Справа №2-3839\08
22 квітня 2010 року
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді - Тимошенко К.Г.,
При секретарі - Сорокіної Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №2-3839\08 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дітей,
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 08.10.2008 р позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволені у повному обсязі. Шлюб розірвано; з відповідача стягнуто на користь позивачки на утримання дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, 1\3 частки від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 02.07.2008 р. та до повноліття дітей.
25.02.2010 р. від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України.
Свої вимоги позивачка мотивує тим, що судом у резолютивній частині рішення не зазначено про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів не менш 30 % від прожиткового мінімуму доходів громадян, встановленого ЗУ «Про державний бюджет України» на кожну дитину.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне у задоволені клопотання позивачки ОСОБА_1 відмовити.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, на яку посилається позивачка в обґрунтування своїх вимог, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду були позовні вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей. З приводу цих вимог сторони давали пояснення та подавали докази. Рішенням суду ці позовні вимоги вирішено по суті у повному обсязі. Рішення суду набуло законної сили та звернуто до виконання.
Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_2, суд виходив з положень ст. ст. 182-184 СК України, а саме: що відповідач має постійний заробіток, у зв'язку з чим аліменти з нього повинні стягуватися у частку від заробітку та визначив цю частку як 1\3. З таким рішенням суду погодилися сторони, не оскаржив його.
Згідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за виключенням випадків, встановлених ст.184 СК України. Таким чином, законом вже встановлені мінімальні гарантії для дітей, наявність яких не залежить від вказівки про це у рішенні суду.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державну виконавчу службу» виконання рішень судів покладено на Державну виконавчу службу України, яка при виконання вищезазначеного рішення суду повинна керуватися вимогами Законів України, у тому числі ч.2 ст. 182 СК України.
За таких обставин, суд вважає вимоги ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення без підставними, а тому відмовляє у задоволені її клопотання.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 220 ЦПК України 2004 р., суд
В задоволені клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №2-3839\08 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дітей - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в Апеляційний суд АРК через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження ухвали суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: