (Роботодавець) зобов'язався працевлаштувати на постійну роботу за направленням Центру зайнятості певного безробітного, а позивач в свою чергу взяв на себе зобов'язання надати дотацію на створення додаткового робочого місця для працевлаштування безробітного у розмірі витрат на заробітну плату прийнятої за направленням державної служби зайнятості особи, відповідно до статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Порядку.
Таким чином, спірні Договори укладено на виконання приписів Порядку, який визначає умови, механізм надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та відповідальність за порушення умов порядку її надання та використання.
При цьому, згідно з пунктом 10 Порядку, розгляд питання про можливість надання роботодавцю дотацій здійснюється комісією, створення якої ініціює робочий орган виконавчої дирекції Фонду, у складі представників виконавчої дирекції Фонду, районних та міських державних адміністрацій, організацій роботодавців та їх об'єднань, професійних спілок (за згодою), на підставі, зокрема, письмової згоди роботодавця на направленні на працевлаштування з наданням дотації роботодавцю для прийняття на роботу на відповідне робоче місце безробітного за направленням служби зайнятості з умовою надання дотації.
Відповідно до пункту 11 Порядку, рішення про надання роботодавцю дотації з урахуванням висновків комісії, які мають рекомендаційний характер, приймається директорами районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, які є робочими органами виконавчої дирекції Фонду, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
За приписом пункту 12 Порядку, розгляд питання про можливість працевлаштування безробітного з наданням роботодавцю дотації здійснюється директором центру зайнятості протягом 5 календарних днів після отримання висновку комісії. У разі прийняття позитивного рішення роботодавцю протягом 5 календарних днів направляється проект договору між центром зайнятості та роботодавцем про працевлаштування безробітного з наданням дотації.
Пункт 13 Порядку встановлює вимоги до змісту договору про працевлаштування безробітного з наданням дотації.
Отже, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Порядку, органи Державної служби зайнятості України здійснюють контрольну функцію щодо достовірності поданих роботодавцем даних, які і є підставою для визначення розміру дотації та використання дотації. Між цим, згідно з пунктом 15 Порядку роботодавець несе відповідальність за забезпечення гарантії зайнятості осіб, прийнятих на роботу з наданням роботодавцю дотації, достовірність даних, що є підставою для визначення розміру дотації та використання дотації. У разі недостовірності поданих роботодавцем даних, використання дотації з порушенням законодавства та перешкоджання роботодавцем проведенню перевірки центр зайнятості припиняє виплату дотації.
У разі порушення гарантій зайнятості осіб, прийнятих на роботу з наданням роботодавцю дотації, роботодавець повертає суму одержаної дотації та йому не може надаватись дотація протягом трьох років з дня отримання останньої суми коштів.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання покладеної на органи Державної служби зайнятості контрольної функції, Харківським обласним центом зайнятості з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, законного використання дотацій роботодавцями здійснено перевірку достовірності даних щодо кількості працюючих на дату звернення.
На підставі одержаної інформації від Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова від 26.06.2009 р. №11786-27/03 та Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 31.07.2009 року №13035/10/17-104 Центром зайнятості виявлені та встановлені з боку відповідача порушення пункту 6 Порядку, в зв'язку з чим Харківським обласним центром зайнятості видано наказ від 30.06.2009 р. № 273 "Про стан дотримання Харківським МРЦЗ умов Порядку надання роботодавцю дотацій на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних", відповідно до якого відшкодування сум дотацій ФОП ОСОБА_14 було припинено.
Відповідно до пункту 15 Порядку Харківським міським центром зайнятості видано наказ від 01.10.2009 р. за № 132 "Про відшкодування зайво перерахованої дотації роботодавцям у 2008 році" щодо необхідності повернення роботодавцями коштів у зв'язку з встановленим порушенням.
Пунктом 16 Порядку, який розроблено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", визначено, що спори, які виникають з питань надання та використання дотації, вирішуються центром зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.
Однак, враховуючи наявні у сторін правові підстави і порядок укладення спірних договорів, їх зміст; механізм контролю з боку Центру зайнятості за виконанням роботодавцем обов'язків за Договорами; передбачені Порядком принципи надання дотації, наслідків невиконання роботодавцем умов Договорів; можливість вирішення спорів центром зайнятості вищого рівня - взаємовідносин сторін за спірними Договорами, суд дійшов висновку, що правовідносини сторін перебувають поза межами господарської діяльності та господарських відносин у розумінні статті 3 Господарського кодексу України.
Згідно з статтею 1 Цивільного кодексу України до відносин з загальнообов'язкового державного соціального страхування цивільне законодавство не застосовується.
Відповідно п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи вищевикладене, суд визначає належність даного спору до адміністративної юрисдикції, оскільки спір у даній справі є публічно-правовим, для якого законом не передбачено можливості його розгляду за правилами господарського судочинства, а тому даний позов мав бути поданим та розглянутим за правилами КАС України.
Таким чином, суд припиняє провадження у справі №16/168-09, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 12, п. 1 ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, -
Провадження у справі 16/168-09 припинити .
Суддя Здоровко Л.М.