№2-550/10
23.04.2010 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі: головуючого, судді Заболотної Н.М., при секретарях Кирилловій І.М., Бережній В.О., Борисовій О.Д., розглянувши позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником земельної ділянки АДРЕСА_1. У липні 2009 року він підготував на ділянці будівельну площадку та завіз на ділянку будівельні фундаментні блоки для освоювання ділянки за її цільовим призначенням, проте відповідач повідомив, що зазначену ділянку він вважає своєю та буде на неї зводити будівлю, на заперечення позивача про наявність у нього документів, які підтверджують право власності на означену ділянку відповідач не реагував. За період з серпня 2009 року відповідач без згоди позивача звів на спірній ділянці фундамент для споруди, чим спричинив позивачу перешкоди для користування ділянкою, змусив позивача змінити плани по освоєнню земельної ділянки, чим спричинив моральну шкоду, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, та просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та знести самочинні споруди, привести земельну ділянку в первісний стан без забудови з рівною площадкою, а також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та судові витрати. Позивач - ОСОБА_1 30.09.2009 року надав до суду уточнені позовні вимоги, в яких просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення споруди та приведення земельної ділянки до первісного стану без забудови з рівною площадкою, стягнути з відповідача моральну шкоду в 5000 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду від 22.12.2009 року за клопотанням представника позивача - ОСОБА_3 неналежний відповідач - ОСОБА_2 замінений належним - ОСОБА_2.
В судовому засіданні при розгляді позову по суті позивач - ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з вищенаведених підстав.
Представник позивача - ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з вищенаведених підстав.
Відповідач - ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та пояснив, що в 1992 році він самочинно зайняв земельну ділянку в мікрорайоні Фонтани, напроти земельної ділянки № АДРЕСА_2, завіз землю, в 1994 році посадив дерева, піклувався за ділянкою, потім завіз плити перекриття, будматеріали та почав будівництво, до цього часу державний акт на земельну ділянку ним не отриманий, дозволу на будівництво він також не має, однак, вважає, що земельна ділянка, на якій він почав будівництво не належить позивачу та має інший номер.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 статті 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Судом встановлено, що 20.10.2005 року позивач - ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 площею 0,0600 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1, що підтверджується довідкою Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру". Власниками суміжних земельних ділянок є ОСОБА_6 (АДРЕСА_3) та ОСОБА_7 (АДРЕСА_4). Постановою Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим від 13.12.2009 року позивачу відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту незаконного захвату земельної ділянки, розташованого в АДРЕСА_1 (а.с. 43,44).
Допитані в судовому засіданні свідки - власники сусідніх земельних ділянок (а.с.56) - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 пояснили, що позивач є їхнім сусідом по земельним ділянкам, та бачили, що на земельній ділянці позивача ведеться будівництво. Свідок ОСОБА_6 пояснив, що на фото, наданих йому для огляду в судовому засіданні, із зображенням фундаменту будинку, зафіксована земельна ділянка саме позивача.
Відповідач - ОСОБА_2 в судовому засіданні також підтвердив, що на зазначених фото зафіксована земельна ділянка, на якій він веде будівництво.
Вказані обставини підтверджуються також і постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.12.2009 року.
Таким чином, суд вважає встановленими обставини щодо самочинного зайняття відповідачем - ОСОБА_2 земельної ділянки позивача.
Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Пунктом 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
З урахуванням положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно яких крім урахування характеру та обсягу страждань і немайнових витрат, яких зазнала особа, необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи ступінь вини відповідача, його протиправну поведінку, характер і глибину внутрішніх переживань, крім того, у зв'язку з такими подіями позивач вимушений займатися захистом свого порушеного права, суд, виходячи з принципів розумності і справедливості, вважає за необхідне визначити моральну шкоду, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1000 грн. Вказану суму, суд вважає достатньою для компенсації моральних страждань позивача.
На підставі ст. 386 ЦК України, ст. 79, 125, 152, 212 ЗК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 214 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1 шляхом знесення споруд та приведення земельної ділянки до первісного стану без забудови з рівною площадкою.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя Заболотна Н.М.