№2-546/10р.
20 квітня 2010 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі
головуючого, судді - Заболотної Н.М.
при секретарях - Гончаровій В.О., Бережній В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради, Центральний РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим в особі відділу по справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа Центральний РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим в особі Відділу по справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб про зобов'язання зняти з реєстрації відповідачку, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, разом з нею в квартирі зареєстрований її син - ОСОБА_4, після реєстрації шлюбу якого з відповідачкою - ОСОБА_2, вона зареєстрована за означеною адресою. У листопаді 2004 року, ОСОБА_2 пішла із квартири та стала проживати окремо, 27.05.2008 року шлюб між відповідачкою та сином позивачки був розірваний. На підставі того, що відповідачка з 2004 року не проживає за означеною адресою, добровільно знятися з реєстраційного обліку не бажає позивачка змушена звернутися до суду.
У попередньому судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги та просила, посилаючись на ст. 386, 405 ЦК України, визнати відповідачку ОСОБА_2 із сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зобов'язати Центральний РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 разом із неповнолітнім сином ОСОБА_5
Ухвалами Центрального районного суду м. Сімферополя від 28.10.2009 року та 21.12.2009 року до участі у справі в якості третіх осіб залучені Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради та ОСОБА_4 - співвласник спірної квартири.
В судовому засіданні при розгляді позову по суті позивачка - ОСОБА_1 підтримала уточнені позовні вимоги, просила позов задовольнити з вищенаведених підстав та пояснила, що просила відповідачку залишитися проживати в будинку, проте відповідачка добровільно пішла із дитиною, забрала всі свої речі та з 2004 року за місцем реєстрації не проживала. Просила врахувати, що вона одна несе витрати по утриманню будинку, комунальні послуги оплачує за лічильниками, на цей час бажає продати будинок, але реєстрація в ньому відповідачки з неповнолітньою дитиною перешкоджає цьому.
Представник позивача - ОСОБА_6, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснила, що відповідачка добровільно пішла з будинку та не проживає в ньому п'ятий рік, ОСОБА_4 має нову сім'ю. Просила позов задовольнити.
Третя особа з боку позивача - ОСОБА_4, позовні вимоги підтримав, пояснив, що пропонував відповідачці розміняти спірну квартиру і зареєструвати дитину за новою адресою, проте вона відмовилася. На спірній жилий площі він не проживає. Просив позов задовольнити.
Відповідачка - ОСОБА_2, яка виступала у судовому засіданні від себе особисто та як законний представник своєї малолітньої дитини пояснила, що не проживає у спірній квартирі з поважних причин, а саме вимушена була піти з квартири у зв'язку з виникненням постійних конфліктів з чоловіком, оскільки не хотіла нервувати дитину, на очах у якої відбувалися конфлікти, до цього у дитині на руці залишився шрам від порізу після конфлікту, ключів від квартири у неї немає. Після того, як дитину прооперували, просилася вселитися на спірну жилу площу, однак позивачка не дозволила їй вселитися та вимагала від неї знятися з реєстрації. Також, відповідачка просила врахувати, що вона зараз проживає на знімній квартирі, дитина часто хворіє та потребує нагляду у поліклініці, для чого необхідно, щоб місце проживання дитини було зареєстровано. Якщо позов буде задоволений дитина залишиться на «вулиці», іншого житла вона не має.
Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_7 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що у відповідачки з дитиною не має іншого місця для реєстрації, також, просив врахувати, що реєстрація відповідачки з дитиною в квартирі не може перешкоджати її обміну або продажу.
Представник третьої особи, Служби у справах дітей Сімферопольської міської ради, Курова О.В. проти задоволення позову заперечувала, вважаючи, що задоволення судом вищевказаних позовних вимог суперечить інтересам малолітньої дитини, оскільки іншого місця для реєстрації дитини не має, крім того, уточнила, що реєстрація особи не перешкоджає продажу або обміну квартири.
Представник Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим в особі Відділу по справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб у судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, проаналізувавши докази та матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_4 в рівних частках, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради від 18.09.1996 року (а.с. 9). В квартирі зареєстровані позивачка - ОСОБА_1 з 10.07.1974 року, ОСОБА_4 з 14.04.1995 року, відповідачка - ОСОБА_2 з 20.11.2001 року та неповнолітній син відповідачки та третьої особи - ОСОБА_5, 2002 року народження (а.с. 7). 27.05.2008 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу. У 2004 році відповідачка змушена піти з квартири у зв'язку з виникненням конфліктів та з цього часу проживає на знімній квартирі. Допитані судом свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 пояснили, що є сусідами позивачки, та у 2004 році бачили, як відповідачка виїжджала зі спірної квартири з невідомої їм причини.
Сама відповідачка, не заперечуючи факту свого не проживання у спірній квартирі пояснювала суду, що її не проживання викликане поважними причинами, насамперед, наявністю конфліктів з чоловіком, у зв'язку з чим, турбуючись за здоров'я своєї дитини, вона змушена була піти з квартири, на цей час вона потребує житла, але позивачка заперечує проти вселення її з сином в квартиру, а вона як фізично так й психологічно не в змозі знову йти на конфлікт та примусово вселятися до спірної квартири.
Вказані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, зокрема, свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, пояснили, що відповідачка змушена піти зі спірної квартири оскільки обстановка в квартирі склалася нервова, виникали постійні конфлікти, після операції дитини, відповідачка бажала повернутися, проте позивачка їй відмовила в цьому.
Таким чином, суд вважає, що відсутність відповідачки понад встановлені законом строки на спірній жилий площі була викликана поважними причинами.
Оскільки суд, з вищевикладених підстав дійшов до висновку про поважність відсутності відповідачки ОСОБА_2 у спірній квартирі, понад встановлені законом строки, то не підлягають задоволенню і вимоги про визнання таким, що втратив право користування цим жилим приміщенням та зняття з реєстрації малолітньої дитини - ОСОБА_5, 2002 року народження. Крім того, в силу положень частини 4 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків, які зареєстровані у спірній квартирі.
Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні вимог про визнання відповідачки разом із дитиною особами, що втратили право користування спірним жилим приміщенням, суд враховує думку з цього приводу й представника органу опіки та піклування, яка вважала це неприпустимим з оглядом на інтереси малолітньої дитини.
Враховуючи, що відповідачка вимушена піти з квартири, та не проживала в ній з поважної причини, доказів щодо забезпеченості відповідачки іншим житлом суду не надано, а також з урахуванням того, що в разі задоволення позову права неповнолітньої дитини будуть порушені, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_2 разом із малолітнім сином - ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житлом необхідно відмовити.
Оскільки суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, немає підстав і для задоволення похідних від них вимог про зобов'язання Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим зняти з реєстрації відповідачку із малолітнім сином, крім того, суд враховує також і неможливість покладення обов'язку на третю особу, яка за своїм процесуальним статусом не є суб'єктом матеріально правових відносин та не може нести обов'язки сторони по справі.
На підставі наведеного, керуючись статтею 405 ЦК України, статтею 29 СК України, статтями 3,10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради, Центральний РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим в особі відділу по справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб про визнання ОСОБА_2 із неповнолітнім сином ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: